Досліджено діяльність Конституційного Суду України, який створює умови для належного застосування спірних правових норм органами державної влади та приведено випадки звернення уряду до даного суду
Ключові слова: Конституційний Суд, конституційність, звернення, конфлікт
The activity of the Constitutional Court of Ukraine which creates conditions for the proper application of the disputed law by the government and brought the recourse of the government to court
Keywords: Constitutional Court, the constitutionality, treatment, conflict
Порушення з боку законодавчого та виконавчого органу попереджаються з боку Конституційного суду України, який слугує ефективною формою контролю за діяльністю органів державної влади, запобігаючи порушенню ними прав та свобод людини. Однак на даний час питання попередження судом правопорушень є недостатньо досліджено.
Аналіз останніх досліджень. Крут Д., Мартинюк Р. С., Совгиря О. В., Стрижак А. А., Хасані Е., Холдзінгер Дж. досліджували проблему взаємозв’язку уряду з конституційним судом у відповідних державах.
Постановка завдання: визначити форми взаємодії між Кабінетом Міністрів України та Конституційним Судом України.
Виклад основного матеріалу дослідження. Виходячи зі статті 13 Закону України «Про Конституційний Суд України», можна виділити такі різновиди дій з боку Конституційного Суду України відносно органів державної влади України:
- офіційне тлумачення Конституції та законів України;
- надання висновків про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;
- прийняття рішень щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим [1].
Як зазначає Р. С. Мартинюк, через зазначені дії Конституційний Суд України гарантує, що законодавча та виконавча влада діятимуть у встановлених законом межах, припиняє намагання вищих органів влади обійти вимоги Конституції України, проігнорувати її принципи. Тим самим, вітчизняний орган конституційного судочинства слугує ефективною формою контролю за діяльністю органів державної влади, запобігаючи порушенню ними прав та свобод людини [2, С. 232-252]. На думку А. Стрижака, Конституційний Суд України гарантує верховенство Конституції України на всій території держави та не тільки виконує роль тлумача, а й створює умови для належного застосування спірних правових норм органами державної влади [3, С. 7-11].
Відповідно до статей 39-41 Закону України «Про Конституційний Суд України», дії з боку органів державної влади України відносно Конституційного Суду України можна поділити за суб’єктами та за формами звернень наступним чином:
- звернення із конституційним поданням щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (суб’єкти – Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини);
- звернення із конституційним поданням щодо відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість (суб’єкти – Президент України, Кабінет Міністрів України);
- звернення із конституційним поданням щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України (суб’єкти – Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади).
Таким чином, на нашу думку, можуть бути виділені такі форми взаємодії між Кабінетом Міністрів України та Конституційним Судом України, як прийняття рішень за зверненнями із конституційним поданням щодо конституційності законів та інших правових актів; надання висновків за зверненнями із конституційним поданням щодо відповідності Конституції України міжнародних договорів; офіційне тлумачення Конституції та законів України за зверненнями із відповідним конституційним поданням.
Наведемо приклади звернень Кабінету Міністрів України до Конституційного Суду України. Так у 2008 році Кабінет Міністрів України звернувся із конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України та словосполучення «збалансованість бюджету», використаного в частині третій цієї статті. Кабінет Міністрів України обґрунтував практичну необхідність в офіційній інтерпретації вказаних положень Конституції України потребою в їх реалізації під час формування, затвердження та виконання Державного бюджету України на відповідний рік у частині забезпечення державою соціальних прав і гарантій громадян. В аспекті конституційного подання положення частини третьої статті 95 Конституції України «держава прагне до збалансованості бюджету України» у системному зв’язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України Судом дано тлумачення. У частині стосовно можливості зупиняти дію та скасовувати норми законів, які визначають пільги, компенсації, гарантії, при встановленні законом про Державний бюджет України видатків на загальносуспільні потреби припинено конституційне провадження на підставі непідвідомчості Конституційному Суду України порушених питань [4].
У 2009 році той же суб’єкт права на конституційне подання звернувся щодо офіційного тлумачення положень статті 2, абзацу четвертого частини першої статті 3 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». А саме, стосовно таких понять, як «сторони соціально-трудових відносин» і «сторони колективного трудового спору (конфлікту) на національному рівні». Також з приводу повноважності Кабінету Міністрів України виступати стороною у соціально-трудових відносинах, колективному трудовому спорі (конфлікті) на національному рівні, у тому числі одноособово та у колективному трудовому спорі (конфлікті) на національному рівні з питань, які не охоплено змістом статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Необхідністю в офіційному тлумаченні згаданих положень Закону Уряд України обґрунтував відсутністю їх однозначного розуміння сторонами під час вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) на національному рівні. В аспекті порушеного питання Кабінетом Міністрів України щодо повноважності виступати стороною Конституційним Судом України дано тлумачення. В іншій частині конституційного подання припинено провадження на підставі невідповідності вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України «Про Конституційний Суд України» [5]. Крім того, аналіз місця актів Конституційного Суду України у правовому забезпеченні діяльності Кабінету Міністрів України дає підстави для висновку про те, що зазначені акти на сьогодні є невід’ємною складовою механізму регулювання статусу уряду та його членів [6, С. 57-60].
Висновки. Таким чином, проаналізувавши основний зміст типових звернень Кабінету Міністрів України до Конституційного Суду України, можна стверджувати, що основною формою взаємодії цих двох органів є звернення уряду до Конституційного Суду України з проханням розтлумачити положення певних законодавчих актів, а також контроль за конституційністю актів Кабінету Міністрів України. Остання форма є дещо обмеженою, оскільки Кабінет Міністрів України самостійно не направляє свої акти до Конституційного Суду України з метою встановлення їх конституційності. Проте таким правом наділений Президент України та Верховна Рада України, які згідно Конституції України мають право зупиняти дію актів уряду з одночасним направлення їх до Конституційного Суду України.
ЛІТЕРАТУРА
[1]. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
[2]. Мартинюк Р. С. Конституційний Суд України в механізмі взаємодії вищих органів державної влади України // Мартинюк Р. С. / Реалізація принципу поділу влади в сучасній Україні: політико-правовий аналіз. – Острог, 2007. – С. 232-252.
[3]. Стрижак А. Конституційний Суд України у системі органів державної влади України / А.Стрижак // Конституційний Суд у системі органів державної влади: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення: матеріали між нар. конф. (м. Київ, 16 травня 2008 р.). – К., 2008. – С. 7-11.
[4]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України та словосполучення «збалансованість бюджету», використаного в частині третій цієї статті (справа про збалансованість бюджету) від 27 листопада 2008 року // Вісник Конституційного суду України. – 2009. – № 1. – Ст. 42.
[5]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень статті 2, абзацу четвертого частини першої статті 3 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 24 грудня 2009 року // Вісник Конституційного суду України. – 2010. – № 1. – Ст. 71.
[6]. Совгиря О. Місце актів Конституційного Суду України у правовому забезпеченні діяльності Кабінету Міністрів України / О. Совгиря // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2011. – № 88. – С. 57-60.