УДК 811.134.2:81’374                                                   Г.І. Глущук-Олея

Херсонський державний університет

 

У статті зроблено спробу розкрити поняття «заперечення» тлумачними словниками іспанської мови задля уточнення його значення та сфери його функціонування.

Ключові слова: заперечення, лексикографія, тлумачні словники, іспанська мова.

 

РАСКРЫТИЕ СУЩНОСТИ ОТРИЦАНИЯ ТОЛКОВЫМИ СЛОВАРЯМИ ИСПАНСКОГО ЯЗЫКА

В статье осуществляется попытка раскрыть понятие «отрицание» толковыми словарями испанского языка для уточнения его значения и сфер его функционирования.

Ключевые слова: отрицание, лексикография, толковые словари, испанский язык.

 

EXPOUSURE OF THE ESSENCE OF NEGATION IN THE SPANISH EXPLENATORY DICTIONARIES

Negation is one of the few truly universal grammatical categories: every language seems to have some grammaticalized means to deny the truth of an ordinary declarative sentence. Yet the expression of this category varies significantly both from language to language and historically within the same language. For the historical linguist, changes in the way that negation is expressed are therefore an ideal testing ground for theories of change, with every language having the potential to provide important data. Core phenomena in language change are amply exemplified in common developments in negation.

Negation provides a wealth of material through which the mechanisms of these core phenomena may be investigated. Typological work, building on the pioneering surveys of Dahl (1979), Dryer (1988), and more recently Miestamo (2005) and van der Auwera (2010), has revealed the diverse range of ways in which negation is expressed in the world’s languages. Generative work (Deprez 2000, Giannakidou 2000, 2006, Haegeman 1995, Rowlett 1998, Zanuttini 1997) has attempted to account for the distribution of the various elements found in negative contexts and to derive their semantics. There is also a long tradition of work in truth-conditional semantics on negation (Horn 1989), as well as work from a functionalist perspective (Givon 1978).

So, negation has been the subject of a vast body of scientific literature.  In this article we tried to describe the concept «negation» in the Spanish explanatory dictionaries to define more precisely its significance and sphere of its functioning.

Key words: negation, Lexicography, explanatory dictionary, Spanish.

 

Серед усіх мовних універсалій заперечення вигідно вирізняється особливим місцем у різних галузях людського знання – філософії, логіці, психології, математиці, мово­знавстві. Універсальність заперечення обумовлена прагненням людини до диференціації явищ дійсності та відбиттям цього процесу в мові.

Саме тому актуальність дослідження обраної теми пов’язана з загальною спрямованістю сучасного мовознавства на вивчення мовних одиниць різного лінгвістичного статусу, пов’язаних однією функцією вираження заперечного значення, насамперед, в сучасній іспаністиці.

Метою нашої наукової розвідки є вивчення тлумачення заперечення в іспанській мові.

Предметом є власне категорія негації в сучасній іспанській мові.

Заперечення властиве розвитку пізнання і науки. Кожна нова досконаліша наукова теорія долає менш досконалу. Заперечення є  певним привнесенням у явище або предмет ззовні, є результатом  його власного внутрішнього розвитку. Оскільки самі по собі предмети та явища є суперечливими, вони розвиваються на основі внутрішніх протиріч та створюють умови для власного знищення задля переходу в нову, вищу якість. Лінгвістичне заперечення належить до складних мовних категорій, воно пронизує всю лексику та граматику, має різні засоби та способи вираження та складну семантико-синтаксичну структуру. Багатоаспектність заперечення як мовного явища пояснює складність його відокремлення від інших категорій. Мова йдеться про розрізнення в мовному запереченні понятійної та граматичної сторони та їхній зв’язок, а також про суміжність категорії заперечення із категорією оцінки та модальності.

Дослідження категорії заперечення має багатовікову історію і, будучи лінгвістичною універсалією, воно описано у словниках і граматиках кожної мови та в багатьох працях лінгвістів. Це – одна з важливіших мовних категорій, яка слугує для опису дійсності, відіграє величезне значення у процесі спілкування, є однією з основних розумових операцій. Серед інших універсалій заперечення вигідно вирізняється особливим місцем у різних галузях людського знання – філософії, логіці, психології, математиці, мово­знавстві.

Універсальність заперечення обумовлена прагненням людини до диференціації явищ дійсності та відбиттям цього процесу в мові. Наприкінці 90-х років ХХ ст. С. Сіеферногм та В. Велтеном було зібрано бібліографію  заперечення приблизно із 3000 тисяч назв [11], яка, безперечно, на сьогодні складає іншу цифру. Науковий пошук нашого дослідження спрямовано на розкриття поняття заперечення у лексикографічній традиції іспанської мови.

Іспанська лексикографія зазнала певного відставання порівняно з французькою та німецькою, що може пояснюватися тим, що в Іспанії провідні лексикографічні підприємства не отримали рішучого імпульсу як це відбулося в інших країнах (видавництва Littré чи Larousse у Франції та Grimm у Німеччині), де йдеться про давню традицію укладання словників, вокабуляріїв та глосаріїв. На сьогодні в Іспанії продовжуються найрізноманітніші публікації лексикографічних творів різної спрямованості.

Дослідження лексичних полів, розпочаті Х. Трієром, сприяли вивченню не окремих слів, а, відповідно, їхніх синонімів або семантично пов’язаних із ними слів [2, с. 19]. В Іспанії Х. Касарес, обраний у 1919 р. членом Королівської академії Наук Іспанії, у 1921 р. підтримав ідею укладання словника за концептами,  і в 1942 видав «Diccionario ideológico de la lengua española: desde la idea a la palabra, desde la palabra a la idea» [7, с.  2]. Окрім того, наслідком тенденції до сучасного підходу вивчення мови стала розробка описових словників іспанської мови; нові лінгвістичні ідеї допомогли зменшити суто пуристські тенденції традиційної лексикографії.

Сучасна лексикографія тяжіє спиратися на реальне вживання слова на відміну від надмірного тиску, який чинився колись на словники вокабуляром писемної нормованої форми мови. Отже, стосовно заперечення, нас цікавить висвітлення цієї теми тлумачними словниками іспанської мови задля уточнення сфери його функціонування. Передусім, розглянемо власне лексему «негація» або «заперечення» – negación та його значення (етимологічно походіть із латини negatĭo, –ōnis) [3, с. 1572; 5, с. 771; 10, с. 714]:

1) дія і наслідок заперечення;

2) нестача або повна відсутність чогось;

3) грам. знач. – семантична категорія, до якої належать певні слова, що слугують для заперечення;

4)  власне заперечні слова або вирази.

Словник М. Молінер додає до тлумачення «негації» невизнання чогось [9, с.  654]. Поряд із дієсловом М. Молінер додає, що воно виражає:

– не існування речі, стану, або не реалізацію (не здійснення) дії чи феномена (Niega que haya tales documentos / Negó que le hubiese tocado la lotería / Eso es como negar que la nieve es blanca). Часто гіперболічно вживається заперечення із значенням зменшення (El perro que no ladra / Elena que no se enfada nunca). Префікси із заперечним значенням: a-, ab-, an-, ana-, des-, i– (il-, im-, in-, ir), o-;

– відповісти комусь негативно, коли питається про щось, відхиляти інкриміновані звинувачення;

– значення дієслова denegar – заявити комусь про ненадання чогось чи відмову у чомусь (Le han negado el permiso para trasladarse al extranjero);  rehusar – не давати чи не робити того, що чекають від людини (Neagar la mano (el saludo)); забороняти певну дію чи перешкоджати їх (Le negó el paso por aquel sitio);

– заперечувати зв’язок, дружбу чи родинний зв’язок із певною особою – передається значення дієслова renegar (San Pedro negó a Jesús);

– приховувати якусь річ;

– стверджувати, що когось немає вдома, коло його шукають чи телефонують, хоча насправді це не так (Le llamaré pero estoy seguro que me lo negarán).

Стосовно дієслова negar та його значення [3, с. 1572; 12, с. 573]:

1) (із лат. – negāre) стверджувати, що чогось не існує, неправда, або не так, як хтось уважає чи стверджує;

2) припинити визнавати щось, не сприймати існування чогось;

3)  відповідати «ні» на прохання або не надавати чогось;

4) забороняти, перешкоджати, заважати;

5)  забути чи відсторонитися від того, що цінувалося, часто повторювалося;

6) не зізнаватися у злочині; зазвичай вживається звинуваченими, які юридично допитуються стосовно цього;

7) зневажати, сторонитися чогось;

8) приховувати;

9) вибачатися за щось скоєне, заперечувати участь у чомусь;

10) не приймати когось вдома, говорячи, що ви пішли.

Розглянувши попередні дефініції заперечення підтверджується ідея суб’єктивності та множинності його визначення. Стосовно лексикографічного окреслення, за судженням Л. Ф. Лари, лексичне значення, взагалі, змінюється згідно з інтересами суспільства і оцінним досвідом його культури; і словник, як поєднання усіх означень, має відбивати природу цієї культури [8, с. 204–205].

Так, словник синонімів і антонімів іспанської мови надає синонімічний ланцю дієслова «negar» [6, с.  260]:

denegar, prohibir, vedar;

фразеологічні звороти: cerrarse a la banda, ponerse de uñas.

При чому denegar вживається виключно в адміністративній мові у значенні відмовити прохання, запит тощо. Також у даному словнику до синонімів із значенням «negar» відносяться ocultar, disimular; excussarse, rehusar .

До того ж, ми не можемо забувати, що для визнання чогось негативним, ми одразу ж шукаємо на противагу цьому щось позитивне: якщо одне слово заперечує, відхиляє чи спростовує щось, є очевидним, що воно вже передувало у певній формі самому запереченню. Так, знову ж таки у вищезгаданому словнику знаходимо відповідні антоніми «negar»:

afirmar, incluir(se), ratificar(se), presentar(se).

Ступінь сприйняття негативності залежить від спільноти, тобто перше визначення заперечення може мати негативне і позитивне значення відповідно до обізнаності, рівня погодженості у суспільстві щодо чогось. Намагаючись угрупувати лексику в певні семантичні поля, простежується, що слова набувають чи можуть набувати за певних обставин відносні значення, і це акцентується, передусім, у полі заперечення [2, с. 32]. Так, синоніми заперечення групуються у такі лексико-семантичні поля [4]:

negación: negativa, denegación, prohibición, oposición, repulsa;

negación, falta, carencia, ausencia, privación;

negación, torpeza, incapacidad, inutilidad, ineptitud, incompetencia, nulidad, invalidez, ineficacia;

negación, abjuración, traición.

Можна стверджувати існування щільного зв’язку між контрарними поняттями, і, говорячи термінами компонентного аналізу, значення слова – це комплекси семантичних складників, поєднаних логічними константами, що визначається як концепт. Виходячи із цього, тлумачний словник – це система концептів, кожному з яких відповідає фонологічна форма і певні морфологічні та синтаксичні характеристики [1, с. 180–182].

Після проведеного аналізу щодо труднощів визначення та характеристики заперечення, ми спробуємо у подальшій роботі деталізувати критерії складання корпусу семантичного поля заперечення в іспанській мові.

 

Література

1. Bierwisch M. Semántica // Nuevos horizontes de la lingüística [ed. Jh. Lyons]. – Madrid : Alianza, 1975. – 369 p.
2. Cundín Santos M. Aproximación al diccionario de la negación / Margarita Cundín Santos. – Bilbao : Servicio Editorial de la Universidad del País Vasco, 2000. –394 p.
3. Diccionario de la Lengua Española / Real Academia Española // Vigésima segunda edición. – Madrid : Espasa, 2001. – Tomo II (h-z). – P. 1181–2349.
4. Diccionario de sunónomos [Електронний ресурс]. – Режим доступу: diccionariodesinonimos.es/negacion/
5. Diccionario manual ilustrado de la lengua española / Revisión y Prólogo por Samuel Gili Gaya. – Barcelona : BIBLOGRAF, 1964. – 1126 p.
6. Diccionario manual. Lengua española. Sinónimos y antónimos. – Barcelona : Biblograf, 1988, – 370 р.
7. Julio Casares y el Diccionario ideológico de la lengua española [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: creatividades.rba.es/…/dossierjuliocasares. pdf
8. Lara L. F. Teoría del diccionario monolingüe. – México: El Colegio de México, 1997. – 237 p.
9. Moliner M. Diccionario de uso del español. – Madrid : Gredos, 1988. – 2 tomo (J–Z). – 960 p.
10. Nuevo diccionario ilustrado de la lengua española: 250.000 acepciones / Editorial Ramon Sopena, S.A. – Barcelona : SOPENA, 1980. – 1036 p.

11.           Seifert S. A Basic Bibliography on Negation in Natural Language / Stephan Seifert, Welte Werner. – Tübingen: Narr, 1987. – 334 p.

12. Slager E. Diccionario de uso de las preposiciones españolas / Emile Slager. – Madrid : Espasa, 2004. – 885 p.