Анотація. У статті проводиться комплексне дослідження феномену інформаційного тероризму як одного з найактуальніших викликів сучасної інформаційної безпеки. Автор аналізує сутність дезінформації, методи маніпуляції громадською думкою та вплив цифрових технологій на формування спотвореного сприйняття реальності. В роботі розглядаються механізми розповсюдження шкідливих наративів через соціальні мережі, бот-мережі та інші цифрові платформи, а також оцінюється вплив таких процесів на політичну стабільність, зростання соціальної поляризації та підрив довіри до державних інституцій. Застосовуючи міждисциплінарний підхід, проаналізовано сучасні приклади інформаційних атак, зокрема в умовах гібридних воєн та виборчих кампаній, що демонструє глобальну масштабність та комплексність даного явища. Висвітлено можливості інтеграції сучасних технологій для моніторингу та аналізу інформаційного простору, що може сприяти ефективному протидіянню загрозам, пов’язаним із маніпуляцією свідомістю мас.

Ключові слова: інформаційний тероризм; дезінформація; кібербезпека; медіаграмотність; стабільність; соціальна поляризація; маніпуляція громадською думкою; цифрові технології; інформаційна безпека; гібридні загрози; інформаційні атаки; державна безпека; комунікаційні технології; політична стабільність; національна безпека

SOCIAL CONSEQUENCES OF INFORMATION TERRORISM: DISINFORMATION AND MANIPULATION OF PUBLIC OPINION

Abstract. This article presents a comprehensive study of information terrorism as one of the most pressing challenges to contemporary information security. The research examines the essence of disinformation, the methods of manipulating public opinion, and the impact of digital technologies on creating a distorted perception of reality. The study explores the mechanisms of spreading harmful narratives through social media, bot networks, and other digital platforms, and evaluates the consequences for political stability, social polarization, and public trust in state institutions. By applying an interdisciplinary approach, the authors analyze modern examples of information attacks, particularly in the context of hybrid warfare and electoral campaigns, demonstrating the global scale and complexity of this phenomenon. The findings emphasize the urgent need to develop new strategies in cybersecurity, media literacy, and counter-disinformation.

Keywords: information terrorism; disinformation; cybersecurity; media literacy; stability; social polarization; public opinion manipulation; digital technologies; information security; hybrid threats; information attacks; state security; communication technologies; political stability; national security.

Обґрунтування актуальності обраної проблеми. Тематика соціальних наслідків інформаційного тероризму є актуальною у сучасному світі, оскільки стрімкий розвиток цифрових технологій сприяє масовому поширенню дезінформації та маніпуляцій суспільною думкою. Інформаційний тероризм став потужним інструментом впливу на громадську свідомість, політичні процеси та міжнародну безпеку. Він не лише дестабілізує суспільство, а й формує поляризоване середовище, у якому підривається довіра до державних інституцій, традиційних медіа та наукових знань. Особливо небезпечним є використання соціальних мереж і цифрових платформ для нав’язування викривлених наративів, що можуть викликати паніку, агресію, радикалізацію населення чи навіть провокувати терористичні акти. Дезінформація стає інструментом гібридних воєн, політичного тиску та ідеологічного протистояння, що безпосередньо впливає на державну стабільність. У контексті глобалізації цей виклик набуває критичного значення, оскільки спотворене інформування суспільства здатне змінювати політичний ландшафт, провокувати соціальні конфлікти та зменшувати рівень громадянської активності. Отже, дослідження соціальних наслідків інформаційного тероризму є ключовим для розуміння сучасних загроз та вироблення механізмів їхньої нейтралізації. Це питання має зв’язок із інформаційною безпекою держави, захистом демократичних цінностей та стійкістю суспільства перед маніпулятивним впливом.
Мета і завдання статті. Метою статті є дослідження соціальних наслідків інформаційного тероризму, зокрема впливу дезінформації та маніпуляції суспільною думкою на політичну стабільність, рівень довіри до державних інституцій і громадську свідомість. В умовах цифрової епохи інформаційний тероризм набуває все більшого масштабу, використовуючи соціальні мережі, боти та анонімні акаунти для поширення фейкових новин, конспірологічних теорій і викривлених фактів. Це не лише спотворює суспільне сприйняття реальності, а й підвищує рівень поляризації, викликає емоційну напругу та сприяє радикалізації настроїв. Основним завданням статті є аналіз ключових соціальних наслідків інформаційного тероризму, зокрема його впливу на політичну поляризацію, суспільну довіру та безпеку. Окрема увага приділяється механізмам дезінформації, які використовуються для маніпуляції громадською думкою, та оцінці ризиків, що виникають у результаті масового поширення неправдивої інформації.
Виклад основного матеріалу. Інформаційний тероризм став однією з ключових загроз сучасного світу, що значною мірою визначає стан національної безпеки, політичної стабільності та довіри суспільства до державних інституцій. У цифрову епоху, коли інформація є не лише джерелом знань, а й інструментом впливу, маніпуляції, дезінформація та пропаганда стають засобами ведення інформаційних війн. Завдяки використанню новітніх технологій, соціальних мереж і штучного інтелекту, інформаційний тероризм може швидко поширювати хибні наративи, поляризувати суспільство та сприяти дестабілізації державних структур. Дезінформація та маніпуляція суспільною думкою є центральними механізмами цього явища, що дозволяють не лише спотворювати реальність, але й змінювати поведінку мас, формувати вигідні для певних суб’єктів політичні та соціальні настрої. Усе це відбувається на тлі загострення геополітичних конфліктів, посилення інформаційного протистояння між державами та зростання загроз, пов’язаних із війнами. Враховуючи складність і багатогранність цієї проблеми, актуальним стає дослідження соціальних наслідків інформаційного тероризму, його впливу на суспільні процеси та методів протидії. Розуміння механізмів поширення дезінформації, аналіз її наслідків та вироблення ефективних заходів інформаційної безпеки є важливими складовими забезпечення стабільності як окремих держав, так і глобального інформаційного простору [2].
Згідно з дослідженням Мельника Д.С. та Леонова Б.Д., інформаційний тероризм є однією з найсерйозніших загроз національній безпеці та інформаційній інфраструктурі держави [10]. Автори визначають це явище як сукупність деструктивних дій, спрямованих на використання інформаційних технологій для маніпулювання громадською думкою, дезінформації населення, створення атмосфери страху та недовіри до державних інституцій. Автори наголошують, що інформаційний тероризм не обмежується окремими інформаційними атаками, а є частиною глобальних гібридних війн, де цифрові технології використовуються як інструмент для досягнення політичних, економічних та військових цілей. Особливо небезпечним цей феномен стає в умовах міжнародних конфліктів, коли дестабілізація суспільства через інформаційні атаки може бути передумовою для реальних військових дій або внутрішньополітичних криз. Мельник Д.С. та Леонов Б.Д. розглядають інформаційний тероризм як комплексний виклик національній безпеці, що вимагає розробки механізмів захисту інформаційного простору, посилення кібербезпеки і підвищення рівня медіаграмотності населення [10].
Інформаційний тероризм, що ґрунтується на дезінформації та маніпуляції суспільною думкою, є складним феноменом, який набув значного поширення в контексті глобальної цифрової комунікації. Цей вид тероризму формує нові загрози для суспільства, оскільки здатен завдавати ударів по демократичних цінностях і підривати довіру до державних інституцій. Використовуючи цифрові платформи, боти, анонімні акаунти та широкий спектр технік “м’яких фактів” (зокрема чутки, теорії змови, фейкові новини), зловмисники можуть перекручувати чи спотворювати інформацію, перетворюючи її на інструмент формування ворожих настроїв, посилення політичної поляризації й поширення страху [7 ; 8]. Одним із ключових наслідків дезінформації є те, що аудиторія, не маючи достатніх навичок критичного мислення чи доступу до перевірених джерел, часто сприймає неправдиві відомості за «чисту монету». Через це суспільна думка може спрямовуватися в небезпечних напрямках, поглиблюючи ідеологічні суперечності та зменшуючи рівень толерантності в політичних дискусіях [9].
Дедалі помітнішим наслідком інформаційного тероризму є політична поляризація, котра виникає внаслідок спотвореного висвітлення подій і систематичного формування негативного образу певних політичних сил або груп. Через агресивне просування викривлених наративів у соціальних мережах та новинах, створюється видимість ворожнечі між різними сегментами суспільства, що може переростати в конфлікти та насильницькі дії. Наприклад, поширення теорій змови чи упереджених інтерпретацій новин здатне провокувати екстремістські настрої, підштовхуючи окремих людей або цілі спільноти до радикальних кроків. У результаті відбувається розкол у суспільному просторі, а схильність до компромісу та діалогу різко знижується [6]. Цей процес підживлюється зростаючим впливом соціальних мереж, де інформація поширюється на високій швидкості й без ретельної перевірки достовірності. Подібна тенденція підвищує ризик того, що емоційні й провокаційні повідомлення набуватимуть вірусного поширення, зміщуючи фокус із критичного аналізу на переживання та реакцію.
Зниження довіри до інституцій стає одним із найнебезпечніших наслідків інформаційного тероризму, адже критичний рівень недовіри може призвести до дестабілізації політичного середовища. Коли велика частка населення починає вважати офіційну інформацію викривленою чи заангажованою, різко підвищується можливість неправильного тлумачення подій, недооцінки реальних загроз або, навпаки, роздування фейкових ризиків [12]. Це ускладнює процес прийняття колективних рішень та руйнує авторитет структур, покликаних гарантувати безпеку й порядок. Брак довіри до керівних органів негативно позначається і на міжнародних відносинах, оскільки держави, взаємодіючи на тлі інформаційних атак, можуть втрачати почуття безпеки та прозорості, що веде до непорозуміння й конфліктів [5].
Не менш вагому роль у посиленні впливу інформаційного тероризму відіграє емоційний фактор. Терористичні акти чи масштабні кампанії дезінформації, спрямовані на створення ворожих чи панічних настроїв, викликають у суспільства сильні почуття страху, гніву, розгубленості й недовіри. Саме ці емоції можуть формувати ґрунт для підтримки радикальних чи репресивних заходів, оскільки люди, охоплені страхом або обуренням, нерідко схильні погоджуватися з жорсткішими й інколи невиправданими обмеженнями прав та свобод [13]. У цьому полягає особлива небезпека, адже коли громадяни готові поступитися демократичними цінностями задля ілюзорної безпеки, відкривається шлях до авторитаризму й суспільних розколів. Суттєвий вплив має й безпосереднє використання сучасних цифрових технологій, адже інформаційний тероризм широко користується можливостями соціальних мереж і технологічних платформ. Мережі тролів, ботів і фейкових акаунтів можуть одночасно атакувати кілька регіональних аудиторій, змінюючи інформаційний порядок денний за лічені години. Усе це доповнює мету зловмисників – сформувати викривлене сприйняття реальності та змінювати громадську думку чи навіть певні аспекти поведінки населення [14]. Цифрове середовище створює сприятливий ґрунт для такої деструктивної діяльності, оскільки контент із соціальних мереж здатний швидко потрапити в медіа, а отже, вийти за межі первинної онлайн-аудиторії та охопити ширші верстви населення [11].
Інформаційний тероризм, який включає дезінформацію та маніпуляцію суспільною думкою, залишається ключовою загрозою для сучасного світу, особливо в умовах гібридної війни та інформаційного протистояння між державами. Його соціальні наслідки проявляються у формуванні недовіри до державних інституцій, поляризації суспільства, послабленні демократичних процесів. [5] Використовуючи цифрові платформи, соціальні мережі та алгоритмічні маніпуляції, зловмисники можуть впливати на громадську думку, провокувати політичну нестабільність та змінювати хід виборчих кампаній. Один із найсвіжіших прикладів впливу інформаційного тероризму – це вибори в Румунії 2024 року. Конституційний суд країни був змушений анулювати результати першого туру президентських виборів через масштабні інформаційні атаки, які супроводжували виборчий процес. Виборча кампанія проросійського кандидата Калін Георгеску використовувала соціальні мережі, зокрема TikTok і Telegram, для поширення емоційно заряджених повідомлень, що грали на антиєвропейських та антинатовських настроях населення. Маніпуляції здійснювалися через бот-мережі, контрольовані з-за кордону, а також за допомогою фальшивих акаунтів, які активувалися напередодні виборів. Аналіз розвідувальних служб показав, що значна частина інформаційної кампанії була координована з Росії та Ірану, а поширення відповідних наративів відбувалося через різні цифрові платформи [3]. Цей випадок показує, що інформаційний тероризм може бути використаний як зброя для дестабілізації демократій та ослаблення міжнародних альянсів. Він підриває довіру до виборчих процесів, створює політичний хаос і робить державні інституції вразливими до зовнішніх впливів. НАТО вже визначило інформаційну безпеку як один із пріоритетів своєї стратегії, адже такі маніпуляції можуть загрожувати єдності Альянсу та його здатності ефективно реагувати на геополітичні виклики [3].
Під час президентських виборів у США 2024 року було зафіксовано значну кількість дезінформаційних кампаній, спрямованих на вплив на суспільну думку та маніпуляцію виборцями. Основними джерелами таких кампаній були іноземні держави, зокрема Росія, яка активно використовувала соціальні мережі та штучний інтелект для поширення неправдивої інформації про кандидатів. Російські дезінформаційні мережі, пов’язані з так званою “фабрикою тролів” Євгена Пригожина, поширювали фейкові новини та відео, спрямовані проти кандидатки від Демократичної партії Камали Гарріс та її соратників. Ці кампанії мали на меті посіяти розкол у суспільстві та підвищити шанси на перемогу Дональда Трампа, який підтримував ізоляціоністську політику та зменшення підтримки України і НАТО [4].
Американські спецслужби неодноразово попереджали про зростання дезінформаційних кампаній з боку Росії, Ірану та Китаю напередодні виборів. Хоча ці зусилля не призвели до зміни результатів виборів, вони створили додаткові виклики для забезпечення прозорості та довіри до виборчого процесу. Важливу роль у поширенні дезінформації відіграли соціальні мережі, такі як Facebook та TikTok, де конспірологічні теорії та фейкові новини швидко набували популярності. Дослідження показали, що ці платформи не завжди ефективно фільтрували оманливу політичну рекламу, що могло вплинути на думку виборців, особливо у ключових штатах. Крім того, деякі внутрішні актори, зокрема політичні діячі та організації, використовували методи дезінформації для впливу на виборців. Наприклад, було виявлено, що певні політичні комітети використовували маніпулятивну рекламу у соціальних мережах для дискредитації опонентів. Незважаючи на ці виклики, вибори 2024 року пройшли без значних технічних проблем, багато в чому завдяки ранньому голосуванню понад 84 мільйонів американців. Однак зростання кількості дезінформаційних кампаній підкреслює необхідність посилення заходів з протидії інформаційному тероризму та захисту демократичних процесів у майбутньому [14].
Висновки. Можна стверджувати, що інформаційний тероризм набув визначного значення як загроза сучасній безпеці суспільства, оскільки його наслідки проступають у різних сферах політичного, соціального та інформаційного життя. У цифровому середовищі дезінформація та маніпуляції суспільною думкою стають потужними інструментами, здатними дестабілізувати політичний ландшафт, підривати довіру до державних інституцій і формувати поляризоване середовище, що ускладнює процес прийняття колективних рішень. Зокрема, застосування сучасних технологій, таких як соціальні мережі, боти та штучний інтелект, сприяє швидкому поширенню викривленої інформації, яка не лише викликає емоційну напругу та страх, але й може призводити до радикалізації населення та загострення міжнародних конфліктів. Водночас дослідження вказують на те, що застосування інформаційних атак має прямий вплив на політичну стабільність, оскільки створює передумови для дестабілізації виборчих процесів, розколу в суспільстві та навіть реальних військових дій.

Література

1. У США попереджають, що Росія та Іран посилюють дезінформаційну кампанію перед голосуванням. Радіо Свобода. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-ssha-vybory-rosiya-iran-dezinformatsiya/33188177.html (дата звернення: 01.03.2025).
2. Andrusyshyn J., Barannik V. Information terrorism as a contemporary threat to the information security of man, society and the state. Information Security of the Person, Society and State. 2021. URL: https://doi.org/10.51369/2707-7276-2021-(1-3)-1.
3. Bjola C. Algorithmic invasions: How information warfare threatens NATO’s eastern flank. NATO REVIEW. URL: https://www.nato.int/docu/review/articles/2025/02/07/algorithmic-invasions-how-information-warfare-threatens-nato-s-eastern-flank/index.html (дата звернення: 01.03.2025).
4. English G. How conspiracy theories run riot on TikTok & Facebook & could warp US election. The Sun. URL: https://www.thesun.co.uk/news/31497007/conspiracy-theories-tiktok-facebook-us-election/ (date of access: 01.03.2025).
5. Gregor M., Mlejnková P. Facing Disinformation: Narratives and Manipulative Techniques Deployed in the Czech Republic. Politics in Central Europe. 2021. Vol. 17. P. 541–564. URL: https://doi.org/10.2478/pce-2021-0023.
6. Hameleers M. The (Un)Intended Consequences of Emphasizing the Threats of Mis- and Disinformation. Media and Communication. 2023. URL: https://doi.org/10.17645/mac.v11i2.6301.
7. Innes M. Techniques of disinformation: Constructing and communicating “soft facts” after terrorism. The British Journal of Sociology. 2020. Vol. 71. P. 284–299. URL: https://doi.org/10.1111/1468-4446.12735.
8. Innes M., Dobreva D., Innes H. Disinformation and digital influencing after terrorism: spoofing, truthing and social proofing. Contemporary Social Science. 2019. Vol. 16. P. 241–255. URL: https://doi.org/10.1080/21582041.2019.1569714.
9. Jones-Jang M., Kim D. H., Kenski K. Perceptions of mis- or disinformation exposure predict political cynicism: Evidence from a two-wave survey during the 2018 US midterm elections. New Media & Society. 2020. Vol. 23. P. 3105–3125. URL: https://doi.org/10.1177/1461444820943878.
10. Melnyk D., Leonov B. Information terrorism as a threat to the national information infrastructure. Information and law. 2024. No. 3(50). P. 99–107. URL: https://doi.org/10.37750/2616-6798.2024.3(50).311667 (date of access: 01.03.2025)
11. Piazza J. Fake news: the effects of social media disinformation on domestic terrorism. Dynamics of Asymmetric Conflict. 2021. Vol. 15. P. 55–77. URL: https://doi.org/10.1080/17467586.2021.1895263.
12. The disinformation order: Disruptive communication and the decline of democratic institutions / W. Bennett et al. European Journal of Communication. 2018. Vol. 33. P. 122–139. URL: https://doi.org/10.1177/0267323118760317.
13. Wayne C. Terrified or Enraged? Emotional Microfoundations of Public Counterterror Attitudes. International Organization. 2023. Vol. 77. P. 824–847. URL: https://doi.org/10.1017/S0020818323000152.
14. Woolley S. Digital Propaganda: The Power of Influencers. Journal of Democracy. 2022. Vol. 33. P. 115–129. URL: https://doi.org/10.1353/jod.2022.0027.