У статті проводиться дослідження явища самоактуалізації в якості психологічної умови подолання соціальних страхів. Аналізуються процеси формування та розвитку соціальних страхів особистості. Наводиться схема впливу самоактуалізації особистості на її ставлення до страху.

Ключові слова: самоактуалізація, умови подолання страхів, соціальні страхи.

В статье проводится исследование явления самоактуализации в качестве психологического условия преодоления социальных страхов. Анализируются процессы формирования и развития социальных страхов личности. Приводится схема влияния самоактуализации личности на её отношение к страху.

Ключевые слова: самоактуализация, условия преодоления страхов, социальные страхи.

The article is devoted to the research of the self-actualization as the psychological condition of the overcoming of social fears. The processes of the social fears formation and development are being analyzed. The scheme of how self-actualization influences on the perception of the fear is also given.

Key words: self-actualization, conditions of the overcoming of fears,social fears.

Актуальність дослідження самоактуалізації особистості підкріплюється сучасним запитом соціуму до самоекспресії, до розкриття власних здібностей і талантів із прагненням до ствердження своєї унікальності та досягнення успіху у житті. Саме цей запит на індивідуальність, на виокремлення себе із «сірої маси» натовпу спонукає особистість до більш яскравої самопрезентації. Однак, на шляху її успішного здійснення можуть постати деякі фактори, зокрема страхи, пов’язані із взаємодією людини та соціуму.

Потреба у самоактуалізації найбільше актуалізується саме у віці ранньої молодості. Зокрема, Е. Еріксон [7] розглядає цей період в якості розгортання кризи самоідентифікації. Саме тоді у свідомості особистості постають питання сенсу життя та власного призначення. Однак, під впливом різних обставин вона може переживати ряд соціальних страхів, набутих у різні проміжки життя, та які певним чином впливають на самоактуалізацію та на особистісний ріст та розвиток людини.

Поняття «самоактуалізація» займає один з центральних фокусів уваги напрямку гуманістичної психології. Єдино прийнятого розуміння досліджуваного поняття у сучасній психологічній науковій літературі не існує. Серед дослідників цього питання можна виокремити К. Гольдштейна, А. Маслоу, К. Роджерса, В. Франкла, А. Адлера, Е. Шострома, Д. А. Леонтьєва, Є. Є. Вахромова, М. І. Козлова та інших.

Погляди дослідників стосовно природи явища самоактуалізації поділяються на три спрямування: розгляд самопрезентації як потреби, як процесу діяльності особистості та як результату цієї діяльності.

Узагальнивши визначення різних науковців ми виокремили власне розуміння поняття самоактуалізації як найвищої потреби особистості, що виражається у прагненні до найповнішої реалізації її задатків та прагнень, закладених у ній природою, а не сформованих соціумом. Метою самоактуалізації є досягнення довготривалого стану психологічного комфорту шляхом цілеспрямованої діяльності.

На думку О. В. Самаль самоактуалізація у студентської молоді активізується в результаті протиріччя між уявленнями про професію та її реальною суттю, з одного боку, та між уявленнями про себе як суб’єкта майбутньої професійної діяльності і своїми реальними можливостями, з іншого [5, с. 243]. Однак, саме усвідомлення наявності цих протиріч здатне викликати розчарування в собі або в обраній сфері професійної діяльності.

Варто зазначити, що самоактуалізація не полягає лише у вдосконаленні своїх здібностей (хоча саме це традиційно і вважається сенсом цього терміну у загальному значенні). Залежно від спрямованості особистості можна розвиватися [1]:

• в напрямку до Бога: поклоніння та смиренність задля спасіння душі та набуття святості;
• в напрямку до себе: пошук збалансованого, гармонійного стану буття;
• в напрямку до успіху: розвиток здібностей та набуття навичок для ведення успішного бізнесу;
• в напрямку до вдосконалення: максимальний розвиток власних можливостей і здібностей.

На нашу думку, важливо розуміти які риси характеру властиві самоактуалізованим людям з метою якісного надання психологічної допомоги у розвитку та самоактуалізації особистості. Абрахам Маслоу у своїй роботі «Мотивація і особистість» [2] надає досить детальні характеристики таких людей, виходячи із власного дослідження. На його думку, багато людей хибно сприймають самореалізованих особистостей як позитивних, емоційно врівноважених, з ідеальними стосунками в соціумі, з хорошими манерами, з добрими гуманістичними цінностями тощо. Проте, Маслоу дійшов висновку, що ідеального образу не існує. Самоактуалізована людина мало чим відрізняється від середньостатистичної: їй так само властиві сором, почуття вини, агресія, доброта, щирість, наявність шкідливих звичок та інше. Зокрема, аналізуючи результати цього дослідження, можна зробити загальний висновок, що самоактуалізованій особистості властиві наступні ознаки:

1. Ефективне сприйняття реальності та комфортні взаємовідносини з реальністю.

2. Прийняття (себе, інших, природи).

3. Спонтанність, простота, природність.

4. Захоплення своєю справою.

5. Відстороненість та потреба в усамітненні.

6. Автономність, незалежність від культури і середовища, воля і активність.

7. Свіжий погляд на речі.

8. Містичні переживання і вищі переживання.

9. Почуття спільності.

10. Вимогливість у міжособистісних відносинах.

11. Демократичність.

12. Вміння відрізняти засіб від цілі, добро від зла.

13. Філософське почуття гумору.

14. Креативність

15. Недосконалість.

Особливу увагу ми звернули на таке твердження дослідника: «…здорову, самоактуалізовану особистість не лякає невідомість настільки, наскільки лякає середньостатистичну людину. Перші ставляться до незвіданого спокійно, не розглядаючи у цьому загрози для себе. Для них невідоме є, навпаки, цікавим, таким, що збуджує до діяльності, пошуку істини. Саме цю ідею ми взяли за основу нашого емпіричного та експериментального дослідження.

Однак, це не означає, що самоактуалізованим людям не властиві почуття страху, сумніву, невпевненості, неясності. Навпаки, ці почуття їм достатньо відомі, але, на відміну від того, щоб страждати від подібних переживань, вони скоріше виступають для них стимулами до діяльності, є певними мотивуючими факторами до пізнання та дослідження.»

Переживання страху блокує розвиток логічного мислення, унеможливлює раціональну діяльність індивіда, а як наслідок, перешкоджає самоактуалізації особистості. Однак, на думку М. І. Козлова, страх все-ж-таки може виступати в якості рушійної сили до розвитку особистісті [1].

Ю. Щербатих [6] виокремлює вісім основних видів соціальних страхів, що умовно складають чотири пари протилежностей.

1. Страх керівника.

2. Страх відповідальності.

3. Страх невдачі.

а) Страх отримати відмову.

б) Страх бути бідним.

в) Страх не змогти віддати борги.

4. Страх успіху.

5. Страх самотності.

6. Страх злиття з іншою людиною.

7. Страх отримати негативну оцінку з боку інших людей..

8. Страх неуваги з боку інших людей.

Страх проявляється на трьох рівнях: фізіологічному, особистісному та соціальному [3]. На рівні організму людина, переживаючи страх починає менше витрачати енергії, або навпаки, починає накопичувати її, часто споживаючи жирну та солодку їжу у великих кількостях. На індивідуальному рівні страх виявляється у пасивності особистості, у її відмові від досягнень та розвитку. У соціальному плані людина може почати скорочувати свої зовнішні контакти, аж до розриву стосунків із друзями, рідними, колегами; може покинути роботу, навчання тощо. Таким чином, такі ідеї О. Попової можна розглядати як припущення про негативний вплив соціальних страхів на самоактуалізацію особистості.

Не менш важливими, на нашу думку є дослідження В. Русакової [4] стосовно питання актуальних страхів молоді. У своїй статті дослідниця пише, що на сучасному етапі молоде покоління зазнає сильного негативного впливу з боку медіа, соціуму та держави шляхом активної пропаганди ранньої успішності. Вона наводить приклад реклами, яка нібито була створена з метою мотивувати молодь до розвитку, проте яка мала протилежний вплив, а також розвинула страх в молоді перед невдачею, старістю, зневірою у свої можливості тощо. Ця реклама починалася приблизно зі слів: «До Пушкіна прийшла слава в 15..». Подібна реклама ранньої успішності, використання у фільмах та популярних серіалах образів молодих та успішних людей викликає в деяких мотивацію до досягнення такої ж успішності. Проте, на фоні суспільних переконань та установок щодо «безперспективності розвитку», «не престижності фаху», «нестабільної економічної системи країни» та подібних, при спогляданні вищеописаних образів успішності в молоді скоріше розвивається почуття безперспективності та страх не реалізувати себе у житті.

Ми маємо на меті перевірити взаємозв’язок самоактуалізації та страхів особистості, а саме, перевірити, чи може самоактуалізація виступати в якості психологічної умови подолання страхів. Ми припускаємо, що за рахунок стимулювання особистості до самоактуалізації, сприйняття нею своїх власних страхів буде переосмислене та змінене. На основі досліджень М. І. Козлова про страх як одну з рушійних сил розвитку особистості та наукових праць А. Маслоу про характеристики самоактуалізованої особистості (а саме про її інакше сприйняття страхів, особливо перед невідомим) ми схематично спробували зобразити наше припущення наступним чином:

Схема 1.1. Схема впливу страху на активізацію потреби до самоактуалізації.

Висновок.

Отже, на нашу думку, переживання страху особистістю, незалежно від того, чи він активізує або паралізує її діяльність, людина у будь-якому переживає стан дискомфорту. Цей стан породжує потребу позбутися його та  досягти протилежного йому стану – так званого, психологічного комфорту. Потреба,  в результаті її усвідомлення переростає у мотив, людина ставить перед собою ціль та досягає її за допомогою обраних засобів. В якості цілі, що забезпечує стан психологічного комфорту ми зазначили самоактуалізацію. Із розвитком та розкриттям власних потенціалів особистість набуває нових рис характеру, змінюється її ставлення до себе, інших людей та світу, а разом з тим і змінюється її ставлення до страху.

На даному етапі, ця схема  є лиш певним теоретичним узагальненням дослідження психологічної наукової літератури, пов’язаною із вивченням явищ самоактуалізації, соціальних страхів та мотивації. Нашими подальшими планами є емпірична та експериментальна перевірка достовірності запропонованої схеми.

Список використаних джерел.

1. Козлов Н. И. Движущие силы поведения [Электронный ресурс] / Н. И. Козлов. – режим доступа URL:  http:/ /www.psychologos.ru / articles / view / dvizhuschie_sily_povedeniya (дата обращения: 14.03.2014)
2. Маслоу А. Мотивация и личность [Текст] / А. Маслоу. — 3-е изд. / Пер. с англ. — Спб.: Питер, 2009. — 352 с.
3. Попова О. Страхи людей [Элекронный ресурс]. — режим доступа URL: http://www.psynavigator.ru/articles.php?code=812 (дата обращения: 05.04.2014).
4. Русакова В. Страхи молодых: [Электронный ресурс] // Центр психологического консультирования «Искусство жизни. ru». — режим доступа URL: http://www.psyvita.ru/yunost/26/. (Дата обращения: 21.03.2014).
5. Самал Е. В. Структурные компоненты самоактуализации как составляющей самосознания личности будущего психолога [Текст] // Профессиональное самосознание и экономическое поведение личности: Труды IV международной научной интернет-конференции, январь – март 2011 г./отв. ред. Е.Г. Ефремов, М.Ю. Семенов. – Киев: “Издательство Простобук”, 2011. — С. 242-258.
6. Щербатых Ю. В. Избавься от страха [Текст] / Ю. В. Щербатых. — М.: ЭКСМО, 2010. — 256 с.
7. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. / Э. Эриксон. — Пер. с англ. – М.: Флинта, 2006. (Серия: Библиотека зарубежной психологии). – 342 с.