В даній роботі розглянуто основні підходи до визначення поняття цінностей, описано їх основні функції. В роботі визначено типи ціннісних орієнтацій та розглянуто основні концепції їх вивчення, описано психологічні особливості формування ціннісних орієнтацій студентів. Визначено поняття Я-концепції та розглянуто основні підходи до вивчення. Також розглянуто структурні елементи Я-концепції та найважливіші функції.

В ході роботи ми емпірично дослідили вплив Я-концепції та ціннісних орієнтацій на стиль життєдіяльності студентів. Для досягнення мети, нами були підібрані необхідні методики для дослідження, в розділі наведено детальний опис методів, процедуру проведення та опис результатів дослідження.
Ключові слова: Я-концепція, ціннісні орієнтації, класифікація, самореалізація, самооцінка, кореляційний зв’язок.
Пoстaнoвкa прoблeми. Динаміка цінностей сучасного суспільства надзвичайно мінлива. Вона перебуває під впливом як суспільних факторів, так і особистісних задатків. Це пов’язано не тільки із зміною статусу і ролі вчителя, а й з ціннісними орієнтирами учнів. Водночас школярі мріють про емоційне тепло і психологічну інтимність. Хоча з іншого боку вчитель також розраховує на розуміння, повагу, слухняність.
Тобто на першому плані цього взаємозв’язку — психологічні людські якості. Вони утворюють ціннісне ядро стосунків: взаєморозуміння, позитивну емоційність, доброзичливість, взаємоповагу тощо. Фундаментом творення світогляду молодої людини є соціальні цінності. Це — узагальнені уявлення про мету і норми поведінки. Вони втілюють історичний досвід і концентрують сутність культури окремого етносу та всього людства [6]. Такі орієнтири існують у свідомості кожної людини. З ними учні зіставляють свої дії, а також визначають соціокультурні типи відносин стосовно конкретних обставин у певній соціальній групі, колективі.
Aнaлiз oстaннiх дoслiджeнь i публiкaцiй. Однією з перших робіт, присвячених проблемі цінностей, була праця В.П.Тутаринова «Про цінності життя і культури» (Л., 1960). Вчений визначив цінності як явища (або сторони, властивості явищ) природи і суспільства, які корисні, потрібні людям історично конкретного суспільства чи класу в якості дійсності, цілі чи ідеалу. У.Томас і Ф. Занецький розглядали цінності як природний об’єкт, який в дійсності набуває соціального значення і є об’єктом діяльності [7].
Е.Шпрангер створив класифікацію цінностей. В.П .Тугаринов поділяв цінності на матеріальні, соціально-політичні та духовні. Г.С. Бубнова у своїх дослідженнях виявила 11 цінностей, властивих більшою чи меншою мірою всім досліджуваним (від 14 до 45 років, вибірка – 620 респондентів) : 1) приємне проведення часу, задоволення, відпочинок ; 2) високе матеріальне становище; 3) пошук і насолодження прекрасним; 4) допомога і милосердя до інших людей; 5) любов; 6) пізнання нового у світі, природі, людині; 7) високий соціальний статус; 8) визнання і повага людей; 9) висока соціальна активність для досягнення позитивних змін у суспільстві; 10) здоров’я ; 11) спілкування [5].
Поняття я-концепції виникло у 1950р. в руслі гуманістичної психології (феноменалістичної), представники якої (А. Маслоу, К. Роджерс і ін.), на відміну від біхевіористів і фрейдистів, прагнули до розгляду цілісного людського Я і його особистісного самовизначення мікросоціуму. Значний вплив на встановлення цього поняття здійснили також такі вчені як: Ч. Кулі, Дж. Мід і Е. Еріксон. Однак перші теоретичні розробки в області я-концепції належать У. Дженсон, що розділив глобальне, особистісне Я (Self) на взаємодіюче Я-усвідомлююче (І) і Я-як об’єкт (Ме) [3].
Пoстaнoвкa зaвдaння. Метою роботи є теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити вплив Я-концепції та ціннісних орієнтацій на стиль життєдіяльності студентів.
Виклaд oснoвнoгo мaтeрiaлу. Виходячи з теоретичного аналізу літератури ми визначили, що цінність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, заради якого вона живе. Вивченню людських цінностей присвячений розділ філософії аксіологія, який підрозділяється на етичну й естетичну аксіологію. Сучасні емпіричні дослідження людських цінностей охоплює теорія цінності.
Цінності — це також соціально схвалювані уявлення більшості людей про те, що таке добро, справедливість, патріотизм, любов, дружба тощо. Зміст цінностей обумовлений культурними досягненнями суспільства [5].
Потреби в цінностях спрямовують дії й почуття людини. Звичайно, існує розрив між тим, що люди вважають своїми цінностями, які ними керують, але ними не усвідомлюються.
Неусвідомлювані цінності, які безпосередньо визначають людську поведінку, виникають у соціальній системі бюрократичного, індустріального суспільства: власність, споживання, соціальний стан, розваги, збуджуючі відчуття тощо.
Розрізняють такі функцій цінностей [6]:
•вони є орієнтиром життя людини;
•вони необхідні для підтримання соціального порядку, виступають як механізм соціального контролю;
•цінності втілюються у поведінці і беруть участь в нормо утворенні.
Едуард Шпрангер, європейський психолог, у книзі «Типи людей» виділяв такі шість типів ціннісних орієнтацій :
•Теоретичні: характеризуються переважаючим інтересом до пошуку істини і емпіричним, критичним, раціональним, «інтелектуальним» підходом до життя.
•Економічні: основний акцент робиться на корисних і практичних цінностях; найбільш близький переважаючий стереотип – «середній американський бізнесмен».
•Естетичні: найвищою цінністю вважаються стиль і гармонія, кожне явище оцінюється і сприймається з точки зору його витонченості, симетрії чи відповідності ситуації.
•Соціальні: любов до людей.
•Політичні: основний інтерес викликають проблеми особистої влади, впливу та популярності, ці проблеми не обов’язково обмежені сферою політики.
•Релігійні: містичне на лаштування, що визначається єдністю усього, що сприймається і прагненням усвідомити космос як ціле.
Сучасні психологічні дослідження структури та класифікації цінностей базуються на дослідженнях М. Рокича. Він виділив дві категорії духовних цінностей : базові та інструментальні [7]:
1) базові, термінальні, стабільні, (цінності – цілі , або кінцевий, очікуваний стан існування), наприклад, рівність ;
2) інструментальні (цінності – засоби, або бажаний модус поведінки ) (властивості особистості, здібності), які допомагають або заважають досягненню мети : наприклад, витримка, тверда воля, чесність, освіченість, працездатність, акуратність.
Зміни ціннісних орієнтацій особистості пов’язані з процесом її самореалізації. В процесі самореалізації здібності людини не тільки об’єктивуються, але і розвиваються, збагачується її інтелект, розширюється кругозір, набувають нові практичні знання і вміння. Все це може послужити об’єктивною основою зміни ціннісних орієнтацій особистості.
Період ранньої юності є періодом інтенсивного формування системи ціннісних орієнтацій, що здійснює вплив на становлення характеру та особистості в цілому. Також формування ціннісних орієнтацій юнацького віку тісно пов’язане з самооцінкою, уявленнями індивіда про власну цінність, виробленням «Я-концепції», яку К.Роджерс трактував як складну, структуровану картину, яка існує в свідомості індивіда і містить як власне «Я», так і відносини, позитивні і негативні цінності, пов’язані зі ставленням до себе [4].
Я-концепція описується як динамічна система, уявлень людини про саму себе, що включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних природних властивостей; самооцінку; суб’єктивне сприйняття, що впливає на власну особистість зовнішніх факторів. Я-концепція містить такі структурні елементи: когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий.
Також, я-концепція описується з точки зору змісту і характеру уявлень про себе, важкості і диференціації цих уявлень, їх суб’єктивного значення для особистості, а також внутрішньої цінності і послідовності, згідності, стійкості в часі. Ми визначили, що однією з найважливіших функцій я-концепції являється забезпечення внутрішньої узгодженості особистості, відносної стійкості в її поведінці [2].
Метою емпіричного дослідження було визначення впливу Я-концепції та ціннісних орієнтацій на стиль життєдіяльності студентів. Для досягнення мети ми обрали наступні методики: методика «Семантичний диференціал», тест «Знаходження кількісного виразу рівня самооцінки» (за С. А. Будассі), методика «Ціннісні орієнтації» (М. Рокича), анкета «Соціометрія».
Наша вибірка складалася з 30 респондентів, віком 17-22 роки. Дослідження проводило на базі Національного університету «Острозька академія».
В ході обробки даних ми з’ясували, що більшоті досліджуваних притаманна адекватна самооцінка (53,3%), що пояснюється віковими особливостями даної вибірки.
Також було визначено, що термінологічними цінностями студентів є впевненість в собі, свобода, наявність хороших друзів та кохання, тобто духовна та фізіологічна близькість з людиною. Щодо інструментальних цінностей, то для студентів важливими є життєрадісність, почуття гумору, незалежність, вони прагнуть бути відповідальними та відчувати обов’язок.
Наступним нашим завданням булo з’ясувати чи iснує кoрeляцiйний зв’язoк мiж даними дoслiджeння. Для oбрахунку даних ми викoристали кoeфiцiєнт Пiрсoна. Oцiнивши oтриманe нами eмпiричнe значeння кoeфiцiєнта Пiрсoна, щo сягає показника 0,459, пoрiвнявши йoгo з вiдпoвiдним критичним значeнням для заданoгo рiвня значимoстi i з таблицi критичних значeнь кoeфiцiєнта кoрeляцiї Пiрсoна, можна стверджувати, що існує середня позитивна кореляція між рівнем самооцінки, цінностями та стилем життєдіяльності досліджуваних.
Виснoвки тa пeрспeктиви пoдaльшoгo рoзвитку. На сьогоднішній день в психологічній літературі висвітлено різні погляди на питання я-концепції.
Я-концепцію часто визначають як сукупність установок, спрямованих на себе, і тоді за аналогією з атетюдом виділяють в ній три структурних елемента:
– когнітивний – «образ Я» (характеризує вміст уявлень про себе);
– емоційно-цінносний, афективний (відображає відношення до себе в цілому чи до окремих сторін своєї особистості, діяльності і т. д. і проявляється в системі самооцінок);
– поведінковий (характеризує проявлення перших двох в поведінці).
Я-концепція відрізняє складне, рівневу будову, яку по різному розуміють різні автори.
Ми визначили, що ціннісні орієнтації – одне з найважливіших утворень у структурі свідомості і самосвідомості людини, закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань. Ціннісні орієнтації відмежовують суттєве, важливе для окремої людини від несуттєвого.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Атватер И, Даффи К. Г.: Я-концепция и личностный рост.//Псих. для жизни. – М., 2003р., ст. 177 – 184;
2. Бoришeвський М.І. Психoлoгiчнi мeханiзми рoзвитку особистості / М.І. Боришевський // Пeдагoгiка i психoлoгiя, 1999 — № 3 — С. 26-33.
3. Берн Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Р.Берн. – M., 1986.
4. Гуменюк О. Є.: Психологія Я-концепції: Навч. посіб. – Тернопіль: Економічна думка, 2004р., ст. 310;
5. Скок М. А. Ціннісні орієнтації особистості сучасного студента //Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка. Вісник ЧДПУ. – Чернігів, 2002. – Вип. 11: Серія: Психологічні науки. – С. 128-132.
6. Омельченко Ж. О. Формування загальнолюдських цінностей як мети виховання в працях видатних мислителів // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 3. – С. 188-193.
7. Первин Л., Джон О.: Психология личности: Теортия и исследования./ Пер. с англ. М. С. Жамкочьян под ред. В. С. Магуна. – М.: Аспект Пресс, 2001р., ст. 201 – 208;