Стаття присвячена висвітленню особливостей розвитку глобального інформаційного суспільства та позиції християнських церков щодо цього явища. Акцентується увага на змінах методів отримання інформації, а також на формуванні нової суспільної поведінки. Висвітлюються позиції християнських церков та їхніх лідерів щодо доцільності інтеграції в глобальне інформаційне суспільство.The article is devoted to description of peculiarities of the development of global information society and christian churches’ attitudes towards this phenomenon. The changes in the methods of receiving the information and formation of new social behavior are under consideration. The attitudes of christian churches and their leaders towards the expediency of integration to the global information society are described.
Сучасні інформаційні технології розвиваються швидкими темпами і проникають у всі сфери життєдіяльності людини. З розвитком високих технологій змінився принцип сприйняття інформації. Такі зміни призвели до формування нової форми суспільного ладу, який ми називаємо «інформаційне суспільство». Не оминули вони, також, церков та релігійних організацій. Серед самих церковних лідерів ведуться суперечки, чи варто використовувати різного роду інформаційні технології в проповідях, євангелізаціях з метою донесення до людей позиції Церкви. Тому постала необхідність дослідити стан та основні форми використання інформаційних технологій християнськими церквами, а також позиції християнських лідерів, серед яких є, як прихильники, так і противники нововведень в церковне життя.
Зважаючи на те, що інформаційні технології розвиваються з великими темпами і кожен день поновляються, а християнські церкви почали їх використовувати порівняно нещодавно, можна сказати, що ця тема є досить новою і мало дослідженою.
Особливість сучасної релігійної ситуації полягає в тому, що вона пов’язана з процесами глобалізації. Розвинуті країни та регіони сьогодні здійснили перехід до принципово нового суспільно-економічного ладу та модерного шляху цивілізаційного розвитку – постіндустріального суспільства або ж якщо точніше говорити, то до інформаційного суспільства.
Головним фактором, що визначає розвиток такого суспільства є виробництво та використання інформації. Розвиток глобального інформаційного суспільства – це не просто перехід на нові джерела енергії, методи виробництва; це зміна стилю життя усього людства. Така цивілізація несе з собою новий кодекс поведінки, спілкування, взаємовідносин між особистостями.
Різного роду вчені: соціологи, психологи, політологи, вивчають це суспільство і намагаються спрогнозувати як воно буде розвиватися. Основними дослідниками з даного питання є О.Тоффлер, З.Бжезинський, О.Белл, хоча сам термін приписують професорові Токійського технологічного інституту Ю. Хаяши. Так, у 1969 році японському урядові були представлені звіти «Японське інформаційне суспільство: теми і підходи» і «Контури політики сприяння інформатизації японського суспільства», а в 1971 році – «План інформаційного суспільства» ((Электронная энциклопедия Википедия. Информационное общество [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B5_%D0%BE%D0%B1%D1%89%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE)).
З одного боку говорять про неймовірні досягнення, з іншого – про можливі загрози, які може викликати бурхливий розвиток інформаційних технологій. Разом із цим переходом, що відкрив велику кількість незнаних раніше можливостей, з’явився новий «розрив» між суспільствами ХХІ сторіччя, додавши до традиційних військово-політичних, промислово-технологічних, соціально-економічних та культурних розбіжностей ще й чинник гуманітарного розвитку, який вимірюється ступенем інтегрованості до сучасних інформаційних потоків, різновидів актуальних знань та доступом до ядра сучасної гуманітарної культури – інформаційно-комунікаційних мереж.
В Україні з кожним роком спостерігається ситуація все більшого проникнення інформаційних технологій у повсякденне життя українця. Сьогодні вже не говорять про Інтернет як про щось надзвичайне і таке, що буде можливе у далекому майбутньому. За підсумками 2009 року Інтернет-аудиторія в Україні склала 8млн. 250 тис осіб, тобто 36% населення, що на 1 млн. 613 тис. більше аналогічного показника осені-2008 ((Електронна енциклопедія Вікіпедія. Інтернет в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D1%82_%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96)). Однією з головних особливостей цієї аудиторії є те, що вона міняє методи комунікації і сприймає світ по-новому. Задля того, щоб дізнатися певну інформацію сьогодні все рідше ходять до бібліотеки, питають в друзів поради, замість цього вводять в Інтернеті необхідні словосполучення. Наприклад, коли людина хоче переглянути фільм вона вже не буде дзвонити до свого товариша і питати про його думку щодо цього фільму, а просто прочитає рецензію чи коментарі на веб-сайтах. Звичайно, це економить час, полегшує проблему вибору, але водночас втрачається процес живого спілкування.
Варто відзначити набуття популярності такими соціальними мережами як «Вконтакте», «Однокласники» і т.п. Використовуючи їх людина створює свій віртуальний світ, в якому вона презентує себе у такій формі, яка для неї є найбільш вигідною. Знаходження нових товаришів, спілкування з якими ні до чого не зобов’язує, підтримання контакту зі старими знайомими, дізнавання останніх новин з життя друзів за допомогою натискання клавіш і читання повідомлення на моніторі. Для когось це полегшує існування і робить його простішим, хтось цим незадоволений і намагається обмежити втручання інформаційних технологій у своє життя. Але зрозуміло одне – з кожним днем спілкування все більше відбувається через опосередкування інформаційних технологій. Сьогодні не стоїть питання чи варто використовувати інформаційні технології – їхній розвиток та входження в повсякденне життя ніхто вже не зупинить. Та й не потрібно зупиняти. Необхідно визначити, що позитивного, а що негативного несе з собою новий стиль життя і вже потім намагатися ці негативи усунути чи перетворити на позитиви.
Питання входження у світ для християнської церкви завжди було актуальним. В різні історичні епохи церковні лідери формували свою позицію щодо місця церкви в суспільстві. Кожна конфесія по-різному бачить місце, яке має займати та роль, яку вона повинна відігравати. Сучасні християни, як і їхні попередники стоять перед вибором стратегії розвитку відносин між Церквою та суспільством. Одні вимагають повного ізоляціонізму і відкидання будь-яких контактів з мирянами, їх цінностями, а відтак і способу їхнього життя. Інші закликають до адаптації, активного чи поміркованого пристосування до світу, а пізніше – входження у всі сфери життя суспільства: від культури та соціальної сфери до економіки та політки. Зважаючи на те що сьогодні суспільство є інформаційним, яке масово використовує інформаційні технології, перед Церквою постало питання яку позицію зайняти до сучасних ІТ.
Реакція церковної спільноти на розвиток інформаційних технологій є неоднозначною. З одного боку багато християн стає на захист «реальності», звинувачуючи комп’ютерні технології в тому, що вони підміняють справжнє життя віртуальним, що спілкування за допомогою комп’ютера тільки роз’єднує людей. Багато церков не бажає використовувати інформаційні технології, вважаючи, що це ще один крок до приходу Антихриста ((Веліканов П. Атака церковних клонів або про християнізацію популярних інтернет-брендів. [Електронний ресурс] / П.Веліканов. Режим доступу: http://www.bogoslov.ru/text/384529.html. – Назва з екрана.)). Але такі протести відбуваються в основному на локальних рівнях.
В геоінформаційній взаємодії не спрацьовують формули нейтралітету та ізоляціонізму, тому адекватно реалізувати свої амбіції можуть лише системні гравці в глобальному інформаційному просторі. Стрімкий розвиток інформаційно-телекоммунікаційних технологій змусив переглянути християнські церкви своє ставлення до ролі інформації в суспільстві. Процеси в інформаційній сфері, а особливо в частині існування засобів масової комунікації, характеризуються тим, що відкрився як «ринок інформаційного попиту», так і «ринок інформаційних пропозицій». Тобто із закінченням епохи, державної монополії на інформацію, засоби її виробництва і доставки – змінився сам режим існування ЗМІ та роль сучасної держави в інформаційних процесах. Зважаючи на це, церковні діячі почали залучати ЗМІ для висвітлення церковного життя. Першими конфесіями, які активно використовували ЗМІ для представлення своєї позиції були православні християни. Це досягалося в значній мірі за рахунок фінансування державою. Але в Україні світська преса є нездатною адекватно висвітлювати релігійні питання, через свою необізнаність в даній галузі. Часто наводяться факти, які не відповідають дійсності. Світські журналісти не мотивовані належним чином вивчати, освітлювати й аналізувати релігійне життя, якщо там нема конфронтації чи скандалу. Тому християни поставили за мету готувати власних журналістів, створювати власні телеканали, радіомовлення, видавати газети. Все це потребує великих фінансових вкладень, які церкви в переважній більшості не можуть собі дозволити. Нові можливості вони побачили в сучасних інформаційних технологіях, які розвиваються з неймовірною швидкістю і є доступними для більшості жителів планети.
Значна частина віруючих є залученими у всесвітню павутину та користується досягненнями інформаційних технологій. Голова російської православної церкви Патріарх Московський та Всієї Русі Алексій ІІ заявив: «Довгий час церкву звинувачували в «сірості», ворожнечі до науки і прогресу. Сьогодні почався активний і плідний діалог з провідними представниками науки…Наша церква активно використовує доступні нам досягнення науково-технічного прогресу. Так що ми не проти наукових і технічних успіхів і відкриттів. Важливо щоб прогрес працював на благо людини і не використовувався для відчуження людей від Бога» ((Коновалов В. Свет Патриарха. Беседы на переломе тысячелетий – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.kp.ru/daily/22942/596/. – Назва з екрана.)).
В цілому сьогодні вже не потрібно доводити важливість християнських телеканалів, газет чи сайтів. Зараз, із приходом часу цифрових технологій та пануванням індустрії розваг питання в іншому: як саме використовувати нові технологічні можливості та як останні можуть вплинути на поширення Євангелія? Задля досягнення даної цілі християни реалізовують веб-проекти різного спрямування: від наукових до розважальних. Християнський веб-рух спочатку обмежувався традиційною проповіддю, обговоренням внутріцерковних проблем або новин. Однак ріст можливостей Інтернету усе більше сприяє зсувові пріоритетів у місіонерській діяльності християн у бік веб-формату.
Сайти, присвячені християнству, охоплюють багато питань, пов’язаних із сучасним життям і відрізняються великою розмаїтістю. Як правило, вони містять такі рубрики: виступ проповідників, хроніка церковних подій, календар майбутніх подій, християнська музика, фільми тощо. Існують цікаві спроби християнського застосування таких популярних веб-проектів, як інтерактивні енциклопедії, соціальні мережі, відеохостинги. Зважаючи на те що найбільш популярні проекти такого роду не мають християнського змісту, а інколи їх зміст є шкідливим для християнства було вирішено зробити альтернативу. Так один з найбільш популярних проектів у сфері освіти Wikipedia має свій аналог – Conservapedia. 90% західних студентів користуються Wіkіpedіa, а постійними користувачами в освітніх цілях є 25% студентів. Особливу увагу вони приділяють навіть не самим статтям, а джерелам, вважаючи їх відправною крапкою для власного підбору матеріалів. Майже третина студентів використовують цю он-лайн-енциклопедію, як основне джерело інформації ((Христианские клоны Википедии [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.encyclopedia.ru/news/enc/detail/36279/]. – Назва з екрану.)).
Однак не всім Wіkіpedіa здається нешкідливою. Консервативно налаштована частина викладачів США оцінює матеріали інтерактивної енциклопедії як винятково ліберальні й антихристиянські. Олії у вогонь додав новий проект Wіkі Bіble – створення Біблії для усіх світових релігій, що буде написана і відредагована всесвітнім інтернет-співтовариством.
Як аналог була створена Conservapedіa – англомовна, заснована на вікі-принципах, веб-енциклопедія, що виражає християнсько-консервативний погляд на різні наукові області. Першою заповіддю Conservapedіa є розміщення тільки істинної інформації, що піддається перевірці і з забороною копіювання матеріалів з Вікіпедії. Проект був початий у 2006 р. адвокатом і викладачем історії Ендрю Шлефлі, сином відомого консерватора і засновника освітньої програми Eagle Forum, Філлісом Шлефлі. Багато редакторських методів Conservapedіa відрізняються від тих же у Вікіпедії – вони є набагато менш ліберальними. Наприклад, тільки зареєстровані користувачі можуть редагувати статті. Сам процес редагування піддається правилам, відомим як Заповіді Conservapedіa (подібно до десяти заповідей Старого Завіту), що контролюють етичні і моральні сторони внесених змін. Багато статей Conservapedіa підтримують креаціоністичну точку зору щодо походження Всесвіту і життя на Землі. Існує Conservapedіa винятково на благодійній основі ((В рамках Wikipedia.org відкрився проект Wiki Bible по відкритому перекладу тексту Біблії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://jesuschrist.ru/news/2008/6/30/15128]. – Назва з екрану.)).
В Рунеті існує подібний проект – «Древо», що реалізується як відкрита православна енциклопедія, де представлено вже більш 10 000 статей. Цінність подібних проектів не тільки у винятково довідкових матеріалах по релігійній тематиці, але й у наявності християнської оцінки історичних подій або сучасних реалій, що і становлять значний інтерес для самих широких верств суспільства ((Христианские клоны Википедии [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.encyclopedia.ru/news/enc/detail/36279/]. – Назва з екрану.)).
Також свій аналог під назвою GodTube має YouTube, подібно до MySpace створено MyChurch. Всі ці проекти використовуються як сучасні методи євангелізації та мають на меті об’єднання людей з християнськими інтересами.
Отже спостерігаємо ситуацію: розвиток інформаційних технологій проникає у всі сфери людського життя. Не залишаються осторонь і християнські церкви. Не зважаючи на те, що серед християн є як прихильники так і противники нововведень в життя церкви, все ж, можна стверджувати що християнські лідери та пастори розуміють всі переваги інформаційних технологій. Церкви сьогодні активно використовують досягнення науки, а християнська продукція в мережі користується попитом. Християнами розробляються різні веб-проекти, які мають на меті висвітлювати релігійне життя та позицію Церкви. Зважаючи на постійний ріст використання християнський сайтів, можна спрогнозувати, що інтеграція Церкви в інформаційне суспільство буде з кожним роком проходити інтенсивніше.
Можна висунути ряд пропозицій щодо подальшого розвитку інформаційного суспільства саме за участю християнських церков. Сьогодні багато християнських веб-проектів є вузько орієнтованими на конкретну конфесію чи деномінацію, а їхні форуми наповненні повідомленнями з відкритими ворожими настроями проти інших. В час, коли в західному науковому світі панує атеїстична ідеологія, для християнських церков необхідно об’єднатися задля конкретної цілі. Ця ціль полягає не в обливанні брудом один одного, а у веденні ефективної інформаційної війни на одній стороні. Тому інформаційні технології слід розглядати як ефективну зброю в Інтернеті, який сьогодні розглядається в якості універсального середовища інформаційного обміну.
Ключові слова: глобальне інформаційне суспільство, веб-проект, інформаційне технології, християнські церкви.
Науковий керівник: Коцюк Юрій Анатолійович, кандидат психологічних наук