У статті досліджено досвід адміністративного регулювання банківської діяльності розвинених держав таких, як США, Франції, Швецарії, Канади. Визначено перспективи його впровадження в Україні.

         Ключові слова: адміністративне регулювання банківської діяльності, центральний банк, банк.

In the article has been discovered experience of administrative banking supervision in developed states as USA, France, Swizerland, Canada. Prospects of its implementation in Ukraine has determined.

         Key words: administrative banking supervision, central Bank, bank.

Банківська система є однією з основ стабільного розвитку економіки будь-якої держави. У зв’язку з цим, держава здійснює регулювання цієї сфери суспільних відносин. Проте криза у банківському секторі, яка триває з 2014 року, вказує на наявність недосконалого банківського регулювання, в тому числі й адміністративного регулювання банківської діяльності.  У світлі вищесказаного постає, необхідність реформування даного інституту враховуючи досвід держав, які успішно здійснюють банківське регулювання.

В Україні зарубіжний досвід банківського регулювання досліджували Хаб´юк О.І., Старинський М.В. та інші. Однак динамічність банківських відносин зумовлює необхідність переосмислення деяких досліджень та проведення нового аналізу законодавства розвинених держав.

Варто зазначити, що західний науковий світ, в основному, не розмежовує понять «банківський нагляд» та «банківське регулювання», поєднуючи їх під терміном «банківський нагляд» – banking supervision. Про це свідчить  і назва основного міжнародного органу в сфері банківської співпраці – Базельського комітету з питань банківського нагляду. [7, c. 21]

Система банківського регулювання та нагляду за діяльністю банків існує у країнах з ринковою економікою в тому чи іншому вигляді близько 100 років.  У деяких з них вона функціонує вже понад століття – банківський нагляд США існує з у 60-х років ХІХ ст.

Незважаючи на те, що правові аспекти банківського регулювання підлягають все більшій уніфікації міжнародною спільнотою, про що свідчить існування Базельського комітету, банківська система кожної держави все ж має свою специфіку. Особливо це стосується структури органів, які здійснюють регулювання.

Система банківського нагляду залежить від рівня незалежності центрального банку, його власності та національних традицій, що склалися при формуванні банківської системи. Науковці виділяють три типи організації наглядової діяльності:

1. Банківський нагляд здійснюється в рамках центрального банку – Італія, Великобританія, Греція, Іспанія, Україна, Казахстан.
2. Повноваження щодо банківського нагляду розподіляються між центральним банком та іншим державним органом – Німеччина, США.
3. Система банківського нагляду взагалі виключає участь центробанку в цьому процесі: органи банківського нагляду відокремлені від центрального банку – Швейцарія, Канада, Швеція, Данія, Австрія. [5, c.113]

У США у 2010 році був прийнятий закон Додда-Френка з метою реформування фінансового сектору, і який поширюється на діяльність банків.

Основні положення закону спрямовані на посилення моніторингу за ризиковою діяльністю банків, їх подолання, підвищення захисту прав споживачів фінансових послуг, встановлення жорстких вимог до капіталу та ліквідності банків, розширення повноважень Федеральної Резервної Служби  і підвищення її відповідальності, централізацію нагляду та уніфікацію фінансового регулювання.

Ухвалення закону Додда-Френка призвело до перерозподілу сфер компетенції регуляторів та  спрощення  банківського  нагляду. Створювалась наступна схеми регулювання банківської діяльності:

• Федеральна корпорація страхування депозитів регулює діяльність банків, що функціонують в окремих штатах, банківських холдингових корпорацій, що володіють активами до 50 млрд. дол. США;
• Контролер грошового обігу здійснює регулювання діяльності загальнонаціональних банків активами до 50 млрд. дол.;
• Федеральна Резервна Служба регулює діяльність банків і банківських холдингових корпорацій з активами понад 50 млрд. дол.

На Раду з нагляду за фінансовою стабільністю також було покладено завдання із моніторингу, попередження та виявлення системного ризику. До складу цього органу входять міністр фінансів США та 9 представників регуляторних органів.

На увагу також заслуговує створення у системі Федеральної Резервної служби незалежного органу нагляду – Бюро фінансового захисту споживачів. Бюро уповноважене контролювати дії банків, які володіють активами понад 10 млрд. дол. Серед інших важливих повноважень Бюро слід відмітити: інформування споживачів про фінансові організації та їх послуги; створення безкоштовної «гарячої лінії»; створення Офісу фінансової грамотності; розроблення інструкцій для банків щодо захисту прав споживачів. [6, C. 22]

Основні напрямки банківського регулювання в Канаді спрямовані на: обмеження по дозволеним видам діяльності; безпеку і надійність пруденційного нагляду; регулювання поведінки банків.

Найбільш широкими повноваженнями оперативного банківського регулювання володіє Офіс Суперінтенданта Фінансових Інститутів Канади (OSFI), який перебуває під контролем Департаменту фінансів, очолюваного Міністром фінансів. Cуперінтендант відповідальний за інспектування всіх канадських банків на постійній, щорічній основі, результати доповідаються Міністру фінансів. У зв’язку з цим, обидва мають широкі повноваження припиняти ризикову та небезпечну діяльність банків, вказувати вчинити необхідні для стабілізації ситуації заходи. У випадках загрози банкротства, Суперінтендант має право взяти банк під свій контроль, на строк визначений Міністром фінансів, та проводити дії необхідні для захисту прав вкладників і кредиторів.

Серед інших суб’єктів, які можуть здійснювати регулювання банківської діяльності є Банк Канади (центральний банк), Агенство у справах споживачів фінансових послуг, Канадська платіжна асоціація. Відмічаємо розвиток, так як і в США, інституту захисту прав споживачі фінансових послуг.

Питання видачі дозволів на відкриття банків віднесене до сфери повноважень Міністра фінансів, однак з обов’язковим врахуванням думки Суперінтенданта. При прийнятті рішення враховуються наявність значних фінансових ресурсів, бізнес план, підтвердження досвіду та кваліфікації в банківському бізнесі, можливість залучення досвідчених менеджерів з високою репутацією.

Необхідно звернути увагу на вимоги стосовно організаційно-правових форм банків залежно від розміру: більше 5 млрд. кан. дол. – відкрите акціонерне товариство; до 5 млрд. кан. дол. – закрите, із обов’язковою відкритою підпискою на 35 % акцій. [6]

Дослідження досвіду банківського регулювання Швейцарії є цікавим тим, що банківська система цієї країни вважається найбільш надійнішою у світі. У 2007 році було проведено реформу банківського нагляду, шляхом прийняття Закону «Про орган нагляду за фінансовим ринком Швейцарії» та засновано FINMA (Swiss Financial Markets Authority) – Швейцарський орган нагляду за фінансовим  ринком. FINMA є незалежним регулятивним органом, який уповноважений наглядати за банками, страховими організаціями, фінансовими біржами та іншими учасниками фінансового ринку. Головною метою діяльності органу є забезпечення ефективного функціонування фінансового ринку. FINMA є інституційно, функціонально та фінансово незалежним органом – виступає особою публічного права із власними повноваженнями, є незалежним від будь-якого політичного впливу зі сторони уряду або парламенту (парламент здійснює лише нагляд за його діяльністю через спеціальний комітет), фінансування здійснюється за рахунок внесків організацій, над якими FINMA здійснює нагляд, а не за рахунок бюджету.

В сфері банківського регулювання та нагляду орган може видавити інструкції та рекомендації. Важливе місце у системі банківського регулювання та нагляду займають органи аудиту. По-перше, незалежна структура внутрішнього аудиту є обов’язковою умовою для отримання банком ліцензії. По-друге, утворюється система подвійного контролю: FINMA встановлює специфікації для перевірок та затверджує звіти по ним, аудитори проводять інспекції.

FINMA також зосереджує повноваження щодо ліцензування банків, проведення в них інспекцій та перевірок, здійснення пруденційного нагляду. Для отримання ліцензії заявник повинен відповідати суворим організаційним, фінансовим вимогам, а також ключовим вимогам стосовно управління ризиками (risks-management).

У разі виявлення доказів порушень законодавства, FINMA уповноважена застосовувати всі, передбачені адміністративним правом Швейцарії заходи, для припинення порушення. Серед таких заходів – попереджувальні заходи, заходи для відновлення ситуації, яка існувала до порушення, ініціювання процедури банкрутства та ліквідація банку, заборона здійснювати певний вид діяльності, конфіскації незаконного доходу. [1]

Національний банк Швейцарії (The Swiss National Bank) не наділений повноваженнями у сфері банківського регулювання та нагляду, окрім забезпечення стабільності фінансової системи шляхом виявлення найбільш проблемних сфер банківської системи. [2]

Французький досвід банківського регулювання та нагляду цікавий тим, що банківська система цієї країни не зазнає серйозних потрясінь  у зв’язку  з економічними кризами і є дуже стабільною.

Ключовим органом банківського регулювання та нагляду Франції є Орган пруденційного нагляду (ACPR), який підпорядковується голові Центрального банку Франції. Це є незалежний адміністративний орган без статусу юридичної особи, проте вся його діяльність знаходиться під заступництвом центрального банку. Метою здійснення банківського нагляду і контролю є забезпечення фінансової стабільності та захисту клієнтів, Орган пруденційного нагляду концентрує значні повноваження: має право здійснювати ліцензування, здійснювати контроль та нагляд за діяльністю банків, застосовувати адміністративні заходи та накладати санкції, здійснювати управління проблемними банками. Проте, орган не має права самостійно видавати нормативні акти, а лише разом із міністром економіки Франції, який володіє широкими повноваженнями з регулювання діяльності кредитних організацій. Наглядові повноваження Органу пруденційного нагляду посиленні за рахунок права вимагати документи та інформацію, які стосуються діяльності банків. Нагляд за банками, які здійснюють інвестиційну діяльність також здійснюється Органом в сфері фінансового ринку.

Ліцензування банківської діяльності здійснює Орган пруденційного нагляду. У Франції є декілька категорій ліцензій. Основною для банків є ліцензія на здійснення транзакцій: надання кредитів, депозитні та платіжні операції. [3]

Розвинені держави значну увагу приділяють вдосконаленню адміністративного регулювання банківської діяльності, враховуючи негативний досвід економічних криз та особливості національних правових систем.

Висновки: Аналіз адміністративного регулювання таких країн як США, Канада, Франція, Швейцарія показав, що у цих державах значна увага приділяється системі регулювання банківської діяльності – постійно вдосконалюють і нормативну базу, і організацію наглядової діяльності.

Вважаємо, що не можна стверджувати про необхідність застосовувати досвід конкретної країни. Доцільно, у зв’язку із своєрідністю кожної банківської системи, використовувати досліджений досвід іноземних держав в комплексі, застосовуючи їх найефективніші інструменти.

На нашу думку, враховуючи розвиток банківського регулювання слід здійснити реформування органу банківського регулювання, яким являється Національний банк України. Серед розвинених держав – США, Канада, Франція, Швейцарія, існує тенденція до створення незалежного органу банківського регулювання, або розподіл регулятивних повноважень між центральним банком та іншими органами, замість усталеного надання таких повноважень лише центральному банку. Відмічаємо зв’язок у всіх правових системах зв’язок такого органу з центральним банком.

Оскільки, одним із завданням банківського регулювання в Україні є захист інтересів вкладників і кредиторів, доречно, застосовуючи досвід північно-американських держав, створити в системі Національного банку України окремий департамент з питань реалізації прав вкладників. Такий департамент повинен:

• надавати роз´яснення з правових питань, які зачіпають права вкдадників;
• надаватиме інформацію споживачам про банки;
• складатиме рейтинги надійності банків.

На відміну від вже існуючого в Україні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який теж здійснює захист прав вкладників у разі неможливості виконання банками їх вимог, основною задачею департаменту буде надання вкладникам або потенційним вкладникам достовірної інформації стосовно діяльності банків та їх становища.

 

Список використаних джерел:

1. FINMA – an overview: : [Електронний ресурс] / FINMA. – Режим доступу : https://www.finma.ch/en/finma/finma-an-overview/
2. Goals and responsibilitieі of the Swiss National Bank  [Електронний ресурс] / the Swiss National Bank. – Режим доступу :  https://www.snb.ch/en/iabout/snb/id/snb_tasks
3. Ren Bu  Banking Regulation Jurisdictional comparisons. Second edition 2014 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.depardieu.com/web/content/download/3704/33675/file/2015_Banking_Regulation_France_ European_Lawyer.pdf+&cd=1&hl=ru&ct=clnk&gl=ua
4. Балянт, Г. Особливості організації системи банківського нагляду, регулювання та контролю у Сполучених Штатах Америки / Г. Балянт // Українська наука: минуле сучасне, майбутнє. – 2013. – Вип. 18. – С. 22.
5. Старинський М.В. Порівняльне банківське право: Навч. посібник. / М.В. Старинський – Суми: ВІД «Університетська книга», 2006. – С. 113.
6. Трофимов К.Т. Банки Канады и Росии: уроки возможны? : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/banki-kanady-i-rossii-uroki-vozmozhny
7. Хаб’юк О. Банківське регулювання та нагляд через призму рекомендацій Базельського комітету: Монографія. / О. Хаб’юк – Івано-Франківськ: ПрутПринт, 2008. – С.21.