Законодавчо-нормативна база та інституційна основа співпраці України із закордонними українцями

Вікторія Сергіївна Полушко ННІМВНБ, Факультети/інститути, Студентські публікації No Comments

Вікторія Полушко,

студентка групи ММв-21 НаУОА

Науковий керівник: Атаманенко Алла Євгенівна

доктор історичних наук, професор

У статті розглядається законодавча база співпраці України з закордонними українцями. Діаспори є важливим ресурсом у взаємодії держави з країнами світу, який активно використовується як інструмент публічної та культурної дипломатії. Світове українство, яке кількісно охоплює від 5 до 20 млн осіб, у цьому сенсі не є винятком. Враховуючи, що співпраця з діаспорою врегульовується низкою документів, актуальним вбачається дослідження законодавчої бази взаємодії України із закордонними українцями, аналізу якої присвячена стаття.

Ключові слова: світове українство,  українська діаспора, Закон про закордонних українців, законодавча база.

Viktoriia Polushko

Legislative and regulatory framework and institutional basis for cooperation between Ukraine and foreign Ukrainians

The article deals with the legislative basis of cooperation with foreign Ukrainians. Diasporas are an important resource in the interaction of the state with the countries of the world, actively used as a tool of public and cultural diplomacy. World Ukrainians, quantitatively covering from 5 to 20 million people, is not an exception in this sense. Given that cooperation with the diaspora is regulated by several documents, it is relevant to study the legal framework of interaction between Ukraine and foreign Ukrainians, the analysis of which is devoted to the article.

Keywords: world Ukrainians, Ukrainian diaspora, Law on foreign Ukrainians, legislative framework.

Для ефективної взаємодії з діаспорою необхідна чітке та продумане законодавство, оскільки законодавство – це фундаментальна основа для організації роботи. Протягом 30 років своєї незалежності Україна випрацювала досить велику кількість нормативно-правових актів: Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрівта багато інших, вибудовуючи також і потужну різногалузеву співпрацю. Дослідивши та проаналізувавши вказані документи дозволить виокремити переваги та недоліки українського законодавства у цій сфері та сформувати рекомендації для його покращення. Важливість законодавчого регулювання взаємодії України із світовим українством обумовлює актуальність теми дослідження.

Стан наукової розробки проблеми.

Як пише українська дослідниця Тетяна Бевз «Україна задля задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонного українця, під час укладення міжнародних договорів передбачає забезпечення прав українських меншин за кордоном, створення оптимальних умов та можливостей для задоволення їхніх соціальних, культурно-освітніх, інформаційних та інших потреб, сприяє укладенню міжнародних договорів про співробітництво в галузях культури, освіти, соціального захисту, інформаційного забезпечення з урахуванням інтересів організацій закордонних українців»[2].

Метою дослідження є узагальнення інформації про законодавчу базу співпраці України зі світовим українством, її аналіз та виявлення основних складових, що забезпечують якість співпраці.  

Фактично законодавча база співпраці України зі світовим українством почала формуватися у 1990 році, ще за часів перебування України у складі Радянського Союзу. 23 серпня було створено Державну зовнішньоекономічну комісію Ради Міністрів УРСР, однією з цілей якої була координація розвитку культурних зв’язків із зарубіжними країнами, в першу чергу з тими, де є численна українська діаспора[8]. Контакти з українською діаспорою визначені як один із пріоритетів уже в першому основоположному документі української зовнішньої політики – «Основних напрямах зовнішньої політики України від 2 липня 1993 року»[20].

У формуванні українського законодавства щодо співпраці із закордонними українцями важливу роль відіграє Основний Закон – Конституція України. Відповідно до статті 12, Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави[4]. На перший погляд може здатись, що це стосується лише громадян України, але власне ця стаття стосується всіх українців та осіб українського походження. Тоді ж було опрацьовано першу державну програму «Українська діаспора до 2000 року» відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 22.01.1996. Програма заклала основи організаційно-правових засад співробітництва з українською діаспорою, духовно-культурного взаємообміну, розвитку соціально-економічного співробітництва та врегулювання міграційної політики[6].

Основними засадами концепції Програми стали наступні:

  1. Українці, які опинилися за межами своєї Вітчизни, є частиною українського народу. Незважаючи на відірваність від ядра українського етносу, вони зберегли зв’язок з матірною землею. Українська спільнота у світі вижила і збереглася у чужому середовищі, коли не існувало етнічної держави, яка б захищала і відстоювала її інтереси на міжнародно‑правовому рівні. Сьогодні діаспора чекає від Української держави моральної і матеріальної підтримки.
  2. Україна, керуючись міжнародно‑правовими нормами, прагне виробити ефективний механізм захисту українців за кордоном та взаємозв’язків з ними. Одним з таких дієвих механізмів є укладання двосторонніх та багатосторонніх угод з країнами, де мешкають українці.
  3. Державна політика України щодо української діаспори базується на дотриманні діючих універсальних міжнародно‑правових норм. Допомога діаспорі має бути легальною і враховувати ту обставину, що українські люди є громадянами інших країн, і, відповідно живуть і діють за законами країн у яких проживають, а також вони мають певні права і зобов’язання.
  4. Держава створює сприятливі умови для тих українців та вихідців з України, яких було депортовано і хто бажає повернутися на Батьківщину. Державною програмою передбачено створення благодійного Фонду сприяння поверненню та розроблення схеми можливого розселення.
  5. Українська держава всіляко сприяє якнайшвидшій добровільній інтеграції української діаспори в політичне, соціальне та економічне життя країн проживання із збереженням і розвитком власної етнічної самобутності.
  6. Забезпечуючи права національних меншин на своїй території, Україна виступає за надання відповідного рівня захисту прав українців у державах розселення [6].

Для виконання вказаної та подальших програм 1996 року створено Міжвідомчу координаційну раду з питань співробітництва з українською діаспорою при Кабінеті Міністрів[26], яку 25 червня 2008 року замінила Міжвідомча координаційна рада з питань забезпечення розвитку зв’язків із закордонними українцями[26]. Напрями діяльності рад були подібними, але різні інституції організаційно-технічно забезпечували роботу ради. У першу випадку – це Державний комітет у справах національностей та міграції, у другому – МЗС.

За положеннями Міжвідомчої координаційної ради, її робота «зосереджується на виконанні стратегічних завдань, пов’язаних з реалізацією державної політики співпраці із закордонними українцями, виробленні пропозицій щодо удосконалення механізмів співпраці та підтримки закордонних українців з боку Української держави, захисту їх законних інтересів у країнах проживання. До складу Міжвідомчої координаційної ради входять представники найбільш причетних до співробітництва із закордонними українцями міністерств та відомств (на рівні заступників міністрів) і громадських організацій»[26\. Зі створенням Міжвідомчої координаційної ради фактично завершилося формування основних механізмів співпраці і підтримки закордонного українства.

 У свою чергу указами Президента України також створено Міністерство у справах національностей та міграції[24], яке пізніше було замінено Державним комітетом України у справах національності та міграції[22] (реорганізований у 2002 році [21]).

Наступна програма була підготовлена і опублікована у 2001 році та називалась «Національна програма «Закордонне українство» на період до 2005 року»[19]. У порівнянні з попередньою програмою 1996 року можна прослідкувати значний розвиток у розробці відповідних документів, які стали більш повними та всеохоплючими, як і конкретні цілі, які потрібно виконати.

Власне основоположним документом інтеракції із закордонними українцями є Закон України від 4 березня 2004 року № 1582-IV «Про закордонне українство». Складений із 13 статей, закон охоплює важливі аспекти співпраці із закордонними українцями та описує визначення статусу «закордонний українець» та процедуру отримання статусу[11], яка детальніше прописана у Порядку оформлення і видачі посвідчення закордонного українця.

Згідно з Законом, «закордонний українець – це особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне походження або є походженням з України; українське етнічне походження – належність особи або її предків до української нації та визнання нею України батьківщиною свого етнічного походження»[11].

До закону, прийнятого у 2004 році, у 2012 році були внесені поправки та доповнення. Закон більшою мірою тлумачить процедуру отримання та можливості, який надає статус закордонного українця. Власне взаємодія із закордонними українцями описується лише в єдиній статті. Впродовж багатьох років було багато спроб внести зміни до чинного закону з метою його покращення та оновлення.

Для виконання закону у 2004 році створено Національну комісію з питань закордонних українців. Основна функція: розглядати запити про надання статусу закордонного українця. Також комісія може подавати пропозицію для оновлення закону «Про закордонне українство». Наприклад, під час засідання комісії Лариса Дір, Начальник Управління з питань закордонного українства та гуманітарного співробітництва МЗС, представила перед членами комісії розроблений Міністерством Закордонних Справ України законопроект про внесення змін до Закону України «Про закордонних українців», який пропонує наступні правки: «…безоплатне оформлення посвідчення закордонного українця; скасування вимоги перереєстрації посвідчення закордонного українця кожні десять років; скорочення періоду розгляду звернень заявників щодо набуття статусу закордонного українця; впровадження нової форми посвідчення закордонного українця»[31]. На жаль, ці зміни так і не були внесені у закон.

 На сайті МЗС можна знайти інформацію, що останнє, сорок сьоме засідання, відбулось 6 листопада 2020 року, під час якого статус закордонного українця надано 92 особам[1]. Проте на офіційному сайті відсутня будь-яка інформація щодо засідань комісії у 2021 році. Це викликає занепокоєння, оскільки відповідно до Положення про Національну комісію з питань закордонних українців, засідання повинні проводитись не рідше ніж раз на три місяці.

У 2006 році було КМУ було опрацьовано Національну концепцію співпраці із закордонними українцями і опубліковано базовану на її положеннях «Державну програму співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року»[13].

За спостереженнями фахівців програма «стала дієвим інструментом довгострокового характеру у роботі із закордонним українством»[3]. Вона містить 68 конкретних заходів, об’єднаних у 8 напрямів, які стосуються «задоволення національно-культурних, освітніх, мовних, інформаційних та інших потреб закордонних українців, удосконалення організаційних та правових засад співпраці з ними, більш активного використання потенціалу закордонних українських громад для утвердження позитивного іміджу України у світі тощо»[3]. Метою програми є «…збереження етнічної ідентичності зарубіжних українців шляхом сприяння процесам формування українських громадських організацій і національно-культурних автономій, ефективне використання українського фактора під просування інтересів України у міждержавних відносинах, поширення за допомогою закордонного українства відомостей серед громадських, політичних, наукових та ділових кіл зарубіжжя про торговельно-економічні, науково-технічні та туристичні можливості України, підвищення її авторитету в світі»[3].

23 квітня 2008 року Кабінет Міністрів затвердив «План першочергових заходів щодо розвитку зв’язків з українцями, які проживають за межами України, із збереження, захисту та популяризації культурних надбань українства у світовому цивілізаційному просторі на 2008-2009 роки». Прийняття цього розпорядження стало «продовженням роботи із вдосконалення нормативно-правової бази щодо реалізації державної політики співпраці із закордонними українцями»[3]. Також у документі зазначено, що «фінансування запланованих першочергових заходів здійснювалося в межах відповідних бюджетних програм та видатків на утримання центральних і місцевих органів виконавчої влади й наукових установ»[3]. В рамках виконання Плану «…проведено значну роботу з організації виробництва і трансляції тематичних передач, присвячених розвитку зв’язків з українцями за кордоном, популяризації культурних надбань українців світу; архівних пошуків документів з історії та культури України, їх використання; участі у книжкових виставках; допомоги у проведенні закордонними українцями культурно-освітніх заходів; сприяння українцям діаспори у проведенні тематичних конференцій, семінарів тощо»[29]. Як зазначається у інформаційно-аналітичних матеріалах до парламентських слухань на тему: «Закордонне українство: сучасний стан та перспективи співпраці», «значну кількість копій документів, що стосуються історичного минулого України, протягом 2008-2009 років було передано з архівних установ Румунії, Словаччини, Латвії та інших країн»[3].

Період 2010-2014 рр. визначається помітним зменшенням співпраці України з діаспорою. У 2010 році опублікована нова зовнішньополітична доктрина України – Про засади внутрішньої і зовнішньої політики[12]. Якщо порівняти з попередньою доктриною, то, на жаль, можна прослідкувати, що ролі взаємодії з діаспорою відведено меншу пріоритетність.

Нова «Державна програма співпраці із закордонними українцями на період до 2015 року», підготовлена у 2012 році взагалі допускала як альтернативу програмі лише здійснення окремих заходів щодо співпраці із закордонними українцями[14].

Після приходу у 2014 році нової влади вектор співпраці з діаспорою знов стає пріоритетним. Підготовлено багато документів, наприклад «Середньостроковий план пріоритетних дій Уряду до 2020 року та плану пріоритетних дій Уряду на 2017 рік», «Державна програма співпраці із закордонними українцями на період до 2023 року» чи «Стратегія сталого розвитку «Україна – 2020».

Про важливість потреби співпраці із світовим українством свідчить також положення про Міністерство закордонних справ України від 30 березня 2016 року, яке серед іншого регулює діяльність міністерства у сфері взаємодії із закордонними українцями[17].

Розвиток законодавства за президенства Володимира Зеленського визначається водночас і прогресом та певним гальмуванням. Хочеться відзначити Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 року «Про Стратегію зовнішньополітичної діяльності України», у якому чи не вперше вказано, що Російська Федерація реалізує політику насильницької асиміляції української діаспори в Російській Федерації[25], хоча нормальний розвиток українських громад в Російській Федерації ускладнений довший час. Водночас, відсутня інформація про засідання Національної комісії з питань закордонних українців. Також не затверджений проєкт «Концепції державної цільової програми співпраці із закордонними українцями на період до 2023 року»[30].

Крім основних нормативно-правових актів, присутні також документи, які стосуються певних галузей співпраці з українською діаспорою. Як приклад – освітня.

Якщо говорити про економічну співпрацю, то варто зазначити про «Національну економічну стратегію на період до 2030 року». У стратегії зазначено про пріоритетність «забезпечення ефективної взаємодії з дипломатичними представництвами, діаспорами та бізнес-представництвами на цільових ринках»[16].

Цікавим для аналізу документом є «Цільовий план Україна-НАТО на 2008 рік» у рамках Плану дій Україна-НАТО. Відповідно до цього документу «необхідно розпочати реалізацію цільових інформаційних проектів та посилити культурно-інформаційну присутність України у сусідніх державах та активізувати зв’язки з українською діаспорою»[28]. Це потрібно визнати як досить виважене рішення, оскільки посилення зв’язків з українською діаспорою допоможе у свою чергу посилити українське лобі у державах-членах НАТО, що допоможе наблизити Україну до входження в цю організацію.

Також у положеннях багатьох міністерств прописані пункти щодо співпраці з діаспорою. Як приклад можна вказати міністерство культури. Якщо переглянути положення 2000 року, то міністерство має залучати представників української діаспори до участі у культурно-мистецьких процесах[23].

Крім того, багато інституцій України також мають завданням так чи інакше залучати світове українство до своєї роботи. Так, Положення про комісію Національного олімпійського комітету України «Закордонне українство» досить детально прописане та має регулює відносини з представниками діаспори та пропагує серед них здоровий спосіб життя[7].  

Прописано співпрацю із закордонним українством і в важливих доктринальних та стратегічних документах України. Так, «Доктрина інформаційної безпеки України 2017 року», виокремлює роль діаспори у забезпеченні сталої комунікаційної стратегії України з представниками закордонного бізнесу, експертних кіл, широкої громадськості, а також сприянні просуванню позитивного іміджу України[10].

У Стратегії державної міграційної політики на період до 2025 року зазначається: «Численна трудова міграція з України має вже тривалу історію і призвела до утворення нових діаспор, які мають значний потенціал для лобіювання інтересів країни за кордоном та розвитку міжнародного співробітництва, координація діяльності у сфері міграційної політики мала б охоплювати і питання зв’язків з діаспорою, підтримку українських організацій, української освіти за кордоном як засобу збереження для України її громадян та сприяння їхньому поверненню»[5].

Проаналізувавши сказане вище, можна з впевненістю сказати, що Україна має достатню інституційну структуру, законодавчу та нормативну базу щодо взаємодії із закордонним українством. Її основу складає Закон України «Про закордонне українство», численні постанови та розпорядження Кабінету Міністрів, укази Президента України, а також процеси на рівні міністерств.

Фактично за весь період незалежності нашої держави розвивалась нормативно-правова база та інституційна структура для взаємодії із закордонним українством. Сьогодні держава має забезпечувати потреби українських громад і, водночас, готова використовувати можливості закордонного українства для взаємодії з громадськістю країн поселення українців.

Список використаних джерел:

  1. 47-е засідання Національної комісії з питань закордонних українців. Підтримка зв’язків з українцями, які проживають за межами України, та окремі питання гуманітарного співробітництва. URL: https://zakordonniukrainci.mfa.gov.ua/news/47-e-zasidannya-nacionalnoyi-komisiyi-z-pitan-zakordonnih-ukrayinciv (дата звернення: 03.12.2021).
  2. Бевз Т. Сучасна українська діаспора: проблеми і перспективи. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. URL: https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/bevz_suchasna.pdf (дата звернення: 03.12.2021).
  3. Інформаційно-аналітичні матеріали до парламентських слухань на тему: “ЗАКОРДОННЕ УКРАЇНСТВО: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ СПІВПРАЦІ”. Київ, 2009. 66 с. URL: http://kompravlud.rada.gov.ua/uploads/documents/32362.pdf.
  4. Конституція України : від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР : станом на 1 січ. 2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text (дата звернення: 03.12.2021).
  5. Малиновська О. А. Інституційне забезпечення міграційної політики держави: пропозиції до вдосконалення. Національний інститут стратегічних досліджень. URL: http://old.niss.gov.ua/content/articles/files/111_Malynovska-2b112.pdf (дата звернення: 03.12.2021).
  6. Малько О. До питання про взаємодію української діаспори з Україною. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. URL: https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/malko_do.pdf (дата звернення: 03.12.2021).
  7. Положення ПРО КОМІСІЮ НАЦІОНАЛЬНОГО ОЛІМПІЙСЬКОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ «ЗАКОРДОННЕ УКРАЇНСТВО». Національний олімпійський комітет України. URL: http://noc-ukr.org/about/structures/commissions/diaspora/regulation-/?fbclid=IwAR3ubtJBraCXsCpnl2QSCm-VtG67hKxfVxrPB72XtVWEDuP0rZfGAM1JHeo (дата звернення: 03.12.2021).
  8. Постанова від 23.08.1990 р. №223 Про створення Державної зовнішньоекономічної комісії Ради Міністрів УРСР. Liga360. URL: https://ips.ligazakon.net/document/KP900223.
  9. Про Державну програму “Українська діаспора на період до 2000 року” : Постанова Каб. Міністрів України від 22.01.1996 р. № 119. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/119-96-п#Text (дата звернення: 03.12.2021).
  10. Про Доктрину інформаційної безпеки України : Рішення Ради нац. безпеки і оборони України від 29.12.2016 р. : станом на 28 лют. 2017 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0016525-16#Text (дата звернення: 03.12.2021).
  11. Про закордонних українців : Закон України від 04.03.2004 р. № 1582-IV : станом на 6 черв. 2012 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1582-15#Text (дата звернення: 03.12.2021).
  12. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики : Закон України від 01.07.2010 р. № 2411-VI : станом на 8 лип. 2018 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17#Text (дата звернення: 03.12.2021).
  13. Про затвердження Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року Постанова від 26.07.2006 № 1034. Liga360. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/KP061034?an=706&q (дата звернення: 03.12.2021).
  14. Про затвердження Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015 року : Постанова Каб. Міністрів України від 18.07.2012 р. № 682. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/682-2012-п#Text (дата звернення: 03.12.2021).
  15. Про затвердження Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2020 року : Постанова Каб. Міністрів України від 10.05.2018 р. № 344. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/344-2018-п#Text (дата звернення: 03.12.2021).
  16. Про затвердження Національної економічної стратегії на період до 2030 року Про затвердження Національної економічної стратегії на період до 2030 року Постанова від 03.03.2021 № 179. Liga360. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/KP210179?an=1&q=true (дата звернення: 03.12.2021).
  17. Про затвердження Положення про Міністерство закордонних справ України : Постанова Каб. Міністрів України від 30.03.2016 р. № 281 : станом на 23 січ. 2021 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/281-2016-п#Text (дата звернення: 03.12.2021).
  18. Про Національну концепцію співпраці із закордонними українцями : Указ Президента України від 13.10.2006 р. № 875/2006. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875/2006#Text (дата звернення: 03.12.2021).
  19. Про Національну програму “Закордонне українство” на період до 2005 року : Указ Президента України від 24.09.2001 р. № 892/2001. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/892/2001#Text (дата звернення: 03.12.2021).
  20. Про Основні напрями зовнішньої політики України : Постанова Верхов. Ради України від 02.07.1993 р. № 3360-XII : станом на 20 лип. 2010 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3360-12#Text (дата звернення: 03.12.2021).
  21. Про Положення про Державний комітет України у справах національностей та міграції : Указ Президента України від 19.03.2002 р. № 269 : станом на 16 трав. 2004 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/269/2002#Text.
  22. Про Положення про Державний комітет України у справах національностей та міграції : Указ Президента України від 28.10.1996 р. № 1001/96 : станом на 19 берез. 2002 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001/96#Text (дата звернення: 03.12.2021).
  23. Про Положення про Міністерство культури і мистецтв України Указ від 31.08.2000 № 1038/2000. Liga360. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/U1038_00?an=25&q=true.
  24. Про Положення про Міністерство України у справах національностей та міграції : Указ Президента України від 20.03.1996 р. № 196/96 : станом на 28 жовт. 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/196/96#Text (дата звернення: 03.12.2021).
  25. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 року “Про Стратегію зовнішньополітичної діяльності України” Указ від 26.08.2021 № 448/2021. Liga360. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/U448_21?an=110&q=true.
  26. Про утворення Міжвідомчої координаційної ради з питань забезпечення розвитку зв’язків із закордонними українцями : Постанова Каб. Міністрів України від 25.06.2008 р. № 564 : станом на 2 квіт. 2013 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2008-п#Text (дата звернення: 03.12.2021).
  27. Про утворення Міжвідомчої координаційної ради з питань співробітництва з українською діаспорою : Постанова Каб. Міністрів України від 23.09.1996 р. № 1160. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1160-96-п#Text.
  28. Про Цільовий план Україна – НАТО на 2008 рік у рамках Плану дій Україна – НАТО указ, план від 01.04.2008 № 289/2008 (. Liga360. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/U289_08?an=1649&q (дата звернення: 03.12.2021).
  29. Розпорядження Про затвердження плану першочергових заходів щодо розвитку зв’язків з українцями, які проживають за межами України, із збереження, захисту та популяризації культурних надбань українства у світовому цивілізаційному просторі на 2008–2009 роки. Урядовий портал. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/128491622.
  30. Сковородинські навчання. НІжинський державний університет ім.Миколи Гоголя. URL: http://www.ndu.edu.ua/index.php/ua/tsentr-gumanitarnoji-spivpratsi-z-ukrajinskoyu-diasporoyu/skovorodin-sky-navchannya.
  31. Удосконалення законодавства України щодо статусу закордонного українця розглядалося під час 41-го засідання Національної комісії з питань закордонних українців. Міністерство закордонних справ України. URL: https://mfa.gov.ua/news/70866-udoskonalennya-zakonodavstva-ukrajini-shhodo-statusu-zakordonnogo-ukrajincya-rozglyadalosya-pid-chas-41-go-zasidannya-nacionalynoji-komisiji-z-pitany-zakordonnih-ukrajinciv.
, ,

Залишити відповідь