Грищенко Д. М.
Національний університет «Острозька академія»
економічна кібернетика
м. Острог, Україна

Науковий керівник:
к.психол.н. Коцюк Ю.А.

Регіональні аспекти розвитку демографічних явищ в Україні

Починаючи з 1990-х років в Україні формується несприятлива демографічна ситуація, для якої притаманними є швидка депопуляція населення країни, погіршення якісних його характеристик, зрушення у статевій та віковій структурах. Сучасний демографічний стан населення України вважається кризовим; динаміка демографічних показників класифікується як критична.

Культурна та ментальна неоднорідність українського народу, величезна площа країни, регіональні особливості природних умов, неоднорідність регіонів за рівнем розвитку промисловості зумовили нерівномірність протікання демографічних процесів на території України. Саме тому під час формування демографічної політики необхідно враховувати регіональну специфіку прояву соціально-демографічних явищ та застосовувати диференційований підхід до визначення напрямів вирішення назрілої проблеми. Важливою рисою збалансованого розвитку держави у сучасних умовах є регіоналізація різних сфер соціально-економічного життя населення.

Регіональна неоднорідність розвитку демографічної ситуації в Україні простежується при аналізі більшості демографічних індикаторів. Так, середня густота населення в країні становить 67,2 особи на 1 км², однак величина показника суттєво різниться у регіонах. Станом на 1 січня 2016 року найвищим він був у Львівській (116,1 особи на 1 км²), Чернівецькій (112,4 особи на 1 км²), Дніпропетровській (102 особи на 1 км²) та Івано-Франківській (98,6 особи на 1 км²). Загалом за густиною населення завжди лідирували Донецька та Луганська області, однак тимчасова окупація території не дає змогу цілісно оцінити демографічну ситуацію в цих регіонах. Найменша густина населення спостерігалась в Чернігівській, Херсонській та Кіровоградській областях, де досягала значень 32,8, 37,3 та 39,6 особи на 1 км² відповідно.

Процеси природного та механічно рухів теж характеризуються регіональною диференціацією. Так, найменший природний приріст населення станом на 1 січня 2016 року спостерігався у Чернігівській області, де коефіцієнт природного приросту становив -10,3 особи на 1000 осіб населення. Низьким показник був і у Сумській, Полтавській, Черкаській та інших областях. Найвищим коефіцієнт природного приросту був у Волинській, Закарпатській та Рівненській областях, причому лише у двох останніх спостерігався додатній природний приріст: 5 та 10 осіб на 10000 осіб населення.

Найвищий сумарний коефіцієнт народжуваності притаманний для Рівненської області, де на 1 січня 2016 року становив 1,86 новонароджених на 1 жінку. У трійку областей з найвищим показником народжуваності увійшли й Закарпатська та Волинська області. Найменший коефіцієнт народжуваності спостерігався у Сумській, Харківській та Чернігівській областях.

За рівнем смертності населення до трійки областей з найвищим показником належать Чернігівська (18,5 особи на 1000 осіб), Сумська (16,9 особи на 1000 осіб) та Кіровоградська (16,8 особи на 1000 осіб) області. Закарпатська, Івано-Франківська та Рівненська області мали найменший коефіцієнт смертності, що не перевищував позначки 12,5 особи на 1000 осіб.

Регіони України різняться і за тривалістю життя населення. Найдовше живуть жителі Івано-Франківської області: 73,72 року. Високим показник був і у Тернопільській та Львівській областях, де досягав значень 73,69 та 73,55 року відповідно. Середня тривалість життя була найменшою у Житомирській, Херсонській та Дніпропетровській областях і не перевищувала позначки 70,2 року.

Статево-вікова структура населення України також має несприятливі тенденції. Загалом демографічна ситуація в Україні характеризується швидким постарінням нації: частка людей віком від 65 років складає 16,20%, тоді як за шкалою ООН населення є старим тоді, коли цей показник перевищує 7%. Особливо старим вважається населення Чернігівської та Черкаської областей, де частка людей похилого віку становила 18,82% та 17,96% відповідно, а також Кіровоградської, Полтавської та Сумської областей. Відносно молодим населення є у Закарпатській (всього 11,41%), Рівненській (12,28%) та Волинській (12,80%), що пояснюється більшою мірою високим рівнем народжуваності у цій місцевості.

Статева структура України характеризується переважанням населення жіночої статі над чоловічою. Особливо ця тенденція проявляється у Запорізькій та Дніпропетровській областях, де частка жіночого населення становить 54,31% та 54,23% відповідно, а також у Чернігівській, Черкаській та Сумській областях. Частка жіночого населення була найменшою у Закарпатській (51,6%), Львівській (52,23%) та Рівненській (52,30%) областях.

Отож, важливою особливістю демографічних процесів України є їх неоднорідний розподіл та диференційований розвиток. Регіональні аспекти та відмінності демографічних явищ повинні враховуватись урядом при проведенні демографічної політики, що важливо для побудови збалансованого суспільства. Визначення причин нерівномірного розвитку процесів та відмінностей демографічної ситуації в областях країни зокрема може дати змогу виявити основні причини поширення депопуляції населення, а також шляхи вирішення назрілої проблеми.

Джерела та література:

1.  Курило І.О. Демографічні процеси та структури в Україні: сучасні регіональні особливості/ І. О. Курило // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону — 2014. — Вип. 10(2). — С. 141‑148.

2. Курило І.О. Народжуваність та материнство в Україні: регіональний аспект/ І. О., С.Ю. Аксьонова, Б. О. Крімер // Демографія та соціальна економіка — 2016. — № 1. — С. 65‑79

3. Природний рух населення [Електронний ресурс] // Державна служба статистики України. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2016/ds/pp/pp_u/pp1216_u.html