У статті розглядаються проблеми морально-етичного виховання в американській школі у 1980-1990-х роках. На основі аналізу праць американських учених-педагогів та результатів соціологічних досліджень автор робить висновок про кризовий стан моральності американського суспільства в цілому та школи зокрема. Водночас у статті підкреслюється, що загальнонаціональні кампанії за моральне оздоровлення суспільства, які мали місце у США в зазначений період, привели до певних результатів, зокрема, збільшення числа наукових досліджень, спрямованих на посилення ролі школи в морально-етично му вихованні підростаючого покоління.У 1980 -1990-х роках ряд американських учених-педагогів [12, 33; 16,14; 13, 6; 8, 439-440] відзначали, що моральна ситуація в країні далека від того, про що у свій час мріяли засновники Америки. Майже щоденно засоби масової інформації США подавали новини про девальвацію цінностей та моралі родинного життя американців, зростання вживання наркотиків, знущання над дітьми в сім’ях та інше. Статистика констатувала невпинне збільшення кількості розлучень та неповних сімей у суспільстві [22, 148]. Вплив релігії у цей період помітно зменшився, дітей полонили кіно, відео, радіо, телебачення, реклама, популярна преса тощо. В цих умовах значна доля відповідальності за моральне виховання молодого покоління лягала на школи [20, 20-21]. Намагаючись подолати антисоціальну поведінку дітей та молоді, яка набрала небезпечних розмірів, американське суспільство, як і завжди в період криз, у 1980-1990-х роках зверталося до школи як до інституту, який найлегше піддається соціальному контролю. На початку 1980-х років у США було зроблено певні спроби реформувати шкільну освіту з метою підвищення її ефективності та приведення у відповідність з вимогами сучасного етапу науково-технічної революції. Ініціаторами реформи виступили ділові кола, верхівка монополій та педагогічного істеблішменту. Як зазначає американський соціолог консервативного напряму Н.Глейзер, “нова хвиля реформ в освіті йде не від педагогів, яких більше турбує відсутність дисципліни та наркоманія, ніж якість освіти, що її набувають діти, а від тих, хто формує суспільну думку і не має безпосереднього відношення до школи, перш за все – від бізнесменів, які були прикро вражені якістю навчання молодих американців…” [10, 33]. Зокрема, у 1980-1990-х роках в діяльності американської школи на передній план вийшла проблема навчання вихідців із сімей робітників, підвищення рівня їхньої загальноосвітньої підготовки. Це було обумовлено необхідністю інтегрувати їх в економічну та соціальну структуру американського суспільства з урахуванням того, що сучасне виробництво вимагає від усіх випускників середніх шкіл повноцінної загальної освіти, уміння самостійно вирішувати проблеми, що виникали, швидко пристосовуватися до мінливих умов виробництва й самостійно здобувати знання. Нові завдання школи витікали із самого характеру сучасного виробництва, що вимагало від працівників усіх рівнів високої професійної кваліфікації та мобільності [2, 139].

Першорядним завданням шкільної реформи було всіляко підтримувати та широко розповсюджувати досвід роботи так званих “ефективно працюючих шкіл” (effective schools). Мались на увазі школи, які є безпечним місцем, де відсутні проблеми дисципліни та вандалізму, робиться акцент на оволодінні учнями базовими знаннями та основними навичками, існує впевненість педагогів у тому, що всі учні, незалежно від соціально-економічного статусу їх сімей, можуть добитися високих результатів у навчанні тощо [2, 139, 144].

Однак не тільки низька загальноосвітня підготовка турбувала американських лідерів та педагогів. Не меншою загрозою для суспільства був вже згаданий вище кризовий стан його моральності, а також високий рівень злочинності усіх видів, зокрема і в самій школі. У квітні 1991 року президент Джордж Буш оприлюднив доповідь “Америка 2000: освітня стратегія”. Цей документ був представлений державним секретарем освіти Л.Алекзандером як “сміливий, всеохоплюючий і довготривалий план, який має на меті рухати кожну громаду Америки до національних освітніх цілей, визначених президентом і губернаторами в 1990 році” [7]. З початком 1990-х років автори програми “Америка – 2000” намагалися продовжити вже іншими словами і на основі інших методів те, що розпочала адміністрація президента Р.Рейгана. Після того, як цей план був опублікований, професор Гарі Орфілд (Gary Orfield) заявив: “Америка 2000” ¬- це не план розвитку американської освіти, а план переобрання президента Америки” [19, 3]. Президент Дж.Буш не був переобраним на наступний термін і реалізацію його освітнього плану продовжила адміністрація президента Б.Клінтона. 31 березня 1994 року президент Б.Клінтон підписав Закон “Цілі 2000: Освітній акт Америки” (The Goals 2000: Educate America Act). Цей акт продовжив шкільну реформу, яка розпочалася в 1980-х роках. В одному з пунктів реформи “Цілі – 2000” зокрема зазначалося, що “до 2000 року кожна школа США буде вільною від наркотиків, насилля, несанкціонованої наявності зброї й алкоголю та пропонуватиме дисципліноване оточення, яке сприятиме навчанню [23 , 446-447].

Після того, як була опублікована доповідь “Америка 2000: освітня стратегія”, аналітики згадали іншу президентську ініціативу, спрямовану на шкільну реформу – “Нація на грані ризику”, яка побачила світ у 1983 році. Цей документ носив переконливий характер і мав на меті заручитись національною підтримкою для досягнення змін в національних школах. “Наша нація перебуває в небезпеці” – констатувала національна комісія з якості в освіті, члени якої були авторами цієї доповіді. “Основи освіти нашого суспільства нині підриваються все більшою хвилею посередності, що загрожує нашому майбутньому як нації і народу” [17, 12, 16]. Констатувалось також, що багато учнів США виростають у нездоровому суспільстві, в якому панує насильство. Щоб зосередити увагу суспільства на національних школах, з ініціативи та при сприянні адміністрації президента Р.Рейгана, з використанням національної преси та засобів масової інформації, була проведена декада спрямування організованих зусиль на реформування американських шкіл у відповідності з передбаченнями програми “Нація в небезпеці”.

Як наслідок цих загальнонаціональних кампаній за останні десятиліття в американській педагогіці значно збільшилась кількість наукових досліджень, спрямованих на посилення ролі школи у моральному вихованні особистості [4, 79]. Однак їх втілення в реальну практику шкільної роботи наштовхнулося на суттєві труднощі. Зокрема, слід відзначити відсутність консенсусу в тому, яких саме показників школи повинні досягти і яким чином. У 1986 році секретар освіти США Вільям Беннет вимагав одностайності з боку вчителів, коли обстоював необхідність поєднання трьох компонентів в роботі навчальних закладів: характеру, змісту і вибору. Закликаючи школи засвоювати спільну культуру, цінності, знання і мову, Беннет посилався на педагогічну діяльність секретаря освіти штату Массачусетс Хораса Манна, спрямовану на пошук універсальних цінностей і спільного навчального плану для загальноосвітньої школи в цьому штаті у 1830-1840-х роках [21, 20]. Велике етнічне, культурне, релігійне і педагогічне розмаїття шкіл утруднює проведення узагальнень стосовно морального виховання учнів у США. На характер діяльності шкіл, моральні цінності і підходи, які вони використовують, іноді вирішальною мірою впливають місцеві органи влади, населення, різні батьківські асоціації, громадські комітети, місцеві традиції, звичаї та особливості законів штату. Однак найбільшою завадою для перетворення школи в осередок морально-етичного оздоровлення американського суспільства було те, що сама школа США перебувала під тягарем численних проблем, найгострішою з яких був стан шкільної дисципліни [9, 8-11]. Деякі фахівці у 1990-х роках вважали, що державні школи Америки не можуть забезпечити належний рівень морального виховання, результатом якого стала б високоморальна особистість [24; 8]. Американський педагог Вільям Кілпатрік у 1992 році, пишучи про кризу морального виховання в державних школах США, відзначив, що учні “не можуть відрізнити добро від зла і цей факт викликає тривогу” [15, 14].

Ці висновки підсилювалися численними фактами порушення прийнятих норм моралі та поведінки учнями державних шкіл. У цьому зв’язку вельми характерні результати опитуваних учнів 6-9 класів, яке було проведене у 1988 році в США (Rhode Island Rape Crisis Center). На запитання про те, “в яких випадках чоловік, який зустрічається з жінкою, має право на статеві зносини проти її згоди”, 59% респондентів відповіли, що це можливо “після того, як вони зустрічалися довгий час”, а 53% опитаних заявили: “коли дівчина збуджувала його”. Опитування 5 тисяч школярів, проведене іншою організацією (Louis Harris & Associates for the Girl Scouts), показало, що 47% школярів обманювали б на важливому іспиті; 36% – збрехали б, щоб захистити друга, який наніс збитки власності школи; 23% респондентів вказали на те, що коли б вони були не впевнені у своїй правоті, вони “вчинили б те, що найкраще для усіх”. Тільки 3% опитаних послухалися б свого сумління [18, B6].

Низький морально-виховний потенціал в американських школах обумовлювався, звичайно, ще більш низьким рівнем моральності суспільства, яке її оточувало і, безсумнівно, негативно впливало на неї не лише у державних школах, але й в інших сферах американського суспільства, де стало очевидним моральне розтління. Як зазначав Р.Хеслеп, “починаючи з середини двадцятого століття, спостерігається різкий ріст порушень чинних норм, серед яких вбивства, зловживання наркотиками та торгівля ними, зґвалтування, сексуальне розбещення дітей та обман” [13, 6]. Зрештою, порушення соціальних норм в Америці перекочовує від таких загальнопоширених злочинних його носіїв, як гангстери та неповнолітні правопорушники, до людей, яких звичайно вважають уособленням чеснот, – представників духівництва, банкірів, суддів, бібліотекарів, керівників благодійних установ, шкільних адміністраторів та вчителів, ректорів університетів, професорсько-викладацького складу та співробітників Білого Дому. Р.Скоттер додав, що багато громадських діячів Америки сьогодні є корумпованими [20, 30]. Заслуговує на увагу те, що 76% респондентів національного опитування відповіли, що Сполучені Штати перебувають “у стані морального та духовного падіння” [13, 7]. Як наслідок, американські школи опинились у нелегкій, а водночас – в трагікомічній ситуації: вони повинні виховувати молоде покоління на цінностях, яких американське суспільство вимагає, але саме не дотримується. Намагаючись робити це, вчителі часто здаються дивакуватими, ідеалістичними чи романтичними [20, 29]. Ряд педагогів відзначила, що одним з факторів, котрий істотно зменшує ефективність морального виховання в американських школах, стала девальвація самих моральних цінностей. Як правило, моральне падіння пов’язане з “відчутним ростом невпевненості в нормах, які колись були загальноприйнятими” [13, 7].

Але найпроблематичнішим було те, що сама американська школа стала осередком аморальних і навіть злочинних дій. Ця державна освітня інституція ніколи не відрізнялася строгою дисципліною. Але в 1980-х роках порушення шкільної дисципліни в школах почали набувати такого серйозного характеру, що ці навчальні заклади (особливо у великих містах) перетворилися в місця, які стали небезпечними як для дітей і підлітків, так і для дорослих, які там працювали. Використання зброї при з’ясуванні стосунків між учнями, озброєні напади на вчителів, зґвалтування у стінах навчального закладу – не рідкісні явища для американської школи [5, 107]. За даними дослідження, яке було здійснене за завданням Національного інституту освіти США, у 1980-х роках в країні щорічно піддавалися нападам з боку своїх вихованців близько 50 тис. учителів [6, 111-112]. Не дивно, що один із чиказьких педагогів у пресі заявив: “Зараз наше головне завдання – не викладання, а те, як би зберегти своє життя, адже багато школярів приходять у клас з пістолетом або з ножем” [3, 208]. У 1990-х роках кількість правопорушень серед учнів шкіл продовжувала зростати. Вони перестали бути сенсацією для фахівців і громадськості. Вербальні та фізичні образи вчителів, нанесення їм ушкоджень і навіть посягання на життя – це лише частина правопорушень американських учнів. У 1992 році В.Кілпатрік писав, що “в державних школах впродовж одного місяця відбувалося 525 тис. нападів, вимагань і грабежів. Щороку біля 3 млн. злочинів скоювалося на території школи чи побіля неї – 16 тис. щоденно. Близько 135 тис. учнів кожного дня носили зброю з собою до школи. Ситуація поза школою була не краща. Кількість випадків самогубств серед підлітків за останні 30 років зросла більш ніж на 300%; кожний сьомий підліток признавався, що намагався покінчити життя самогубством. Надзвичайно поширеним серед молоді стало вживання наркотиків та алкогольних напоїв. Підліткова сексуальна активність здавалася найвищою, ніж будь-коли раніше” [15, 14]. За даними соціологічного опитування у серпні 1997 року, 1 млн. учнів восьмих класів заявили, що вживають алкоголь. Дослідження, проведені в 26 штатах протягом 1996-97-х років, свідчать про те, що вживання учнями наркотиків і алкоголю досягло найвищого рівня і охоплювало в середньому у цей період 7-8 млн. школярів, особливо старшого віку. Програми боротьби з наркоманією та алкоголізмом, які здійснюються нині в американських школах, зводяться головним чином до поширення серед учнів і батьків інформації про небезпечність цих явищ та до порад батькам з цього приводу. [4, 115-117]. Доводячи, що американське суспільство не здатне забезпечити моральний розвиток молоді, Т.Ліккона подав перелік з десяти показників аморальної поведінки підлітків: насилля, вандалізм, крадіжки, обман, неповага до дорослих, групова жорстокість, фанатизм, пустослів’я, ранній статевий потяг та зловживання ним, ріст егоїзму та зниження громадської відповідальності, шкідлива для себе ж поведінка [16, 12-19]. При такому становищі невинною дитячою забавкою виглядали акти безжалісного ставлення учнів до шкільного майна, що стали звичними в американській школі. З результатів дослідження, проведеного під егідою Національного інституту освіти, відомо, що лише на відновлення шкільного майна, яке постраждало від рук юних вандалів, у США щорічно витрачається 200 млн. доларів. Характерно, що в актах вандалізму беруть участь насамперед молоді люди. Статистика США показує, що 90% усіх заарештованих вандалів – особи віком до 25 років [6, 111-112].

Девіантна поведінка учнів американських шкіл стала загрозливою нормою їхньої поведінки. Чарльз Краутхаммер (Charles Кrauthammer) запропонував свою концепцію, яка пояснювала особливості поведінки в сучасному американському суспільстві. Її суть полягала в тому, що коли девіантна поведінка людей стає суспільною нормою, тоді норма починає носити девіантний характер. Так, повна, так звана “буржуазна” сім’я, яка впродовж століть вважалася природним і моральним явищем, наприкінці ХХ ст. почала розглядатися як щось патологічне, що за фасадом респектабельності приховує новий “первородний гріх” – погане поводження з дитиною. Коли про окремі, навіть тяжкі злочини, не завжди повідомляють, оскільки суспільство стало до них нечутливим, то про насилля над дітьми пишуть і говорять надто багато, часто при цьому дофантазовують і продовжують говорити ще довго, навіть коли сама проблема вже вичерпалась. Результати девіантної поведінки нормалізували і узаконили все, що раніше вважалося незаконним і ненормальним, і, навпаки, сплюндрували те, що колись було нормальним і респектабельним. Цей процес наростав з вражаючою швидкістю [14, 109].

25 травня – 15 червня 1995 року Центром професійного розвитку і обслуговування США Фі Дельта Каппа (The Phi Delta Kappa Center for Professional Development and Services) разом з Інститутом Геллапа (Gallup Institute) було проведено ХХVII щорічне соціологічне опитування, яке охопило 1311 дорослих американців віком від 18 років і старших. Його метою було визначити найважливіші проблеми, які стоять перед американською освітою [11, 34-49]. Зрозуміло, що таке опитування не могло дати конкретні відповіді на всі актуальні питання освіти в Америці, але воно попередило педагогів про небезпечні в ній тенденції. Тут же зауважимо, що за результатами опитування, проведеного у 1995 році, як і під час 18 з 26 попередніх опитувань, проведених Фі Дельта Каппа, відсутність належної дисципліни вважалася найбільшою проблемою, з якою стикаються місцеві державні школи. 15% респондентів зазначили, що стан дисципліни і відсутність контролю за поведінкою учнів є головними проблемами в американській школі, а 9% опитаних відповіли, що такими проблемами є бійки, насилля та свавілля банд у цих навчальних закладах. У 1994 році бійки, насилля та свавілля банд, а також стан дисципліни викликали занепокоєння у 18% респондентів. Вживання наркотиків займало перше місце в списку проблем американської школи з 1984 до 1991 років. До інших проблем, які були зазначені в анкетах, треба віднести рівень та якість запропонованої освіти (4%), переповнені школи (3%), недостатню повагу до вчителів, адміністрації, студентів (3%), сімейні проблеми (3%). Жодна інша проблема не набрала більше 2 відсотків [11, 45].

Стурбованість станом дисципліни спостерігалася у США протягом усієї останньої чверті XX століття. На запитання “З якими головними проблемами має справу американська школа?” батьки і громадськість, починаючи з 1970 року, незмінно відповідають: “Відсутність дисципліни”, “насилля”, “вживання наркотиків і алкогольних напоїв”, причому відсоток людей, які зазначають це, рік у рік зростає: у 1970 році – 29%, у 1983 – 43%, у 1989 – 53%. Деяке зниження цього відсотку мало місце лише в 1990-х роках. У 1996 році на пріоритетність проблем, пов’язаних з низькою дисципліною у школі (бійки, насилля, гангстеризм, вживання наркотиків), вказали 48% опитаних. Жодна з інших проблем не може навіть порівнятися з нею, наприклад: переповнені школи – 8%, відсутність інтересу в школярів до школи, пропуски занять – 5%, расова дискримінація – 2% і т.д. [5, 109]. У кінці 1996 року були опубліковані результати 28-го опитування Гелаппа – Фі Дельта Каппа, яке розкривало стан, гострі проблеми та шляхи розвитку школи з погляду батьків і американської громадськості [5, 108]. Ними дуже низько оцінювався рівень дисципліни, порядок у школі та поведінка учнів; лише 22% представників громадськості схильні були поставити школі високі бали у цій сфері її діяльності. Дещо відрізняються, на перший погляд, результати опитування з приводу відсутності належної дисципліни в школі, яке було проведене у 1999 році. Втім, і тут 18% респондентів відсутність дисципліни у школі поставили на перше місце, потім йшли бійки, насилля, банди (11%). Однак на питання, наскільки безпечними є громадські школи більшість респондентів відзначили, що загалом вони вважають їх безпечними. При цьому респонденти в першу чергу оцінювали місцеву школу. Хоча факти насилля і навіть стрілянина в навчальних закладах широко відомі і викликають загальну тривогу, більшість опитаних вважає, що місцевих шкіл це не стосується. Те, що в їхньому районі навчальні заклади “в порядку та безпеці”, вважають 24% опитаних, “доволі впорядковані та безпечні” – 62%. Заслуговує на увагу той факт, що в оцінці стану дисципліни в громадській школі виявилася велика розбіжність в залежності від віку опитаних. У молодіжній віковій категорії (18-29 років) тільки 4% респондентів вважають проблему дисципліни серйозною, у той час як 28% людей понад 50 років вимагають посиленого контролю за її станом [1, 81-82].

Таким чином, рівень моральності і пов’язаної з нею поведінки в американській державній школі у 1980-1990-х роках носили яскраво виражений кризовий характер. Про це свідчили дані численних соціологічних досліджень, проведених різними організаціями і думки багатьох американських педагогів. Зусилля президентських адміністрацій США, педагогів та шкіл були спрямовані на оздоровлення моральної атмосфери в державі. Ці зусилля почали давати певні результати, проте в цілому рівень моральності американської молоді та суспільства в цілому у 1980-х – на початку 1990-х років було далеким від того, про що мріяли засновники Америки.

Література:

1. Вендровская Р.Б. Американская школа глазами американцев // Педагогика. – 2000. – №6. – С.81-82.

2. Голубева З. Ю., Остроумова Н.Г. Реформа школы и качество образования в США // Советская педагогика. – 1989. – №3. – С.138-144.

3. Ефремов А. Жертвы жестокости детей. – М., 1980. –С. 208.

4. Красовицький М.Ю. На власні очі. Проблеми морального виховання учнів у теорії і практиці вітчизняної та американської педагогіки. – К.: Пед. думка, 1998. – С.79, 115-117.

5. Малькова З.А. Тринадцать лет спустя: американская школа-96 // Педагогика. –1996. – №5.– С. 106-111.

6. Попов В.А, Кузнецова И. А. Зарубежные исслеования молодежного вандализма // Школа и педагогика за рубежом. – 1997. – №6. – С. 111-112.

7. America 2000: An Education Strategy. –Washington, D.C.: U.S. Department of Education, 1991.

8. Benninga J.S., Wynne E.A. Keeping in Character: A Time-Tested Solution // Phi Delta Kappan. – 1998. – February. – P. 439-445.

9. Brooks D. Are We Avoiding the Issue of Disorder in Schools? // The Education Digest, 1986. – V. 56. – №8. –Р. 8-11.

10. Education on Trial: Strategies for the Future / Ed. W. J. Johnston. – San Francisco, 1985. – Р.33.

11. Elam S.M., Rose L.C. The 27th Annual Phi Delta Kappa / Galup Poll of the Public Attitudes Toward the Public Schools // Ed. Fred Schultz. Education, 96/97. – 23rd Edition. – Guilford: Dushkin Publishing Group / Brown & Benchmark Publishers, 1996. – P.34-49.

12. Graham H. Values Lessons Return to the Classroom // The Wall Street Journal, 1988. – September 26. –Р.33.

13. Heslep R. D. Moral education for Americans. – Westport: Praeger Publishers, 1995. –Р.6-7.

14. Himmelfarb G. A De-Moralized Society: The British / American Experience // Annual Editions: Education. – 1996/97. – №23. – Guilford: Brown and Benchmark Publishers Sluice Dock, 1996. – P.109.

15. Kilpatrick W.K. Why Johnny Can’t Tell Right From Wrong. – New York: Simon & Schuster, 1992. –P. 14.

16. Lickona T. Education for Character: How Our Schools Can Teach Respect and Responsibility. – New York: Bantam Books, 1991. –P. 12-19.

17. National Commission on Excellence in Education, A Nation at Risk: The Imperative for Education Reform. –Washington, D.C.: Government Printing Office, 1983. –P.12,16.

18. Nazario S. L. Right and Wrong: Teaching Values Makes a Comeback, as Schools Had a need to fill a moral vacuum. // The Wall Street Journal. – 1992. –September. – P.B6.

19. Orfield G. Choice, Testing, and the Re-election of a President // Voices from the Field: 30 Expert Opinions on America 2000, the Bush Administration Strategy to “Reinvent” America School. – Washington D.C.: William T. Grant Foundation Commission on Work, Family and Citizenship and Institute for Educational Leadership, 1991. –P.3.

20. Scotter R.D. Public schools in America: A Reference Book. – Santa Barbara: ABC-CLIO Publishers, 1991. –P. 20,21,29,30.

21. Shea C.M. Pentagon vs. Multinational Capitalism: The Political Economy of the 1980s School Reform Movement // The New Servants of Power: A Critique of the 1980s School Reform Movement / Eds. C.M.Shea, E.Kahane, P.Sola. – New York: Praeger, 1989. –P.20.

22. Sichel B.A. Moral Education. Character, community, and ideals. – Philadelphia: Temple University Press, 1988. –P.148.

23. Tozer S.E., Violas P.S., Senese G. School and Society: Historical and Contemporary Perspectives. – 3rd ed. – Boston: McGraw-Hill, 1998. – P.446-447.

24. Viadero D. Election Talk Aside, Education in Values gains momentum // Education Week. – 1992. – October 21. – P. 12-13.

Zhukovsky V.M. PROBLEMS OF MORAL AND ETHIC EDUCATION IN AMERICAN SCHOOL IN 1980s-1990s.

The article deals with problems of moral and ethic education in American school in 1980s-1990s. Having analyzed the works by some American philosophers of education and educators and the results of sociological research the author came to the conclusion that the morality of the American society in general and American school in particular were in crises.

The author of the article underlines that in 1980s-1990s in the USA the national campaigns aimed at improving moral climate in the country took place. The campaigns contributed to increasing the number of research aimed at widening the role of American school in moral and ethic education of the younger generation.

Інші записи:

Не знайдено