В статті окреслено  позитивні та негативні аспекти використання позикового капіталу  та зазначено найоптимальніші внутрішні резерви підвищення рентабельності підприємств, шляхом реформування обсягу витрат на кожному з етапів формування прибутку підприємства.

Ключові слова: позиковий капітал, рентабельність підприємства, собівартість, адміністративні витрати, витрати на збут.  

В статье обозначены положительные и отрицательные аспекты использования заемного капитала и указано оптимальные внутренние резервы повышения рентабельности предприятий путем реформирования объема затрат на каждом этапе формирования прибыли предприятия.

Ключевые слова: заемный капитал, рентабельность предприятия, себестоимость, административные расходы, расходы на сбыт.

The item outlines the positive and negative aspects of debt and noted the most optimal internal resources needed to increase profitability,  with help of reformation   of the costs of each stage of manufacturing process.

Key words: loan capital, profitability, costs, administrative costs, costs of sales.

Постановка проблеми.  Показник рентабельності позикового капіталу значною мірою залежить від структури капіталу, співвідношення власних та позикових коштів, оптимізація яких здійснюється  шляхом зміни обсягу витрат при формуванні прибутку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Незважаючи на багаточисленні дослідження даної теми  такими науковцями  як: Мішеніна Н.В., Байстрюченко Н.О., Школьник І.О., вищезазначена проблематика є актуальною та потребує дослідження.

Мета дослідження. Метою статті є розробка практичних рекомендацій, щодо підвищення рентабельності позикового капіталу та фінансової стійкості  на прикладі підприємств цукрової галузі.

Виклад основного матеріалу. Рентабельність та фінансова стійкість діють прямо пропорційно. Фінансова стійкість підприємства залежить від безлічі факторів у сфері використання позикових коштів, безпосередньо від ефективності позикового капіталу та рентабельності операційної діяльності. Залучення позикового капіталу має як негативні, так і позитивні аспекти впливу на діяльність підприємства. Позиковому капіталу притаманні такі позитивні риси:

– збільшення фінансового потенціалу підприємства за необхідності суттєвого піднесення темпів зростання; – обсягів виробництва;

– моживість збільшення приросту рентабельності власного капіталу за рахунок забезпечення розширеного відтворення виробництва.

Водночас у використанні позикового капіталу проглядають деякі негативні моменти:

– складність залучення коштів, оскільки це залежить від рішень кредиторів, які за будь-яких незалежних обставин узагалі можуть відмовити підприємству у таких коштах;

– необхідність надання відповідних гарантій, зокрема страхових компаній, інших субєктів господарювання або застави. При цьому гарантії надаються , як правило, на платній основі;

– зниження норми прибутку активів, оскіьки прибуток підприємства зменшується на суму сплачених відсотків за кредит;

– зниження фінансової стійкості підприємства і відповідно зростання ризику банкрутства [2]. Таким чином, підприємство, що використовує позиковий капітал (поряд із власним), має вищий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту рентабельності власного капіталу, але може і втрачати свою фінансову стійкість, бо при збільшенні частки позикового капіталу коефіцієнт автономії дорівнюватиме нулю. З іншого боку дослідження проблеми нестійкого фінансового стану є не використання позикового капіталу, а нераціональне використання ресурсів, неефективна операційна діяльність, що призводить до збитковості підприємства.  Тобто негативні ефекти, що виникають при формуванні прибутку.

Вирізняють внутрішні та зовнішні чинники, що впливають на формування прибутку. До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та ін. Ці фактори не залежать від діяльності підприємств, але можуть значно вплинути на величину прибутку. Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і в свою чергу поділяються на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через “якісні” зміни: підвищення продуктивності обладнання і його якості, застосування прогресивних видів матеріалів і удосконалення технології їх обробки, прискорення обертання оборотних засобів, підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу, зниження матеріаломісткості продукції, удосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів тощо. До поза виробничих факторів належать, наприклад, постачальницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту тощо [1] .

Визначальними чинниками є внутрішні, оскільки вони піддаються регулюванню та реформуванню. Саме диференціація їх обсягу та заплановане зменшення може слугувати потужним внутрішнім ресурсом для збільшення чистого прибутку.

Визначення внутрішніх резервів здійснюється з допомогою аналізу частки витрат, що впливають на кожній зі стадій формування прибутку. На стадії валового прибутку найбільший обсяг припадає на собівартість продукції.  При формуванні операційного прибутку – на адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати, прибутку до оподаткування – фінансові витрати, витрати від участі в капіталі, інші витрати, чистого прибутку – податок на прибуток.

На прикладі кризового підприємства ПАТ «Хмельницького цукрового заводу» та  фінансово стійкого ПАТ «Красилівського цукрового заводу» розглянемо вплив зміни  вищезазначених факторів на рентабельність позикового капіталу. Відповідно першому характерна збитковість ще при формуванні операційного прибутку, у діяльності наступного на тому ж самому етапі спостерігається найбільший розрив між показниками рентабельності. Таким чином, саме витрати цього етапу будуть використовуватись як внутрішній резерв, шляхом зменшення.  Відповідно до зображених даних на рис.1 необхідно зменшити адміністративні витрати, так як вони стабільно зростають.

Здійснивши  прогноз наслідків за умови зменшення адміністративних витрат  на 50 %  та собівартості на 20 % для збільшення показника рентабельності позикового капіталу зявляються наступні тенденції: на ПАТ «Хмельницький цукровий завод» протягом 2010 року всі показники є позитивними рентабельність позикового капіталу на стадії чистого прибутку складає 1,07 %, що на 2,94 в. п. більше ніж без здійснення вищезазначених змін у витратах, протягом 2011 року ситуація теж покращилась, показник рентабельності  позикового капіталу відносно чистого прибутку збільшився на 0,93 в.п., протягом 2012 року – на 0,75 в.п.; на ПАТ «Красилівський цукровий завод» ситуація має значну позитивну тенденцію обсяг  валового прибутку  у 2012 році збільшився у 2,65 разів, чистий прибуток – збільшився у 3,79 разів. Показники рентабельності позикового капіталу за здійснення таких заходів сягають достатньо високого рівня, а саме при формуванні чистого прибутку збільшився на 28,01 в. п.

Висновки. Отже, для підвищення ефективності роботи підприємств першочергове значення має виявлення резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації, зниження собівартості продукції, зростання прибутку. Для визначення основних напрямів пошуку резервів збільшення прибутку фактори, які впливають на його отримання необхідно групувати за такими ознаками: зміна обсягу виробництва, зміна залишків нереалізованої продукції, зміна частки прибутку в оптовій ціні, зміна обсягу операційних витрат.

Література:

1. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз субєктів господарювання, Київ – КНЕУ- 2001 р.

2. Лондар С.Л. Фінанси ,  Київ – 2009- 330с.