У статті розглянуто особливості інформаційної політики РФ у сфері оборони. Здійснено аналіз джерел та літератури з проблематики інформаційної політики РФ у сфері оборони. Проаналізовано нормативно-правове та методичне забезпечення інформаційно-пропагандистського супроводу політики. З’ясовано організаційний механізм забезпечення інформаційно-пропагандистського супроводу політики РФ у сфері оборони.
Ключові слова: інформаційно-пропагандистське забезпечення, інформаційно-пропагандистське забезпечення російської армії, інформаційно-пропагандистське забезпечення в міністерстві оборони РФ.
Постановка проблеми. Зараз Російська держава стоїть на порозі докорінних перетворень, які зачіпають всі сторони людської життєдіяльності. Кардинальні зміни відбуваються і в сучасній російській армії, які передбачають проведення заходів, що спрямовуються на зміцнення морально-бойових якостей як базових складових професіоналізму військовослужбовця.
Інформаційно-пропагандистська робота утворює та визначає бойовий дух людей, які проводять збройне протиборство. У різні часи інформаційно-пропагандистська робота називалася по-різному, але суть її завжди зберігалася.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Певний внесок у розвиток уявлень про інформаційну стадію суспільного розвитку внесли вітчизняні вчені, серед яких найбільш значущих результатів досягли В. Р. Афанасьєв, А. П. Єршов, А. Д. Урсул, Н.Н. Моїсеєв, А. В. Ракітов, Ю. А. Нисневич, Г. Л. Смолян, Д. С. Черешкин, І. В. Юзвишин, Г. Г. Почепцов та інші дослідники. Їх роботи присвячені проблемам становлення і розвитку інформаційного суспільства та інформаційної цивілізації.
Серед сучасних вітчизняних авторів найбільш докладно інформаційно-політичну проблематику і політико-комунікаційні аспекти влади в сучасному суспільстві досліджували М. С. Вершинін, Д. Е. Дагбаєв, Е. Р. Дьякова, Є. В. Карасьова, В. В. Кравченко, Р. С. Мельник, В. В. Мелюхін, Ю. А. Твірова, О. В. Титоренко, А. В. Шевченко та ін.
Метою статті є простежити інформаційно-пропагандистське забезпечення російської армії.
Виклад основного матеріалу. Інформаційно-пропагандистська робота є одним з найбільш істотних напрямків морально-психологічного забезпечення, так як саме вона утворює та визначає бойовий дух людей, які проводять збройне протиборство. У різні часи інформаційно-пропагандистська робота називалася по-різному, але суть її завжди зберігалася. У різні періоди історії інформаційно-пропагандистська робота використовувалася у військах. Без неї не обходився жоден воєначальник, який дбав про морально-психологічний стан своїх солдатів і офіцерів. Важливою умовою боєготовності та боєздатності багато правителів і полководців вважали засвоєння кожним воїном цілей і завдань, що стоять перед його військом. Наприклад, планомірна та послідовна партійно-політична робота радянського керівництва і командування Червоної Армії в роки Великої Вітчизняної війни, що включала тоді інформаційно-пропагандистський компонент, не дозволила добре налагодженій і вельми професійній пропагандистській машині нацистської Німеччини деморалізувати наших солдатів. Весь радянський народ, солдати і офіцери свято вірили в правоту цінностей, які захищали, і в неминучу перемогу над ворогом.
Роль і значення інформаційно-пропагандистської роботи в системі морально-психологічного забезпечення визначаються наступними факторами. По-перше, саме інформаційно-пропагандистська робота формує стан бойового духу військовослужбовців. По-друге, з допомогою інформаційно-пропагандистської роботи створюється потрібний морально-психологічний стан військовослужбовців, що дозволяє успішно виконувати поставлені перед ними завдання. По-третє, в наш час інформаційно-пропагандистська робота стає потужним чинником забезпечення бойової готовності військ, підвищення морально-психологічної стійкості особового складу [6, c. 215].
Основні завдання інформаційно-пропагандистської роботи з військовослужбовцями в разі залучення Збройних Сил Російської Федерації до участі в миротворчих операціях є: інформування та роз’яснення особовому складу державної політики в галузі оборони і безпеки країни; забезпечення психологічної стійкості особового складу; захист особового складу від інформаційно-психологічного впливу ворогуючих сторін (учасників конфлікту). При цьому важливо враховувати складність обстановки, в якій проводиться інформаційно-пропагандистська робота. Військовослужбовці відірвані від Батьківщини і звичних умов життя; можливі випадки втягування миротворчого контингенту в конфлікт між ворогуючими сторонами, а також прямі напади на миротворців, про що свідчить досвід збройної агресії Грузії в Південній Осетії в серпні 2008 р.
У зв’язку з цим у таких ситуаціях необхідно роз’яснювати особовому складу соціально-політичні, економічні, національні та інші причини виникнення конфлікту та завдання миротворчого контингенту за його локалізації та врегулювання.
Проведення інформаційно-пропагандистської роботи в умовах бойових дій ще складніше. У військовослужбовців повинно формуватися патріотична свідомість, відданість своїй Вітчизні. Тому так важливо забезпечення безперервного політичного і бойового інформування про військово-політичні ситуації і бойову обстановку.
В якості прикладу можна навести події в Чеченській Республіці в 1994-1996 рр. Недооцінка супротивника призвела до значних втрат живої сили і бойової техніки. Багатьом військовослужбовцям потрібна посилена психологічна допомога. На жаль, відомі випадки малодушності і боягузтва, в тому числі з боку офіцерів і молодших командирів.
У воєнний час завдання інформаційно-пропагандистської роботи набувають більш конкретний характер, в них посилюється політична складова, зростає роль мобілізації на самовіддане професійне виконання бойових завдань. Зростає значення і морально-психологічних аспектів, пов’язаних з мобілізацією особового складу на розгром ворога.
Правильно зазначає А.С. Хачатрян: «Інформаційні процеси лежать в основі найважливіших функцій психіки воїнів – сприйняття навколишньої дійсності, мислення, пам’яті, роботи апаратів емоцій і почуттів. З психічною переробкою інформації пов’язаний механізм оцінки та передбачення (прогнозу), яким володіє кожна людина.» [7,c. 94].
Незважаючи на те значення, яке надається в Збройних Силах Російської Федерації інформаційно-пропагандистській роботі, доводиться визнати, що теоретичні питання цього напрямку діяльності розробляються в основному психологічної, педагогічної та інших науках і фактично залишаються без належної уваги в юриспруденції.
Серед нечисленних наукових робіт, які зачіпають окремі питання інформаційно-пропагандистської роботи в Збройних Силах Російської Федерації, інших військ і військових формувань, можна виділити роботи В. П. Алексєєва, В. О. Глоби, А. В. Земліна, С. Н. Сєрова, Р. Ф. Чекмарьова.
Однак у зазначених роботах мова йде, як правило, про правове виховання військовослужбовців. Питання інформаційно-пропагандистської роботи в цілому незаслужено залишаються за межами наукових інтересів правознавців.
В цілях міждисциплінарної взаємодії, обміну інформацією між науками необхідно в повній мірі використовувати потенціал, який вироблений у військовій педагогіці, військовій психології та інших галузях наукових знань; вичленувати ті досягнення й інші складові, які слід обґрунтувати з правової точки зору і закріпити їх в правових нормах. Тим більше, що одночасно варто визнати той факт, що не кращий стан справ спостерігається і в сфері правового регулювання інформаційно-пропагандистської роботи з військовослужбовцями.
Інформаційно-пропагандистська робота здійснюється в наш час у відповідності з керівними документами Міністерства оборони Російської Федерації, а також у відповідності з Загальновійськовими статутами Збройних Сил Російської Федерації. Однак після 2010 р. зміни у зв’язку з введенням інформаційно-пропагандистської роботи ще не внесені, а на законодавчому рівні регламентація такої діяльності, як і морально-психологічного забезпечення в цілому, відсутня. Не врегульовано і поняття права військовослужбовця на інформацію, а також процедуру здійснення такого права.
Інформаційно-пропагандистська робота здійснюється в наш час у відповідності з керівними документами Міністерства оборони Російської Федерації, а також у відповідності з Загальновійськовими статутами Збройних Сил Російської Федерації. Однак після 2010 р. зміни у зв’язку з введенням інформаційно-пропагандистської роботи ще не внесені, а на законодавчому рівні регламентація такої діяльності, як і морально-психологічного забезпечення в цілому, відсутня. Не врегульовано і поняття права військовослужбовця на інформацію, а також процедуру здійснення такого права.
Наукові розробки вчених-правознавців у сфері інформаційно-пропагандистської роботи з військовослужбовцями та вдосконалення чинного законодавства в зазначеній сфері будуть сприяти не тільки підтримання високого рівня морально-психологічного стану військових , але і будуть сприяти успішному рішенню завдань, що стоять перед Збройними Силами Російської Федерації.
Подібний стратегічний вектор політики РФ щодо глобального кіберпростору (легітимація рестриктивної політики, а потенційно – використання кіберпростору у воєнних цілях) безпосередньо стосується і України, яка може стати своєрідним полігоном використання Росією власних кіберозброєнь та оновлених кіберпотужностей. Відповідно, Україна не може собі дозволити сприймати озвучені РФ плани нарощування свого кіберпотенціалу виключно у форматі «спостереження» та «констатації» – Україна має чітко визначитися з власною стратегією як щодо національного, так і глобального кіберпростору, своїх можливостей використання його у власних інтересах та протидії спробам сторонніх гравців використати його проти національних інтересів України. Це, своєю чергою, буде неможливим без дієвої системи кібернетичної безпеки держави, взаємоузгодженої діяльності всіх основних відомств сектору безпеки та оборони, формування нового типу взаємовідносин між державою та приватним сектором, а також нормативно-правового унормування питань, пов’язаних із кібербезпекою України.
Список використаних джерел та літератури
1. Гришина В.В. Правовое обеспечение информационной безопасности // Административное и муниципальное право. – 2008. – №5. – С. 4–7.
2. Забелин П.В. Информационная безопасность Российского государства: социально-политические и социокультурные проблемы. – М., 2006. – С. 90.
3. Інформаційні операції та безпека суспільства: загрози, протидія,моделювання: монографія / В. П. Горбулін, О. Г. Додонов, Д. В. Ланде. – К.: Інтертехнологія, 2009. – С. 153–162.
4. Моисеев Н.Н. Информационное общество как этап новейшей истории // Свободная мысль. – 1996. – №1. – С.-81-83.
5. Московчук Ю. Методика оцінки морально-психологічного стану особового складу частин і підрозділів Збройних Сил України / Ю.А.Московчук // Методичний посібник – В.: Управління виховної роботи Військово-Повітряних Сил України. – 1997. – С. 1-15.
6. Почепцов Г. Інформаційні війни як інструмент міждержавних політик / Г. Почепцов // Інформаційна складова державної політики та управління: монографія / С. Г. Соловйов та ін..; за заг. ред. д-ра наук з держ. упр., проф. Н. В. Грицяк. – К.: К.І.С., 2015. – 320 с. – С. 214.
7. Стасюк В. Психологія управління військами / В.В. Стасюк. – К.: НУОУ. – 2014. – С. 90-96.
8. Источник в Минобороны: в Вооруженных силах РФ созданы войска информационных операций [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://tass.ru/politika/1179830
9. Demidov O. Russia’s Information Security Policy / Chatham House. Challenges at the Intersection of Cyber Security and Space Security Country and International Institution Perspectives [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.chathamhouse.org/sites/files/chathamhouse/field/field_document/20 141229CyberSpaceSecurityBaylonUpdate.pdf
10. Боевая підготовка. Тактическая підготовка. Военсервис РФ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://voenservice.ru/boevaya_podgotovka/takticheskaya_podgotovka/deystviya-pri-perevozke-voysk/