Анотація

Статтю присвячено впливу українського питання на розвиток двосторонніх американсько-російських відносин. Розглянуто українську кризу та реакцію обох сторін на неї, анексію Криму та вторгнення російських військ на територію України. Звернуто увагу на наслідки, що мали такі неправомірні дії РФ. Проаналізовано перспективи двостороннього співробітництва на майбутнє.

Ключові слова: США, Росія, зовнішня політика, український чинник, двосторонні відносини

 

Annotation

This paper is dedicated to the influence of the Ukrainian matter regarding the bilateral US-Russian relations. Ukrainian crisis and the reaction of both parties to it, the annexation of the Crimea and the invasion of Russian troops on the territory of Ukraine are depicted. Attention is to the consequences that had such misconduct actions of Russia.  The prospects of bilateral cooperation in the future are analyzed.

Keywords: USA, Russia, foreign policy, Ukrainian factor, bilateral relations

 

ВСТУП

Актуальність теми. США та РФ – є впливовими акторами на міжнародній арені і відносини між ними багато в чому визначають міжнародну політику, зокрема у сфері безпеки.

Із широкого кола питань, інтереси США і РФ збігаються, в тому числі з питань нерозповсюдження зброї масового знищення, боротьбі з тероризмом, запобігання економічному та політичному підйому Китаю, розв’язання численних конфліктів на Близькому Сході. Проте у багатьох аспектах відносини між країнами є напруженими. Зокрема з питань поширення впливу Росії на країни СНД, російсько-грузинська війна 2008 р., порушення в Росії прав людини тощо.

Із 2008 р. дві країни, незважаючи на протиріччя, намагалися покращити та поглибити співробітництво, проте здійснивши низку успішних акцій, російсько-американські відносини знову зайшли в глухий кут. Особливого погіршення відносини зазнали у зв’язку з українською кризою. Росія порушила міжнародні норми, анексувавши Крим та ввівши свої війська на схід України. Такі дії вимагали міжнародного втручання, що і було здійснено у формі санкцій. Український чинник значно вплинув на американсько-російські відносини, настільки напруженими вони не були ще з часів холодної війни.

Метою наукової роботи є визначити та проаналізувати український чинник в російсько-американських відносинах

Об’єктом дослідження є двосторонні відносини США та РФ.

Предметом – український чинник у цих відносинах.

Методологічною основою роботи є використання загальнонаукових і спеціальних методів, для вивчення тенденцій розвитку двосторонньої співпраці США та РФ. Зокрема, було застосовано системний підхід, метод аналізу і синтезу, діалектичний, геополітичний, історико-описовий.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що запропонована наукова робота може бути використана під час комплексного вивчення двосторонніх відносин США та РФ, дослідження зовнішньополітичної діяльності України під впливом політики глобальних лідерів на міжнародній арені. Окрім того, вказана робота може бути корисною для теоретичного вивчення впливу регіональних конфліктів на події світового масштабу.

Стан наукової розробки теми. Обрана тема є дослідженою у працях багатьох сучасних дослідників. Зміну динаміки російсько-американських відносин після завершення холодної війни досліджував О. Ірхін та  О. Кондратенко. Аналіз зовнішньої політики США за адміністрації Б. Обами та зміну підходів щодо співробітництва з РФ розглянуто в працях В. Шамрєвої, Н. Унікрішнана та У. Пурушозамана. Політику «перезавантаження» та зміну у зв’язку з нею американсько-російсько відносин досліджено у публікаціях Д. Суслова, Г. Мернікова, В. Орлик. Проте недостатньо уваги у працях дослідників приділено саме питанню України у цих відносинах та впливу відносин США та Росії на її розвиток.

Основу джерельної бази дослідження складає низка важливих документів, що визначають концептуальні засади та теоретичні аспекти зовнішньої політики США та РФ, зокрема, Воєнна доктрина РФ 2010 р., Концепція зовнішньої політики РФ 2013 р., заяви МЗС США щодо зовнішньої політики країни та української кризи, декларація НАТО щодо ситуації в Україні.

ОСНОВНА ЧАСТИНА. На кінець 2008 р. американсько-російські відносини були на найнижчому рівні з часів холодної війни. Б. Обама, ставши президентом, проявив ініціативу щодо покращення діалогу з РФ і виступив з пропозицією «нормалізації» відносин. Нова політика отримала назву «перезавантаження». США відмовились від певних політичних кроків попередньої адміністрації, зокрема вони припинили активно підтримувати членство України і Грузії в НАТО, відмовились від планів Буша розмістити протиракетні установки США в Центральній Європі. Натомість головний акцент зробили на спільних інтересах, до яких належали скорочення СНО, політика в Ірані і Афганістані.

На початку «перезавантаження» мало успіхи – у 2009 р. між США і РФ було підписано угоду про транзит озброєння до Афганістану через територію РФ. Після тривалих переговорів США та РФ 8 квітня 2010 р. у Празі підписали договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь. Також РФ підтримала санкції РБ ООН проти Ірану, введені в червні 2010 р.[12]

Проте, в рамках реалізації курсу на «перезавантаження», відбувається виразне падіння інтересу адміністрації Б. Обами до подій у країнах СНД. У результаті цього США ніяк не реагують на воєнну доктрину Росії 2010 р., у якій НАТО виступає головним ворогом Росії, проголошується курс на підтримання російської мови на пострадянському просторі та є заклики на подальшу консолідацію перебування Чорноморського флоту РФ в Криму, Україна [2]. Така політика США створює для РФ сприятливі умови для реалізації пріоритетного зовнішньополітичного завдання – перетворення країн СНД на виключно російську сферу впливу. До чого і приступає РФ, фокусуючи свою головну увагу на Україні.

Уже в 2010 р. між Україною і РФ була підписана угода про продовження перебування Чорноморського флоту в Криму до 2042 р., яка була надзвичайно вигідна для Росії, проте не надавала ніяких переваг Україні. А в 2011 р. РФ офіційно запропонувала Україні приєднатись до Митного Союзу Росії, Білорусі та Казахстану, і активно тиснула на неї, побоюючись що Україна відмовиться від вступу в Митний союз і на противагу йому обере ЄС і тоді РФ надовго втратить тут сферу впливу. США у цей період особливо не цікавляться Україною. Вони не розглядають її, як геополітичну противагу домінуванню РФ на пострадянському просторі. Після проголошення у 2010 р. Україною її «позаблоковості» практично знімають з порядку денного питання її вступу в НАТО. Такий прагматизм у зовнішній політиці Обами, фактично створює  міжнародне середовище, яке не залишає країнам СНД, і зокрема Україні, реальних зовнішніх чинників забезпечення свого суверенітету й територіальної цілісності.

Як наслідок такої послідовної політики РФ, та ігнорування США, у 2014 р. відбувається безперешкодне втручання РФ в Україну та анексія Криму. Події в Україні остаточно підтверджують провал політики «перезавантаження» і можливе повернення до реалій холодної війни.

США і РФ активно спостерігали за громадянською революцією в Україні взимку 2013-2014 рр. США засуджували агресивні дії української влади та вимагали демократичних перетворень в країні. У той час як РФ навпаки, схвалювала відмову України від підписання угоди про асоціацію та стверджувала, що акції протесту є оплаченими США і не виражають поглядів населення України.

Події на міжнародній арені кардинально змінюються у березні 2014 р., коли Росія анексує Крим, проводячи на його території нелегітимний референдум. США засуджують такі дії РФ, називаючи їх явним нехтуванням українського суверенітету і територіальної цілісності, що є порушенням міжнародного права. США разом з більшістю країн ЄС у цей період, погрожують РФ економічними санкціями, а також усуненням з G8, якщо вони не виведуть свої війська з окупованого Криму. РФ не реагує на заклики світової спільноти і незважаючи на те, що в березні починаються вводитись перші санкції, вона переходить до нового етапу військової агресії щодо України.

Вже з квітня 2014 р. ситуація на сході України перетворюється на повномасштабний військовий конфлікт за участі російської армії. У зв’язку з таким становищем ЄС та США починають вводити санкції проти РФ. Спочатку вони стосувались в основному обмеження в’їзду певним громадянам РФ на територію ЄС і США і замороження активів російських громадян. Згодом під дію санкцій також потрапили компанії російського військово-промислового комплексу та нафтогазового і фінансового сектору [14]. Санкції постійно доповнюються і розширюються і наносять велику економічну шкоду РФ.

США неодноразово заявляли, що їхньою метою не є покарати РФ, а навпаки дати їй стимул і можливість вирішити всі питання дипломатичним шляхом. У свою чергу РФ не визнавала присутність своїх військ на території України, і заявляла, що політика уряду США передусім шкодить їм самим, адже санкції мають ефект бумерангу. Крім того, РФ стверджувала, що це саме США розпалюють братовбивчу війну на сході України, адже мають там свої економічні інтереси. За даними російської влади американці прагнуть поширити на європейському ринку свій сланцевий газ, послабивши на ньому позиції РФ. Відповідно допомогти їм у цьому може Україна, де розташовані значні поклади сланцевого газу. Як докази, були навіть представлені карти територій бойових дій на сході України, які співпадали з місцем знаходження покладів. США визнали ці звинувачення безпідставними.

У червні 2014 р. відносини між США і РФ знову загострились, після того як був відмінений саміт «Великої вісімки», який мав пройти в Сочі. Держави-учасниці, заявили, що вони прийняли рішення призупинити членство РФ, у зв’язку з подіями в Україні. Це змусило РФ шукати інші важелі впливу на міжнародну політику. Зокрема, вона звернула увагу на співпрацю в рамках БРІКС. Особливо РФ активізує співпрацю з Китаєм, який використовує свої відносини з РФ, як вагому противагу США, і найближчим часом не збирається це припиняти. У 2014 р. країни підписали декілька взаємовигідних газових угод.

Ситуація в Україні набула нових масштабів 17 липня 2014 р., коли на сході поруч з російським кордоном був збитий малайзійський літак з 298 пасажирами на борту. Згодом було встановлено, що таких ракет в наявності української армії немає і, що вона була випущена з району, контрольованого проросійськими сепаратистами. Уся міжнародні спільнота була шокована цією трагедією. Офіційні представники США заявили, що на думку США, сеператасти не могли збити літак без участі РФ, а тому саме на ній лежить відповідальність за це. РФ звинувачення відкинула, згідно її версії літак збили українські військові.

Події в Україні спричинили серйозні наслідки також і для політичного діалогу між США і РФ. НАТО заморозили усі «цивільні та військові взаємодії» з РФ, після анексії Криму. Як вже згадувалось РФ втратила своє місце в G8. Влада США і Канади скасували спільні військові навчання з РФ, які мали відбутися на Алясці осінню 2014 р. РФ також не братиме участі в саміті з ядерної безпеки, що має відбутися 2016 р. в Чикаго.

США стверджують, що не має військового вирішення цієї кризи, а тому політичний діалог можна відновити, а санкції зняти, якщо РФ піде на співпрацю. Однак для цього РФ має виконати Мінські домовленості про перемир’я та припинити військові дії на сході України. Так як вона поки цього не робить, конфлікт залишається невирішеним, список санкцій постійно поповнюється і співпраця з США на усіх рівнях зазнає невдач.

Українське питання значно вплинуло на формування відносин США та РФ в рамках НАТО. Авторитет НАТО тепер під питанням, особливо його здатність захищати і реагувати на загрози безпеці. Країни колишнього соціалістичного табору є особливо вразливими до агресивних дій Росії, а тому вони активно підтримують плани НАТО та США, щодо покращення безпекової політики в регіоні [11]. Застереження викликає, наприклад, викрадення російськими спецслужбами у вересні 2014 р. естонського розвідника. Москва пізніше стверджувала, що це був шпигун. Ці події ознаменували новий тривожний поворот у відносинах РФ з НАТО, особливо тому, що це, сталося на території Естонії та відбулося два дні, після того, як президент США Б. Обама підкреслив в Таллінні, співпрацю США і Естонії в рамках НАТО. Є усі підстави вважати, що Росія бажає поширити свій вплив і на Балтійські країни, які колись були в складі СРСР.

Відносини між США і РФ внаслідок конфлікту в Україні явно погіршились, і тепер знаходяться не на стадії «перезавантаження», а скоріше в стадії «глухого кута». Одна з небагатьох сфер, в якій Росія і США, на даному етапі, мають спільні інтереси – це запобігання проникненню угруповання «Ісламської держави» в інші регіони. Угода між двома країнами про обмін розвідувальними даними щодо ісламістів у Сирії та Іраку є першою ознакою відлиги у відносинах між Росією та США.

ВИСНОВКИ

Отже, політика «перезавантаження» стала одним із способів стабілізації та покращення відносин США та РФ, дозволивши зняти на певний період з порядку денного найбільш нагальні проблемні питання. Проте здійснивши низку успішних кроків для нормалізації відносин, погляди політичних еліт обох країн кардинально розійшлись у зв’язку з українською кризою.

Український чинник вагомо вплинув на відносини, погіршивши їх політичну та передусім економічну складову. Закривши, в певному сенсі, очі на події в Грузії в 2008 р., США не змогли ніяк не прореагувати на явну агресію проти України з боку РФ у 2014 р. Відтак, реакцією Заходу на неправомірні дії РФ було виключення її з G8 та накладення на неї санкції. Усе це змусило її шукати нові важелі співпраці, в результаті чого, зокрема, інтенсифікувались відносини з Китаєм, що є надзвичайно невигідним для США. Крім того у США тепер виникла нова проблема – РФ починає заявляти про бажання поширити свій вплив і на інші пострадянські держави, зокрема країни Балтії. Ці держави є членами НАТО і у разі конфлікту США змушені будуть безпосередньо втрутитись.

Таким чином, нині можна констатувати про явне охолодження відносин між США та Росією, і на даному етапі жодна з них не розглядає покращення та поглиблення двосторонніх відносин як пріоритет зовнішньої політики. На відносин РФ-США дедалі сильніше впливають зовнішні чинники і тому можна зробити висновок, що у зв’язку з кардинально відмінними позиціями держав щодо різних подій на міжнародній арені, відносини між ними і надалі будуть суперечливими, а досягнення будь-яких компромісів складним.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Американський маршрут [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/uk/article/svitovi-diskusiyi/amerikanskiy-marshrut
2. Военная доктрина Российской Федерации [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.kremlin.ru/ref_notes/461
3. Концепция внешней политики Российской Федерации [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mid.ru/brpnsf/0/6D84DDEDEDBF7DA644257B160051BF7F
4. Основні моменти формування російсько-американських відносин у постбіполярний період [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/IMV/article/view/2948
5. Перспективи відносин США з Росією – покращення чи подальше погіршення? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrainian.voanews.com/content/us-russia-relations/2478389.html
6. A Long History of Mistrust[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://perspectives.carnegie.org/us-russia/long-history-mistrust/
7. Diverging Visions of Partnership[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://perspectives.carnegie.org/us-russia/diverging-visions-partnership/
8. How Russia Sees the Ukraine Crisis [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nationalinterest.org/feature/how-russia-sees-the-ukraine-crisis-11461
9. Obama’s Foreign Policy  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.huffingtonpost.com/vicky-kelberer/obamas-foreign-policy_b_5504939.html
10. The Devolving U.S.-Russia Relationship [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.defenseone.com/threats/2014/08/devolving-us-russia-relationship/91217/
11. The Ukraine crisis and NATO-Russia relations [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nato.int/docu/review/2014/Russia-Ukraine-Nato-crisis/Ukraine-crisis-NATO-Russia-relations/EN/index.htm
12. U.S.-Russia Relations: “Reset” Fact Sheet [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.whitehouse.gov/the-press-office/us-russia-relations-reset-fact-sheet
13. S.-Russian Relations: First Year of the Obama Administration [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.state.gov/p/eur/rls/rm/2010/140850.htm
14. Wales Summit Declaration [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nato.int/cps/en/natohq/official_texts_112964.htm
15. Why the Ukraine Crisis Is the West’s Fault [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.foreignaffairs.com/articles/141769/john-j-mearsheimer/why-the-ukraine-crisis-is-the-wests-fault