Студентка спеціальності “Фінанси і кредит”
Бабюк Наталія Василівна

Науковий керівник: Кандидат економічних наук,

доцент кафедри фінансів, обліку і аудиту  Шулик Юлія Віталіївна

ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ

У статті проведено аналіз рівня безробіття в Україні, визначено причини,які вплинули на рівень безробіття, запропоновано шляхи зниження безробіття.

Ключові слова: безробіття, економічно активне населення,рівень безробіття населення.

THE WAYS HOW TO REDUCE UNEMPLOYMENT IN UKRAINE

The author in the article analyzes the level of unemployment in Ukraine, identifies the reasons that make up the unemployment rate, and proposes ways to reduce unemployment.

 Key words: unemployment, economically active population, unemployment rate of the population.

Постановка проблеми. Безробіття вважається однією з гострих проблем з якої стикається не лише Україна, але й більшість країн світу. Це явище являється не лише економічною, але й соціальною проблемою. У нашій країні безробіття набуло масового характеру і становить реальну загрозу для державного благополуччя. Таким чином дослідженння рівня безробіття та визначення шляхів його зниження є актуальним.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Сутність процесів та рівень безробіття досліджується в працях багатьох вітчизняних науковців. У своїй науковій праці Борищук А. О. та Семенова К. Д. проаналізували рівень безробіття в Україні [1]. Зайцева І. С. дослідила проблеми зайнятості та безробіття в Україні та країнах Європейського Союзу [4]. Шаульська Л. О. та Якимова Н. А. у своїй науковій праці дослідили проблеми тіньової зайнятості в контексті структурних трансформацій ринку праці [7].

Мета і завдання дослідження.  Метою статті є аналіз та оцінка сучасного стану безробіття в Україні та визначення шляхів зниження рівня безробіття.

Виклад основного матеріалу.  Безробіття являє собою складне багатоаспектне явище, коли частина активного працездатного населення не може знайти роботу [4,с.126].

Безробіття вважається макроекономічною проблемою, яка призводить до багатьох негативних наслідків в державі таких як: збільшення соціальної диференціації, зниження трудової активності населення, зростання криміногенних випадків,  збільшення витрат на допомогу всім безробітним та найголовніше – зниження валового внутрішнього продукту країни.

Проте, хоч і безробіття вважається проблемою для країни, воно має й позитивні сторони. Наприклад, саме безробіття стимулює працівників до більш інтенсивної та продуктивної праці. Крім того, зростає соціальна цінність робочого місця, збільшується конкурентність між працівниками, виникає стимулювання підвищення інтенсивності і продуктивності праці, надається можливість для безробітного використати перерву в зайнятості для перенавчання,підвищення рівня освіти [1,с.2].

Перш за все, доцільним завданням є аналіз рівня безробіття за останні роки. Аналіз будемо здійснювати починаючи із 2010 року.

Рівень безробіття в Україні визначається за методологією міжнародної організації праці (МОП).

Таблиця 1

Динаміка кількості безробітного населення в Україні у віці 15-70 років  та показників безробіття за період 2014-2016 років

Розраховано на основі джерела [3].

Проаналізувавши показники у таблиці, можна зробити висновок, що безробіття мало нестабільну тенденцію розвитку за досліджувані роки. У 2010 році кількість безробітних  у віці 15-70 років в Україні у середньому становила 1713,90 тис. осіб. У наступні роки кількість безробітних у віці від 15 до 70 років знизилася і вже у 2013році даний показник становив 1510,40 тис. Проте вже у наступному році кількість безробітних стрімко зросла і становила 1847,6 тис. У 2015 році кількість безробітних знову мало тенденцію до зниження, а у 2016 році показник знову зріс.

У 2017 році лише за перших 9 місяців кількість безробітного населення у віці від 15 до 70 років становила 1676,9 тис. осіб. З них 550,9 тис. проживають у сільській місцевості та 1 126,0 тис. у міських поселеннях. За 9 місяців 2017 року рівень безробіття (за методологією Міжнародної організації праці) у сільській місцевості становив 9,8% економічно активного населення (за 9 місяців 2016 року – 9,7%) серед громадян, що проживають у міських поселеннях, цей показник становив 9,2% (за 9 місяців 2016 року – 9,0%) [2].

Тому, щоб більше зрозуміти динаміку кількості безробітних у віці 15-70 років в Україні за досліджуваний період, варто ці дані зобразити на графіку.

Рис. 1 Зміни кількості безробітного населення у віці 15-70 років в Україні за період 2010-2016 років

Розраховано на основі джерела [3].

Отже, за даними на графіку можна зробити висновок, що в Україні за досліджуваний період не відстежувалось чіткої тенденції в зміні чисельності безробітних. Оскільки, як зазначалося вище, в період з 2010 по 2013 роки кількість безробітних мала тенденцію до зниження, проте у 2014 році даний показник стрімко зріс, і становив найбільшу кількість безробітних за досліджуваний період, у 2015 році зменшився на незначну кількість у 2016 році знову почав зростати.

Щодо середньої тривалості пошуку роботи, то динаміка цих показників зображена на рис. 2.

Рис. 2 Середня тривалість пошуку роботи в Україні за 2010-2016 роки

Розраховано на основі джерела [3].

Отже, як видно з діаграми 2, що найбільше місяців шукали роботу у 2010 році та 2015-2016 роках, середня тривалість пошуку становила – 7 місяців. Найшвидше роботу безробітні могли знайти у 2014 році, оскільки на пошуки витрачалося у середньому 5 місяців. У 2011-2013 роках у середньому на пошук роботи витрачали 6 місяців.

Таким чином, важливо визначити причини, які вплинули на зростання безробіття населення. Тому ми розглянемо причини на прикладі  2016 року. Дані були взяті з державної служби статистики України.

Рис. 3 Структурний аналіз безробітного населення України за 2016 рік за причинами незайнятості.

Отже, як ми бачимо на рис. 3 найбільшу частку (33%)  у 2016 році становили безробітні, які були звільнені за власним бажанням та за згодою двох сторін. 22% безробітних становили ті, які були вивільнені з економічних причин. Також значну частку у структурі займали ті безробітні, які не могли працевлаштуватися після закінчення загальноосвітніх і вищих навчальних закладів. До найменшої частки безробітних відносилися ті, які були демобілізовані з війської строкової служби, а також ті, які були звільнені через оформлення на пенсію та ті, які мали проблеми зі здоров’ям. До інших причин, частка яких становила 4% у 2016 році – відносилися переселенці, які через військовий конфлікт втратили робоче місце та постійне місце проживання. Тому, останніми роками державна слуба зайнятості в першу чергу працевлаштовує переселенців та демобілізваних.

Таким чином, як свідчить таблиця , безробіття є гострою проблемою, яку потрібно починати вирішувати вже сьогодні. Ми пропонуємо низку заходів, які зможуть знизити рівень безробіття в Україні, а саме:

-Легалізувати тіньову зайнятість, оскільки  у 2016 році в одинадцяти регіонах країни найбільша частка неформально зайнятих осіб в середньому  становила  24,3%. Найбільше значення цього показника спостерігалось в Івано-Франківській області 53,2 %, а найменше – у Київській області 10,3 % [7,с.30]. Для зменшення масштабів неформальної зайнятості, уряду потрібно прискорити реформи пенсійної системи і сфери доходів, що сприятиме створенню стимулів для детінізації ринку праці та запровадження системи соціального страхування, а також проводити більш жорстоку політику щодо посилення відповідальності працівників за ухилення від сплати податків та внесків до соціальних фондів та покращення їх адміністрування. Саме завдяки цим діям кількість офіційно працевлаштованих осіб суттєво збільшиться.

– Збільшити попит на робочу силу як з боку приватного так і державного секторів економіки, оскільки основною причиною безробіття на сьогодні є незбалансованість попиту і пропозиції робочої сили [6,с.33]. Одним зі шляхів вирішення цієї проблеми є – створення нових конкурентноспроможних підприємств в Україні.

У 2016-2017  роках тривало прискорення зростання кількості вакансій в ІТ – сфері, сферах дизайну, спорту, діловодства, страхування та юриспруденції (частка вакансій у цих видах діяльності на початок вересня перевищувала 20% від загальної кількості). Натомість у більшості інших видів діяльності зростання кількості вакансій сповільнилося. Найбільше – у медицині та фармацевтиці, видавничій справі та поліграфії, бухгалтерії.

Пошук кращого місця роботи, вищої заробітної плати, кращого досвіду роботи призводить до зовнішньої трудової міграції. Останніми роками кількість українців, які виїхали працювати до ЄС становило приблизно 6% по відношенню до всього населення України. Найбільше українців працювало в Італії, Польщі, Німечиині, Іспанії та Чеській Республіці [5]. Тому наступним шляхом зниження безробіття в Україні, а відповідно робочої міграції є:

-Збільшення заробітних плат працівникам та забезпечення працівників ефективно-функціонуючими та відповідно технічно-оснащеними робочими місцями. Зменшенню міграції також сприяє такий чинник як перекваліфікація та додаткові курси для працівників. Оскільки саме це дасть змогу працівникам бути більш конкурентоспроможними на ринку праці а також це приносить чималі навички й надає перспективу кар’єрного росту. Тому, держава повинна виділяти кошти роботодавцям, які будуть витрачатися на перекваліфікацію персоналу та розширення й поглиблення професійних навичок і вмінь. Саме це призведе до збільшення конкуренції на внутріщньому ринку праці.

– Створити сприятливі умови для розвитку підприємницької діяльності та малого бізнесу безробітних. Тому, перш за все, потрібно суттєво активізувати інвестиційні процеси.

Крім того, на жаль, в Україні існують проблеми, які  пов’язані із продуктивністю зайнятих з інвалідністю. Кількість працюючих інвалідів у нашій країні є дуже малою, оскільки в Україні не створені належні умови для даної категорії людей. Тому потрібно вжити такі заходи, щоб зменшити рівень безробіття населення з інвалідністю:

– Встановити відповідні прилади до об’єктів виробничої інфраструктури для осіб з інвалідністю.

– Роботодавцям потрібно забезпечити осіб з інвалідністю відповідними  засобами, що допомагатимуть їм адаптуватися у суспільстві;

– Роботодавцям потрібно надати відповідну професійну підготовку для інвалідів;

Висновки. Проблема з безробіттям є ключовим питанням у ринковій економіці. Впроваджуючи запропоновані заходи, ми можемо досягнути зменшення рівня безробіття, збільшення кількості працевлаштованого населення і, як наслідок, загального покращення економічної і соціальної ситуації у країні. Для досягнення такого результату нам потрібно створити сприятливі умови для розвитку малого і середнього бізнесів, легалізувати тіньову зайнятість, збільшити попит на робочу силу, покращити умови робочого місця, а також зменшити кількість трудових мігрантів.

Список використаних джерел:

1.Борищук А. О, Семенова К. Д. Аналіз рівня безробіття в Україні. Статистика – інструмент соціально-економічних досліджень:збірник наукових студентських праць.28.09.2017.№3.С.2.

2.Державна служба зайнятості [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua/statdatacatalog/document?id=350809

3.Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2016/rp/sz_br/sz_br_u/kzbr_m_u2016.htm

4.Зайцева І. С. Проблеми зайнятості та безробіття в Україні та країнах  Європейського Союзу.Управління розвитком.25.03.2016.№11.С.125-130.

5.Міграція в Україні: факти і цифри [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iom.org.ua/sites/default/files/ff_ukr_21_10_press.pdf

6.Полуяктова О. В. Проблеми безробіття в Україні. Економіка та суспільство. 27.11.2016.№2.С.31-35.

7.Шаульська Л. О., Якимова Н. А. Проблеми тіньової зайнятості в контексті структурних трансформацій ринку праці:економічні науки.01.04.2017.№2.С.28-35.