У статті досліджується використання метафор у поезіях Ігоря Павлюка та Оксани Пухонської, розглядаються різні види метафоризації, яку використовують автори. Окрім того, автор намагається з’ясувати значення метафор у творах митців.
Ключові слова: поезія, метафора, образ, індивідуальність.
In this article are researchedthe use of metaphor in poetry of Igor Pavlyuk and Oksana Pykhonska, examines the various types of metaphorization used by authors. In addition, the author tries to find out the meaning of the metaphor in the works of artists.
Key words: poetry, metaphor, image, individuality.
Як стверджує Віктор Палинський, «поезія робить життя іншим тільки для тих, хто завдяки найрізноманітнішим факторам відкритий для неї… Це мистецтво в певному розумінні, закрите, але водночас, воно доступне для будь-кого за наявності глибоких вроджених і виплеканих почуттів, уміння надавати постійну перевагу внутрішнім життєвим мотиваціям, викохати в собі оту непомітну, з першого погляду, причетність до вічності. Саме такий аристократичний читальник є для поезії; та й вона – для нього!» [2, с. 172].
Поезія Ігоря Павлюка сміливо «долає кордони» як в буквальному, так і в переносному значенні цього вислову, адже його вірші та прозу читають не лише в Україні, а й у США, Англії, Франції, країнах СНД та інших, твори талановитого поета перекладені на різні мови, опубліковані в Інтернеті.
Сам же Ігор Зіновійович зазначає, що «справжня поезія – це закодована розмова з Творцем, з нашими предками і нащадками – по вертикалі часу, та з усім світом – по горизонталі простору». Він вважає, що «місія сучасного поета – залишити нащадкам охудожнений образ часу нашого» й стверджує, що «поети за своєю «функцією» – лікарі суспільних хвороб. А перше гасло лікаря – не зашкодь» [19].
Досить важливою у сенсі метафоризації є збірка Павлюка «Україна в диму», окремі поезії якої були написані в США, це, зокрема, «Смерть золотого міту (Американський щоденник)», де поет «розвіює міф про щасливе та безтурботне американське життя», адже там «запах ладану з грішми змішався» [10].
Призначення такої лірики – намагання митця вказати на загальнонаціональну українську проблему – тотальну еміграцію наших людей за кордони держави. Як ми розуміємо, еміграція викликана війною, бідністю та неспроможністю вижити на рідній землі.
Оксана Пухонська – молода поетеса, але доволі талановита. Петро Сорока стверджує, що вірші Пухонської – «ознака справжньої, із геніальними знахідками-зблисками поезії» [15]. Сам же Ігор Павлюк пише: «Поет Оксана Пухонська – готовий образ дзвінкої сучасності, яка приречена бути нашим медіумом у ХХІ ст. поміж космосом і косами, між предками й нащадками, коренем і крилами…» [10, с. 9].
Творчість Ігоря Павлюка досліджували такі науковці як Якубовська М., Голобородько Я., Погорецький В., Базилевський В., Палинський І., Сорока П., Поліщук Я., Пухонська О. та інші.
Писали свої рецензії на поетичні збірки Оксани Пухонської такі літературні критики: Полковський В., Павлюк І., Сорока П., Стасюк С., Залізняк Б.
Поезія обох авторів справді заслуговує на увагу українського й світового товариства. Твори митців – схожі, у них відчувається душевність, щирість, мужність, чистота та співучість українського слова, дослідження якого сьогодні більше, ніж просто необхідність.
Метою нашої статті є дослідити використання такого образно-виражального засобу як метафора у творчості Ігоря Павлюка та Оксани Пухонської. Завдання ж дослідження полягає у тому, щоб проаналізувати значення метафоричної мови у творчості обох поетів, виділити та охарактеризувати види метафор, які використовують митці.
Тексти творів І.Павлюка багаті цікавими знахідками, одні з яких – метафори й порівняння. Петро Сорока навіть називає його «поетом порівнянь». Науковець стверджує, що саме така здатність поета є ознакою таланту, особливістю поглибленого зору, дару неба [14].
Я. Голобородько пише, що «метафоричний простір Павлюка строкатий і розмаїтий, об’ємний і варіативний, численний й ексклюзивний» [1].
Метафора у поезіях Ігоря Павлюка сприяє динамізації тексту, є рушійною силою творення траєкторії думки, ідеї, розвитку проблеми, тому слід наголосити на переважаючій дієслівності в основі метафори митця [12, с. 40].
У всій своїй красі та силі Ігор Павлюк постав як автор цікавих знахідок – лексем; фраз, строф; метафор та порівнянь, написавши роман у віршах «Паломник» [19].
Володимир Базилевський називає Павлюка І.З. «одним з тих поетів, які не поневажують тих законів, а якщо й легковажать ними, то ця легковажність під його пером найчастіше обертається на позитив: поезія кидає рукавичку логіці й займає» [2].
Митець навіть у невеликій передмові до роману наголошує: «Тут, стиснуте до метафор, природно, є все, що пульсувало у моїх зовнішньому та внутрішньому світах: і суспільно-політична аура, і міфологія, кохання і любов, зрада і шляхетність, казка, і пісня… Якщо хтось запитає мене просто: навіщо я писав це? – то я відповім просто: шукав свою молитву – розмову з Універсумом… Рядки цього роману – шрами на хребті мого духу, який змінював напрямок дихання: з горизонтального на вертикальний» [20].
На думку О. Пухонської, спектр дослідження такої метафори досить багатогранний, тому слід використовувати різносторонній, а саме: вчитуватися в текст, розуміти образи, які наявні в ньому. Це такі фрази-метафори: «Торішні гнізда цвітом замело», «Під місяцем вишні киплять купально», «Рай асфальтують. Там кисне смола синьоока», «Тож складає поет свої болі охайні в совочок», «Намацую цей дощ, неначе нерв», «Сніг. Боліла печаль» [12, с. 40]. До речі, Пухонська Оксана сама досить часто використовує такі метафори («І вечір росте, як трава із глибин землі», «Заблудилася серед епох і солодких рим…», «Гітарно мовчить ріка», «Журавлями злетіли, А зорями впали вниз», «На кавовій гущі сплетуться нитки іроній») [9].
Зокрема, Петро Сорока у своїй рецензії на збірку Оксани Пухонської «Вогонь» наголошує на таких «зблисках-метафорах» поетеси: «Вітер осені вміє любити душу», «Поламаний слізьми вітер», «Душа на тіла розбита», «Заговорена кров небес», «Нам би ще якось навчитися вміти, вміти так не думати про смерть…» та інших [15].
Використання митцями метафор позбавляє тексти віршів примітивності й, своєю чергою, забезпечує повноту, насиченість творів на рівні відчуття, а на рівні розуміння – різнобічність проблематики та асоціативність мислення [12, с. 38].
Так, дослідниця творчості О. Пухонської, Софія Стасюк, говорячи про її поезію, зокрема збірку «Крізь Вени Всесвіту», наголошує на тому, що книга пройнята трагізмом й у цьому контексті виділяє такі метафори поетки: «Стогне вітер століть, наче кров», «Із крові росте трава», «Тіло болить душею», «Допиваю вино, як біль», «Церковним дзвоном плакала душа» [13].
Метафора, окрім усього іншого, слугує засобом творення нових образів, що є втіленням мислення автора, його бачення світута зображення ним його. Образи, які використовують Ігор Павлюк та Оксана Пухонська – своєрідні, вони космогонічні, історичні, релігійні.
Привертає увагу вірш О. Пухонської «Пісня», який є одним із кращих прикладів її поетичної майстерності, тут авторка вдало поєднує використання стилістичного засобу творення поезії з глибиною думки та несподіваним поворотом образів («поетично первородніє північ», «почерк призабутих почуттів», «пожовклий пілігрим пам’яті», «палітра північних проблисків», «погасле полум’я правди») [13].
Ігор Павлюк та Оксана Пухонська використовують розгорнуті (втілюються продовж великого фрагмента повідомлення або всього повідомлення в цілому – Стареньке сонце гляне з-під руки, / Душа складе своєму тілу крила. / Я сотні раз проходжу крізь віки – / І сотні раз мені земля ця мила), реалізовані (передбачають метафоричне вираження без урахування його фігурального характеру, метафора, таким чином ніби має пряме значення – На пальчиках із себе вийшла ти, / Куди себе подіти ще не знаєм), стерті (утверджують своє значення і стають майже повноцінними без співвіднесення із первинним – Cніги ідуть на море, Cпішимо «на ура») й різкі метафори (поєднують віддалені одне від одного поняття, щоб зрозуміти цю метафору слід зрозуміти усю строфу, або й увесь текст – Ми у мріях тільки зустрічались, / Нам не спиться від щасливих днів. / Голубого золота печалі / На душі самісінькому дні, зрозуміти метафору «голубого золота печалі» можна лише у контексті строфи; Це кохання мені – наче ніж, наче ніж у душу. Заблудилася серед епох і солодких рим… Полиново якось… Я закони життя порушила, Щоб змінити судьбу, щоби більше не бути з Ним. Розбираюсь в собі… і дощем зашиваю рани…Обриваються струни, Гітарно мовчить ріка, зрозуміти повністю метафори «дощем зашиваю рани», «гітарно мовчить ріка» можна, розуміючи зміст усієї строфи).
У творах Оксани Пухонської, як і в Ігоря Павлюка, переважає сумна настроєвість метафори-фрази («Присутність сліз – відсутність порожнечі», «То буває таке – коли друзі стають ворогами», «Із крові росте трава», «Церковним дзвоном плакала душа» (О. Пухонська); «У калиновім гробі історія спить», «В моїх пісень замерзли полюси», «Сніг. Боліла печаль» (І. Павлюк)); рідше зустрічаються оптимістичні метафори («Ріднили багаття і зорі нас», «Так і дерева ротами пташат зацвітають», «Між зорями мрію свою пасу», «Наше щастя пахло апельсинами» (І. Павлюк); «Вдивляюсь душею у сьоме небо», «Вітер осені вміє любити душу» (О. Пухонська)). Переважно поети використовують дієслівні метафори («Мовчить у душу біла чайка храму», «Зреклися слів і зорі й полини» (І. Павлюк); «Впадуть зорі сумні у ріки крижаний вогонь» (О. Пухонська) – багато дієслівних метафор поетів ми вже цитували вище), субстанціальні («неба дитинства мого», «жили калини», «шкіра слова»), інколи поєднують ці два види («романтика струни», «сирітство землі»).
О. Пухонська зазначає, що метафори постають не лише індивідуальним художньо-стилістичним прийомом, а й цілісним явищем, яке своєю багатогранністю не лише збагачує запас художньої мови, а й визначає цінність авторських текстів, їхню насиченість і здатність залишатися сучасними та актуальними [12].
Таким чином, метафорика творів Ігоря Павлюка та Оксани Пухонської досить різноманітна та багатовекторна. Автори вміло володіють словом, тому для зображення навколишньої дійсності використовують різноманітні способи, серед яких переважає дієслівна метафоризація, характерне часте застосування розгорнутих метафор, метафоричних образів, окрім того, використання поетами реалізованої та різкої метафор.
ЛІТЕРАТУРА
- Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / за заг. ред. Олександри Сербенської: навч. посібн. – 3-тє вид., доп. і переробл. – Львів: Апріорі, 2017. – 304 с.
- Базилевський Володимир. Політ у глибину. / Базилевський Віктор // Літературна Україна. – 2007. – С. 6.
- Голобородько Я. Художні клейноди Ігоря Павлюка [Електронний ресурс] / Ярослав Голобородько. – Режим доступу: http://maysterni.com/publication.php?id=8552
- Ігор Павлюк: письменник, науковець: біобібліогр. покажчик / упр. Культури Волин. ОДА; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки; Ін – т. літ. ім. Т. Г. Шевченка НАН України; Львівський нац. ун –т ім. Івана Франка; упоряд. А. А. Понагайба. – Луцьк: Терези, 2016. – 216 с.
- Палинський Віктор. Між грою і битвою: (кілька думок з приводу книжки лірики Ігоря Павлюка) / Палинський Віктор // Дзвін. – 2015. – № 10. – С. 170-173.
- Павлюк І. З. Алергія на вічність: поезія / І. З. Павлюк. – Львів: Каменяр, 1999. – 150 с.
- Павлюк І. З. Бунт: лірика і драм. поеми / І. З. Павлюк. – Луцьк: Волин. обл. друк., 2006. – 220 с.
- Павлюк І. З. Нетутешній вітер: [вірші] / І. З. Павлюк. – Львів: Каменяр, 1993. – 110 с.
- Павлюк І. З. Острови юності: поезії / І. З. Павлюк. – Львів: Каменяр, 1990. – 71 с.
- Павлюк І.З. Україна в диму. Послання з резервації: Соціальна лірика. – Луганськ: Книжковий світ, 2009. – 168 с.
- Полконський В. Так батьківщинноо тут мені [Електронний ресурс] / Валерій Полконський. – Режим доступу: http://naub.org.ua
- Поліщук Я.О. Міфологічний горизонт українського модернізму / Ярослав Олексійович Поліщук. – Івано-Франківськ: Лілея – НВ, 1998. – 296 с.
- Пухонська Оксана. Вогонь / Оксана Пухонська – Т.: Терно-граф, 2009, – 96 с.
- Пухонська Оксана. Крізь весни Всесвіту: Поезія / Оксана Пухонська. – Тернопіль: Лібра Терра, 2008. – 100 с.
- Пухонська О. Я.Творчість Ігоря Павлюка: проблематика та тропіка: [монографія] / О.Я. Пухонська. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2010. – 88 с.
- Пухонська Оксана. Час відвертіє: Поезія / Оксана Пухонська. – Тернопіль: Лібра Терра, 2013. – 114 с.
- Рецензії – Оксана Пухонська. Софія Стасюк. – Поетичні майтерні [Електронний ресурс] / Стасюк Софія. – Режим доступу: http://maysterni/com>publication
- Сорока П. Рецензія на роман у віршах «Паломник» Ігоря Павлюка [Електронний ресурс] / Сорока Петро. – Режим доступу: http://umoloda.kiev.ua.number
- Сорока П. Якщо Оксана Пухонська буде рости [Електронний ресурс] / Cорока Петро. – Режим доступу: http://slovoprosvity.org
- Якубовська М. У дзеркалі слова // У світлі високої зорі… (Літературний портрет Ігоря Павлюка) / Марія Якубовська. – Львів: Каменяр, 2005. – С. 552 – 562.