У статті охарактеризовано-нормативно правові документи і заяви лідерів США та ЄС щодо ядерної політики Ірану після зняття санкцій у 2015 р. Крім того, визначено чинники, що впливають на еволюцію політики та проаналізовано спільні та відмінні риси таких позицій.
Ключові слова: Ядерна програма Ірану, США, ЄС, Спільний всеохоплюючий план дій.
The article was described documents and statements by US’s and EU’s leaders towards Iran’s nuclear policy after lifting sanctions in 2015. In addition, there were mentioned the factors that influenced on political evolution. Also, the analysis of the common and distinctive features of such positions was also singled out.
Key words: Nuclear program of Iran, USA, EU, JCPOA.

Ядерна енергетика залишається однією з пріоритетних сфер у формуванні світової політики. Однак, використання ядерного потенціалу не в мирних цілях може спричини кризу між державами, що становитиме загрозу для всієї планети. Ядерна програма Ірану має ресурси суттєво змінити конфігурацію сил на міжнародній арені, тому держави-лідери намагаються контролювати таку політику Ірану. Водночас, неузгодженість їхніх позицій також вплине на ядерну політику ІРІ. Тому необхідно проаналізувати та порівняти позиції США та ЄС щодо іранської ядерної програми.
Метою статті є порівняти позиції США та ЄС щодо ядерної програми Ірану після підписання Спільного всеохоплюючого плану дій (JCPOA).
Теоретичним підґрунтям для досліджуваної теми стала нормативно правова база, а саме національні стратегії, стратегічні договори, двосторонні договори, звіти, а також інтерв’ю та промови лідерів ЄС та США. Крім того, були використані аналітичні статті Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру та провідних фахівців з Ірану, Ізраїлю та США.
Сполученні Штати Америки та Європейський Союз сьогодні є найпотужнішими представниками демократичного світу, які фактично разом чи окремо в змозі контролювати та впливати на міжнародні процеси. І якщо десь ситуація виходить з-під контролю, вони за допомогою політичних механізмів намагаються її врегулювати. Досить часто вони мають спільну мету, але механізми її реалізації можуть відрізнятися, так само як і інтереси та цілі. Прикладом таких розбіжностей є ядерна програма Ірану. Обидва суб’єкта міжнародних відносин мали на меті призупинити розробку ядерної програми, однак на шляху до цієї мети виникала низка суперечностей. Не узгодивши ці проблемні аспекти тоді, сьогодні, вже після підписання Спільного всеосяжного плану дій (JCPOA) у 2015 р., позиції США та ЄС щодо ядерної програми Ірану починають відрізнятися. Однак, потрібно визначити наскільки вони відмінні, чи між ними є все-таки щось спільне. При порівняльному аналізі необхідно визначити причини, що впливають на формування такої позиції та вивчити нормативно-правові документи двох акторів міжнародних відносин, тобто офіційну реакцію на дії або бездіяльність Ірану після 2015 р. Крім того, визначити позиції лідерів щодо ядерної програми Ірану та врахувати різку зміну риторики США після обрання нового президента у 2016 р.
Хоча США та ЄС є демократичними державними утвореннями, але позиції щодо конфліктних регіонів досить відрізняються через низку чинників сформованих впродовж десятиліть: інтереси, рівень присутності в регіоні та залежність від регіону.
Співробітництво з Іраном та мета підписання JCPOA повністю залежить від інтересів США та ЄС на Близькому Сході. Зацікавленість США та ЄС у регіоні Близького Сходу суттєво відрізняється. США, на відміну від ЄС, претендують на лідерство в регіоні, тому їм важливо зберегти свій вплив в регіоні в тому числі повернути контроль над Іраном. Після розпаду біполярної системи США послабили свої позиції. Конфронтаційні відносини з більшістю держав регіону спричинили появу нових акторів Росії та Китаю на Близькому Сході. Зважаючи на це, США намагаючись унеможливити співробітництво Ірану з Росією та Китаєм, ініціюючи санкційну політику, яка не тільки знизить розвиток двосторонніх відносин з Іраном, а й також послабить його економічне зростання.
ЄС, своєю чергою, немає таких геополітичних амбіцій. Такий вплив на регіон Союз втратив ще після процесу деколонізації. У регіоні Близького Сходу ЄС акцентує увагу на співпраці в економічній та енергетичній сферах та прагне стабілізації. Іран був важливими торговельним партнером ЄС, а саме в енергетичній сфері. Після розпаду біполярної системи РФ, яка була енергетичним партером, не змогла забезпечувати потреби ЄС у поставках енергоносіїв, тому співробітництво з Іраном виявилося найкращим варіантом. Ядерна програма Ірану була швидше всього викликом для ЄС, а не потенційною загрозою. Але тиск з боку США, а також небажання нової війни на Близькому Сході, яка поставить під загрозу їхню енергетичну безпеку, змусили ЄС підтримати США, а згодом взяти участь в переговорну процесі [8].
Також, не зважаючи на нові тенденції в енергетичній сфері: зростання ролі ядерної енергетики чи відновлювальних джерел енергії, використання вуглеводнів таких як нафти та газу все-таки займають перші позиції, особливо нафти через її доступність у транспортуванні. Тому зацікавленість та присутність США та ЄС досить висока. Якщо нафта цікавить ЄС як імпортера, враховуючи їхню високу енергозалежність від РФ, то у США інтереси набагато ширші. На графіку [див. Додаток А] можемо побачити, що США є першою державою у видобутку нафти, також на графіку можна помітити, що після зняття санкцій видобуток в Ірані зріс, тому на міжнародній арені з’являється конкурент для США. Високий видобуток ще у КСА, Іраку, Китаю та Росії, однак, КСА є головним політичним партнером США в регіоні, Ірак потребує суттєвого інвестування, щоб відновити потужність видобутку, Китай же є імпортером американської нафти з 2015 р., а Росія через свою окупаційну політику знижує привабливість. Тому враховуючи енергетичний потенціал Ірану та його конкуренцію в регіоні з КСА, він є прямим конкурентом США. Зняття санкцій з Ірану – це рішення для США, якщо вони себе позиціонують як держава арбітр та лідер на міжнародній арені, однак загрожує політичним та економічним інтересам через посилення ролі ІРІ [21].
Щодо ЄС, то ситуація абсолютно інша. Він зацікавлений у співробітництві з Іраном, щоб зменшити поставки нафти з РФ, яка все ще є основним експортером. Наприклад, німецькі компанії оголосили про плани інвестувати близько 12 мільярдів доларів в іранські інфраструктурні та нафтові проекти, у тому числі 6 мільярдів євро у будівництві нафтохімічних установок на півдні Ірану. За даними дослідницького департаменту Торгово-промислової палати Ірану, торгівля з ЄС зросла удвічі за перші сім місяців 2017 року до 13,1 млрд. євро [5]. Отже, причини співпраці суттєво відрізняються, що впливає на причини початку переговорного процесу з ІРІ.
Якщо США ініціювали переговорний процес через нову політику щодо регіону і намагалися вирішити проблеми за допомогою дипломатії та м’якої сили, оскільки за допомогою військової сили не зовсім вийшло, враховуючи ситуацію з Іраком, то ЄС навпаки переслідував економічні цілі і виступав у цьому переговорному процесі як посередник. ЄС намагався диверсифікувати енергопостачання, включаючи в свою систему Іран, відновити торговельну спроможність. Тобто, мета укладення угоди у 2015 р. була спільною, інтереси, які держави хотіли реалізувати суттєво відрізнялися. Після підписання угоди інтереси обох акторів залишилися такими ж, однак США змінили механізми їх реалізації.
Зокрема, варто зазначити, що дипломатичні відносини між США та Іраном розірвані ще у 1979 р., а також немає обміну дипломатичними представництвами, на відміну від ЄС, де відносини офіційно встановлені, як на рівні держав, так і на рівні ЄС як організації. Тому, відповідно, на нормативно-правовому рівні взаємини між ЄС та Іраном будуть розвинуті набагато більше і відповідно позиція щодо ядерної програми буде визначена чіткіше.
Якщо розглядати нормативну-правову базу, то позиція США щодо ядерної політики Ірану частково визначається в Стратегіях національної безпеки США від 2 лютого 2015 р. та від 18 грудня 2017 р. Також реакцію на поточні події визначають офіційними зауваженнями та нотатками. Однак, немає стратегічного документа про співробітництво чи офіційного урядового положення щодо бачення політики Ірану, на відміну від ЄС. Своєю чергою, нормативно-правова база ЄС щодо Ірану досить потужна. Зокрема, основоположним документом, який виданий Європарламентом у червні 2016 р., є «Стратегія ЄС у відносинах з Іраном після підписання Спільного всеохоплюючого плану дій». Також висновки Ради щодо ядерної програми Ірану, знаття санкцій, Декларації Верховного представника щодо діяльності Ірану після підписання угоди, та інші робочі документи. Тобто можна стверджувати, що нормативно-правова база, яка стосується ядерної програми Ірану набагато потужніше представлена в ЄС. Однак, щоб зробити детальніший аналіз необхідно розглянути позиції висвітлені в цих документах.
Позиція США щодо ядерної програми Ірану затверджена в Національній стратегії США від 2 лютого 2015 р., яка була укладена ще до підписання угоди (підписали угоду 14 липня 2015 р.) [9]. Але і там уже зазначається, що майбутня угода – це досягнення усіх сторін, а ядерна програма повинна нести виключно мирний характер і США будуть особисто за цим спостерігати. Згодом після п’ятьох місяців від підписання угоди видали Оновлений звіт щодо реалізації плану, де в черговий раз підтримали підписання угоди та її імплементацію [4]. Через рік після підписання угоди було опубліковано нотатку з річниці виконання плану дій, в якій Держсекретар Дж. Керрі повністю підтвердив виконання умов угоди, і зауважив, що угода складена таким чином, що унеможливлює будь-яке порушення [20]. Президент Б. Обама також зазначав про ефективність та дієвість підписаного плану дій [19]. Адміністрація президента Б. Обами підтримувала угоду від початку і до кінця свого терміну, адже саме вона ініціювала підписання угоди і за її підтримки розпочалися переговори та цією адміністрацією була вироблена досить вдала стратегія поведінки з Іраном, що принесла бажаний результат. Президент настільки підтримував Іран, що зняті санкції з Ірану передбачали б появу потужного конкурента для США на енергетичному ринку, але напевно політична мета все-таки виявилася дорожчою.
ЄС повністю підтримував таку політику США, адже Іран потужний торговельний партнер ЄС і відновлення співробітництва позитивно вплине на економіку Союзу. Одразу після підписання JCPOA Рада ЄС відновлює співробітництво з Іраном в усіх сферах, у тому числі з цивільної ядерної енергетики. США, у свою чергу, не поспішають відновлювати дипломатичні відносини, все-таки дотримуючись настороги щодо майбутнього Ірану. Також ЄС починає детально моніторити ситуацію щодо ядерної програми Ірану [6]. На початку 2016 р. скасовують певні обмеження щодо Ірану накладенні ще у 2013 р. [12]. Незважаючи на поступки США у іранському конфлікті, ЄС всеодно підтримують Іран набагато більше та іноді ігнорують інформацію про порушення Іраном домовленостей. Однак, щодо зняття санкцій, то США та ЄС зробили це одночасно 17 січня 2016 р., що все-таки показало загальну узгодженість їхній позицій на той час.
На відміну від США, ЄС створюють спільний документ «Стратегія ЄС у відносинах з Іраном після підписання Спільного всеохоплюючого плану дій», у якому детально планують майбутню політику щодо Ірану, окремо виділивши ядерну безпеку. У цьому розділі ЄС підкреслює важливість розвитку ядерної енергетики в Ірані, але і вказує на проблеми, що можуть виникнути, якщо Іран не буде дотримуватися плану дій. Також розробляє низку заходів щодо заохочення Ірану в розвитку мирної атомної енергетики [3]. США навпаки уникають таких поступок, з чого можна в черговий раз зробити висновок, що позиція ЄС щодо Ірану набагато прихильніша, навіть, не зважаючи на те, що саме США стали ініціаторами укладення плану дій.
ЄС так само як і США видали Декларацію Високого представника щодо річниці від підписання Спільного всеохоплюючого плану дій від 14 липня 2016 р., але, на відміну від США, які тільки підтвердили свій контроль над ядерною програмою і зазначили про дії США в разі порушення плану, ЄС навпаки запевнив Іран про продовження співробітництва та навіть про відкриття регіональних представництв [13]. Упродовж 2016 року було видано ще низку заохочувальних документів з боку ЄС. За півтора роки після підписання угоди, позиції США та ЄС щодо ядерної програми фактично були незмінними – розвиток атомної енергетики виключно у мирних цілях. Однак, з обранням нового президента США ситуація змінилася.
Ще під час перевиборчої кампанії Президент Д. Трамп займав досить різку позицію щодо ядерної програми Ірану, але панувало таке припущення, що це лише піар-кампанія спрямована проти Г. Клінтон. Адже саме вона є одним із активних лобістів JCPOA, оскільки брала участь у переговорному процесі у 2013 р. як Держсекретар. Однак, після інавгурації риторика не змінилася. Спочатку, крім різкого засудження не було офіційних дій щодо зміни зовнішньополітичного курсу щодо Ірану. Д. Трамп називав угоду з Іраном «ганебною» навіть на зустрічах із європейськими лідерами. Згодом, коли департаменти запрацювали на повну силу, у квітні 2017 р. було проведено огляд політики щодо Ірану, у якому зазначалося, що Іран є світовим лідером із фінансування тероризму, а саме Хезболли, Хамазу, військових груп у Сирії, та режиму Б. Ассада, а також порівняли Іран з Північною Кореєю. Такі висновки не задовільнили США, тому через місяць у травні 2017 р. США розширюють санкції проти Ірану, але зберігають ядерну угоду [23].
Незважаючи на позитивну риторику Ф. Могеріні, ЄС також розширює санкції навіть ще раніше 17 квітня 2017 р., але як і США не поширює їх на ядерну програму. Передусім, обидві сторони концентрують свою увагу на інших проблемних питаннях, уникаючи будь-якого натяку на відмову чи замороження ядерної угоди. Хоча риторика обох лідерів дещо відрізняється, але офіційна позиція щодо ядерної програми залишається незмінною – обидва суб’єкта міжнародних відносин підтримують імплементацію угоди.
Згодом політика США щодо ядерної програми – деформується, з одного боку США пом’якшують санкції накладені у минулому, а з іншого – ініціюють введення нових. Зокрема, перші санкції щодо Ірану після підписання Угоди були накладені 17 липня 2017 p. [26], однак у спільному звіті ЄС та МАГАТЕ, підтверджують, що Іран виконує умови передбачені угодою.
Нова політика США іноді видається парадоксальною. Покликаючись на слова Д. Трампа, можна зробити висновок, що політична складова ядерної угоди відповідає інтересам, але економічна навпаки, лише шкодить. Увесь цей час ЄС повністю підтримує імплементацію угоди, що вносить певні суперечності у відносини США та ЄС. Крім того, 14 вересня 2017 р. Адміністрація президента наклала нові санкції на 11 суб’єктів та фізичних осіб що підтримують іранську програму балістичних ракет [22]. У відповідь на це Ф. Могеріні заявила, що JCPOA переогляду чи обговоренню не підлягає і вона не буде змінена [1]. Протистояння загострюється. У наступній заяві від 13 жовтня 2017 р. президент США заявляє, що відмовляється визнавати угоду через невиконання Іраном своїх зобов’язань, однак, не скасовує її та не накладає нові санкції на Іран [18]. Крім того, Конгрес пропонує переглянути певні розділи угоди щодо балістичних ракет, оскільки вони вимагають доопрацювань [24]. Через декілька днів 16 жовтня 2017 р. ЄС видає власну заяву, в якій Спільний всеохоплюючий план дій називають здобутком дванадцятирічної дипломатії і документом, який у змозі гарантувати безпеку в регіоні Близького Сходу. Водночас, не сертифікування плану дій називає порушенням умов угоди і закликає США переглянути своє рішення [10].
18 грудня 2017 р. США видають нову стратегію Національної безпеки США у якій Іран поруч з Північною Кореєю виступає основною загрозою безпеці США через розвиток ядерної програми та фінансування тероризму [15]. Однак, варто зазначити, що спонсорування тероризму виступає набагато більшою загрозою. Тобто, можна припустити, що санкції проти ядерної політики Ірану та ідея розірвати угоду це лише привід, щоб знизити економічний розвиток Ірану до рівня не спроможності фінансувати терористичні організації.
Незважаючи на низку критики, США дослухаються до ЄС, сертифікують угоду, але накладають нові санкції проти Ірану вже 12 січня 2018 р. [25]. ЄС на зустрічі EU3+3 щодо імплементації JCPOA, заявив, що Іран повністю виконує умови угоди відповідно до 8 звітів МАГАТЕ, тому причини щодо змін робочого процесу нема. І вкотре ЄС відзначили, що ця угода сприяє гарантуванню миру та безпеки в регіоні [14]. З такою позицією швидше всього погодився Держсекретар США Р. Тілерсон, однак президент Д. Трамп відстоював іншу позицію. Ймовірно, що однією з причин звільнення Тілерсона є розбіжність поглядів щодо Ірану. Згодом на черговій зустрічі в березні відбувся моніторинг виконання Іраном угоди, де не пролунало різких заяв щодо ядерної програми Ірану. Тобто незважаючи на певні суперечності, імплементація угоди продовжувалася, а представники США подовжували виступати проти імплементації угоди. Прихильники угоди очікували, що Д. Трамп може і не накласти чергові санкції, переогляд яких було заплановано на 12 травня.
Питання угоди з Іраном стало однією з причин загострення відносин між ЄС та США. Тому під час візиту французького президента Е. Макрона до США, а потім канцлером ФРН порушувалося питання не посилення санкцій щодо Ірану 12 травня. Д. Трамп у свою чергу закликав європейські держави змусити Іран виправити недоліки угоди. Крім того, Е. Макрон заявив про напрацювання нової угоди з Іраном над якою вони працювали 6 місяців до того. Однак, дипломати та спеціалісти з обох сторін стверджують, що нової угоди немає, але є проект додатку до старої з врахуванням позиції США. Е. Макрон здійснив політичний маневр, щоб заохотити Трампа не накладати нові санкції [1].
Зустрічі Д. Трампа, Е. Макрона та А. Меркель не змогли відвернути подій, які відбулися на початку травня поточного року та стали приводом до абсолютного деформування значення угоди. Зокрема, ізраїльський прем’єр міністр Б. Нетаньягу 1 травня заявив, що Іран порушує умови угоди, аргументувавши це тим, що їхня розвідувальна служба знайшла незаперечні докази того, що Іран нарощує свою ядерну могутність у значно більших розмірах, ніж це передбачено угодою. Іран прагнув поставити п’ять «хіросімських» бомб на ракетах в рамках проекту під кодовою назвою «Амад», який, можливо, був закритий приблизно в 2003 році. Також він зауважив, що Іран сховав секретну ядерну програму, коли він підписав так звану ядерну угоду в 2015 році. ЄС заявив про необхідність додаткових даних та перевірок і буде продовжувати над цим працювати. А Держсекретар США М. Помпео, отримані дані Ізраїлем назвав, автентичними і заявив, що угода з Іраном побудована на брехні. Відповідно такі дані стривожили Д. Трампа і він заявив, що остаточне рішення щодо Ірану озвучить 12 травня [17]. Однак, 12 травня чекати не довелося, 8 травня Д. Трамп заявив, що США виходять з ядерної угоди з Іраном [11]. Така політика США стала загрозою для існування напрацьованих домовленостей щодо Ірану та викликом для гарантування безпеки на Близькому Сході, а також загрожує енергетичній безпеці ЄС. На цю заяву одразу відреагувала Ф. Могеріні, видавши Декларацію Високого представника від імені ЄС після заяви Президента США Трампа щодо ядерної угоди Ірану (JCPOA), у якій наголосила, що ЄС абсолютно підтримують JCPOA і будуть співпрацювати з Іраном у цьому форматі [7].
Незважаючи на тісне співробітництво між ЄС та США, позиції щодо ядерної програми виявилися абсолютно різними, що ставить під загрозу не лише існування угоди, а й безпеку у світі, враховуючи обстріли між Іраном та Ізраїлем 9 та 10 травня. Однак, можливо на зустрічі у США Д. Трамп, Е. Макрон та А. Меркель все ж вдалося насправді наблизитися до створення нової угоди. Незважаючи на різні інтереси в регіоні, ЄС буде намагатися зберегти чинну угоду до останнього, паралельно розробляючи новий проект до якого будуть залучені Штати. США будуть торгуватися до останнього. Така політика триватиме впродовж тривалого періоду, допоки Іран буде для США конкурентом та загрожувати їхнім національним інтересам, якщо тільки Штати не змінять зовнішньополітичний курс. Крім того, вихід США з угоди не означає зниження їх ролі в її імплементації. Метою адміністрації Трампа є послаблення дії JCPOA або ліквідація взагалі. За допомогою політичного тиску вони можуть досягнути поставленої мети. Адже, Ядерну угоду підписали США, ЄС, Франція, ФРН, ВБ, РФ та Китай. І якщо ЄС, Франція та ФРН не погодять на скасування угоди, то ВБ, яка виходить з ЄС і є чи не найбільшим політичним партнером Штатів та РФ і Китай, які мають складні відносини США і щоб отримати щось більше, можуть обміняти JCPOA на політичні чи економічні поступки, подаровані США. ЄС у цьому випадку може стати реальним викликом для США, оскільки вже помітні наслідки активізації співробітництва з Іраном сприятимуть збільшенню впливу ЄС в регіоні Близького Сходу, що загрожує не тільки інтересам США, а й Росії, Китаю та навіть Великобританії уже поза ЄС. Отже, існує ймовірність, що мирна політика ЄС щодо Ірану може загрожувати їх безпеці, а питання ядерної програми Ірану причиною розбіжностей між США та ЄС.
Проаналізувавши позиції США та ЄС щодо ядерної програми, варто зазначити, що вони відповідно до зовнішньополітичних пріоритетів еволюціонували і змінилися. ЄС продовжують активно підтримувати угоду з Іраном, а США враховуючи зміну курсу після обрання нового президента, змінили свою позицію доволі кардинально. Враховуючи постійне невдоволення умовами, врешті решт, вийшли з угоди. Однак, відкритим питанням залишається проект їхнього майбутнього співробітництва.

Список використаних джерел та літератури
1. ЄС: Ядерну угоду з Іраном не можна переглядати, Deutsche Welle, 2017. URL:http://www.dw.com/uk/єс-ядерну-угоду-з-іраном-не-можна-переглядати/a-40840860 (Last accessed:19.03.2018)
2. A. Mohammed, J. Landay, Macron’s talk of ‘new’ deal with Iran may not, in fact, be new, Reuters, 2018. URL: https://www.reuters.com/article/us-iran-nuclear/macrons-talk-of-new-deal-with-iran-may-not-in-fact-be-new-idUSKBN1HZ0QR?utm_campaign=trueAnthem%3A+Trending+Content&utm_content=5ae4b0cc04d301713c25a94f&utm_medium=trueAnthem&utm (Last accessed:09.05.2018)
3. An EU Strategy for relations with Iran after the nuclear deal, The European Parliament’s Committee on Foreign Affaires. 2016. URL: http://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/IDAN/2016/578005/EXPO_IDA(2016)578005_EN.pdf (Last accessed:19.03.2018)
4. An Update on Progress Toward Implementation Day of the JCPOA, The U.S. State Department, 2015. URL: https://2009-2017.state.gov/secretary/remarks/2015/12/250876.htm (Last accessed:19.03.2018)
5. As U.S. Congress Mulls Nuclear Deal, Iran Builds Up Economic Defensive Shield, Haaretz, 2017. URL: https://www.haaretz.com/middle-east-news/.premium-world-powers-send-stark-message-to-trump-on-iran-sanctions-1.5462830 (Last accessed:24.03.2018)
6. Council conclusions on Iran, European Council, Council of the European Union, 2016. URL: http://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2016/01/14/iran-council-extends-suspension-of-eu-sanctions/ (Last accessed:19.03.2018)
7. Declaration by the High Representative on behalf of the EU following US President Trump’s announcement on the Iran nuclear deal (JCPOA), European Council Council of the European Union 2018. URL: http://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2018/05/09/declaration-by-the-high-representative-on-behalf-of-the-eu-following-us-president-trump-s-announcement-on-the-iran-nuclear-deal-jcpoa/ (Last accessed:09.05.2018)
8. T. Cronberg, T. Erästö. Will the EU and the USA part ways on the Iran deal?, Stockholm International Peace Research Institute, 2017. URL:https://www.sipri.org/commentary/topical-backgrounder/2017/will-eu-and-usa-part-ways-iran-deal (Last accessed:24.03.2018)
9. International Energy Statistics, U.S. Energy Information Administration, 2017. URL: https://www.eia.gov/beta/international/data/browser/#/?pa=0000000000000000000000000000000000g&c=ruvvvvvfvtvnvv1urvvvvfvvvvvvfvvvou20evvvvvvvvvnvvuvo&ct=0&tl_id=5-A&vs=INTL.53-1-AFG-TBPD.A&vo=0&v=T&end=2017 (Last accessed:09.05.2018)
10. Iran nuclear deal: EU statement on the Joint Comprehensive Plan of Action, European Council Council of the European Union, 2017. URL: http://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2017/10/16/iran-nuclear-deal-eu-jcpoa/ (Last accessed:19.03.2018)
11. Iran nuclear deal: Trump pulls US out in break with Europe allies, ВВС. URL: http://www.bbc.com/news/world-us-canada-44045957 (Last accessed:09.05.2018)
12. Iran: Council extends suspension of EU sanctions, European Council URL: http://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2016/07/14/hr-declaration-year-anniversary-jcpoa/ (Last accessed:19.03.2018)
13. Iran: Declaration by the High Representative on behalf of the EU on the one year anniversary of the JCPOA, European Council Council of the European Union, 2016. URL: http://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2016/07/14/hr-declaration-year-anniversary-jcpoa/ (Last accessed:19.03.2018)
14. Joint Commission of the Joint Comprehensive Plan of Action (JCPOA) to convene on 16 March in Vienna, European External Action Service, 2018. URL: https://eeas.europa.eu/delegations/iran/41175/joint-commission-joint-comprehensive-plan-action-jcpoa-convene-16-march-vienna_en (Last accessed:09.05.2018)
15. National Security Strategy of the United States of America, The White House, 2017. URL: (http://nssarchive.us/wp-content/uploads/2017/12/2017.pdf) (Last accessed:24.03.2018)
16. National Security Strategy, The White House. 2015. URL: http://nssarchive.us/wp-content/uploads/2015/02/2015.pdf (Last accessed:19.03.2018)
17. Netanyahu says files prove Iran lied about nuclear programme, The Financial Times, 2018. URL: https://www.ft.com/content/653affc8-4ca7-11e8-97e4-13afc22d86d4 (Last accessed:09.05.2018)
18. President Trump Delivers Remarks on the Iran Strategy, The White House, 2017. URL: https://www.youtube.com/watch?v=-qmuTWRsNtU (Last accessed:19.03.2018)
19. Remarks by the President at Veterans Roundtable on the Iran Nuclear Deal, The White House. 2015. URL: https://obamawhitehouse.archives.gov/the-press-office/2015/09/10/remarks-president-veterans-roundtable-iran-nuclear-deal (Last accessed:19.03.2018)
20. Remarks on the One-Year Anniversary of the JCPOA, The U.S. State Department. 2016. URL: https://2009-2017.state.gov/secretary/remarks/2016/07/259972.htm (Last accessed:19.03.2018)
21. The Amazing Rise In U.S. Oil Production Demands Policy Support, Forbes, 2018, URL:https://www.forbes.com/sites/judeclemente/2018/02/18/the-amazing-rise-in-u-s-oil-production-demands-policy-support/#609c34a77f20 (Last accessed:09.05.2018)
22. Treasury Targets Supporters of Iran’s Islamic Revolutionary Guard Corps and Networks Responsible for Cyber-Attacks Against the United States, The Department of the Treasury, 2017. URL: https://www.treasury.gov/press-center/press-releases/Pages/sm0158.aspx (Last accessed:19.03.2018)
23. Trump Administration Announces New Sanctions on Iran, The Wall Street Journal, 2017. URL: https://www.wsj.com/articles/trump-administration-to-announce-new-sanctions-on-iran-1495043306?tesla=y&mod=djemCapitalJournalDaybreak (Last accessed:19.03.2018)
24. Trump Vows to End Iran Deal Himself if Congress Won’t Act, The Wall Street Journal, 2017. URL: https://www.wsj.com/articles/trump-wont-certify-iran-is-complying-with-nuclear-deal-seeks-trigger-points-for-sanctions-1507908636 (Last accessed:19.03.2018)
25. Trump waives Iran sanctions for what administration says is last time, The Hill, 2017. URL: http://thehill.com/policy/defense/368748-trump-extends-iran-nuclear-deal?rnd=1515782515 (Last accessed:19.03.2018)
26. U.S. Announces New Iran-related Sanctions, The U.S. State Department, 2017. URL: https://www.state.gov/r/pa/prs/ps/2017/07/272635.htm (Last accessed:19.03.2018)

Додаток А[9]

Динаміка видобутку нафти провідними державами за 2014-2017рр..