У статті описується вплив мультиплікаційних фільмів на формування гендерних стереотипіd, також особливості сприймання цих мультфільмів дітьми молодшого шкільного віку. Розглядаються особливості мультфільмів, за рахунок яких дитина молодшого шкільного віку приділяє так багато часу на їх перегляд.

Ключові слова: молодший шкільний вік, гендерні стереотипи, мультиплікаційні фільми.

В статье описывается влияние мультипликационных фильмов на формирование гендерных стереотипов, также особенности восприятия этих мультфильмов детьми младшего школьного возраста. Рассматриваются особенности мультфильмов, за счет которых ребенок младшего школьного возраста уделяет так много времени на их просмотр.

Ключевые слова: младший школьный возраст, гендерные стереотипы, мультипликационные фильмы.

The article deals with studying the effect of cartoons on the formation of gender stereotypes among children of primary school age. A research on the study of the problem, its description and the procedure of conduct are presented. The findings of research are also thoroughly described.

Keywords: gender stereotypes, primary school age, cartoons, femininity, masculinity.

Постановка проблеми. В процесі соціалізації, який є невід’ємною частиною у житті кожної людини, формуються гендерні стереотипи. Багато з них транслюються у засобах масової інформації. Якщо говорити саме про гендерні стереотипи, варто зазначити, що вони є вже звичним явищем – кінопродукція, мультфільми відображають традиційні гендерні ролі. В створенні мультиплікаційних фільмів їх творці використовують сталі соціальні уявлення, мовленнєві звороти, механізми стигматизації і стереотипізації. Що стосується дітей молодшого шкільного віку, то їх мислення не є критичним, тому яскраву, захоплюючу і цікаву інформацію вони сприймаються несвідомо, без активної інтерпретації. Таким чином виникає гостра потреба у дослідженні механізму впиву мультиплікаційних фільмів на дитячу свідомість, зокрема на формування гендерних уявлень, адже, надалі людина починає вагатись у існуючих уявленнях про гендерні ролі. У зв’язку з чим тема нашого дослідження є актуальною.

У сфері досліджень гендерних стереотипів  велике значення мають праці  зарубіжних (Ш.Берн [1], М.Мід [9], Б.Фрідан [13]) та вітчизняних вчених (І.Кон [5], О.Вороніна [3], П.Горностай [4]). У даній сфері  науковці виділяють типові фемінні та маскулінні риси, також розглядають феномен гендерних стереотипів з такими, як «гендерна соціалізація», «гендерна ідентифікація», «гендерна диференціація». Це є важливим аспектом, адже у молодшому шкільному віці діти уже ідентифікують себе як хлопчик чи дівчинка.

Гендерні стереотипи формуються в процесі соціалізації під впливом статево-ролевої ідентифікації особистості, наслідування зразкам статево-ролевої поведінки і відповідного підкріплення, структуризації статево-ролевого досвіду, засвоєння соціальних очікувань суспільства щодо статевих ролей. Тобто суспільство має великий вплив на формування цих стереотипів.

Таким чином пояснення багатьох гендерних відмінностей, на думку О.Вороніної, слід шукати не в гормонах і хромосомах, а у соціальних нормах, що приписують нам різні типи поведінки, атитюди й інтереси відповідно до біологічної статі [3]. Система норм, що містить узагальнену інформацію про якості, властиві кожній із статі, називаються статевими або гендерними ролями. Частина цих соціальних норм впроваджується в свідомість через телебачення, зокрема через мультиплікаційні мультфільми; ряд інших ми одержуємо безпосередньо, наприклад, відчуваючи несхвалення з боку суспільства, коли відхиляємося від очікуваної гендерно-ролевої поведінки, тобто існує тиск з боку соціуму.

Ш.Берн пропонує думку, що власне гендерні стереотипи часто діють як соціальні норми. Саме нормативний і інформаційний тиск змушує людей підкорятися гендерним нормам. Дія нормативного тиску полягає у тому, що люди прагнуть відповідати гендерним ролям, щоб дістати соціальне схвалення й уникнути соціального несхвалення [1]. Про інформаційний тиск можна говорити, коли гендерні норми вважаються правильними, тому що усе суспільство  знаходиться під впливом соціальної інформації. Так, ми живемо в культурі, де чоловіки звичайно займаються одними справами, а жінки – іншими, де гендерні відмінності вважаються природними; тому ми приймаємо гендерні ролі та наслідуємо їх. Люди в різній мірі підкоряються традиційним гендерним ролям.

Ю.Галустян проаналізувавши праці різних дослідників, зазначає, що вони  мають різні думки щодо віку первинної статевої ідентифікації, усвідомлення індивідом своєї статевої належності [19]. Теорія гендерного розвитку – набуття особистістю гендерної ідентичності – З. Фрейда викликала чимало критичних зауважень та заперечень. Так, Фрейд вважав, що усвідомлення дитиною гендерної ідентичності відбувається у 4 – 5 років [2]. Більшість пізніших авторів наполягають на більш ранньому періоді. Деякі вчені, наприклад І.Ю.Кон, вважає, що це відбувається у віці 1,5 року. Тобто у віці двох років діти вже набувають часткового знання того, що таке гендер. Дитина вже знає про себе, хлопчик вона чи дівчинка, і здебільшого правильно визначає стать інших людей. Проте не раніше 5 – 6 років дитина навчається розуміти, що стать людини не змінюється, що кожен має певну стать і що статеві відмінності між хлопчиками та дівчатками мають анатомічну природу [5].

За когнітивною концепцією, стверджує Ю.Галустян ідентифікації у дітей віком 5–6 років з’являються власні уявлення про статеву роль, яка формує секс-типізовані оцінки й манери. Секс-типізація не є продуктом ідентифікації, а, навпаки, ідентифікація вважається наслідком секс-типізації. У дошкільному віці починає проявлятися статево-рольова приналежність. Хлопчики віддають перевагу іграм у солдатики, машинки та іншу техніку, а дівчатка обирають «доньки-матусі» [19].

Сучасна дитина, починаючи ще з раннього дошкільного віку, щодня мимоволі сприймає навколишній  світ  на телевізійному екрані, передусім,  під час перегляду анімаційних програм. Особливо привабливими для дітей та їхніх батьків є жанри телевізійного лялькового спектаклю й мультиплікаційного фільму. У нашому дослідженні ми звертаємо особливу увагу на мультиплікаційний фільм.

У сучасній теорії культури мистецтво мультиплікації  (анімації, мультиплікаційного кіно, анімаційного кіно) кваліфікується як вид кіномистецтва, сюжети якого створюються шляхом знімання послідовних фаз руху мальованих (графічна мультиплікація) або об’ємних (об’ємна мультиплікація) об’єктів – малюнків, маріонеток і ляльок [7]. Сучасна мультиплікація, або ж  анімація, за словами М.Поплавського, є синтетичним видом мистецтва, поєднуючи елементи  пантоміми, акторської майстерності, музичної ритміки й пластики людського тіла, механізмів його руху  тощо [10].

Проблематика сприйняття мультфільмів дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку полягає у тому, що маленьким глядачам не вистачає ані художнього, ані життєвого досвіду, щоб сприйняти сюжетну лінію мультфільму. Діти «не бачать тих прихованих смислів, які зазвичай містяться у словах і діях героїв».

Ідентифікуючи себе з персонажем, діти його наслідують і засвоюють його моделі поведінки, які часто бувають агресивними. А. Бандура говорив про те, що одна телевізійна модель може бути предметом наслідування для мільйонів. Спираючись на поняття «підкріплення», А.Бандура описує три способи проходження підкріпленого зразка для наслідування: а) у випадку, якщо за допомогою спостереження моделі можуть виникати нові реакції; б) у випадку, коли наслідування моделі поведінки за винагородою або покаранням може посилювати чи послаблювати стримування цієї поведінки; в) у випадку, коли наслідування моделі може сприяти актуалізації тих зразків поведінки, які і раніше були відомі дитині [14].

Проте важливим, на думку Н.Максимової [8], є засвоєння дитиною позитивного соціального досвіду, який може сприяти швидкій адаптації до оточуючого середовища, в іншому випадку, коли з певних причин цього не відбувається, порушується процес соціалізації, зазнає деформацій «Я-концепція» дитини, формується неадекватне, негативне самоставлення. Важливо, щоб людина засвоювала позитивний соціальний досвід з його складовими (формами та способами громадського життя; характером взаємодії з людьми; соціальними норми та цінностями).

Статева і гендрена ідентифікація дітей відбувається у 2-річному віці.  І якщо раніше можна було стверджувати, що на формування життєвого досвіду у дошкільному і шкільному віці переважно здійснювали вплив батьки як носії соціальних норм та форм поведінки, то зараз таке твердження можна піддати сумніву, проаналізувавши скільки часу молодші школярі проводять біля телевізора чи комп’ютера. Адже, на думку вченої, саме спілкування, колективні форми роботи є корисними для загального розвитку дитини цього віку.  В такий спосіб мультфільм здійснює значний вплив на формування гендерних стереотипів, заміщаючи приклади поведінки, презентовані батьками та іншими значущими фігурами.  Тому, за словами К. Кошак [6], необхідно, щоб батьки постійно цікавилися, які мультфільми дивляться їхні діти, з метою недопущення перегляду неякісних або психологічно  складних для сприйняття зразків мультиплікаційного кіномистецтва. Причому слід обговорювати побачене, аналізувати разом із малюком, якого героя він вважає добрим, а якого злим, позитивним чи негативним, сміливим чи боягузом.

Дітям властиві наслідування й підвищене навіювання та зараження, що як позитивно, так і негативно впливають на засвоєння норм і правил поведінки. Розуміючи це, автори мультиплікаційних фільмів майстерно використовують ці засоби впливу при їх створенні. Крім цього, враховуючи перцептивні особливості молодших школярів, творці мультфільмів наділяють свої творіння яскравістю, образністю,  вони вміло поєднують реальне і фантастичне, зле і добре. Проте, у зв’язку з недостатнім розвитком самосвідомості, малим життєвим досвідом діти можуть наслідувати з мультфільмів і небажані форми поведінки: грубість, недисциплінованість тощо.

Дж.Ван Евра, звертає увагу  на зв’язок між переглядом телебачення та гендерною стереотипною поведінкою, а також між рівнем когнітивного розвитку дитини і впливом телебачення на гендерну детермінацію. Тобто діти, яким не вистачає розуміння та інформації в даній сфері, прийматимуть ті упереджені або стереотипні гендерні ролі, які буде пропагувати  телебачення [18].

Інший аспект впливу телебачення, зокрема мультфільмів,  є врахування кількості часу, яку дитина проводить перед телевізором. Так, К.Дуркін [15], вказує на  наявність зв’язку між тривалістю перегляду телепрограм та збільшенням наслідування стереотипних гендерних ролей.  Однак це дослідження було піддано критиці через відсутність  пояснення причинно-наслідкового зв’язку між тривалістю перегляду телебачення і наслідками цього.  Також дослідження продемонструвало, що з віком діти мають тенденцію до розвитку стереотипних уявлень про гендерні ролі.  Проте і це дослідження було піддано критиці через те, що воно базувалось на упередженнях на користь чоловічої статі.

Таким чином, за словами Дж.Ван Евра не було виявлено ніякого зв’язку між тривалістю перегляду та наявністю гендерних стереотипів у дітей. Однак Дж.Ван Евра звертає увагу на те, що більша тривалість перегляду навчальних телепрограм впливає на зниження впливу гендерних стереотипів.  Тобто не можна стверджувати, що образи, які діти бачать по телевізору, зберігаються у свідомості дитини без активної інтерпретації з її боку. До того ж, важливим аспектом дослідження наявності впливу перегляду мультфільму на дитину буде те, чи ідентифікувала себе дитина з певним персонажем. В цьому випадку, згідно з Феліцен і Лінн, на чиї дослідження спирається Дж.Ван Евра, існує два аспекти ідентифікації: ідентифікація зі схожим і з бажаним. У першому випадку дитина ідентифікує себе із знайомою людиною (наприклад, батьки, родичі), в іншому – вона ідентифікує себе з уявним ідеальним образом, тобто з тим, ким  вона хотіла би бути.  При чому, тенденція до ідентифікації з бажаним з’являється, згідно науковців,  приблизно у 8 років. Тому дослідження даної проблеми саме серед дітей молодшого шкільного віку є актуальним, адже можна припустити, що уявні образи, до яких вони прагнуть, формуються під впливом вигаданих персонажів мультфільмів. Також діти молодшого шкільного віку схильні ідентифікувати себе з оточуючими людьми. Так, Дж.Ван Евра зазначає, що якщо дитина ідентифікує себе з персонажем, яким особливо захоплюється, то буде схильна наслідувати демонстровану поведінку. Тим не менш, це не дає точної інформації про ступінь даного наслідування і впливу ідентифікації з персонажем [18].

Аналізуючи наукову літературу, ми встановили, що деякі дослідження були спрямовані на знаходження впливу телебачення на вибір професії. Справді, Б.Гюнтер зазначає, що хлопчики обирали професії, які сприймались ними як традиційно чоловічі (поліція, армія і т.д.). Те ж стосується і дівчат.  Було встановлено, що заняття, які пропонувалися для двох статей і були різними, обирались хлопчиками та дівчатками стереотипно. Також Б.Гюнтер, посилаючись на Моргана, зазначає, що дівчата, які довше переглядали телевізор, дотримуються думки, що жінки менш амбітні, ніж чоловіки, і знаходять своє щастя серед дітей, тобто у материнстві [16].

Підтвердженням таких стереотипних уявлень про жінок і чоловіків, трансльованих у мультфільмах і ЗМІ загалом, є проведені С.Сміт дослідження, які показують, що жінки займають менше третини (28%) у частці персонажів (як реальних, так і анімованих), які розмовляють. Крім цього виявлено, що  у масових сценах бере участь лише 17% жінок, хоча цей висновок слід інтерпретувати з обережністю. Також оповідачами у мультфільмах виступають в більшій мірі (83 %) чоловіки [17].

Діти повторюють те, що бачать на екранах, внаслідок ідентифікації. Ідентифікуючи себе з істотою з девіантною поведінкою, яка ніяк на екрані не карається і навіть не осуджується, діти її наслідують і засвоюють її агресивні моделі поведінки. Більше того, агресія в мультфільмах супроводжується гарними, яскравими картинками. Герої красиво одягнені, знаходяться у гарному приміщенні і така сцена супроводжується бійкою та іншими агресивними моделями поведінки. При чому наслідувати агресивну поведінку починають не лише хлопчики, як це традиційно вважається, а й дівчатка. Це пояснюється тим, що в прокат виходять мультфільми про дівчат, які наділені силою і вступають у бійки («Джекі Чан», героїня – Джейд; «Сейлормун» тощо). Тобто в нинішніх мультфільмах руйнуються традиційні моделі побудови сім’ї, розподілу ролей чоловіка та жінки. Дійсно, героїні-войовниці й тендітні витончені хлопчики часто з’являються у мультфільмах. Таким чином мультфільм притягує молодого глядача.

Таким чином внаслідок наслідування, яке займає важливе місце у розвитку, навчанні та вихованні молодших школярів, згідно досліджень П.Скляра [11], Ю.Волкова [12] в учнів формуються деякі гендерні стереотипи.  По-перше, у молодших школярів може несвідомо закріпитися уявлення, що саме чоловіки  відіграють найбільш значущу роль у суспільстві й культурі. По-друге, тим самим обмежуються уявлення учнів про те, який внесок роблять жінки в культуру, а також про ті сфери нашого життя, які традиційно вважаються жіночими. По-третє, в основному заохочується успіх та досягнення чоловіків, тоді як жінки закріплюють моделі поведінки, що меншою мірою співвідносяться з лідерством і управлінням.

Висновки. Ми прийшли до висновку, що типово чоловічий образ – це набір рис, пов’язаний з соціально необмеженим стилем поведінки, компетенцією і раціональними здібностями, активністю й ефективністю. Типово жіночий образ, навпаки, включає соціальні та комунікативні уміння, теплоту і емоційну підтримку. В цілому чоловікам приписується більше позитивних якостей, ніж жінкам. При цьому надмірна акцентуація як типово маскулінних, так і типово фемінінних рис набуває вже негативне забарвлення: типово негативними якостями чоловіка признаються грубість, авторитаризм, зайвий раціоналізм і тощо, жінок –  формалізм, пасивність, зайва емоційність тощо.

Також ми теоретично дослідили засоби впливу, які автори мультиплікаційних фільмів використовують при створенні мультиків. За рахунок цього, вони й користуються серед дітей такою великою популярністю. Так, ми виявили, що дітям молодшого шкільного віку властиві наслідування й підвищене навіювання та зараження, що як позитивно, так і негативно впливають на засвоєння норм і правил поведінки. Крім цього, враховуючи перцептивні особливості молодших школярів, творці мультфільмів наділяють свої творіння яскравістю, образністю,  вони вміло поєднують реальне і фантастичне, зле і добре. Проте, у зв’язку з недостатнім розвитком самосвідомості, малим життєвим досвідом діти можуть наслідувати з мультфільмів і небажані форми поведінки: грубість, недисциплінованість тощо.  Тобто під впливом процесу ідентифікації з улюбленим героєм, діти наслідують ті гендерні моделі поведінки, зображені у анімації.

До того ж, ми визначили які гендерні стереотипи присутні у засобах масової інформації, і зокрема у мультфільмах. Так, виявлено, що жінки в загальному зображуються пасивнішими, ніж чоловіки, більше звертають увагу на свою зовнішністю і прагнуть знайти кохання. Чоловіки ж змальовані у мультфільмах сильнішими, агресивнішими. Проте у деяких мультфільмах відбувається перерозподіл типових фемінних і маскулінних рис.

Література

1. Берн Ш. Гендерная психология: Учебное пособие/ Берн Ш. – СПб: Прайм, 2001. – 320с;
2. Браун Дж. Психология Фрейда и постфрейдисты. М.: REFL-book; Киев: Ваклер, 1997 – 297-304 с;
3. Воронина О.А. Теория и методология гендерных исследований. Курс лекций/  Воронина О.А.  – М.: МЦГИ-МВШСЭН, МФФ, 2001, – 416 с;
4. Горностай П.П. Основи теорії ґендеру: Навчальний посібник / П.П. Горностай– К.: К.І.С., 2004. – С. 132-156;
5. Кон И.С. Ребенок и общество/ Кон И.С.  – М.: Педагогика, 1998. – 270 с;
6. Кошак К. О. Українські телепрограми для дітей та юнацтва: концептуальні засади: дис. на здоб. наук. ступ. канд. філолог. наук: спец. 10.01.08 «Журналістика» / К.  О. Кошак.  – К.,  – 2007.  – 240 с;
7. Крижанівський Б. М. Мистецтво мультиплікації/ Б. М. Крижаніський. – К.: Рад. школа, 1981. – 118 с;
8. Максимова Н.Ю. Курс лекций по детской патопсихологии: [Учебное пособие] /Н.Ю.Максимова, Е.Л.Милютина. – Ростов н/Д.: Феникс, 200. – 576 с;
9. Мид М. Культура и мир детства/ Мид М.  – М.: Наука, 1988. – 429 с;
10. Поплавський М. М. Мистецтво дитячої мультиплікації на українському телебаченні // Культура і мистецтво у сучасному світі: Збірник наукових праць. — 2012. — Вип. 13. — С. 140-146;
11. Скляр П.П. Гуманізація освіти у життєвих перспективах майбутніх інженерів: монографія / П.П. Скляр. – Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2007.– 288 с;
12. Социология : учебник / под ред. проф. Ю.Г. Волкова. – [изд. 2-е, испр. и доп.]. – М. : Гардарики, 2003. – 512 c;
13. Фридан Б. Загадка женственности/ Фридан Б. – М.: Прогресс; Литера, 1993. – 386 с;
    1. Bandura, A. (1965). Influence of modelsʼ reinforcement contingencies on the acquisition of imitative responses. Journal of Personality and Social Psychology, 1, 589-595;
    2. Durkin, K. (1985). Television, Sex Roles and Children. Milton Keynes: Open University Press;
    3. Gunter, B. (1995). Television and Gender Representation. London: John Libbey;
    4. Stacy L. Smith, Crystal Allene Cook. (2008). Gender Stereotypes: An Analysis of Popular Films and TV. Los Angeles: Geena Davis Institute for Gender and Media;
    5.   Van Evra, J. (1990). Television and Child Development. Hillsdale: Erlbaum.
    6. Деякі аспекти гендерної ідентифікації та соціалізації особистості (Ю. М. Галустян, В. П. Новицька) // Український соціум. – 2004. – № 1 (3). – C. 7-13  – режим доступу до інформації: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=8&n=51&c=1092.