Мартинюк Валерія Сергіївна
студентка магістратури
Національний університет «Острозька академія»
ORCID-ідентифікатор: https://orcid.org/0009-0002-2249-6484
Порівняльний аналіз траєкторій соціальної адаптації: транзитні та постійні моделі будинків підтриманого проживання
У статті представлено порівняльний аналіз чотирьох траєкторій соціальної адаптації молоді з ментальними порушеннями в умовах різних моделей будинків підтриманого проживання (БПП). На основі детального кейс-аналізу досліджено особливості швидкої трансформації через інтенсивну транзитну програму (3 місяці), помірного прогресу в транзитній моделі “три середовища” (13 років), повільної адаптації після тривалої інституціоналізації (7 років у постійному БПП) та складної адаптації в перший рік проживання. Виявлено, що тривалість попередньої інституціоналізації, інтенсивність психологічної підтримки, наявність соціальних зв’язків та модель організації БПП є ключовими чинниками, що визначають темп та характер адаптаційного процесу. Результати засвідчують необхідність диференційованого підходу до вибору моделі підтримки залежно від передісторії та індивідуальних особливостей особи.
Ключові слова: будинки підтриманого проживання, траєкторії адаптації, транзитні моделі, постійні моделі, інституціоналізація, соціальна адаптація, ментальні порушення.
Martyniuk Valeriia Serhiivna
Master’s student
National University of Ostroh Academy
COMPARATIVE ANALYSIS OF SOCIAL ADAPTATION TRAJECTORIES: TRANSITIONAL AND PERMANENT SUPPORTED LIVING HOME MODELS
The article presents a comparative analysis of four trajectories of social adaptation of youth with mental disabilities in different models of Supported Living Homes (SLH). Based on detailed case studies, the research examines patterns of rapid transformation through intensive transitional program (3 months), moderate progress in “three environments” transitional model (13 years), slow adaptation after prolonged institutionalization (7 years in permanent SLH), and complex adaptation during the first year of residence. Findings reveal that duration of previous institutionalization, intensity of psychological support, presence of social connections, and SLH organizational model are key factors determining the pace and nature of adaptation process. Results demonstrate the necessity of differentiated approach to selecting support model based on individual history and characteristics. The study contributes to understanding optimal pathways for deinstitutionalization in Ukraine.
Keywords: supported living homes, adaptation trajectories, transitional models, permanent models, institutionalization, social adaptation, mental disabilities.
Постановка проблеми
Розвиток будинків підтриманого проживання (БПП) в Україні ставить питання про оптимальні моделі організації підтримки для різних категорій молоді з ментальними порушеннями. Станом на 2025 рік в Україні функціонує близько 20 БПП, що обслуговують 141 мешканця, проте досвід їхнього функціонування демонструє значну варіативність у темпах та характері адаптаційних процесів.
Практика роботи БПП виявляє два основні організаційні підходи: постійні моделі, де мешканці проживають безстроково з можливістю поступового зменшення інтенсивності підтримки, та транзитні моделі, що передбачають обмежений у часі період інтенсивної підтримки з подальшим переходом до більш самостійного життя або повернення в сім’ю зі збереженням супроводу. Водночас відсутні систематичні дослідження, які б порівнювали ефективність цих моделей для різних категорій осіб з ментальними порушеннями.
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю формування доказової бази для розвитку диференційованих моделей підтримки в контексті реформи деінституціоналізації. Розуміння того, які чинники визначають успішність тієї чи іншої моделі для конкретної особи, дозволить оптимізувати використання обмежених ресурсів та підвищити ефективність соціальної адаптації.
Аналіз останніх досліджень та публікацій
Міжнародні дослідження моделей підтриманого проживання демонструють різноманітність організаційних підходів. Дослідження Schalock та Verdugo (2002) виділяють кілька типів підтримки: від інтенсивної цілодобової до консультативної, з можливістю гнучкого переходу між рівнями залежно від зміни потреб особи. Важливість індивідуалізації підтримки підкреслюється в роботах Американської асоціації з інтелектуальних та розвиткових порушень (AAIDD, 2021).
Теорія адаптивної поведінки (AAIDD) розглядає соціальну адаптацію як процес розвитку концептуальних, соціальних та практичних навичок, необхідних для функціонування в повсякденному житті. Дослідження Mansion та Lobato (2023) демонструють, що особи з тривалим інституційним досвідом потребують більш інтенсивної та тривалої підтримки для подолання наслідків депривації.
В українському контексті питання організації БПП досліджується в рамках програми “Ментальне здоров’я для України” (MH4U). Програма забезпечує методологічну підтримку розвитку різних моделей БПП, включаючи як постійні, так і транзитні варіанти. Водночас бракує систематичних досліджень, що порівнювали б ефективність цих моделей на основі конкретних випадків.
Мета і завдання дослідження
Метою дослідження є порівняльний аналіз траєкторій соціальної адаптації молоді з ментальними порушеннями в умовах транзитних та постійних моделей будинків підтриманого проживання.
Завдання дослідження:
1) Описати чотири випадки соціальної адаптації, що представляють різні траєкторії та моделі БПП;
2) Проаналізувати темпи прогресу за ключовими показниками (самооцінка, задоволеність життям, комунікативний контроль, адаптивна поведінка);
3) Виявити чинники, що визначають успішність різних моделей підтримки;
4) Сформулювати рекомендації щодо диференційованого підбору моделей БПП.
Методи дослідження
Дослідження проводилося з використанням методу кейс-стаді (case study), що дозволяє отримати глибоке розуміння складних соціальних процесів у їхньому природному контексті. Відібрано чотири випадки, які представляють різні траєкторії адаптації та моделі організації БПП:
Випадок 1 (Руслан): 38 років, 26 років в інтернаті, 7 років у постійному БПП “Дім Гідності” (Житомир);
Випадок 2 (Володя і Ромчик): 13 років у транзитній моделі БПП “Витанія” (Львів), формат 1 тиждень/місяць;
Випадок 3 (Марічка): 26 років, 23 роки в інтернаті, 1 рік у постійному БПП (Чернівці);
Випадок 4 (Павло): 23 роки, 3 місяці в транзитній програмі, 9 місяців загалом.
Для кожного випадку використано: аналіз індивідуальних планів підтримки та звітів про прогрес; результати стандартизованих методик (Шкала самооцінки Розенберга, Індекс задоволеності життям LSIA, Діагностика комунікативного контролю Шнайдера); експертні оцінки персоналу за шкалою адаптивної поведінки (самообслуговування, ведення господарства, орієнтація та транспорт, комунікація, соціальні навички, емоційна регуляція — оцінювання за 5-бальною шкалою); напівструктуровані інтерв’ю з асистентами БПП.
Виклад основного матеріалу
Траєкторія 1: Повільна, але стабільна трансформація (Руслан, постійний БПП, 7 років)
Руслан, 38 років, легкий ступінь інтелектуального порушення, ДЦП. У п’ятирічному віці став свідком вбивства матері батьком, після чого провів 26 років в інтернаті. При переїзді до постійного БПП “Дім Гідності” виявлялися: глибока педагогічна занедбаність (не міг формувати речення), високий рівень тривожності з численними страхами, епізоди агресії, неконтрольована сексуалізована поведінка в публічних місцях, порушення прив’язаності, надмірна медикація.
Індивідуальна програма включала: поступове скасування психотропних препаратів, зменшення седативних; розвиток мовлення з логопедом; роботу з прив’язаністю та розумінням професійних меж; мультидисциплінарну підтримку (ерготерапевт, фізіотерапевт); роботу зі страхами та емоційною регуляцією; навчання соціальним межам. Критично важливим був командний підхід асистентів з узгодженими правилами та регулярними зустрічами.
За 7 років досягнуто значних змін: психотропні препарати повністю скасовані, седативні значно зменшені; словниковий запас розширився, Руслан може будувати складні речення; епізоди агресії стали рідшими та менш інтенсивними, з’явилося вміння називати емоції; сексуалізована поведінка в публічних місцях майже зникла; страх грози зменшився; навчається користуватися душем самостійно.
Результати методик: RSES 24 бали (середній рівень, зростання з 16-18); LSIA 15 балів (середній, зростання з 7-9); Шнайдер 3 бали (низький, спонтанний). Експертні оцінки: самообслуговування 2→4, комунікація 2→4, емоційна регуляція 1→3, соціальні навички 2→3 (за 5-бальною шкалою).
Траєкторія 2: Помірний стабільний прогрес (Володя і Ромчик, транзитна модель “три середовища”, 13 років)
Володя (38 років, легкий ступінь ІП) та Ромчик (36 років, синдром Дауна, легкий ступінь ІП) беруть участь у транзитній програмі БПП “Витанія” протягом 13 років. Формат: 1 тиждень на місяць у БПП, 3 тижні вдома з мамами, щодня відвідують майстерню.
13 років тому обидва мали базове самообслуговування, але не вміли готувати (хліб рвали руками), прибирати якісно, прати. Не їздили транспортом, боялися заблукати. Обмежена комунікація за межами родини, не мали друзів. Схильність до переїдання, нестабільна емоційна регуляція.
Унікальна модель “три середовища”: Сім’я (3 тижні/міс) — життя з мамою, практика навичок вдома; Майстерня (щодня) — продуктивна зайнятість, робота в команді (керамика, текстиль, дерево), соціалізація; БПП (1 тиждень/міс) — практика самостійного життя, співпраця, відповідальність за побут.
За 13 років досягнуто: побутові навички — від нездатності готувати до приготування повноцінних страв (борщ, котлети), якісне прибирання, самостійне прання; орієнтація — впевнене користування трамваями та автобусами, знання центру Львова; соціальні — впевнена комунікація з незнайомими, міцна дружба між собою, конструктивне вирішення конфліктів; розуміння різних соціальних ролей (син, працівник, співмешканець, друг).
Результати методик. Володя: RSES 28, LSIA 16, Шнайдер 5. Ромчик: RSES 27, LSIA 15, Шнайдер 4. Експертні оцінки: самообслуговування та транспорт — 5 балів; господарство, комунікація, соціальні навички, участь у громаді — 4 бали; емоційна регуляція — 3 бали.
Траєкторія 3: Складна адаптація та повільний прогрес (Марічка, постійний БПП, 1 рік)
Марічка, 26 років, легкий ступінь інтелектуального порушення. Потрапила до інтернату у 3 роки (мати — хронічний алкоголізм), прожила там 23 роки. Очікувала, що в БПП дбатимуть про неї без контролю, але реальність виявилася складнішою — є правила та обов’язки.
При переїзді: повна відсутність зубів (адентія), занедбаний зовнішній вигляд; базове самообслуговування, але не вміла готувати, прибирати якісно, прати; обмежена орієнтація в місті; конфліктна, не розуміла меж; не мала досвіду з грошима, імпульсивні витрати; сильна потреба в стосунках як компенсація відсутності любові.
Поточна ситуація та виклики: втечі з БПП (раз на 1-2 місяці) без попередження; конфлікти з усіма через їжу, телевізор, особистий простір — сприймає будь-яке прохання як посягання на свободу; відмова прибирати; пошук стосунків з хлопцями — надто довірлива, не розуміє ризиків; клянчить гроші, витрачає на їжу (солодощі, чіпси).
Напрями роботи: щотижневі сесії з психологом (робота з довірою, темами свободи/відповідальності, здорових стосунків); стратегія малих кроків від асистентів; надання вибору замість наказу; природні наслідки. Успішний приклад — лікування зубів: Марічка сама погодилася витратити кошти після розмов про вплив на здоров’я та самооцінку.
Прогрес за рік: лікування зубів розпочато (частково відновлено), впевнена орієнтація в центрі міста, веде щоденник витрат, іноді може відкласти гроші, довіра до асистентів після розмов зростає тимчасово, гігієна покращилася. Виклики залишаються: відмова прибирати, регулярні конфлікти, втечі продовжуються, ризикована поведінка, часті емоційні вибухи.
Результати методик: RSES 20 (низький), LSIA 9 (низький), Шнайдер 2 (низький, дуже спонтанна). Експертні оцінки: більшість показників 1-2 бали, лише самообслуговування та участь у громаді — 3 бали.
Траєкторія 4: Швидка трансформація через інтенсивну транзитну програму (Павло, 3 місяці інтенсиву, 9 місяців загалом)
Павло, 23 роки, легкий ступінь інтелектуального порушення. Село Малий Кучурів, Чернівецька область. Опікун — бабуся (78 років). У 5 років був присутнім при смерті матері та на похоронах (глибока травма). Батько самоусунувся від виховання. Бабуся доглядала фізично, але бракувало емоційних ресурсів. Результат — педагогічна занедбаність, затримка мовлення, соціальна ізоляція. Рік тому батько загинув на війні, актуалізувавши дитячу травму.
При переїзді до транзитного БПП: мінімальні побутові навички (хліб рвав руками, не вмів користуватися ножем), не готував, не прибирав, не прав; ніколи не виїжджав за межі села, боявся міста та транспорту; говорив окремими словами або короткими фразами, не міг формувати речення; не вмів читати (розпізнавав окремі літери); не мав друзів, соромився, уникав контакту; глибоке горе після смерті батька, не міг висловити емоції; не мав жодних планів чи уявлень про майбутнє.
Інтенсивна програма (3 місяці): робота з психологом над травмою через мистецьку терапію (малювання емоцій, картки, колажі) — навчання розпізнавати та називати почуття; розвиток мовлення з логопедом через практичні вправи; навчання грамоті складовим методом; побутові навички через багаторазову практику; поетапне навчання самостійного пересування; візуальна підтримка (малюнки замість тексту); передбачуваний розклад дня; підбір роботи — стажування на крафтовому виробництві равіолі.
Прогрес за 9 місяців: емоційний стан — навчився називати емоції, з’явилася цікавість до життя, відкритість; мовлення — почав говорити реченнями, може розповісти про день; грамотність — читає по складах прості речення; побутові навички — готує прості страви, прибирає, пере; транспорт — самостійно їздить село-місто-село; соціалізація — з’явилися друзі в БПП, познайомився з дівчиною Сашею, зустрічаються, планують одружитися; робота — працює 3 дні/тиждень на виробництві равіолі, отримує зарплату; після 3 місяців повернувся до бабусі, але приїжджає на зустрічі раз на тиждень.
Результати методик: RSES 31 (високий), LSIA 17 (високий), Шнайдер 6 (середній). Експертні оцінки: самообслуговування, орієнтація/транспорт, соціальні зв’язки — 5 балів; господарство, комунікація, соціальні навички, емоційна регуляція — 4 бали; прийняття рішень — 3 бали.
Порівняльний аналіз траєкторій
Аналіз чотирьох випадків виявляє кілька ключових закономірностей, що визначають траєкторії адаптації.
Фактор тривалості інституціоналізації. Руслан (26 років в інтернаті) та Марічка (23 роки) демонструють найповільніший прогрес та найнижчі показники психологічного благополуччя. Руслану знадобилося 7 років систематичної роботи для досягнення середніх показників самооцінки (24 бали) та задоволеності життям (15 балів). Марічка після року проживання має низькі показники (RSES 20, LSIA 9) та значні поведінкові труднощі. Натомість Павло, який не мав інституційного досвіду, за 9 місяців досяг високих показників (RSES 31, LSIA 17). Володя і Ромчик, які виросли в сім’ях, демонструють стабільно високі результати.
Фактор інтенсивності та фокусу підтримки. Швидка трансформація Павла пов’язана з інтенсивною 3-місячною програмою, що включала цілеспрямовану роботу з психологічною травмою, систематичний розвиток мовлення та грамотності, щоденну практику побутових навичок. Руслан отримував менш інтенсивну, але тривалішу підтримку протягом 7 років. Марічка має лише щотижневі сесії з психологом, що виявляється недостатнім для подолання наслідків 23-річної інституціоналізації.
Фактор соціальних зв’язків. Володя і Ромчик мають міцну дружбу, що триває 13 років та є потужним ресурсом взаємної підтримки. Павло швидко розвинув романтичні стосунки з Сашею, що стало додатковим мотиватором для розвитку. Руслан поступово розвиває зв’язки з іншими мешканцями. Марічка, навпаки, постійно конфліктує з оточенням, що гальмує її адаптацію.
Фактор моделі організації. Транзитна модель “три середовища” (Володя/Ромчик) та інтенсивна короткострокова програма (Павло) виявляються ефективними для осіб з підтримуючими сім’ями або в ситуаціях, коли потрібна концентрована допомога. Постійна модель необхідна для осіб з тривалим інституційним досвідом (Руслан, Марічка), проте навіть вона не завжди забезпечує швидкий прогрес без додаткових ресурсів інтенсивної підтримки.
Висновки
Порівняльний аналіз чотирьох траєкторій соціальної адаптації демонструє значну варіативність у темпах та характері адаптаційних процесів залежно від комбінації чинників: тривалості попередньої інституціоналізації, інтенсивності психологічної підтримки, наявності соціальних зв’язків та моделі організації БПП.
Транзитні моделі виявляються оптимальними для молодих людей з мінімальним інституційним досвідом, підтримуючими сім’ями та середнім рівнем адаптивних навичок. Модель “три середовища” забезпечує поступовий розвиток самостійності при збереженні сімейних зв’язків. Інтенсивна короткострокова програма ефективна для осіб з конкретними дефіцитами (травма, мовленнєві труднощі, соціальна ізоляція), які можуть бути компенсовані за 3-6 місяців концентрованої роботи.
Постійні моделі БПП необхідні для осіб з тривалим інституційним досвідом (понад 15-20 років), які потребують багаторічної систематичної підтримки для подолання наслідків депривації, травми та дезадаптивних патернів поведінки. Проте навіть у межах постійної моделі необхідно забезпечити високу інтенсивність психологічного супроводу, особливо в перші роки.
Ключовим є індивідуалізований підхід до вибору моделі підтримки на основі комплексної оцінки передісторії особи, поточного рівня адаптивної поведінки, наявності соціальних ресурсів та психологічних особливостей. Розвиток диференційованих моделей БПП в Україні дозволить оптимізувати використання обмежених ресурсів та підвищити ефективність процесу деінституціоналізації.
Список використаних джерел
- Американська асоціація з інтелектуальних та розвиткових порушень (AAIDD). Визначення інтелектуального порушення. 2021. URL: https://www.aaidd.org/.
- Бронфенбреннер У. Екологія людського розвитку: експерименти за задумом та в природному середовищі. К. : Прогрес, 1979. 328 с.
- Міністерство соціальної політики України. Державна цільова програма розвитку послуг з підтриманого проживання. К. : МСП, 2024.
- Програма «Ментальне здоров’я для України» (MH4U). Річний звіт 2024. Київ : MH4U, 2024.
- Роджерс К. Клієнт-центрована терапія: сучасна практика, наслідки та теорія. К. : Рефл-бук, 1997. 320 с.
- Mansion E., Lobato D. Community-based services for people with intellectual disabilities: International perspectives. Journal of Applied Research in Intellectual Disabilities. 2023. Vol. 36(2). P. 245–260.
- Schalock R. L., Verdugo M. A. Handbook on quality of life for human service practitioners. Washington, DC: American Association on Mental Retardation, 2002. 507 p.
- World Health Organization. Mental health, human rights and standards of care. Geneva : WHO Press, 2022.