ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІҐРАЦІЇ

В ЕПОХУ ДІ-ПІ

Пявчук Ілля Олександрович

ORCID: 0000-0002-9399-458X

ResearcherID: 4786268

illiapiavchuk@gmail.com

Національний університет «Острозька академія»

osa@oa.edu.ua

Анотація

У цій статті проаналізовано діяльність журналу «Орлик». Мета дослідження  було з’ясувати, чи є журнал «Орлик» джерелом для історії української еміграції епохи переміщених осіб.

«Орлик» — журнал, який спочатку виходив у друкарні при таборі для переміщених осіб «Орлик» у Берхтесгадені циклостилем, а згодом у друкарні Станіслава Слюсарчука в Мюнхені. Журнал виходив з червня 1946 р. по квітень 1948 року. Журнал був виданий у 22 номерах у 21 випуску. Журнал до п’ятого випуску був журналом таборового життя, а з шостого – місячником суспільного та культурного життя. Журнал містив публікації художнього, наукового та публіцистичних спрямованості із різноманітною тематикою, частина з яких може слугувати джерелом для вивчення історії української еміграції епохи переміщених осіб.

На основі всього масиву номерів журналу «Орлик» автор спробував проаналізувати всі статті, які були опубліковані в журналі, та розглянути серед них інформацію про історію української еміграції в Німеччині періоду переміщених осіб. Для досягнення мети дослідження було використано ряд методів, що сприяють дослідженню: аналіз, індукція, синтез, порівняння, історико-систематичний та критичний методи.

Особливу увагу у дослідженні приділено згадкам у журналі про події з табору «Орлик» у Берхтесгадені. Також особлива увага була приділена проблемним питанням, які висвітлювалися в журналі «Орлик», зокрема локальні (таборові) питання, пов’язані з табором «Орлик» та іншими таборами для переміщених осіб, а також питаннями, пов’язаними з існуванням української еміграції – питання її популяризація та відстоювання українських позицій на міжнародній арені.

Ключові слова: табори переміщених осіб, переміщені особи, українська еміграція, журнал «Орлик», Тома Лапичак, історичне джерело.

Annotation

In this article was been analyzed the activity of the magazine «Orlyk». The purpose of the research is to find out whether «Orlyk» magazine is a source for the history of the Ukrainian emigration of the Displaced persons period.

«Orlyk» is a magazine that was first published in a printing house at the «Orlyk» camp for displaced persons in Berchtesgaden by a cyclostyle, and later in Stanislav’s Slyusarchuk’s printing house in Munich. The magazine was published from June 1946 to April 1948. The magazine was published in 22 number in 21 releases. The magazine until the fifth release was a magazine of camp life, and from the sixth release – a monthly magazine of social and cultural life. The magazine contained publications of artistic, scientific and journalistic branches on various topics, some of which can serve as sources for the study of the history of Ukrainian emigration in the period of Displaced persons.

Based on the whole set of release of the magazine «Orlyk», the author tried to analyze all the articles that were published in the magazine, and consider among them, which contain information about the history of Ukrainian emigration in Germany during the Displaced persons period. To do this, a number of methods are used that contribute to the study: analysis, induction, synthesis, comparison, historical-systematic and critical methods.

Particular attention is paid to the mentions in the magazine of events from the «Orlyk» camp in Berchtesgaden. Special attention was also paid to the problematic releases that were covered in the «Orlyk» magazine, including local releases related to the «Orlyk» camp and other displaced persons camps, as well as releases related to the existence of Ukrainian emigration – the issue of popularization and defense of Ukrainian positions on the international arena.

Key words: Displaced persons camps, displaced person, Ukrainian emigration, magazine «Orlyk», Thoma Lapychak, historical source.

 «Орлик» – журнал, що видавався у таборі переміщених осіб в Берхтесгадені (Німеччина, край Баварія) з червня 1946 року по квітень 1948 року. Було видано 22 номери у 21 випуску. Журнал видався за сприянням Управи табору (головою Управи був головний редактор журналу – Т. Лапичак). Журнал до 5 випуску був часописом таборового життя, а з 6 випуску – місячником суспільного та культурного життя. Такі видозміни у спрямованості журналу можна пояснити тим, що ще у першому випуску «Орлика» знаходимо відомості не тільки про події в українських таборах переміщених осіб (Нойбаєрн, Травнштейн і «Орлик» в Берхтесгадені), так і бачимо публікації художнього, наукового та публіцистичного характеру.

Обраною ця тема через те, що преса української еміграції в період Ді-Пі є тематично різноплановою, містить свідчення життя української еміграції у цей період, а ще в ній присутні свідчення відображення громадської думки еміграції та її зацікавленості в проблемах міжнародної політики, культури, подій на Батьківщині тощо.

Метою дослідження є аналіз журналу «Орлик» як джерела, що містить відомості про історію української еміграції в Німеччині в епоху Ді-Пі.

Завданням дослідження є: проаналізувати журнал «Орлик» як історичне джерело, що містить відомості про табір «Орлик» в Берхтесгадені, життя його мешканців, структуру табору; розглянути журнал «Орлик» як історичне джерело, що містить відомості про загальні аспекти життя українців в еміграції; дослідити проблемне коло питань, яке було окреслене в журналі «Орлик» та з якими проблемами стикалась українська еміґрація в епоху Ді-Пі за відомостями журналу «Орлик.

Дослідницька розробка журналу «Орлик» у науковій спільноті представлена невеликою кількістю публікацій, які не пов’язані безпосередньо із метою та завданнями статті. серед них спеціалізоване дослідження щодо журналу було проведено  Л. Головатою у статті «Табір і його видавничий ресурс: «Орлик» (Берхтесґаден, 1946–1948)» та О. Ясем ««Орлик» (1946 – 1948) – часопис таборової доби (покажчик змісту)» (в першу чергу – є покажчиком, однак містяться відомості про історію табору і видання журналу). Побічно згадується журнал «Орлик» або табір в Берхтесгадені в працях В. Маруняка, О. Подобєд та ін.

            Широка тематична диференціація журналу сприяє тому, щоб дослідити багатогранність життя українців в таборах Ді-Пі з 1946 по 1948 на основі подій та публікацій, що були відображені в журналі, зокрема на прикладах з таборової історії «Орлика» в Берхтесгадені. Важливим є те, що весь масив відомостей щодо історії української еміграції в цей період можна поділити на дві частини: відомості, що причетні до табору «Орлик», а також відомості, що відображають загальне тло подій в українській еміграції. Щоправда, через малу кількість випусків та коротких період видання журналу, доволі тяжко визначити в повній мірі тло подій, які відбувались з українськими переміщеними особами та їх структурами. Побічно в журналі згадаються події і в інших країнах – в Франції, Німеччині, США, Нідерландах та інших.

Методологія дослідження була проведена методом суцільного дослідження усієї вибірки джерел, що становить 21 випуск журналу «Орлик».  Дослідження було проведено за використанням загальних, історичних та джерелознавчих методів – аналізу, індукції, синтезу, зіставлення, історико-систематичний та критичний методи.

Аналітичний метод обраний через важливість його для дослідження джерел. Без аналітичного методу неможливо розкласти відомості на якісні одиниці. Метод індукції є узагальненням інформації за допомогою одного чи кількох прикладів, що підходить для цього дослідження через невелику кількість джерельної бази. Метод зіставлення обраний через те, що дозволяє порівняти дві одиниці і побачити у них відмінності. Для цього дослідження цей метод важливий для того, щоб зрозуміти специфіку літературознавчої дискусії, що частково була відображена на сторінках журналу «Орлик». Метод синтезу є важливим для джерелознавчого дослідження, адже сприяє об’єднанню різних якостей та інформації в одну спільну групу, роблячи за цим певні висновки. Історико-систематичний метод сприяє як і метод синтезу систематизації на певні групи всіх відомостей, що були отримані внаслідок дослідження. Критичний метод обраний через його значущість для наукового дослідження. Без критичного методу не можна визначити вірогідність, автентичність та правдивість інформації, що несе за собою джерело. Метод сприяє дослідженню так і внутрішньому, так і зовнішньому джерела, що має головну роль в цьому науковому дослідженні.

Невелика кількість методів спричинена тематикою дослідження – як джерела, де є відомості про історії української діаспори, тому оминається ціла низка методів: статистичний, контент-аналізу, лінгвістичний тощо, що можна застосувати при детальнішому вивченню технічно-видавничих відомостей журналу, а також низки інших питань.  Вся сукупність використаних методів сприяє щонайкращому вивченню журналу «Орлик» як історичного джерела з історії української еміграції.

            Перші відомості, які можуть слугувати для вивчення історії української еміграції в період Ді-Пі та до історії табору «Орлик» в Берхтесгадені, знаходимо у програмних статтях – «В дорогу» [45, c. 1-2] та «Засадничі справи» [37, c. 3-7] Природньо, що в статтях обґрунтовується напрям діяльності журналу, основні принципи функціонування, а також, що є більш важливо, – вказує на обставини, які спричинили появу періодичного видання.

            Причинами слугувало те, що сотні тисяч українців опинилось поза межами своєї Батьківщини на теренах розподіленої на окупаційні зони Німеччині. Після кінця Другої світової війни окупаційна адміністрація створила сотні таборів для переміщених осіб, частина з яких були українськими. Українська громадськість в еміграції налагоджувала інфраструктуру в таборах, зв’язки між таборами, а також робила зусилля для адаптації до реалій післявоєнних часів. Процес був тяжким, адже, як зазначається в програмній статті «В дорогу»: «Адже наше життя, наша праця по таборах (…) доволі зрізничковані й ускладнені. І це річ природна і самозрозуміла, коли зважимо, що серед нас у таборах живуть люди різного віку й різних професій, різного суспільного стану та різних культурних впливів у минулому, і врешті, різних громадсько-політичних переконань (…)» [45, c. 1-2]

На сторінках журналу відобразились і події з життя, в тому числі культурного та побутового, табору. Найбільш повно про структуру табору вказано у першому випуску «Орлика», де повною мірою розкрито структурні елементи табору та інфраструктура, що була налагоджена за короткий час існування табору.

Знаходимо відомості про Літературно-мистецький клуб та його секції, події з життя табору в окремій рубриці – «Табір «Орлик» в Берхтесгадені». Рубрика була лише в одному випуску, однак вона окреслила значну частину життя та структури табору. Ймовірно, були певні сподівання на продовження цієї рубрики, але надалі тематика журналу змінилася в напрямі видання оповідань, статей публіцистичного та наукового характеру, тому події табору здебільшого мали супровідний характер. В статті зазначено локацію табору, його населення: «Табір чисто український. З загального числа 2059 – 1842 це бувші мешканці Карльсфельду, що приїхали сюди трьома транспортами – 13, 15 і 20 травня, 41 особа з поблизького міжнародного табору «Інзуля» (11. VI.), 179 з польського табору «Костюшко» в Бад Райхенгаль (16.VI.), решта – це прийняті на індивідуальні прохання». Табір було відкрито 2 червня 1946 року. Приміщеннями для табору стали стрілецькі казарми. Умови були складними, українству доводилось налагоджувати побут, створювати власну інфраструктуру – створювати школи, гуртки, клуби, церкви, організаційну складову тощo [47, c. 15-20]

Важливим для табору було питання проживання жителів. Зазначено в першому випуску журналу, керівництво хотіло вирішити це питання за певним принципом: великі кімнати для проживання були виділені як спільні спальні, а ось малі кімнати були розподілені серед родин, велику увагу в цьому приділяли сім’ям з малими дітьми. Зазначається, що так було зроблене для того, щоб вберегти дітей від шкідливого впливу курців, які б могли з ними проживати у спільних кімнатах, а також для того, що сім’ї проживали разом. Також було вирішено віддавати малі кімнаті для хворих [43, c. 11-12]

Знаходимо відомості про кооперативи та господарські відділи. Ці установи були важливими для функціонування таборової економіки, адже могли б забезпечити таборян речами першої необхідності за якомога дешеву ціну, що протиставлялась спекуляціям різноманітних «чорних торгівців». В журналі згадується кооператива «Самопоміч», що діяла при таборі. Інформації про функціонування кооперативи міститься в журналі не багато, однак ми можемо простежити те, що кооператива була масова. Кооператива була заснована 1 червня 1946 року, ще в перші тижні функціонування табору. Під кінець червня місяця (24 червня) цього ж року, кількість членів сягала 811 осіб, що дозволяло акумулювати достатню кількість грошей (6650 марок паїв, а також 1622 марок зі вступних внесків; загалом 8272 марок) для придбання базових продуктів та речей першої необхідності [44, c. 10-11]

Кооператива співпрацювала із автономними виробничими відділами, яким збувала трикотаж, на це було кинуто багато ресурсів, адже певний час спостерігалась проблема в забезпеченні кооперативи продуктами харчування. За таких умов керівництво кооперативи вбачало доцільним запустити виробничі відділі, які поступово будуть приносити прибуток кооперативі, а також забезпечить частину таборян робочими місцями. При кооперативі функціонувала крамниця, яка ж збувала ряд продовольчих товарів з невеликою націнкою. Частково збували предмети, що залишились у спадок від колишніх жителів стрілецьких казарм, наприклад, «воєнне пиво», що було продано в кількості 2850 літрів до 24 червня 1946 року [44, c. 10-11] 

«Чорні торгівці», або перекупи, спекулянти або лихварі були доволі важливою стратою населення в таборах. Маючи гроші або робітничу кваліфікацію, такі люди або надавали людям позички, що обкладались високим відсотком, або ж послуги, які були свідомо переоціненими, внаслідок чого багато таборян, які отримували заробітну плату фіксовано (вчителі, прибиральники, члени Управи тощо) не були спроможні купувати або ремонтувати предмети першої необхідності (одяг, взуття, певні продовольчі товари тощо). Явище лихви найбільш повно розкрите у викривальній статті «Злочин лихви» за авторством Т. Лапичака, де зазначений погляд зі сторони тогочасного таборянина і водночас голови Управи на випадки спекуляції. Побічно варто зауважити, що журнал «Орлик» передбачався як журнал, що відокремлений від кон’єктури Управи табору, і мав бути рупором усіх таборян «Орлика» в Берхтесгадені, а також усієї української еміграції. По цій ж причині Т. Лапичак публікується як один із авторів – не зауважує свій соціальний статус у таборі, апелює не на можливі каральні заходи від Управи, а зауважує на аморальності явища, а також його негативні прояви і недоцільність спекуляції в умовах в яких українська еміграція опинилась [39, c. 3-5]

Табір був побудований за певною структурою. Головою управи табору у Берхтесґадені був Тома Лапичак. Обирався голова управи за керівництвом ЦПУЕ (Центральне представництво української еміграції). Окрім управи, існували і загальні сходини, що у перший місяць від створення табору проводились декілька разів, і мали на меті розгляд частини питань організаційного характеру тощо [47, c. 15-20] Функціонували і вибори до таборових структур, що відбувались на демократичних засадах і мали на меті, як зазначав Т. Лапичак, стати двигуном для розвитку табору. Вибори відбувались за списками трьох угрупувань – Безпартійного громадського об’єднання, Безпартійних селян і робітників (переможці виборів, що відбулись в липні 1946 року) [48, с. 22; 50, c. 25] та Товариства українських політв’язнів, що мали об’єднувати різноманітні групи населення із різними політичними поглядами та походженням, що сприяло консолідації українців в межах табору . Т. Лапичак, який також був головним ідеологом журналу, вбачав, що табір має об’єднувати, як і журнал, українців [48, c. 22]

В таборі працював Літературно-мистецький клуб, заснований 22 червня 1946 року. Як зазначається в журналі: «…його завданням є дбати про духове життя нашого табору й його рівень, не забуваючи при тому й про культурну розвагу своїх членів і взагалі мешканців табору». У таборі функціонувала бібліотека, що діяла при Літературно-мистецькому клубі [47, c. 15-20]

 Клуб відіграв велику роль, адже він впливав на журнал, так як його автори були авторами праць, що видавались у журналі, а також були членами редакційної колегії. Клуб складався з п’яти секцій: Письменників і журналістів, Театральної, Наукової, Музичної та Образотворчої. Секції не тільки були інструментом для створення публікацій та створення структури задля зайнятості та розваги таборян, секції сприяли фінансовим надходженням та поліпшували ресурсний стан, що сприяло розвитку табору. Усі митці могли збувати свої вироби в таборі і поза ним, внаслідок чого могли не тільки покращити матеріальний стан табору, а й свій [47, c. 15-20]

Секція письменників була активна у написанні статей до журналу «Орлик», секція проводила різноманітні заходи, поміж них були літературні вечори. Були вечори присвячені певній особі: читали її поезії, оцінювали з точки зору літературознавчої студії.   Такими були вечори в честь К. Гриневичевої [49, c. 24], Ю. Клена [51, c. 22], І. Франка [48, c. 19] та ін., під час яких О. Грицай доповідав про творчі доробки авторів і характеризував їхні праці.

До складу театральної секції належав театр «Мірандоліна», головою якого став режисер Т. Федорович. 15 червня 1946 відбулась прем’єрна вистава театру. Також було частково зазначено і репертуар театру у першому номері журналу. Відомо з журналу, що на липень 1946 року  театральна секція готувала постановку п’єси Лесі Українки «Одержима», а також п’єс «На полі крови» та «Украдене щастя» І. Франка [47, c. 17; 48, с. 21] Також у таборі декілька разів виставляли комедійну п’єсу «Рожеве павутиння» Я. Мамонтова [50, c. 21] Також секція проводила театральні вечори, зокрема 11 серпня 1946 року було поставлено п’єсу «Наперші гулі» С. Васильченка. Разом із п’єсою було презентовано ряд арій, які співали таборяни [49, c. 22]

 Діяли і професійні об’єднання: учительська громада, що об’єднувала 62 учителів і гімназійних професорів; лікарська секція, що об’єднувала 11 лікарів; секція інженерів та техніків із 60 членів та об’єднання лісників і деревників, що складалась із 20 членів [47, c. 15-20]

Починаючи від 27 травня, в таборі почав працювати дитячий садок, який відвідувало 73 дитини. Садок діяв під керівництвом Р. Юзичинської. Співробітники садка організовував із дітьми святкування, до прикладу свято Матері [48, c. 19] У таборі працювали школи. Працювала й народна школа, що складалась із 5 класів та 106 учнів. Директором був С. Гаврищук. Наприкінці червня відбулось відкриття таборової гімназії, яку очолював педагог, літературознавець і письменник проф. В. Радзикевич, навчались у школі 204 учнів. Першого ж липня почала працювати й таборова торговельна школа середнього типу. Навчалось 55 учнів, директором школи був др. М. Гуцуляк.   Була в таборі фахова жіноча школа, якою керувала О. Козак. Школа охоплювала 23 учениці.  Усі школи були відкриті до серпня 1946 року [51, c. 20]

Вже на початку серпня 1946 почали працювати курси з перевишколу населення табору, де можна було отримати фах кравця, маляра, будівельника тощо. Саме 1 серпня 1946 розпочались курси кімнатного декоративного малярства, що вів маляр М. Островський, до якого було записано 12 гімназійних учнів та 4 старших жителів табору [47, с. 15; 48, c. 20] Також діяла в таборі музична школа із відділом фортепіано, сольного співу та скрипки. Охоплювала 55 учнів, директором був проф. Р. Савицький. Табір мав і образотворчу студію, де навчалось 9 учнів. Студією опікувався С. Литвиненко [47, c. 15] 

Працював в таборі чоловічий хор «Трембіта» (32 співаки) під диригуванням К. Цепенди, а також змішаний хор «Боян» (42 співаки) – диригент Р. Ставничий.  Обидва хори часто виступали на греко-католицьких месах в різноманітних німецьких церквах, періодично також виступали і в самому таборі . Було опубліковано ряд схвальних рецензій від німецьких публіцистів щодо хорів, що сприяло популяризації української культури німцями [47, c. 16]

Діяло й спортове товариство «Орлик», яке налічувало 250 членів та складалось із двох футбольних команд – старшої та юніорської, а також двох волейбольних команд – чоловічої та жіночої. Є відомості, що найбільш активною серед цих двох секцій була футбольна. До прикладу, юніорська команда «Орлик» зіграла у нічию з місцевою юніорською командою Т.С.Ф. Берхтесгаден (1:1), а також виграла у польської команди «Лехія» із Райхенгалю (6:0). Старша команда з футболу, до прикладу, програвала старшій «Лехії» (3:5), але також вигравали матчі. Волейбойна (гра у відбиванку) ж секція теж перемагала команди інших таборів. Таборяни також змагались і в настільному тенісі [47, c. 17]

Спортове товариство проводило і інші заходи, які б мали посприяти кращому залученню таборян до фізичної культури. Серед них був день фізичної культури, що відбувся 28 серпня 1946 року і що складався із руханки у виконанні пластунів, долучення дітей з дитячого садка до вправ, масові вправи шкільної молоді, показ національних танків у виконанні учнів гімназії та торговельної школи, ігри й забави для учнів від учнів народної школи, а також різноманітні  спортові змагання: естафета, відбиванка (волейбол) [47, c. 17] Також працював і туристичний гурток, що робив екскурсії по околицям табору, який був розташований у мальовничому регіоні Штруб.

Функціонував у таборі Пласт. Пластовий кіш складався із восьми частин, що поділялись за статтю та віком юнацтва: 2 юнацькі гнізда, 2 курені юнацькі, два самостійних гуртки та 2 осередки для старших пластунів і сеньорів. Пласт складався загалом з 266 учасників, серед яких не тільки були школярі, а й студенти та дорослі. Пласт проводив у таборі ватри, святкування Зелених Свят, влаштував власну спортивну площу, урядив домівку та допомагав в організації табору. Також в журналі було видано спеціалізовану статтю в декількох частинах про Пласт, автор – др. Ат. Фіґоль: «Пласт і його відношення до зовнішнього світу (дому, школи, церкви і громадського життя)» у двох частинах. Найбільш імовірно, що завданням статті було не тільки донесення читачеві засад та ідеалів Пласту, але також могло бути і стислим описом засад і для самих пластунів. Разом із тим стаття руйнувала уявлення про те, що Пласт – чисто галицька річ, так як близько 90% пластунів в Берхтесгадені були вихідцями із Наддніпрянської України [47, c. 16; 53, с. 6-10; 54, 7-9]

Тісно впливало на життя табору і релігійне питання. Більшість населення було релігійним і належало до двох релігійних християнських напрямів – греко-католицтва і православ’я, для яких були створенні церкви у таборі. Для потреб церков діяли хори, які співали релігійні пісні, також відбувались постійні богослужіння [47, c. 15] Таборяни ходили й на богослужіння поза межами табору. Як відомо з журналу, 11 липня до табору із Мюнхену приїжджав владика Михаїл від Української автокефальної православної церкви. Вже наступного дня, 12 липня, владика Михаїл освятив православну церкву табору. Також відомо, що у таборі проводились масові хрещення дітей, до прикладу було охрещено 42 дитини в один день [48, c. 18, 21]

В таборі святкували різноманітні релігійні свята. Наприклад, в жовтні 1946 року таборяни святкували Покрову. Під час свята звучали виступи, відбувся молебень і інші заходи. З цього стає зрозуміло, що релігійні свята та події в таборі святкувались разом, а управа табору до них добре готувалась, залучаючи до цього увесь табір [51, c. 23]

В таборі відбувались різноманітні наукові конференції. До прикладу, 9-11 липня 1946 року відбулась наукова конференція мистецтвознавчої групи УВАН, що була присвячена актуальним мистецтвознавчим та літературознавчим проблемам: питанням української літератури, театру, малярства та архітектури. На них засідали мистецтвознавці В. Січинський, Д. Горняткевич, архітектор О. Повстенко, театрознавці І. Костецький та В. Блавацький,  археолог П. Курінний, літературознавці В. Державин, Л. Білецький, В. Гаєвський [50, c. 23]

Також відбувались і наукові доповіді поза конференціями. До прикладу, до таких належать курс лекцій проф. Ст. Конрада щодо етики соціального життя, а вже 7 серпня професор прочитав доповідь на тему «На порозі дружнього життя» [49, c. 22, 23] Була доповідь і проф. М. Гоція, що 10 серпня прочитав доповідь на тему «Геніяльність, творчість і ситецька дійсність», який детально розкрив низку проблем з ділянки мистецької психології та творчості, а також особливо характерних для української інтелігенції [49, c. 23] Доповідав у таборі В. Січинський «Про назву – “Україна”», де автор детально розглядає історію назви «Україна», а також розвіює міфи, що постали внаслідок польського та московського втручання [49, c. 25] Автор розмежовував поняття «Русь» та «Росія». Також від нього був ще один виклад, що був на тему «Козаки в Німеччині в часи 30-літньої війни».

Був і виклад від С. Парфанович, що доповідала на тему «Здоровля жінки під теперешню пору» [49, c. 24], доповідав у таборі А. Фіголь на тему «Пласт – та його відношення до церкви, школи, і громадського життя» [49, c. 25]  В. Доманицький мав в Берхтесгадені лекцію на тему «Село і місто», що мала на меті розповісти взаємостосунки між цими двома категоріями населених пунктів, а разом із тим розмежувати актуальні питання між ними, явища урбанізації та руралізації країн тощо [49, c. 25]

Табір проводив не тільки концерти за участі таборян, а також до табору приїздили і різноманітні хорові, оркестрові ансамблі, театральні трупи тощо. До прикладу, приїздив в липні 1946 року театр В. Блавацького, який представив громаді табору в Берхтесгадені оперетку «Жайворонок» та п’єси «Мина Мазайло», «Украдене щастя», «На полі крові» та «Одержима» [48, c. 21]. У серпні 1946 року приїздив відомий піаніст та композитор, виходець із табору «Інзуля», Р. Савицький [49, c. 22]

В таборі виступав концертмейстер державної баварської опери Губерт Авмер зі струнним квартетом, що виконував композиції Гейне, Дебюссі та Шостаковича. Виступав в таборі Орест Руснак, що співав оперні композиції Стеценка, Лисенка, фрагменти опер Генделя, Доніцетті, Бізе, Даєргера та Леонкавелло [49, c. 22]

Журнал «Орлик» також містить відомості про загальний стан української міграції, а також статті, що показують «Орлик» як елемент української публіцистики в еміграції, так як через ці статті можна побачити зацікавленість автури проблемою української еміграції, зв’язки між різними журналами, відомості щодо подій в українській еміграції.

Широке поширення таких відомостей можна спостерігати в рубриках: «З пресового фільму», «Рецензії», «Культурна хроніка», «Нові книжки», «Надіслані журнали», «Бібліографія», «Листування редакції». Частина розділів, як «Нові книжки», «Надіслані журнали» та «Культурна хроніка» є короткими розділами, які мали чисто інформативний характер про те, які журнали і книги були отримані редакційною колегією і можуть слугувати фактом того, що між представниками української еміграції були уставлені різноманітні контакти, серед яких є факт обміном публіцистики; «Культурна хроніка» слугувала розділом, що розповідав про події в радянській Україні, що вказує на те, що українство було зацікавлене і надалі спостерігати за культурницьким процесом не маючи можливості повернутись на Батьківщину.  

Рубрика «З пресового фільму» мала на меті розповісти про події, що були надруковані у інших періодичних виданнях. Часто в рубриці обговорювались статті української еміграції на культурні або політичні теми (часто такі огляди писались на публікації «Української трибуни» та Фюртського «Часу»), також редакційна колегія писала огляди на радянські видання. Загалом огляди для радянської преси мали викривальний характер, критикуючи те, що було написано в таких статтях, зазначаючи правдиву картину в радянській державі з точки зору української еміграції. Прикладом частого згадування радянської публіцистики –  реакції на «Известия». Певний час цей розділ містив і рецензії на публіцистику української еміграції, згодом для цього буде створений розділ «Рецензії».

Головною тематикою на початках журналу, і що виринала пізніше, була проблема розбудови українства в еміграції. Цим теоретичним питанням займались Т. Лапичак, О. Грицай, Р. Глинка та дописувач, що приховував своє ім’я за ініціалами Р. О. Найголовнішим із теоретиків був О. Грицай, що входив до Управи табору. В публікаціях достатньо широко розкривається питання життя у таборі, доля табору, завдання, засади та плани на майбутнє.

Розбудова української еміграції була багатоскладовою, до прикладу – Т. Лапичак в програмній статті «Шляхом важкого іспиту» [39, c. 5-9] зазначає, що українській еміграції, зокрема інтелігенції, потрібно отримати фахову освіту з певного ремесла, адже переорієнтація українських кадрів на місцевий ринок посприяє українству і надасть можливість отримати роботу, окрім цього табір сприяв створювання фахових курсів, щоб таборяни змогли б отримати фах (фахова школа була відкрита у вересні 1946 року, також функціонували мовні курси, зокрема в тому ж місяці були започатковані курси з іспанської мови) . 

Таку ж саму думку поділяв і О. Залізняк в статті «Думки про консолідацію», зазначаючи, що українська інтелігенція повинна переформовуватись за умовами ринку і отримати фізично-практичний фах. На противагу, автор також зазначає, що разом із перевишколом на робітничі професії, інтелігенції все рівно треба залишатись інтелігенцією, сприяти молоді у здобутті знань, адже, як зазначає автор, «лише здібні й працьовиті хлопці можуть старатися дістатись до найпочеснішого стану нації, яким є його духова інтелігенція» [26, c. 20-25] 

 О. Грицай в статтях «Сальон» [9, c. 1-5], «Азиль Духа» [10, c. 8-9] та «Метаморфоза століть» [18, c. 1-4] і ще в ряді інших публікацій пана О. Грицая у «Орлику», зазначає потрібність релігії, розвитку культурного життя в розбудові таборової інфраструктури та підготовити фундамент, який допоможе українській еміґрації мати перевагу серед інших народів в еміграції. 

Також щодо положення діаспори роздумував Р. Глинка у статті «Світові події, наше положення і ми… (Думки з реферату принагідно виголошеного в Таборовому Клюбі)», де зазначає теж, що українство має себе перебудувати, а також те, що українство себе має навчити утримувати, адже допомога УННРА рано чи пізно буде завершена (до 01.01.1947 року) [6, c. 12-16] 

В. Юник в статті «Голос селянина: Не марнуймо дорогого часу» поділяв думку з Р. Глинкою та Т. Лапичака – потрібно формувати фахове знання, яке б допомогло українству на чужині, щоб бути спроможним до конкуренції. З чого випливає, що різні автори на шпальтах одного журналу бачили як і спільні, так і різні підходи до вирішення еміграційного питання [55, c. 17]  

Так як українці опинились поза межами своєї Батьківщини, із обмеженими ресурсами, що надавала УННРА, існувала потреба у створенні позитивного іміджу щодо української еміграції серед іноземців (німців, а також місцевої окупаційної влади, у випадку «Орлику» – американської) і пропагувати свою культуру, що було відображено в низці статей. Найбільш виразно це описано у статті «Німці про українську культуру», де зазначаються три рецензії від німецьких критиків  про український хор «Боян» та про захід «Український вечір солістів», що відбувались у Пассаві (Пассау). У цій статті вказано, що український спів високо цінується німцями, тому потрібно поширювати українську культуру [28, c. 10-12] 

У статті «В обороні мистецтва» Е. Козака автор зазначив, що українські мистецькі гуртки значно покращують матеріальний стан табору у Берхтесгадені і допомагають українству формувати гарний імідж серед німців та інших народів, що опинились у таборах переміщених осіб. Стаття була реакцією на ставлення деяких таборян до митців, вважаючи, що вони не сприяють розвитку табору. Проте, Е. Козак вважав, що вплив митців на таборі значно применшують [30, c. 8-10] 

Згадували письменників та їх творчий доробок у статтях про українські творчі організації оцінка МУРу та його члени у «Лист до голови «МУР-у» п. У. Самчука (21 липня 1947» Д. Донцова [24, c. 14-18] та «МУР – в теорії і практиці (Кілька думок під дискусію)» [25, c. 26-29] О. Ждановича. Були й профільні літературознавчі статті – це  статті В. Державина «Поезія і поетика Миколи Зерова» (в двох частинах) [22, c. 13-17; 23, c. 8-11] тощо.

В журналі були відображені фрагменти літературознавчої дискусії. До прикладу, автори публікацій на сторінках «Орлика» неодноразово втягувались у дискусію проти МУРу на стороні «Вістника» («Вістник» припинив свою роботу в 1939 році внаслідок початку Другої світової війни). Дискусія містила окрім літературознавчого характеру ще й політичний (в творах і статтях членів МУРу часто відображались ліві ідеї, а «Вісник» опирався ідейно Д. Донцова, що дотримувався правих ідей).   «Орлик» доєднався до дискусії через те, що низка авторів журналу вбачали шлях МУРу щодо художньої літератури хибним.

Дотичною до дискусії є праця Б. Крупницького «Теорії доби і сучасність», який зазначив, що донцовщина була явищем початку ХХ сторіччя, що була спричиненою внаслідок подій на зламі ХІХ сторіччя, а тепер це явище виконало свою історичну місію, і тому на зміну ньому має прийти нове явище у українській політичній думці [37, c. 1-5]

Виникали й інші дискусії, до прикладу є випадок, що був пов’язаний із оглядом на дитячий журнал «Вовченята», що був опублікований у фюртському «Часі» («Вовча педагогія»). Також до критичного огляду приєдналось «Українське слово» («Батьки, бережіть перед отруєю»), які осуджували дитячий журнал за віршик про вовка, який вони трактували в ідеологічній конотації, а тому звинувачували журнал в антихристиянських закликах та радянізації. В дискусію вступив О. Грицай, який зауважив, що усі ці заголовки та критика є навіяною авторами, і що в дійсності до цих закликів «Вовченята» не приналежні [8, c. 18-21] 

Популярною проблемою у журналі було питання післявоєнної відбудови Європейських держав. В журналі були переклади робіт Дж. Ф. Даллеса (в журналі – Даллєса) «Думки про совєтську закордонну політику» [20, c. 13-15; 21, c. 12-15] Також були фахові праці і українських авторів – В. Косаренко-Косаревича («Східня Европа в призмі книжкових появ ЗДА») [31, c. 24-26; 32, c. 25-28; 33, c. 22-25; 34, c. 23-25; 35, c. 25-26; 36, c. 22-26], Д. Кирильчука «Трагедія одного континенту» [27, c. 11-15]

            Окрім публікацій, що були присвячені творчості певних авторів, була опублікована стаття про фольклор – «Нова концепція в дослідженні фольклору (З приводу праці: Віктор Петров. Український фольклор)», автор – П. Ковалів, детально проаналізував працю В. Петрова, зазначаючи його підхід до вивчення заговорів, голосіння, а також обрядового фольклору народно-календарного циклу [29, c. 27-31]

Містились в журналі наукові статті, що були не пов’язані із літературою. Переважно це були праці історичні, політологічні (які окреслювались вище) та іншого спрямування.  До історичних наукових праць належали праці Ю. Артюшенка «Українська еміграція і Карпатська Україна» [1, c. 12-16], критична стаття щодо наукового доробку радянських істориків – П. Ромен «Про історію українського народу [3 приводу статті К. Литвина «Об истории украинского народа», «Большевик». – 1947, – № 7]» [52, c. 13-19]  Також була стаття у двох частинах Б. Крупницького «Українська суспільно-політична думка в 18 ст.» [37, c. 1-5], стаття С. Барана «Перші українські державники-соборники» [2, c. 16-18], Ю. Бойка «Е. Коновалець та Осередньо-Східні Землі» [3, c. 11-17; 4, c. 5-11], а також ряд інших. 

В статті В. Петрова «Антропологічні особливості українського народу» стверджувалось, що українці мають відмінний від інших східних слов’ян портрет. Разом із тим у цій праці зазначена поширеність різних фенотипів людей в Україні, які з них є домінуючими серед українців [42, c. 15-18; 43, c. 16-19] 

Були і критичні праці науково-популярного характеру, серед них праця П. Герасименка «Наука чи дискредитація? [З приводу книги проф. М. Єфремова «Закон гетероморфії (трансформації) атомів». Регенсбург: Видання «Українське Мистецтво», 1945]», в якій критикував ненауковий підхід автора до питань квантової фізики, яку М. Єфремов намагався пов’язати із Кабалою [5, c. 27-28]

Отже, журнал «Орлик» є джерелом до вивчення історії української еміграції епохи Ді-Пі. Журнал «Орлик» має відомості про структуру табору «Орлик» в Берхтесгадені, відомості про події в українській еміграції та обставини в яких опинилась українська еміграція.

Провідну роль в журналі «Орлик» відігравали публікації на наукові та публіцистичні теми, що відображає завдання, яке перед собою ставила редакційна колегія журналу – стати трибуною української еміграції. Важливо зауважити, частина публіцистичних публікацій містять проблемні питання, що виникали у багатьох таборах переміщених осіб (та «Орлика» безпосередньо) та і загалом української еміграції. Були поставлені питання лихварства та спекуляцій в таборах, питання єднання української еміграції незалежно від політичних поглядів і станового походження, створення єдиного органу для української еміграції та створення стратегії щодо розвитку української еміграції в післявоєнній Європі задля створення позитивного іміджу української еміграції. 

В журналі частково зазначені відомості щодо діяльності табору. Найбільш повно розкрито питання формування табору в перші місяці його діяльності – створення шкіл, Літературно-мистецького клубу, церкво тощо. Надалі проблематика табору стає рідшою, пов’язано це з тематичною зміною журналу – на зміну журналу таборового життя, «Орлик» став журналом місячником культури і суспільного життя. Спричинено це тим, що «Орлик» від першого випуску мав велику кількість публікацій науково і публіцистичного характеру, що потіснили відомості про табір, інфраструктура якого була налагоджена в перші місяці від його створення, а відповідно дійсна спрямованість журналу не відповідала тематичному спрямуванню журналу.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Артюшенко Ю. Українська еміграція і Карпатська Україна // Орлик.

1947. Ч. 3-4: (Березень-Квітень). 32 с.

• Баран. С. Перші українські державники-соборники [Початок] // Орлик. 1947. Ч. 11: (листопад). 32 с.
• Бойко. Ю. Коновалець та Осередньо-Східні землі [Закінчення] // Орлик. 1947. Ч. 6. (червень). 32 с.
• Бойко. Ю. Коновалець та Осередньо-Східні землі [Початок] // Орлик. 1947. Ч. 5. (травень). 32 с.
• Герасименко. П. Наука чи дискредитація? [З приводу книги проф. М. Єфремова «Закон гетероморфії (трансформації) атомів. Регенсбург: Видання «Українське Мистецтво», 1945»] // Орлик. 1947. Ч. 5: (Травень). 32 с.
• Глинка Р. Світові події, наше положення і ми: Думки з реферату принагідно виголошеного в Таборовому Клюбі / Д-р Роман Глинка // Орлик. 1946. Ч. 5 (жовтень). 24 с.;
• Головата Л. Табір і його видавничий ресурс: «Орлик» (Берхтесґаден, 1946 – 1948) / Л. Головата // Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника . 2018. Вип. 10. 629 с.;
• Грицай О. Дві мірки або Як у нас критикують / Д-р Остап Грицай // Орлик. 1946. Ч. 5 (жовтень.).  24 с.;
• Грицай О. Сальон. // Орлик. 1946. Ч. 5: (жовтень). 24 с.;
• Грицай. О. Азиль Духа. // Орлик. 1946. Ч.1: (червень). 20 с.;
• Грицай. О. Банкрот літератури [Початок] // Орлик. 1947. Ч. 9: (Вересень). 32 с.;
• Грицай. О. Банкрот літератури [Продовження] // Орлик. 1948. Ч. 4: (Квітень). 32 с.;
• Грицай. О. Банкрот літератури [Продовження] // Орлик. 1947. Ч. 10: (Жовтень). 32 с.;
• Грицай. О. Банкрот літератури [Продовження] // Орлик. 1947. Ч. 11: (Листопад). 32 с.;
• Грицай. О. Банкрот літератури [Продовження] // Орлик. 1947. Ч. 12: (Грудень). 32 с.;
• Грицай. О. Банкрот літератури [Продовження] // Орлик. 1948. Ч. 2: (Лютий). 32 с.;
• Грицай. О. Банкрот літератури [Продовження] // Орлик. 1948. Ч. 3: (Березень). 36 с.;
• Грицай. О. Метаморфоза століть. // Орлик. 1946. Ч.4: (вересень). С 1-4.
• Грицай. О. Причастя душам. // Орлик. 1946. Ч. 2: (липень). С. 1-2
• Даллєс Дж. Ф. Думки про совєтську політику [Початок] // Орлик. 1947. Ч. 1 (січень). 31 с.;
• Даллєс Дж. Ф. Думки про совєтську політику [Закінчення]/ Дж. Ф. Даллєс // Орлик. 1947. Ч. 2 (лютий). 31 с.;
• Державин В. Поезія і поетика Миколи Зерова (ІІ) [Закінчення] // Орлик.   1948. Ч. 3: (Березень). 36 с.;
• Державин В. Поезія і поетика Миколи Зерова [Початок] // Орлик.   1948. Ч. 2: (Лютий). 32 с.;
• Донцов Д. Лист до голови «МУР-у» п. У. Самчука / Д. Донцов // Орлик.  1947. Ч. 9 (вересень). 32 с.;
• Жданович. О. МУР – в теорії і практиці (Кілька думок під дискусію) // Орлик. 1947. Ч.8: (серпень). 32 с.;
• Залізняк О. Думки про консолідацію. Орлик. 1947. Ч. 6. (червень). 32 с.;
• Кирильчук Д. Трагедія одного континенту / Д. Кирильчук // Орлик. 1947. Ч. 7 (липень). 32 с.;
• Кн. Німці про українську культуру // Орлик. 1946. Ч. 3: (серпень). 25 с.
• Ковалів. П. Нова концепція в дослідженні фольклору (З приводу праці: Віктор Петров. Український фольклор) / проф. П. Ковалів // Орлик. 1947. Ч. 9: (вересень). 32 с.;
• Козак Е. В обороні мистецтва / Проф. Е. Козак // Орлик. 1946.  Ч. 4 (вересень.).  26 с.;
• Косаренко-Косаревич В. Східня Европа в призмі книжкових появ ЗДА [Початок] / В. Косаренко-Косаревич // Орлик. 1947. Ч. 5 (травень). 32 с.;
• Косаренко-Косаревич В. Східня Европа в призмі книжкових появ ЗДА [Продовження] / В. Косаренко-Косаревич // Орлик. 1947. Ч. 6 (червень). 32 с.;
• Косаренко-Косаревич В. Східня Европа в призмі книжкових появ ЗДА [Продовження] / В. Косаренко-Косаревич // Орлик. 1947. Ч. 7 (липень). 32 с.;
• Косаренко-Косаревич В. Східня Европа в призмі книжкових появ ЗДА [Продовження] / В. Косаренко-Косаревич // Орлик. 1947. Ч. 8 (серпень). 32 с.;
• Косаренко-Косаревич В. Східня Европа в призмі книжкових появ ЗДА [Закінчення] / В. Косаренко-Косаревич // Орлик. 1947. Ч. 10 (жовтень). 32 с.;
• Крупницький Б. Теорії доби і сучасність [Закінчення]/ Б. Крупницький // Орлик.  1947. Ч. 9 (вересень). 32 с.;
• Лапичак Т. Засадничі справи / Д-р Тома Лапичак // Орлик. 1946. Ч. 1 (червень). 20 с.;
• Лапичак. Т. Злочин лихви // Орлик. 1946. Ч. 2: (Липень).  22 с.;
• Лапичак Т. Шляхом важливого іспиту / Д-р Тома Лапичак // Орлик.  1946. Ч. 3 (серпень.).  24 с.;
• Маруняк В. Українська еміграція в Німеччині і Австрії по другій світовій війні: У 2 т. М ю н х е н , 1985. Т. І: Роки 1945-1951. 434 с.;
• Петров. В. Антропологічні особливості українського народу [Закінчення] // Орлик. 1947. Ч. 6: (Червень). 32 с.;
• Петров. В. Антропологічні особливості українського народу [Початок] // Орлик. 1947. Ч. 5: (Травень). 32 с.;
• Р.Г. Мешкеневе питання по таборам. // Орлик.  1946. Ч. 1: (Червень).  20 с.;
• Р.О. Кооператива чи господарчий відділ. // Орлик.  1946. Ч. 1: (Червень).  20 с.;
• Редакція. В дорогу // Орлик. 1946. Ч. 1 (червень). 20 с.;
• Редакція. З театру // Орлик. 1946. Ч. 3. (Серпень). С. 25 с.;
• Редакція. Табір «Орлик» в Берхтесґадені // Орлик.  1946. Ч. 1: (Червень).  20 с.;
• Редакція. Таборова хроніка.// Орлик. 1946. Ч.2: (липень). 22 с.;
• Редакція. Хроніка табору «Орлик» // Орлик. 1946. Ч. 4. (Вересень). С. 26 с.;
• Редакція. Хроніка табору «Орлик» // Орлик. 1946. Ч. 3: (серпень). С. 24 с.;
• Редакція. Хроніка табору «Орлик» // Орлик. 1946. Ч. 5: (жовтень). 24 с.;
• Ромен. П. Про історію українського народу [З приводу статті К. Литвина «Об истории украинского народа», «Большевик». – 1947. – №7] // Орлик. 1947. Ч. 8: (Серпень).  32 с.;
• Фіґоль А. Пласт і його відношення до зовнішнього світу ( дому, школи церкви і громадського життя) [Початок] // Орлик.   1947. Ч. 1: (Січень). 31 с.;
• Фіґоль А. Пласт і його відношення до зовнішнього світу ( дому, школи церкви і громадського життя) [Закінчення] // Орлик.   1947. Ч. 2: (Лютий). 32 с.;
• Юник В. Голос селянина: Не марнуймо дорогого часу. // Орлик. 1946. Ч. 5: (жовтень). 24 с.;
• Ясь О. «Орлик» (1946–1948) – часопис таборової доби (покажчик змісту). / О. Ясь // Молода нація: Альманах. 2002, № 4. 348 с.

References

1. Artiushenko Y. (1947).  Ukrainian emigration and Carpathian Ukraine. Orlyk, 9 (3-4), 12-16.
2. Baran S. (1947). The first Ukrainian independists-uniates [The Beginning] Orlyk, 16 (11), 16-18.
3. Boyko Y. (1947). Konovaletz and Central-Eastern lands [The Beginning] Orlyk, 10 (5), 11-17.
4. Boyko Y. (1947). Konovaletz and Central-Eastern lands [The End] Orlyk, 11 (5), 5-11.
5. Herasymenko P. (1947) Science or defamation? [About the book «The Law of Heteromorphosis (Transformation) of atoms. Regensburg: Printing house «Ukrainske mystetstvo», 1945»] Orlyk, 10 (5), 27-28.
6. Hlynka R. (1946). The world events, our positions and we: Thoughts from the paper pronounced in Camp`s Club. Orlyk, 5 (5), 12-16.
7. Holovata L. (2018). Camp and its publishing resource: «Orlyk» (Berchtesgaden 1946-1948). Notes of Vasyl Stefanyk National scientific library of Ukraine in Lviv, 10, 213-253.
8. Hrytsay O. (1946). Two measures or As we criticize. Orlyk, 5 (5), 18-21.
9. Hrytsay O. (1946). Salon. Orlyk, 5 (5), 1-5.
10. Hrytsay O. (1946). Asylum of Spirit. Orlyk, 1 (1), 8-9.
11. Hrytsay O. (1947). Bankruptcy of literature [The Beginning] Orlyk, 14 (9), 11-14.
12. Hrytsay O. (1947). Bankruptcy of literature [The Continuation] Orlyk, 15 (10), 8-11.
13. Hrytsay O. (1947). Bankruptcy of literature [The Continuation] Orlyk, 16 (11), 11-15.
14. Hrytsay O. (1947). Bankruptcy of literature [The Continuation] Orlyk, 17 (12), 23-27.
15. Hrytsay O. (1948). Bankruptcy of literature [The Continuation] Orlyk, 19 (2), 22-24.
16. Hrytsay O. (1948). Bankruptcy of literature [The Continuation] Orlyk, 20 (3), 23-27.
17.  Hrytsay O. (1948). Bankruptcy of literature [The Continuation] Orlyk, 21 (4), 17-23.
18. Hrytsay O. (1946). Metamorphosis of Ages. Orlyk, 4 (4), 1-4.
19. Hrytsay O. (1946). Сommunion for souls. Orlyk, 2 (2), 1-2.
20. Dulles J. F. (1947). Thoughts about Soviet politics [The Beginning] Orlyk, 7 (1), 13-15.
21. Dulles J. F. (1947). Thoughts about Soviet politics [The End] Orlyk, 8 (2), 12-15.
22. Derzhavin V. (1948). Poetry and poetica of M. Zerov (II) [The End] Orlyk, 20 (3), 13-17.
23. Derzhavin V. (1948). Poetry and poetica of M. Zerov [The Beginning] Orlyk, 19 (2), 8-11.
24. Dontsov D. (1947) Brief to the head of «MUR» prof. U. Samchuk. Orlyk, 14 (9), 14-18.
25. Zhdanovych O. (1947) «MUR» – in theory and in practice (A few thoughts about discussion). Orlyk, 13 (8), 26-29.
26. Zalizniak O. (1947). Thoughts about consolidation. Orlyk, 11 (6), 20-25.
27. Kyrylchuk D. (1947). The tragedy one of the continent. Orlyk, 12 (7), 11-15.
28. Kn. (1946). Germans about Ukrainian culture. Orlyk, 3 (3), 10-12.
29. Kovaliv P. (1947). The new conception in folklore research (About the research: Victor Petrov. Ukrainian folklore). Orlyk, 14 (9), 27-31.
30. Kozak E. (1947) In the defense of Art. Orlyk, 4 (4), 8-10.
31. Kosarenko-Kosarevych V. (1947). The Eastern Europe in a prism of publication in USA [The Beginning] Orlyk, 10 (5), 24-26.
32. Kosarenko-Kosarevych V. (1947). The Eastern Europe in a prism of publication in USA [The Continuation] Orlyk, 11 (6), 25-28.
33. Kosarenko-Kosarevych V. (1947). The Eastern Europe in a prism of publication in USA [The Continuation] Orlyk, 12 (7), 22-25.
34. Kosarenko-Kosarevych V. (1947). The Eastern Europe in a prism of publication in USA [The Continuation] Orlyk, 13 (8), 23-25.
35. Kosarenko-Kosarevych V. (1947). The Eastern Europe in a prism of publication in USA [The Continuation] Orlyk, 14 (9), 25-26.
36. Kosarenko-Kosarevych V. (1947). The Eastern Europe in a prism of publication in USA [The End] Orlyk, 15 (10), 22-26.
37. Krupnytsykyi B. (1947). The theory of age and nowadays [The End] Orlyk, 14 (9), 1-5.
38. Lapychak T. (1946). Grounded deeds. Orlyk, 1 (1), 3-7. 14 (9), 1-5.
39. Lapychak T. (1946). Through an important trail. Orlyk, 3 (3), 5-9.
40. Lapychak T. (1946). Misdeed of usury. Orlyk, 2 (2), 3-5.
41. Maruniak V. (1985). Ukrainian emigration in Germany and Austria after the Second World War: in 2 t. T. I: years 1945-1951. Munich.
42. Petrov V. (1947). Anthropological specific of Ukrainian folk [The End] Orlyk, 10 (5), 15-18.
43. Petrov V. (1947). Anthropological specific of Ukrainian folk [The Beginning] Orlyk, 11 (6), 16-19.
44. R.H. (1946). The question of living in camps. Orlyk, 1 (1), 11-12.
45. R. O. (1946). Cooperative or household department. Orlyk, 1 (1), 10-11.
46. In the path. (1946). Orlyk, 1 (1), 1-2.
47. From theater. (1946). Orlyk, 3 (3), 18-22.
48. Camp «Orlyk» in Berchtesgaden. (1946). Orlyk, 1 (1), 15-20.
49. Camp`s chronology. (1946). Orlyk, 2 (2), 18-22.
50. Chronology of «Orlyk» camp. (1946). Orlyk, 4 (4), 22-26.
51. Chronology of «Orlyk» camp. (1946). Orlyk, 3 (3), 23-25.
52. Romen P. (1947). About the history of Ukrainian folk [About article «About history of Ukrainian folk» by K. Lytvyn, «Bolshevik». – 1947. – №7.] Orlyk, 13 (8), 13-19.
53. Figol A. (1947). Plast and its relation to the outside world (home, school, church and public life) [The Beginning] Orlyk, 7 (1), 6-10.
54. Figol A. (1947). Plast and its relation to the outside world (home, school, church and public life) [The End] Orlyk, 7 (1), 7-9.
55. Yunyk V. (1946). Peasant’s voice: Let’s not waste precious time. Orlyk, 5 (5), 17.
56. Ias`. O. (2002). «Orlyk» (1946-1948) – the magazine of camps age (index of contents). Young nation: Almanac, №4, 221-238.