У статті поміщено аналіз впливу політичних та правових поглядів піфагорійців на розвиток політико-правової думки у світі. Автор вперше звертає увагу на тому, що саме піфагорійці вперше дослідили категорію політичної еліти.
This article is placed analyze the impact of political and legal views of the Pythagoreans on the development of political and legal thought in the world. Author first draws attention to the fact that it was the Pythagoreans first category explored the political elite.
Постановка проблеми: на сьогоднішній день в науці прийнято вважати, що Піфагор є найбільш відомим із ранніх грецьких філософів. Проте, майже повна відсутність джерел про Піфагора і створений ним піфагорійський союз зумовили певні прогалини в історії політико-правових вчень як науці. Тому дослідження політичних і правових поглядів піфагорійців є надзвичайно важливим, особливо в контексті їхнього впливу на формування сучасних політико-правових ідей.
Короткий аналіз останніх досліджень та публікацій: питання політичних та правових ідей Піфагора та всього піфагорійського союзу було предметом дослідження великої кількості видатних вчених, серед яких слід виділити Платона, Аристотеля, Діогена Лаертського, Єришева А.А., Жмудь Л. Я., Карла Хаффмана, Нерсесянца В. С., Саміна Д. К., Ямвлиха, Лєбєдєва А. В., Цибульську М. В., Чанишеву А.Н., Шульженка Ф. П., Андрусяка Т. Г., Трубєцкого Е. Н., Марчука В. П., Лурьє С. Я., Левкулича В. В. та багато інших.
Вплив політико-правових поглядів піфагорійського союзу на розвиток не лише давньогрецької, а й взагалі усієї світової політичної і правової думки важко переоцінити. Саме під впливом піфагорійців безпосередньо формувалися концепції Сократа, Платона та багатьох інших.
Вагоме значення піфагорійські учення відіграли для формування політико-правових думок про політичну еліту. Саме піфагорійці вперше звернули увагу, що для досягнення своєї ідеальності такою формою правління, як аристократія, необхідно, що влада належала не народові (як в демократії), а найкращим представникам суспільства – найрозумнішим, наймудрішим та найбільш моральним особам. Через багато століть (а точніше – на початку ХХ століття) Вільфредо Парето, Гаетано Моска та Роберто Міхельс продовжать досліджувати тему політичних еліт. І, слід відзначити, саме вони несправедливо вважаються засновниками ідей щодо політичної еліти.
Знаменита тетрада, яка складалася із чотирьох чисел, вплинула через піфагорійців на Платона, який надавав особливе значення чотирьом матеріальним елементам: землі, повітрю, вогню і воді [4, с. 37].
Вчення піфагорійців мали значення не лише для політико-правових вчень послідовників. В новий час, особливо завдяки розвитку природознавству, астрономії і математики, ідеї Піфагора про світову гармонію набувають нових прихильників. Великі Коперник і Кеплер, знаменитий художник і геометр Дюрер, геніальний Леонардо да Вінчі, англійський астроном Еддінгтон, який експериментально довів в 1919 році теорію відносності, та багато інших вчених і філософів продовжують знаходити в науково-філософських міркуваннях Піфагора необхідну основу для встановлення закономірностей нашого світу [4, с. 39].
Карл Хаффман відзначає вагому роль ідей Піфагора на формування політико-правових поглядів Платона та Аристотель. Зокрема, в своїй праці він вказує, що свої центральні ідеї видатні давньогрецькі вчені запозичили у засновника піфагорійської школи [3].
Важливим джерелом піфагорійської філософії є Трактати Аристотеля. Від них дійшло до нашого часу більше інформації про піфагорійців, як від всіх інших осіб разом взятих. В даних Трактатах Аристотель особливе місце приділяє інтерпретації, тобто тлумаченню основних ідей піфагорійців. На жаль, до сьогоднішнього дня залишається незрозумілим, на які джерела спирався в основному Аристотель і кого він мав на увазі, говорячи «піфагорійці» чи «так звані піфагорійці».
Слід відзначити, що жанр політико-правової літератури (висловлення проекту найкращого устрою), яку започаткували піфагорійці, в подальшому отримав широке поширення як в період розквіту давньогрецької думки (платонівські проекти ідеального устрою держави), так і в період еллінізму (ідеальні суспільні устрої без рабства і приватної власності в проектах Евгемера «Священна хроніка» і «Держава сонця») [5, с. 107].
Ідеї Гіппаса про те, що найбільш вдалою з існуючих формою правління є демократія відіграла чи не найважливішу роль у подальших політико-правових вченнях Давньої Греції. Іншою прогресивною політичною думкою Гіппаса було те, що жодна з форм правління не повинна бути в статичному вигляді, вона мусить постійно розвиватися і змінюватися на краще під впливом різних факторів.
Піфагорійці – перші, хто започаткували ідеї соціальної рівності, що відіграло вагому роль у ранніх працях Сократа. Також представники піфагорійського союзу наголошували на обов’язковій необхідності поважати закон, яким би він не був. Тим самим вони вперше звернули увагу на такому необхідному для державотворення правовому явищі, як правова свідомість громадян.
Окрім цього, політико-правові погляди піфагорійців відіграли фундаментальну роль в сократівському положенні про правління «знаючих», платонівському проекті ідеального устрою на чолі з філософами, в концепції Гегеля про розумність права і держави [2, c. 36-37].
В модернізованому вигляді схожі представлення піфагорійців є і в різних сучасних концепціях справедливого і розумного способу організації суспільства, державного і правового життя, здійснення законодавчої, управлінської та інших форм діяльності держави згідно наукових положень, тощо. Вагоме значення піфагорійські вчення відіграли для формування політико-правових поглядів прихильників комуністичного устрою (насамперед, значення мають рівність та справедливість як основа піфагорійських вчень, прагнення до колективної власності народу та інше) [1, с. 83].
Отже, політико-правові погляди Піфагора та піфагорійського союзу в цілому відіграли фундаментальну роль у формуванні політичної і правової думки вчених того часу, всього раннього періоду античності та продовжили свій вплив надалі, аж то сьогодні. Неоціненними залишаються політико-правові погляди піфагорійців щодо визначення принципів політичної еліти, ідей соціальної рівності усіх людей. Піфагорійці не просто обґрунтували, чому аристократія є ідеальною формою правління, а я постійно вказували різні засоби забезпечення стабільності даної форми правління.
Погляди представників піфагорійського союзу суттєвого вплинули на політичні і правові погляди Платона, Сократа, Аристотеля, Канта, Гегеля, Маркса та Енгельса, а також фактично усіх прихильників ідеї соціальної рівності людей. Крім того, піфагорійці вплинули не тільки на політичних та правових дослідників, а й на представників астрономії, математики, мистецтва, тощо.
Окремо слід відзначити прогресивні політико-правові погляди Гіппаса, який вперше не тільки довів доцільність демократичної форми правління, а й вказав про відсутність ідеальної форми правління, адже вона повинна постійно розвиватися і перебувати в динаміці.
Список використаних джерел:
- Жмудь Л. Я. Пифагор и его школа / Ответственный редактор А. И. Зайцев. − Л.: Наука, 1990. − 192 с.
- Жмудь Л. Я. Пифагор и ранние пифагорейцы.− М.: Русский Фонд Содействия Образованию и Науке, 2012 г. − 445 с.
- Карл Хаффман. Пифагорейская традиція : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nsu.ru/classics /plato/Huffman_Pythagoras.pdf
- Самин Д. К. 100 великих ученых. − М.: Вече, 2000. – 376 с.
- Ямвлих. О пифагорейском образе жизни / пер. с древнегреч. И. Ю. Мельниковой. М., Алетейа, 2002. – 302 с.