У статті розглядається поняття гендерлекту в контексті вивчення гендерного дискурсу.

In article the genderlect was analysed by researching into gender discourse.

Поняття «гендерлект», за аналогією з поняттями «діалект», «соціолект» і «ідіолект», було введено в соціальну філософію в останні роки проведення досліджень. Поряд із іншими поняттями воно входить в систему синергетичного поля гендерного дискурсу. Проте і сьогодні дослідники не досягли принципової згоди щодо справжнього характеру гендерлекта: чи існує він насправді про що стверджують представники гендерно-лінгвістичного реалізму, або це не більше ніж описовий інструмент, що дозволяє пояснити складності гендерної комунікації до чого схиляються прихильники гендерно-лінгвістичного номіналізму.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Багато зарубіжних та вітчизняних вчених займаються вивченням гендерної проблематики, в тому числі дослідженням нових категорій, серед яких чільне місце займає категорія «гендерлект». Вивченням гендерлекту, в контексті дослідження гендерного дискурсу та інших суміжних понять гендерної проблематики займалися такі вченні як С. Кушнір, Р. Лакофф, К. Шаров, Д. Таннен та ін.

Метою статті є дослідити поняття гендерлекту та виокремити певні характеристики, що стверджували б про існування цього поняття.

Виклад основного матеріалу дослідження. Багато представників феміністської теорії поставили питання, аналогічне питанню Сімони де Бовуар «А чи є жінка?» – «А чи є жіноча мова?». Терміни, в яких це питання сформульоване, за останні двадцять років зазнали змін, але незмінним залишився інтерес до того, що саме характеризує використання мови жінками і яким чином певні особливості «жіночої мови» можуть бути пов’язані з гендерними відносинами в тому чи іншому суспільстві.

Це питання не настільки поверхове, як може здатися з першого погляду. Відомо, що в ряді архаїчних індіанських мов, які мало змінилися за кілька тисячоліть свого існування, є, принаймні, на рівні розмовної мови, поділ на «чоловічу» і «жіночу» мову. Так, наприклад, в мові бразильського племені карайя, яке налічує близько 1700 представників в наші дні, характерною особливістю жіночої мови є додавання звуку «к» на початок або середину слова.

Подібні особливості можна відзначити і в практично зниклому аргентинському племені мбайя [1, c. 75]. Однак залишається не цілком зрозумілим, як трактувати такий феномен: як мовленнєву легітимацію вже сформованого домінування чоловіків в племені або як соціолінгвістичну маніфестацію такого розподілу праці, яке мало місце ще на матріархальній стадії розвитку суспільства.

Ряд дослідників вважають, що жіноча мова є результатом соціалізації раннього дитинства. Батьки та інші авторитетні особи стимулюють маленьких дівчаток засвоювати гендерно специфічну манеру говорити, яка демонструє їх жіночність за допомогою мови, точно так само, як носіння сукні з воланами, гра в ляльки, кидання м’яча «по-дівочому» демонструють фемінність як культурну норму фізично [2].

І ця жіночність – не просто умовна сукупність індивідуальних особливостей, функція якої – підкреслити несхожість дівчаток і хлопчиків, це символічне розігрування слабкості. Жіноча мова у розумінні цих дослідників характеризується, зокрема, вживанням зменшувальних засобів і прагненням відмовитися від грубої або агресивної мови. Тим не менш, незважаючи на визнання наявності таких мовних особливостей, ці автори вважають, що гендерлект – не реальність, а всього лише міф, нав’язаний жінкам чоловічою частиною людства [3].

Інша думка озвучена в роботах радикально налаштованих феміністських авторів К. Торні, П. Хенлі, С. Тремель-Плетц і А. Фішман. Відповідно до неї, гендерна мовна комунікація будується на принципах чоловічого домінування і жіночого підпорядкування. Автори мають на увазі те, що чоловіки протягом всієї історії розвитку суспільства свідомо «культивували» жіночу мову як один із способів підпорядкування жінок, паралельно вибудовуючи свою власну «чоловічу мову» для здійснення такого домінування [3].

Це домінування відбивається, перш за все в таких феноменах, як, наприклад, часті перебивання, довгі мовні відрізки і високий ступінь прямолінійності при вимогах. З точки зору даних дослідників, це пряме свідчення того, що самооцінка чоловіків вища і що вони захопили весь соціальний престиж, жінки ж обділені ними і мають занижену самооцінку, погоджуючись використовувати ті мовні конструкції, які їм штучно нав’язали чоловіки. Жінка в процесі соціалізації навчилася визнавати за чоловіком його панування, перевага і, підкоряючись йому, «співпрацювати» з ним.

Наступна позиція носить більш помірний характер, хоча базується на попередній. Такі автори, як С. Гюнтнер і Х. Коттхофф, відзначають, що зазначене конструювання соціальних ролей може бути релевантним для окремих, але далеко не для всіх контекстів. Для підтримки гендерної ієрархії не потрібно щоденного втручання і невсипущого нагляду з боку чоловіків. Не обов’язково кожен раз, від ситуації до ситуації, штучно створювати і підтримувати чоловіче домінування, так як, вважає Х. Коттхофф, фемінність і маскулінність входять у звичку в будь-яких суспільствах [4, c. 381].

Таким чином, виявляється, що гендерні ролі в соціумі є скоріше наслідком звичок і афектів, ніж абсолютно усвідомлено зробленим вибором. В якості головної альтернативи попередньо зазначеним точкам зору на гендерлект виступає концепція «відмінності», запропонована Д. Таннен і її послідовниками [5].

У цій моделі гендерні відмінності розглядаються за аналогією з культурними відмінностями, які ускладнюють міжкультурну комунікацію. Оскільки чоловіки і жінки являють собою по-різному організовані групи, в дитинстві беруть участь у різних видах діяльності та орієнтовані на різні системи цінностей, занурення в ці групи призводить до набуття різних комунікативних практик [6, c. 79].

Проблему існування такого соціолінгвістичного феномену, як гендерлект, науковці на сьогодні намагаються вирішити: довести його наявність або спростувати. Для того, щоб детальніше дослідити це питання на практиці, нами було здійснено лінгвістичний аналіз регіональної друкованої преси. Зокрема, об’єктом аналізу було обрано статті, опубліковані в газеті «Сім’я та дім», в рубриці з назвою «Кохання»: «Простив, бо кохав», – автор Олександр Приймак [7] та «Подаруй мені осінь», – Яна Бідзюра [8].

Під час проведення аналізу було здійснено спробу з’ясувати чи використовують чоловіки та жінки абсолютно різні комунікативні стилі і стратегії та чи можна вважати гендерлект реально існуючим соціальним явищем. Аналіз проводився на морфологічному, лексичному, синтаксичному та стилістичному рівнях.

Щодо заголовку статей, то варто зазначити, що вже тут можна спостерігати певну відмінність: «Простив, бо кохав», (автор Олександр Приймак) – назва лаконічна та співзвучна констатації факту: причина-наслідок; «Подаруй мені осінь», (автор Яна Бідзюра) – назва звучить як романтичне прохання, викликає асоціації з фразою «подаруй мені кохання».

Розглядаючи статті на морфологічному рівні, варто проаналізувати особливості використання частин мови. Під час дослідження було підраховано кількісну характеристику використання тих чи інших частин мови авторами різної статевої приналежності та виявлено, що між авторами чоловіком та жінкою значних відмінностей не має. Результати підрахунку вживання різних частин мови варто розглянути у співвідношенні: у статті «Простив, бо кохав (автор-чоловік) – іменник вжито 139 разів, дієслово – 81, прикметник – 41, прислівник – 18, займенник – 31, числівник – 6, службові частини мови – 142; у статті «Подаруй мені осінь» (автор-жінка) – іменник – 126, дієслово – 60, прикметник – 73, прислівник – 22, займенник – 20, числівник – 3, службові частини мови – 96.

Для того, щоб краще зрозуміти розподіл слів та наявність або відсутність відмінностей між особливостями вживання слів автором-чоловіком та автором-жінкою, розглянемо їх у відсотковому співвідношенні: стаття «Простив, бо кохав» (автор-чоловік) – іменник вжито 30, 3 %, дієслово – 17, 7 %, прикметник – 9 %, прислівник – 4 %, числівник – 1, 3 %, займенник – 6, 8 %, службові частини мови – 31 %; стаття «Подаруй мені осінь» (автор-жінка) – іменник з’являється в мові 31,5 %, дієслово – 15 %, прикметник – 18, 3 %, прислівник – 5, 5 %, займенник – 5 %, числівник – 0, 75, службові частини мови – 24 %.

Як стає зрозумілим, значних відмінностей в морфологічному плані між статтями автора-чоловіка та автора-жінки нема, окрім того, що в статті «Простив, бо кохав» вжито 9 % прикметників, тоді як в «Подаруй мені осінь» – 18, 3 %, що вдвічі більше. Напротивагу цьому співвідношенні, в статті автора-чоловіка з’являється більше службових частин мови (31 % – чол., 24 – жін.).

Щодо особливостей використання лексики авторами статей, то під час аналізу було виявлено, що автор-жінка використовує частіше, ніж чоловік застарілі слова (трофей), діалектизми (падолист, провісник).

Характерною ознакою є також те, що текст статті «Простив, бо кохав» хоч і розповідає про злети і падіння, про важке життя сім’ї, все ж є плинним та спокійним, без яскравих словесних метафор, тоді як стаття «Подаруй мені осінь» ними переповнена навіть при описі звичних дій, таких як поїздка в маршрутці чи прокидання вранці. Наприклад: «Володя був сам не свій»«, «ще жодного разу хлопець не відчував такого», «тієї миті в його серці спалахнула іскра кохання» («Простив, бо кохав») та «вона бере яскраву парасольку, що спалахує блакитним кольором, і поринає у людський потік», «вона прокинулася від набридливого дзеленчання будильника, який сповіщав про народження ще одного сумного осіннього ранку» («Подаруй мені осінь»).

Піл час аналізу було помічено, що автору-жінці краще вдалося передати почуття, емоції, психофізіологічний стан героїв. Яскравим прикладом є уривок зі статті, де описуються події після зустрічі героїв, опис почуттів щільно переплетений з описом стану природи: «Минув майже рік з дня їхньої несподіваної зустрічі. У Її руках спалахують яскраво-багряним кольором ніжно-терпкі хризантеми – неодмінні провісники Осені. Чимало змінилося за цей час. Вона полюбила дощ. Можливо, тому, що саме під його сумовиту мелодію зустріла Його. Найголовніше − Він поряд.

…Легкий осінній день прозоро тане у дзвінкій ясній блакиті, пронизаній ласкавим сонячним промінням. Старий міський парк застиг у незворушній симфонії Осені. Сумовито звивається самотня доріжка поміж виструнчених рядів кленів і лип, блідих беріз, щедро забризканих жовтогарячими фарбами.

Раптовий подих пустотливого вітру – і парк тяжко зітхнув. Затремтіли ніжні листочки, збуджений шепіт хвилею прокотився та знову затих. Вони йдуть, вдихаючи на повні груди прозорий аромат Осені» (Сім’я та дім. – 2012. – 17 січня).

Натомість, в статті «Простив, бо кохав» автор для опису почуттів використовує окремі слова або словосполучення: «З тяжким серцем вирушав він у незнайоме місто», «Він направду щасливий. Обводячи поглядом величезну родину, тепер Володимир упевнений, що усе зробив правильно», «а далі було спокійне, розмірене життя». Вони є короткими і не настільки емоційно забарвленими як у автора-жінки.

Таким чином, можна простежити закономірність вживання авторами речень з різною кількістю слів, тобто різними за протяжнісю. Дослідження синтаксичних особливостей статей «Простив, бо кохав», та «Подаруй мені осінь» показало, що автор-чоловік використовує речення в середньому коротші від жіночих. Кількість слів і кількість речень розподілилися наступним чином: у статті «Простив, бо кохав» (автор-чоловік) с=було вжито 458 слів, при використанні 58 речень; у статті «Подаруй мені осінь» (автор-жінка) – 400 слів, в 40 реченнях.

Як бачимо автор-чоловік використовує більшу кількість речень в статті. Поділивши загальну кількість слів в статті на кількість речень, які були використані, ми отримуємо такі результати: автор-чоловік використовує в середньому 8 слів у реченні, тоді як автор-жінка – 10.

Ця відмінність також впливає на тип речень, які використовують автори в своїх статтях. Під час дослідження було виявлено, що в статті «Простив, бо кохав» автор-чоловік використовує переважно прості речення. Кількість простих речень використаних в статті автора-чоловіка складає 46, тоді як складних речень використано лише 12.

Щодо статті автора-жінки «Подаруй мені осінь», то різниця між простим та складними реченнями майже не помітна. Автор-жінка використовує 19 простих та 21 складне речення.

Щодо простих речень, то автор-жінка, зазвичай, використовує речення ускладнені однорядними членами речення, вставними словами, звертаннями, дієприслівниковими та дієприкметниковими зворотами. Було підраховано, що в статті «Подаруй мені осінь» 71 % простих речень є ускладненими. Автор-чоловік використовує зазвичай прості неускладнені речення. Лише 17% простих речень, використаних у статті є ускладненими.

Щодо видів складних речень, то великої відмінності між статтями не було помічено. Обоє авторів надають перевагу складнопідрядним реченням, зокрема підрядним обставини та означення.

Відмінність можна помітити на рівні простих речень, які складають собою складне речення. Більшість складних речень в статті «Простив, бо кохав» складаються з одного підрядного речення, тоді як в статті «Подаруй мені осінь» використовуються речення з декількома підрядними.

Щодо типів речень за метою висловлювання, то відмінностей у використання не було помічено. Обоє автори надають перевагу розповідним реченням та уникають використання питальних та окличних речень. Відмінною ознакою статті «Подаруй мені осінь», написаною жінкою, є використання трьох крапок в реченні: «З поспіхом вбігає, ні, просто влітає до маршрутки (запізнюється ж!), ненавмисно зачепивши когось парасолькою, і бачить… Його». В цій статті автор використовує три крапки чотири рази, з них двічі – на початку речення. В той же час, автор-чоловік використовує цей знак пунктуації теж чотири рази і всі – на початку речення.

Щодо порядку слів у реченнях, то відмінностей не було помічено. Автори використовують однаковою мірою прямий та непрямий порядок.

Особливістю мови автора-жінки є застосування парцеляції, тобто поділу речення на кілька комунікативних одиниць – фразами. Наприклад: «Одне слово, Осінь безжально стирала спогади і розливала жовтий колір. Колір смутку. А ще смакувала холодні ранки з терпкою й різкою прохолодою».

Іншою відмінною ознакою є те, що автор чоловік вживає імена, та перемежовує опис діалогами, тоді як, автор-жінка веде розповідь ніби споглядаючи зі сторони, без називання імен, використовуючи займенники «Він» та «Вона» від автора.

На стилістичному рівні був здійснений аналіз особливостей використання засобів художньої виразності в мові автора-жінки та автора-чоловіка. Статті були написані в художньому стилі, для якого характерним є використання великої кількості різноманітних тропів тому саме цей чинник є важливим для дослідження.

Основними засобами, які були використані в статтях, є метафора, порівняння та епітет, що розподілилися наступним чином: метафору – у статті «Простив, бо кохав» (автор – чоловік) вжито 6 разів, епітет – 25 разів; «Подаруй мені осінь» (автор – жінка) метафора вживається 36 разів, епітет – 67 разів

Під час аналізу було виявлено, що мова автора-жінки є набагато образнішою, що досягається використанням значної кількості засобів художньої виразності. Автор-жінка використовує тропи більше, ніж у два рази, що робить її мову більш експресивною. До того ж в статті «Подаруй мені осінь» частіше використовуються оригінальні, свіжі тропи. Наприклад: «калюжі ловили непосидючі бризки дощу, не оминаючи нагоди вибруднити ними необережних перехожих»; «бо що ж таке Осінь? То не тільки дощові ранки й сіра прохолода. Це звабливий аромат хризантем, марафон опалого листя, їжачки-каштани, що плутаються під ногами, грибні трофеї, гордовиті гарбузи, стиглий смак яблук і груш, терпкі вальси падолисту, горобинове намисто, небо в обіймах осінніх зірок…» (Сім’я та дім. – 2012. – 17 січня).

У статті «Простив, бо кохав» автор використовує тропи-кліше, які є сталими та відомими. Наприклад: «мов із туману перед його очима постала незнайомка»; «з тяжким серцем вирушав він»; «у тяжких боях дійшов аж до Праги».

Висновки. Тому можна зробити висновок, що відмінності між текстами різних авторів існують. Але, загалом ці відмінності не є досить значними, щоб підтвердити існування гендерлекту. Особливості двох текстів можуть залежати від освіти, культурного розвитку, здібностей особи, яка писала їх, а не від її чи його статевої приналежності.

На основі зроблених досліджень можна зробити висновок, що поняття гендерлекту є «плаваючим, нестабільним чинником», який потребує більш грунтовних досліджень в контексті вивчення синергетичного поля гендерного дискурсу.

 Список використаних джерел та літератури

1. Кушнір, С. Чоловіки та чоловіча тема – чи домінують вони у ЗМІ [Текст] / С. Кушнір // Наукові записки Інституту журналістики. – 2002. – Т. 6. – С. 71-85.
2. Lakoff, R. Language and Women’s Place [Electronic resource] / R. Lakoff. – Mode of access: http://www.stanford.edu/class/linguist156/Lakoff_1973.pdf. – Title from the screen.
3. Шаров, К. Мужчины и женщины в вербальной коммуникации: проблема гендерлекта [Электронный ресурс] / К. Шаров. – Режим доступа: http://vphil.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=566&Itemid=52, свободный. – Название с экрана.
4. Коновалов, С. История гендерного неравенства [Текст]: учебно-методический комплект по курсу «Введение в теорию гендера» / С. Коновалов, М. Топаева. – Вып.ІІІ. – М.: Изд-во «ЮНИТИ-ДАНА», 1999. – 424с.
5. Tannen, D. You Just Don’t Understand: Women and Men in Conversation[Electronicresource]. – Mode of access: http://provsoc.org/Tannen%20-20You%20Just%20Don%27t%20Understand.PDF. – Title from the screen.
6. Клецина, И. Гендерная социализация [Текст]: учеб. пособ. / И. С. Клецина. – СПб.: из-во РГПУ им. А. И. Герцена, 1998. – 295 с.
7. Приймак, О. Простив, бо кохав [Електронний ресурс] / О. Приймак. – Режим доступу: http://www.simya.com.ua/articles/15/52126/, вільний. – Назва з екрану.
8. Бідзюра, Я. Подаруй мені осінь [Електронний ресурс] / Я. Бідзюра. – Режим доступу: http://www.simya.com.ua/articles/15/52125/9/, вільний. – Назва з екрану.