У статті досліджено поняття та ознаки електронних доказів, а також питання, пов’язанні із використанням електронних доказів у процесі доказування в кримінальному процесі. Розглянуто можливість законодавчого закріплення поняття «електронних доказів» у кримінальному процесуальному законі України та необхідність таких законодавчих змін.
Ключові слова: електронні докази, цифрова інформація, кримінальне провадження, джерела доказів
Костюк В.В.,
студент 3-го курсу Національного університету
“Острозька академія”
Науковий керівник:
Герасимчук Олег Павлович
к.ю.н, доц., завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін імені Василя Попелюшка
ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
Abstract:
The article examines the concept and features of electronic evidence, as well as the problematic issues related to the use of electronic evidence in the process of proving in criminal proceedings. The possibility of legislative consolidation of the concept of “electronic evidence” in the criminal procedure law of Ukraine and the need for such legislative changes are considered.
Keywords: electronic evidence, digital information, criminal proceedings, sources of evidence.
Постановка проблеми. Розвиток інформаційних технологій, мабуть, вплинув на кожну сферу людської діяльності. Цифрові технології та штучний інтелект сьогодні можна порівняти із промисловою революцією у XVIII-XIX століттях. Юриспруденція також не залишилась в стороні. Можна сміливо стверджувати, що за поєднанням інформаційних технологій і права – майбутнє юридичної професії.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. За словами практикуючих юристів, можливості інформаційних технологій дали змогу знизити бюрократичне навантаження на органи судової влади та значно спростили документообіг загалом у юридичній сфері. Більше того, на мою думку, сучасні цифрові технології сприяють підвищенню обізнаності громадян у своїх матеріальних та процесуальних правах та загалом спрощують їм доступ до правосуддя. Дане питання, дивлячись на масштабну інформаційну революцію, є досить актуальним та значущим.
Тим не менш, як і всі нововведення, цифровізація, разом зі всіма можливостями, вносить у правову сферу, зокрема і в кримінальний процес, й нові проблеми, які потребують вирішення. Наукових досліджень з даної теми у правовій доктрині не так багато. Серед науковців, які досліджували дане питання можна виділити А.-М. Ангеленюк, О. Козицьку, О. Гарасиміва, С. Марка, О. Ряшка, І. Татулич.
Метою статті є дослідження проблемних питання щодо використання електронних доказів у кримінальному процесі, зокрема їх можливе законодавче закріплення.
Завданнями статті є дослідження ролі електронних доказів у кримінальному процесі, з’ясування можливості законодавчого закріплення поняття «електронних доказів» та перспективи таких законодавчих змін.
Виклад основного матеріалу. Поширення інформаційних технологій призвело до виникнення нових видів кримінальних правопорушень у кібернетичному просторі, а також до появи нового виду інформації – цифрової інформації. Так, глобальна цифровізація створила новий порядок, за яким більша частина особистої інформації людини почала зберігатися в електронному вигляді на цифрових носіях інформації.
Окрім цього, кримінальні правопорушення у кібернетичному просторі залишають за собою саме електронно-цифрові сліди, тобто цифрову інформацію, яка містить певні дані про спосіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, що, відповідно, і є предметом або об’єктом кримінального правопорушення.
Виходячи з цього, можна виокремити основні ознаки цифрової інформації як доказу в кримінальному провадженні, а саме:
- відтворюється за допомогою програмно-технічних засобів,
- залишає за собою електронно-цифрові сліди вчинення кримінального правопорушення,
- є засобом або знаряддям вчинення кримінального правопорушення,
- є предметом вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи стрімкий розвиток інформаційних технологій, у кримінальному процесі існує необхідність у розробці правової регламентації електронного доказування. Як один з елементів такого нововведення пропоную ч. 2 ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України викласти в такій редакції: “Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів, електронні докази” [5].
На мою думку, виокремлення “електронних доказів” в окрему категорію процесуальних джерел доказів є важливим елементом процесу врегулювання інформаційних технологій у правовій сфері, що, дозволить покращити механізм документування кримінальних правопорушень, притягнення винних осіб до відповідальності та загалом зменшити рівень кіберзлочинів.
Окрім цього, вважаю за необхідне визначити саме поняття “електронних доказів”. Досить чудове визначення дає О. Козицька, яка під електронними доказами розуміє цифрові об’єкти, що були засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли електронно-цифрові сліди кримінального правопорушення, були предметом або об’єктом вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження [3]. Так, прикладами електронних доказів можуть бути: електронні листи з поштового сервера, інформація із вебсайтів, пости в соціальних мережах тощо.
Крім самого поняття в кримінальному процесуальному законодавстві варто врегулювати процедуру використання електронних доказів. Так, процес доказування електронних доказів, як й інших процесуальних джерел доказів в кримінальному провадженні, повинен включати: збирання, перевірку та оцінку доказів.
До прикладу, процес збору електронних доказів, під час проведення певних процесуальних дій, повинен містити наступні етапи:
- вилучення цифрової інформації з місця вчинення кримінального правопорушення та переміщення її на цифровий носій інформації;
- пред’явлення цифрової інформації учасникам слідчих дій (понятим, спеціалісту, підозрюваному, захиснику та ін.)
- запис у протоколі слідчих дій часу, місця та інших обставин виявлення інформації;
- опечатування цифрових носіїв інформації, що містять виявлену цифрову інформацію;
Вартою уваги також думка І. Ю. Татулича щодо питання надійності зберігання та достовірності самого електронного доказу. Враховується до уваги сучасні технологічні можливості, що дозволяють підробити чи змінити необхідну цифрову інформацію. Саме тому необхідним також є введення поняття підробленого електронного доказу, тобто цифрову інформацію з ознаками фальсифікації, що буде підтверджено висновком експерта [2].
Висновки. Необхідно розуміти, що людство постійно розвивається, створюючи нові й нові можливості для покращення життя, а разом із тим, нові знаряддя для вчинення правопорушень. Саме тому всі учасники кримінального провадження та, зокрема і законодавець, повинні завжди оперативно пристосовуватись до змін у суспільстві для встановлення істини та притягнення винних до кримінальної відповідальності.
ЛІТЕРАТУРА
- Ангеленюк А.-М. Використання електронних доказів у кримінальному процесуальному праві України (проблемні питання). (2)№79/2023. С. 214-218.
- Татулич І. Електронні докази як засіб доказування в цивільному судочинстві. Часопис Київського університету права. №1/2020. С. 215-219.
- Гарасимів О., Марко С., Ряшко О. Цифрові докази: деякі проблемні питання щодо їх поняття та використання у кримінальному судочинстві. (2)№75/2023. С. 158-162.
- Козицька О. Щодо поняття електронних доказів у кримінальному провадженні. Юридичний науковий електронний журнал. № 8/2020. С. 418-421.
- Кримінальний процесуальний кодекс України : Кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI.