Долганський Роман Олександрович
студент 4 курсу, напряму підготовки «Економічна кібернетика»
Науковий керівник:
Аверкина Марина Федорівна, доктор економічних наук,
професор кафедри економіко-математичного моделювання
Національного університету «Острозька Академія»
ВІДНОВЛЮВАНА ЕНЕРГЕТИКА В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ
Стаття присвячена розкриттю значення відновлюваної енергетики у розвитку регіону. Представлено показники оцінювання впливу відновлюваної енергетики на розвиток регіону. Узагальнено зарубіжний досвід використання відновлюваної енергетики на прикладі країн ЄС. Розкрито особливості стимулювання використання відновлюваної енергетики на регіональному рівні. Наведено особливості запровадження відновлюваної енергетики в Україні.
Ключові слова: енергетика, розвиток, тарифи, економічне зростання, вплив, екосистема, відновлювана енергетика.
RENEWABLE ENERGY IN THE SYSTEM OF ECONOMIC REGION’S DEVELOPMENT
The article is devoted to the disclosure of the importance of renewable energy in the region’s development. Indicators renewable energy in the region’s development are presented. The foreign experience of implementation renewable energy in the EU countries is presented. The features of stimulating the use of renewable energy at the regional level are revealed. The peculiarities of the implementation of renewable energy in Ukraine are presented.
Keywords: energy, development, tariffs, economic growth, impact, ecosystem, renewable energy.
Постановка проблеми. Відновлювана енергетика сприяє вирішенню екологічного питання та економічної незалежності домогосподарств, регіонів і країни. Екологічна ситуація є засадничою складовою розвитку регіону в частині збільшення його привабливості. Відповідно до представленого матеріалу варто зазначити, що дослідження питання щодо застосування відновлюваної енергетики в регіоні є актуальним.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню означеного питання присвячено праці таких вчених як: Н. Ваґнера, Д. Ґілена, М. Делуччі, М. Джейкобсона, Д. Ерґіна, І. Коссе, Є. Круковського, А. Маккрона, У. Мосленера, Дж. Радеке, Д. Сайґіна, Е. Ушера, Г.-Й. Фелля. В цих працях розкрито особливості видобутку енергії з відновлюваних джерел та визначено найоптимальнішу можливість їхнього розташування. Проте все більшої уваги набуває питання щодо економічної доцільності впровадження відновлюваної енергетики на регіональному рівні.
Виклад основного матеріалу. Для запровадження відновлюваної енергетики на регіональному рівні доцільно використовувати акти та положення Європейського союзу. У Європейському Союзі визначення відновлюваних джерел енергії було закріплено ще у 2001 р. в Директиві 2001/77/EC про просування електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел, на внутрішньому ринку електроенергії. Відновлювані джерела енергії охоплюють відновлювані невидобувні джерела енергії (енергія вітру, сонця, геотермальна, хвиль та припливів, гідроенергія, біомаса, газ органічних відходів, газ стічних вод і біогаз) [7]. Найбільш розгорнуте і детальне визначення поняття «відновлювані джерела енергії» було опубліковане 2002 р. Міжнародним енергетичним агентством (МЕА). Відповідно до класифікації МЕА до ВДЕ належать наступні види:
1) тверда біомаса і тваринні продукти (біологічна маса, у тому числі будь-які матеріали рослинного походження, що використовуються безпосередньо як паливо або перетворюються на інші форми перед спалюванням (деревина, рослинні відходи і відходи тваринного походження; деревне вугілля, яке одержують з твердої біомаси);
2) газ або рідина з біомаси, що отримуються у процесі анаеробної ферментації біомаси й твердих відходів і спалюється для виробництва електроенергії чи тепла;
3) муніципальні відходи – відходи житлового, комерційного і громадського секторів, що спалюються для продукування теплової та електричної енергії;
4) промислові відходи – тверді та рідкі матеріали, що спалюються безпосередньо для виробництва теплової й електричної енергії на спеціалізованих підприємствах;
5) гідроенергія – потенційна або кінетична енергія води, перетворена на електричну енергію за допомогою великих і малих гідроелектростанцій;
6) геотермальна енергія – теплова енергія, що надходить з надр Землі, зазвичай у вигляді гарячої пари або води. Використовується для виробництва електроенергії або безпосередньо як джерело тепла для систем теплопостачання, потреб сільського господарства тощо;
7) сонячна енергія – випромінювання Сонця, що використовується в якості теплової та електричної енергії;
8) енергія вітру – кінетична енергія вітру, що використовується для виробництва електричної енергії у вітрових турбінах;
9) енергія припливів, морських хвиль і океану – механічна енергія припливних потоків або хвиль, що використовується для виробництва електричної енергії [7].
Такий детальний аналіз для того, щоб запобігти конфліктним ситуаціям та непорозумінням у цьому питанні. Адже в деяких країнах як поняття, так і самі джерела відновлюваної енергії можуть відрізнятися.
Аналітики Міжнародної енергетичної Асоціації (МЕА) прогнозують, що обсяги виробництва енергії з відновлюваних джерел в усьому світі перевищать обсяги генерації із використанням природного газу на найближчу перспективу. Адже країни ЄС, Латинської Америки, США і Японія займатимуться активнішим введенням відновлюваної енергетики. У сьогоденні відновлювана енергетика є досить потужним світовим показником, який невпинно зростає. Так, наприклад, парламент Європейського Союзу у 2018 році затвердив цілі щодо запровадження 32% відновлюваної енергетики до 2030 року. Нова нормативно-правова база, зокрема, шляхом запровадження перших національних енергетичних та кліматичних планів, приносить нормативну визначеність та створює умови для здійснення основних інвестицій у цьому важливому секторі. Вона дає можливість європейським споживачам стати повноцінними гравцями в енергетичному переході та зафіксує дві нові цілі для ЄС у 2030 році: обов’язкова мета відновлюваної енергетики не менше 32% і мета енергетичної ефективності не менше 32,5%, що стимулюватиме промисловість Європи конкурентоспроможність, стимулювання зростання та робочих місць, зменшення рахунків за енергію, допомога у вирішенні проблеми енергетичної бідності та покращення якості повітря [7]. За умови, що така політика буде повністю впроваджена, це спричинить більш різке скорочення викидів для всього ЄС, ніж очікувалося – близько 45% до 2030 року порівняно з 1990 роком, а не 40%. Так, розвиваючись у напрямку відновлюваної енергетики і зменшивши шкідливі викиди у атмосферу, Європейський союз уже має такі досягнення у відновлюваній енергетиці:
1. Встановлено нову, зобов’язуючу, мету поновлюваної енергетики для ЄС на 2030 рік, принаймні 32%, включаючи положення про перегляд до 2023 року для перегляду цільового рівня ЄС у бік підвищення.
2. Покращено дизайн та стабільність схем підтримки для відновлюваних джерел енергії.
3. Забезпечено спрощення бюрократичного апарату, щодо застосування та впровадження відновлюваної енергетики.
4. Відновлено спрощені нормативні бази на базі нормативів Європейського союзу, щодо відновлювальної енергетики.
5. Підвищено рівень амбіцій у секторах транспорту та опалення / охолодження.
6. Подовжив щорічне зобов’язання щодо енергозбереження після 2020 року, яке залучить приватні інвестиції та підтримає виникнення нових учасників ринку.
7. Посилено правила індивідуального обліку та виставлення рахунків теплової енергії, надаючи споживачам – особливо у багатоквартирному будинку з колективними системами опалення – більш чіткі права на отримання більш частої та корисної інформації про їх енергоспоживання, що дозволяє їм краще зрозуміти та контролювати їх рахунки за опалення.
8. Встановлено вимоги для держав-членів, щодо запровадження прозорих, загальнодоступних національних правил розподілу витрат на опалення, охолодження та споживання гарячої води в багатоквартирних і багатоцільових будівлях з колективними системами для таких послуг.
Також, Європейський Союз має низку тарифних впливів на ситуацію з поширення відновлювальної енергетики. Серед них розрізняють:
1. «Зелений тариф», що передбачає гарантію підключення до енергомережі та довгостроковий контакт на купівлю всієї виробленої енергії за фіксованим тарифом. Він застосовується практично у всіх європейських країнах-членах організації.
2. Преміальний тариф, застосовується тільки у п’яти країнах організації. Та передбачає за собою вибір між «Зеленим тарифом» та фіксованою надбавкою або премії до ринкової ціни на електроенергію та на визначений проміжок часу.
3. Зелені сертифікати, зазвичай використовуються виробниками та постачальниками електроенергії. Вони встановлюють обов’язкові квоти відновлюваних джерел електроенергії в загальному обсязі виробленої електроенергії.
4. Тендери й аукціони для виробників електроенергії з відновлюваних джерел енергії та біопалива, передбачають систему урядових торгів на підписання контрактів по будівництву та експлуатації проектів з відновлюваної енергетики по найнижчим цінам. Такий спосіб заохочення обрали тільки чотири країни Європейського союзу [7].
Подібна політика на заохочення вже у перших роках використання показала перші позитивні зміни. Так, в 2010 році в Європейському Союзі було збережено 30 мільярдів євро на витратах на імпортне паливо, а витрати на підтримку відновлюваної енергетики складали 26 мільярдів євро. Подібні дані вказують на однозначний позитивний вплив впровадження альтернативних енергоресурсів у регіональному середовищі.
До уваги також береться й те, що станом на 2010 рік, технології по видобуванню відновлюваної енергії були менш продуктивними, в порівнянні з сьогоднішніми технологічними можливостями. Найпоширенішими відновлювані джерела енергії стали у Німеччині, яка ввела три з чотирьох тарифів, а програмні цілі по досягненню швидкого розповсюдження відновлюваної енергетики показали свою успішність. Так об’єднані общини фермерів та житлові будинки, видобувають понад 46% всієї відновлюваної енергетики країни. Другим світовим лідером по впровадженню відновлюваної енергетики є Китай, який в 2010 році впроваджував відновлювану енергетику [8].
В України відбувається поступовий перехід до використання відновлювальної енергетики. Це досягається завдяки державним програмам, зокрема «зелений тариф», а також постановка планів щодо розвитку цієї галузі, такі як «План розвитку використання відновлюваної енергії до 2020 року» та інші. Саме подібні кроки і приводять до поширення та розвитку відновлюваної енергії. Отож, щоб поглянути на виконання цих кроків, пропоную переглянути карту України, на якій показано розміщення відновлюваної енергетики на рис. 1.
Рис 1. Поширення відновлювальної енергетики в Україні у 2017 році [5].
Інформація, яка вказана на рисунку відображає запровадження відновлювальної енергетики в регіонах України у 2017 році. Прослідковано, що у п’ятьох областях України відбулось значне використання відновлюваної енергетики. Зокрема, це вдалось досягти північно-західним областям, а також Дніпропетровській та Харківській областям. Рейтингова таблиця поширення відновлюваної енергетики представлена у табл. 1.
Таблиця 1
Рейтингова таблиця щодо поширення відновлюваної енергетики в Україні за 2017 рік.
| Регіони |
Місце регіону за |
Динаміка | Місце регіону за показниками напряму |
||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2016р. | 2017р. | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ||
| Рівненська | 2 | 1 | +1 | 11 | 4 | 6 | 9 | 5 | 1 |
| Харківська | 4 | 2 | +2 | 7-8 | 1 | 1 | 3 | 3 | 22 |
| Волинська | 1 | 3 | -2 | 6 | 5 | 14 | 21 | 2 | 2 |
| Житомирська | 6 | 4 | +2 | 9 | 9 | 4 | 15 | 4 | 5-7 |
| Дніпро-петровська | 5 | 5 | – | 25 | 2 | 2 | 7 | 6 | 19 |
| Миколаївська | 3 | 6 | -3 | 16 | 8 | 10 | 1 | 8 | 20 |
| Херсонська | 0 | 7 | +3 | 1 | 7 | 16 | 8 | 15-16 | 11-12 |
| Вінницька | 8 | 8 | – | 7-8 | 12 | 11-12 | 2 | 15-16 | 17 |
| Івано-Франківська | 12 | 9 | +3 | 20 | 10 | 9 | 18 | 11 | 5-7 |
| Кіровоградська | 5 | 10 | +5 | 18 | 3 | 13 | 2 | 17 | 16 |
| Хмельницька | 1 | 11 | – | 15 | 15 | 15 | 5 | 7 | 18 |
| Закарпатська | 13 | 12 | +1 | 2 | 6 | 18 | – | 12 | 8-9 |
| Львівська | 9 | 13 | -4 | 12-13 | 18 | 21 | 10 | 9 | 13-14 |
| Чернігівська | 16 | 14 | +2 | 12-13 | 19 | 11-12 | 17 | 13 | 5-7 |
| Сумська | 7 | 15 | -8 | 14 | 16 | 20 | 12 | 18 | 3 |
| Черкаська | 18 | 16 | +2 | 22 | 17 | 5 | 6 | 19 | 8-9 |
| Тернопільська | 17 | 17 | – | 10 | 14 | 8 | 24 | 1 | 11-12 |
| Київська | 14 | 18 | -4 | 19 | 11 | 17 | 19 | 10 | 15 |
| Чернівецька | 21 | 19 | +2 | 3 | 20 | 19 | 14 | 20 | 13-14 |
| Полтавська | 19 | 20 | -1 | 21 | 13 | 25 | 16 | 14 | 10 |
| Одеська | 22 | 21 | +1 | 5 | 21 | 22 | 13 | 23 | 23 |
| Запорізька | 24 | 22 | +2 | 24 | 23 | 7 | 11 | 21 | 4 |
| м. Київ | 20 | 23 | -3 | 4 | 25 | 24 | 4 | 25 | 25 |
| Луганська | 23 | 24 | -1 | 17 | 22 | 3 | 23 | 22 | 21 |
| Донецька | 25 | 25 | – | 23 | 24 | 23 | 20 | 24 | 24 |
Джерело: [5]
Цифрами від 1 до 6 позначені такі показники:
1 – Обсяги паливно-енергетичних ресурсів, спожитих у регіоні за звітний період на душу населення регіону, тонна нафтового еквіваленту;
2 – Частка обсягу теплової енергії, виробленої в регіоні з альтернативних видів палива або відновлюваних джерел енергії за звітний період, відсотків до загального обсягу виробленої теплової енергії в регіоні за звітний період;
3 – Рівень впровадження енергозберігаючих джерел світла у зовнішньому освітленні населених пунктів, відсотків до загальної кількості світло-точок;
4 – Частка оснащення багатоквартирних житлових будинків по будинковими приладами обліку теплової енергії, відсотків до загальної кількості багатоквартирних будинків, які підлягають оснащенню;
5 – Частка сумарної потужності котелень на альтернативних видах палива в регіоні, відсотків до загальної потужності котелень регіону;
6 – Частка домогосподарств, які уклали кредитні договори в рамках механізмів підтримки заходів з енергоефективності в житловому секторі за рахунок коштів державного бюджету, відсотків до загальної кількості домогосподарств регіону;
Дані табл.1 засвідчують, що Україна намагається якомога краще розвивати сферу відновлюваної енергетики. І певні області використовують надані тарифи та інвестиції більше за інші. Саме тому, ми в подальшому дослідженні будемо звертати увагу саме на них. Також слід вказати, що в порівнянні з 2016 роком, рейтингова таблиця практично не змінилась. Окрім декількох областей, що за певних причин різко збільшували, або навпаки різко зменшували свою частку відновлюваної енергії. Тому, розглянемо детальніше чотири області України: Рівненську область, що займає перше місце серед використання відновлюваної енергетики у 2017 році, та друге місце у 2016 році. У інших категоріях (1, 3-5), Рівненська область не демонструє такі ж хороші результати, окрім частки домогосподарств що уклали кредитні договори в рамках механізмів підтримки заходів з енергоефективності в житловому секторі за рахунок коштів державного бюджету, за допомогою яких, Рівненська область і отримала перше місце.
Харківська область, посіла друге місце у 2017 році, та займала четверте місце у 2016 році. Розглядаючи інші показники, можна вказати, що вона займає лідируючі позиції у двох показниках: це частка обсягу теплової енергії, виробленої в регіоні з альтернативних видів палива або відновлюваних джерел енергії за звітний період і рівень впровадження енергозберігаючих джерел світла у зовнішньому освітленні населених пунктів. Маючи достатній потенціал, та залучені інвестиції, Харківська область має великі шанси бути лідером у поширенні відновлюваної енергетики залучаючи при цьому свої домогосподарства для розміщення та встановлення станцій з видобування відновлюваної енергетики.
Третє місце за рівнем використання потенціалу займає Волинська область, яка опустилась до цієї позиції з першої у 2017 та відповідно у 2016 роках. Так, показник рівня впровадження енергозберігаючих джерел світла у зовнішньому освітленні населених пунктів, відсотків до загальної кількості світло-точок та частки оснащення багатоквартирних житлових будинків по будинковим приладам обліку теплової енергії, відсотків до загальної кількості багатоквартирних будинків, які підлягають оснащенню знизилися до позначок 14 та 21 відповідно. Проте, при стабільній роботі і нарощуванні потенціалу, щодо відновлюваної енергетики Волинська область має усі шанси повернути своє перше місце.
І четверта область – Житомирська, займає відповідне місце у рейтингу, так, у 2017 році порівняно з 2016 роком відбулось збільшення використання відновлювальної енергетики на 1,5 %. Проте показники (1-2, 4) вказують на недостатність великого потенціалу даної області.
Встановлюємо, що досить важливим показником, щодо розвитку відновлюваної енергетики на регіональному розвитку, є частка обсягу теплової енергії, що можна побачити ну табл. 2.
Згідно даних табл. 2 можна прослідкувати, що досліджувані області мають досить значні показники в цьому секторі, а перше місце серед всіх областей займає саме Харківська область, збільшивши свій потенціал в цьому аспекті практично на сто відсотків. Також слід відзначити інші області, які досягли значного прориву у цьому показнику. Це Кіровоградська область, яка змогла наростити свій потенціал з 12,3% до 27,79% за один рік. В цілому ця область спромоглась піднятися у загальному рейтингу на п’ять позицій вверх.
Другою за показниками областю у рейтингу є Дніпропетровська область. Варто відзначити, що досліджувані області, окрім Харківської та Рівненської, займають більш опосередковані позиції у цьому аспекті. Причинами означеного є географічне положення, що лімітує потенціал відновлювальної енергетики, а також переважне використання енергетичного ресурсу з традиційних джерел продукування. Так, Волинська область займає перші місця у декількох інших сферах.
Таблиця 2
Частка обсягу теплової енергії, виробленої в регіоні з альтернативних видів палива або відновлюваних джерел енергії за звітний період, відсотків до загального обсягу виробленої теплової енергії в регіоні за звітний період
| Назва території | 2016 | 2017 |
| Україна | 10,4 | 19,41 |
| Вінницька | 13,5 | 14,71 |
| Волинська | 36,5 | 25,93 |
| Дніпропетровська | 19,3 | 29,56 |
| Донецька | 0,2 | 0,01 |
| Житомирська | 16 | 17,5 |
| Закарпатська | 1,3 | 20 |
| Запорізька | 0,5 | 2,52 |
| Івано-Франківська | 13,8 | 15,08 |
| Київська | 10,5 | 14,97 |
| Кіровоградська | 12,3 | 27,79 |
| Луганська | 4,3 | 3,36 |
| Львівська | 4,1 | 6,81 |
| Миколаївська | 14,1 | 17,94 |
| Одеська | 3,4 | 4,35 |
| Полтавська | 12,6 | 13,45 |
| Рівненська | 16,7 | 27,74 |
| Сумська | 9,8 | 7,78 |
| Тернопільська | 2,7 | 9,84 |
| Харківська | 17,4 | 30,39 |
| Херсонська | 16,9 | 19,21 |
| Хмельницька | 11,8 | 8,83 |
| Черкаська | 4,8 | 7,7 |
| Чернівецька | 4 | 5,67 |
| Чернігівська | 4,4 | 6,75 |
| м. Київ | 0,9 | 0 |
Джерело: [5]
Інформацію про частку сумарної потужності котелень на альтернативних видах палива в регіоні представлено в табл. 3. Адже ключовим для нас моментом є сам видобуток альтернативної енергетики, а не впровадження заходів по енергоефективності.
Таблиця 3
Частка сумарної потужності котелень на альтернативних видах палива в регіоні, відсотків до загальної потужності котелень регіону
| Назва території | 2016 | 2017 |
| Україна | 9,3 | 11,7 |
| Вінницька | 9,4 | 9,7 |
| Волинська | 21,7 | 21,8 |
| Дніпропетровська | 15,7 | 17,9 |
| Донецька | 0,3 | 0,1 |
| Житомирська | 16,6 | 20,1 |
| Закарпатська | 10,2 | 12 |
| Запорізька | 4 | 2,3 |
| Івано-Франківська | 9,1 | 14,5 |
| Київська | 13,5 | 15 |
| Кіровоградська | 7,1 | 9,4 |
| Луганська | 1,8 | 0,5 |
| Львівська | 12,8 | 15,2 |
| Миколаївська | 14,1 | 15,4 |
| Одеська | 0,4 | 0,4 |
| Полтавська | 11,5 | 10,6 |
| Рівненська | 17 | 19,5 |
| Сумська | 4,8 | 5,9 |
| Тернопільська | 15,1 | 24 |
| Харківська | 19,4 | 20,3 |
| Херсонська | 8 | 9,7 |
| Хмельницька | 6,6 | 16,9 |
| Черкаська | 2,8 | 4,6 |
| Чернівецька | 4,4 | 4,5 |
| Чернігівська | 7,3 | 11,1 |
| м. Київ | 1,5 | 0 |
Джерело: [5]
На підставі представленої інформації, можна зробити висновок про те, що Тернопільській області, найбільша сумарна потужність котелень базована на альтернативних видах палива. Щодо досліджуваних областей, то вони мають достатньо високі показники в порівнянні з іншими, а темп розвитку дещо сповільнений. Через означені тенденції, в майбутньому, вони можуть втратити свої позиції.
Отож, узагальнюючи дані, представлені Єдиним державним веб-порталом відкритих даних, можна стверджувати, що відбувається активне використання відновлюваної енергетики та збільшення рівня енергоефективності в регіонах Україні. Проте, значна кількість певних регіонів з обережністю впроваджують системи видобутку відновлювальної енергії. Також є регіони, що уже активно запроваджують подібні види видобування енергетики. Це свідчить, що органи місцевого самоврядування активно здійснюють роботу щодо заохочення відновлюваної енергетики на регіональному рівні залучаючи проекти та гранти, які надає Європейський Союз, за для розвитку цієї галузі значно пришвидшує роботу з її розповсюдження.[6]
Висновок. Отож, на підставі проведеного дослідження можна зауважити, що використання відновлюваної енергетики, у світі є досить актуальним, оскільки це сприяє створювати біржі енергетики для формування ринкового середовища. Збільшуючи частку впровадження та розповсюдження даного виду енергетики з високим приростом. В зарубіжних країнах діє політика регіонального розвитку відновлюваної енергетики. Ключову роль у даній тенденції є орієнтована політика як окремих країн, так і міжнародних організацій. Вибір методом введення та спрощення процедур впровадження регіонального розвитку відновлюваної енергетики сприяють розвитку означеної галузі.
Звертаючи увагу до українських реалій засвідчується, що відбувається поступовий перехід, щодо використання енергетичних ресурсів на регіональному рівні. Це відбувається за рахунок підтримки органів місцевого самоврядування та підтримки Європейського союзу. Найбільш негативним чинником, що впливають на означену галузь є соціально-економічна ситуація в Україні та життя країни в умовах ООС.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
- В Україні зросла частка відновлюваної енергетики URL: https://economics.unian.ua/energetics/10279260-v-ukrajini-zrosla-chastka-vidnovlyuvanoji-energetiki.html (дата звернення 24.02.2019)
- Соціально-економічний розвиток регіонів URL: http://www.me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&tag=Sotsialno-ekonomichniiRozvitokRegioniv (дата звернення 26.02.2019)
- Результати щоквартальної та щорічної оцінки соціально-економічного розвитку регіонів, що проводиться Мінрегіоном України URL: https://dei.kyivcity.gov.ua/content/rezultaty-shchokvartalnoi-ta-shchorichnoi-ocinky-socialnoekonomichnogo-rozvytku-regioniv-shcho-provodytsya-minregionom-ukrainy.html
(дата звернення 2.03.2019) - Звіт про надходження запитів на інформацію Держенергоефектисності – URL: https://data.gov.ua/dataset/ea66f940-d578-44c1-a129-9333eb2ea5f6
(дата звернення 2.03.2019) - МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ ЗА 2017 РІК URL: https://dei.kyivcity.gov.ua/files/2018/10/3/Reytingova_otsinka_za_2017_rik_prezentatsiyni_materiali.pdf (дата звернення 2.03.2019)
- Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо інвестиційної привабливості будівництва об’єктів відновлюваної енергетики» URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2517-19 (дата звернення 4.03.2019)
- Гелетуха Г.Г., Желєзна Т.А., Праховнік А.К. Аналіз енергетичних стратегій країн ЄС та світу і ролі в них відновлюваних джерел енергії URL: http://www.uabio.org/img/files/docs/uabio-position-paper-13-ua.pdf (дата звернення 5.03.2019)
- Башинська Ю. І. Організаційно-економічні засади використання потенціалу відновлюваної енергетики в регіоні URL: http://ird.gov.ua/irdd/d20170529_a805_BashynskaYI.pdf
(дата звернення 5.03.2019) - Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України URL: https://data.gov.ua/organization/derzhavne-ahentstvo-z-enerhoefektyvnosti-ta-enerhozberezhennia-ukrayiny
(дата звернення 7.03.2019)