Анотація: Автор у науковій статті досліджує практичні, технічні та правові особливості, які визначають використання детектора брехні, окреслює особливості проведення експертно-криміналістичних досліджень із використанням поліграфа у кримінальному провадженні України.
Abstract: The author in article studied the practical, technical and legal characteristics witch determine the using of lie detector, outlines the features of forensic studies using polygraph in criminal proceedings Ukraine.
Ключові слова: поліграф, поліграфолог, детекція брехні, психофізіологічна експертиза на поліграфі, опитування з використанням поліграфа, спеціаліст, експерт, кримінальне процесуальне право.
Криміналістика активно розвивається і використовує все нові та нетрадиційні методи дослідження слідів злочину. Детекція брехні – один з найпопулярніших на сьогодні способів перевірки правдивості свідчень людини, який передбачає проведення інструментальної діагностики емоційної напруги людини на основі використання спеціального пристрою – поліграфу. У 1921 році інструмент був вперше використаним у кримінальному провадженні в Сполучених Штатах Америки, а починаючи із середини XX ст. став загальновідомим у всіх європейських країнах [3, с. 95]. У XXІ ст. метод максимально вдосконалився за рахунок: 1) використання цінних наукових знань, здобутих в результаті досліджень в сфері біології та анатомії; 2) застосування комп’ютерної та іншої сучасної апаратури, яка дозволяє максимально точно фіксувати показники фізіологічного стану особи та аналізувати їх. На сучасному етапі в Росії, Латвії, Румунії поліграф застосовується при розкритті та розслідуванні кримінальних правопорушень. У деяких країнах висновки поліграфологів використовуються в меншій мірі (Польща, Канада, Угорщина). Також існують держави, в яких не достатньо визначені питання використання поліграфа. Наприклад у Білорусії, при загальному невизнанні результатів застосування поліграфа в кримінальному провадженні, все ж практикується такий прийом, як виклик поліграфолога до суду для допиту в якості спеціаліста, що, в свою чергу, дозволяє долучати до кримінальної справи протокол його допиту як доказ [3; с. 96].
Неоднозначність висновків криміналістичного дослідження із використанням поліграфа, його надмірна суб’єктивність та залежність від великої кількості зовнішніх факторів, а головне, ймовірність висновку експерта, а не його стовідсоткова перевіреність, зумовлює неоднозначне ставлення до такого виду криміналістичного дослідження. Дискусії серед науковців та експертів щодо доцільності врахування висновку поліграфолога у якості доказу у кримінальному провадженні не вщухають протягом багатьох років. Особливо актуальним дане питання є в Україні, адже в державі окрім наукової невизначеності, не вирішене питання законодавчого врегулювання процедури та наслідків криміналістичного дослідження з використанням поліграфа. У березні 2016 року зацікавленість серед суспільства у питанні використання детектора брехні у суді загострилася, адже законопроект «Про поліграфологічну діяльність» викликав нові обговорення [5].
Питання доцільності використання поліграфа у кримінальному провадженні досліджувалося в Україні: В. І. Василинчуком, В. П. Захаровим, О. І. Козаченком, В. В. Матвійчуком, Д. Й. Никифорчуком, С. І. Ніколаюком, Ю. Ю. Орловим та іншими науковцями, однак однозначної відповіді так і не було дано. На законодавчому рівні криміналістичне дослідження з використанням поліграфа врегульоване частково, адже сформована нормативна база для застосування детектора брехні лише у сфері трудового права. Наказами Міністерства внутрішніх справ [2] Міністерства оборони [9]. чітко детерміновано процедурні та практичні питання пов’язані із ходом та результатами дослідження із використанням поліграфа. Наприклад, Інструкція щодо застосування комп’ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ України від 28.07.2004 № 842 врегульовує порядок використання поліграфу з метою відбору, підбору та розстановки кадрів органів внутрішніх справ. Нормативно-правовий акт визначає загальні положення проведення дослідження та детально окреслює питання: принципів використання приладу, методів роботи з ним, медичні та наукові передумови для проведення поліграфічного опитування, його етапи та оформлення результатів. Стаття 2 інструкції передбачає, що перевірка здійснюється виключно на добровільній основі та лише із письмової згоди особи (бланк заяви на згоду вміщений в інструкції) [2]. Разом з тим, питання можливості застосування поліграфа у кримінальному провадженні та в інших видах судочинства залишається відкритим, адже жодного акту з цього питання не існує. У 2013 році була не вдала спроба реалізації законодавчої ініціативи щодо доповнення переліку доказів у кримінальному провадженні висновком поліграфолога та про визначена характеру та змісту такого дослідження [11]. Зараз на розгляді у Верховній Раді України перебуває проект Закону «Про поліграфологічну діяльність» № 4094-1, але не відомо, чи буде він прийнятий. З огляду на це, залишається аналізувати чинні норми законодавства, які не прямо, але все ж деякій мірі визначають правові підстави пов’язані із проведенням криміналістичного дослідження із використанням поліграфа [12].
Варто відзначити, що не зважаючи на недосконалість нормативної бази, дослідження із використанням детектора брехні стають в Україні все більш популярними, а питання застосування висновку поліграфолога у кримінальному провадженні постає все частіше. Враховуючи таку ситуацію, важливо дослідити зміст та особливості проведення цього виду криміналістичного дослідження в Україні, проаналізувати його проблематику.
Метою наукової статті є визначення правового статусу криміналістичної експертизи із використанням поліграфа в Україні, окреслення її проблематики та визначення питання доцільності використання висновку полі графолога в кримінальному провадженні на сучасному етапі. Задля досягнення визначеної цілі, планується вирішення наступних завдань: 1) визначити сучасний стан використання поліграфу в Україні; 2) охарактеризувати технічні особливості поліграфічного дослідження та його проблематику; 3) провести аналіз чинного законодавства, яке визначає можливості використання висновку поліграфолога у кримінальному провадженні.
Історія використання детектора брехні в Україні розпочалася у 1998 році, коли була реалізована програма обміну досвідом між українськими та американськими експертами-криміналістами. Вітчизняні спеціалісти пройшли професійну підготовку в Америці і, починаючи з 2000 року, почали практикувати криміналістичні дослідження із використанням поліграфа в Україні. 23 травня 2002 року в інтерв’ю УНІАН начальник Головного управління карного розшуку Міністерства внутрішніх справ України Володимир Євдокимов сказав, що в поточному році під час проведення розслідування правоохоронці використовували близько 15 поліграфів, висновки яких допомогли розкрити 119 тяжких злочинів. Починаючи з 2006 року в Україні розпочали роботу: Міжнародна ліга поліграфологів та Міжнародна асоціація поліграфологів, які давали українським криміналістам можливість співпрацювати з іноземними спеціалістами. На сучасному етапі поліграф використовується криміналістами досить часто. Перш за все, у роботі Львівського юридичного інституту МВС України, Івано-Франківського університету права ім. Короля Д. Галицького, ІНПП НУ Львівська політехніка , а також в Центрі тестування на поліграфі в Одеській юридичній академії використовується поліграф, що сприяє діяльності УМВСУ в областях та допомагає у проведенні досудового розслідування. Паралельно із цим, в багатьох обласних центрах органи внутрішніх справ, для покращення якості розслідування, використовують поліграфи. Важливо сказати, що в Україні проводить роботу Всеукраїнська асоціація поліграфологів (надалі – ВАП), яка об’єднує всіх українських спеціалістів цієї сфери. ВАП проводить важливу для розвитку криміналістичної діяльності із використанням поліграфа діяльність, адже у 2015 році організацією була розроблена Методика проведення психофізіологічних досліджень із використанням поліграфа, яка зараз знаходиться на стадії її апробації та нормативного затвердження. Більше того, у 2016 році ВАП ініціював процес створення єдиного реєстру всіх поліграфологів України, який повинен почати свою роботу влітку [14].
Аналізуючи технічні особливості інструменту поліграфа, першочергово слід сказати, що це різновид психофізіологічної апаратури, який являє собою комплексну багатоканальну апаратну методику реєстрації змін психофізіологічних реакцій людини (тиску крові, частоти пульсу, глибини та частоти дихання, шкірно-гальванічної реакції, ступеню м’язового напруження, біотоків мозку та ін.) у відповідь на пред’явлення, за спеціальною схемою, певних психологічних стимулів. Українські поліграфи, за допомогою роботи датчиків на тілі людини та електронного пристрою (комп’ютер, ноутбук) можуть реєструвати від 4 до 8 показників фізіологічних процесів (іноземні поліграфи – більше 16), які відбуваються в організмі людини під впливом емоцій. Перед проведенням дослідження експерт проводить так зване «калібрування пристрою», яке полягає у визначенні закономірності фізіологічних процесів в організмі людини та її стабільних біологічних показників. Після цього поліграфолог у логічній послідовності ставить «правильні питання»: конкретні, однозначні, які передбачають відповідь «так» чи «ні». Він того, як сформульовані запитання залежить те, як особа сприйме їх та, відповідно, відповість. Не менш важливою обставиною для проведення криміналістичного дослідження є мінімізація впливу різних чинників на людину. Задля цього дослідження проводиться в окремій кімнаті, де нікого не має та відсутні будь-які звуки чи зображення. Такі заходи сприяють кращій концентрації особи на змісті запитань. Після того, як особа відповіла на всі запитання експерт отримує карту біологічних показників особи під час відповіді на кожне питання. Дослідження частоти та динаміки зміни біологічних показників людини є одним з найважливіших етапів у криміналістичному дослідженні. Поліграфолог аналізує дані окремо та в їх сукупності, в результаті чого формує висновок про правдивість свідчень особи [5].
Якщо ж говорити про проблематику у проведенні криміналістичного дослідження із використанням детектора брехні, то слід сказати про наступне: 1. недосконалість апаратури, яка використовується українськими експертами; 2. висока залежність якості проведеного дослідження від кваліфікації поліграфолога; 3. наявність великої кількості чинників, які ускладнюють проведення дослідження та ставлять запитання про істинність висновку. В Україні використовують різного виду апаратура. У зв’язку із недостатнім бюджетним фінансуванням, для роботи органів досудового розсідування часто закуповують поліграфи які дозволяють фіксувати мінімальну кількість, необхідних для проведення дослідження, показників, через що поліграфолог часто отримує не достатню, для проведення якісного дослідження, кількість інформації. Слід враховувати, що успішність дослідження із використанням поліграфа головним чином залежить від професійного рівня спеціаліста, його практичного досвіду та уважності. Поліграф дає лише інформацію про фізіологічні процеси, які відбуваються в організмі людини в конкретний час, і лише експерт, правильно опрацювавши дані, може визначити чи говорить людина правду, чи ні. Проблема полягає у тому, що в Україні, не зважаючи на підготовку нових спеціалістів, яка зараз проводиться (центр курсової підготовки поліграфологів Укрбюро в складі Українського бюро психофізіологічних досліджень, приватна компанія «Спецгруп»), кількість висококваліфікованих спеціалістів є недостатньою. Така ситуація складалася у зв’язку з тим, що навчання за таким напрямком у вищих начальних закладах не проводилося раніше і не здійснюється зараз, а сама професія «експерт-поліграфолог» виникла нещодавно – лише 1 листопада 2010 до національного класифікатора України ДК 003: 2010 були внесені відповідні зміни [5].
Також потрібно враховувати такі практичні аспекти, які ускладнюють проведення криміналістичного дослідження з використанням поліграфа в Україні: 1. Особа може навмисно відволікатися, абстрагуватися від запитань і, не зосереджуючись на них, відповідати «так» або «ні». За таких умов поліграф фіксуватиме емоційний стан людини, який не зумовлений запитаннями, а спричинений іншими факторами. 2. Людина може в умі ставити собі протилежні почутому питання і свідомо відповідати саме на свої запитання, в результаті чого поліграф показуватиме протилежні істинним показники. 3. Людина, в силу особливостей свого психоемоційного стану, характеру, темпераменту, здатності керувати своїми почуттями, може настільки контролювати або навпаки – надто емоційно реагувати на запитання, що показники поліграфа будуть суперечливими, через що їхній аналіз яких буде ускладнений [13]. Науковцями були досліджені вищезазначені чинники в результаті було визначено, що інструмент поліграфа у зв’язку із його технічною та механічною недосконалістю, часто дає не достовірні дані. Звіт Національної академії наук США «Поліграф і виявлення неправди» встановив, що більшість досліджень із застосуванням поліграфа були «ненадійні, ненаукові та упереджені», а перевірка на поліграфі великої кількості людей відносно різних подій дає результат нічим не кращий, ніж випадкове вгадування.
Що до питання правового регулювання процедури застосування детектора брехні у кримінальному провадженні, то варто зазначити, що кримінальне та кримінально-процесуальне право не містять жодного акту, який би визначав або забороняв застосування детектора брехні. У зв’язку із тим, що склалася така ситуація, більшість правознавців вказують на неможливість використання детектора брехні у кримінальному провадженні та недопустимість висновку поліграфолога в якості доказу в суді. Аргументація досить проста: 1. Не має нормативно визначеної процедури проведення дослідження, критеріїв для визначення результатів дослідження, вимог до спеціалістів, які мають право проводити такі дії; 2. Відсутня затверджена методика проведення судової експертизи із використанням поліграфа, яка, відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про судову експертизу», обов’язково має бути складена, атестована та зареєстрована [6]. Правила проведення наукового дослідження у порядку передбаченому методикою непрямо встановлюється законодавством, однак на практиці застосовується завжди. 3. Існування принципу здійснення правоохоронними органами дій у порядку та у спосіб, прямо передбачений законом (частково висвітлений у засаді публічності кримінального провадження – ст. 25 Кримінального процесуального кодексу) [4]. 4. Недосконала наукова обґрунтованість висновків поліграфологів, що спричинено існуванням великої кількості чинників, які ускладнюють проведення криміналістичного дослідження та впливають на його істинність.
Видається, що позиція недопустимості висновків поліграфологів є достатньо обґрунтованою та раціональною, однак разом з цим існує думка деяких юристів, які, провівши безпосереднє тлумачення норм кримінального законодавства, вказують на те, що непрямо, але все ж передбачені правові підстави для використання поліграфа у кримінальному провадженні. Статтею 71 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) передбачено участь спеціаліста – особи, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів у кримінальному провадженні задля надання консультацій з питань, які потребують спеціальних відповідних знань [4]. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що спеціаліст у сфері криміналістичного дослідження із використання методу детекції брехні – поліграфолог може залучатися органами досудового розслідування або судом. Стаття 107 КПК передбачає можливість застосування органами досудового розслідування, судом технічних засобів фіксації та збирання інформації. Відповідно, це дозволяє говорити про те, що для здійснення фіксування свідчень особи в якості спеціального технічного засобу може використовуватися поліграф і це буде вважатися законними діями. Аналізуючи статті 8, 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі – Закон) можна визначити, що застосування поліграфа не прямо, але все ж дозволяється. Ч. 1 ст. 8 Закону говорить, що оперативні підрозділи для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності мають право опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу. Ч. 16 ст. 9 говорить, що для одержання інформації забороняється застосовувати технічні засоби, психотропні, хімічні та інші речовини, які пригнічують волю або завдають шкоди здоров’ю людей та навколишньому середовищу [7]. Відповідно, використовувати поліграф, який негативно не впливає на здоров’я людини і використовується повноваженою особою для покращення процедури допиту – можна.
Можливість проведення психофізіологічної експертизи на поліграфі також не виключена. Тлумачення норм законодавства дає розуміння, що така експертиза може бути проведена, а висновок поліграфолога буде доказом у суді. Назва пункту 1.2. загальних положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз від 08.10.1998 № 53/5 сформульована наступним чином: «основними видами (підвидами) експертизи є». Це вказує на те, що в пункті визначені найбільш поширені види експертиз, але не виключена можливість існування інших експертиз [8]. Стаття 7 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що суб’єктом судово-експертної діяльності може бути експерт або інший фахівець у відповідній галузі знань. Стаття 10 закону прямо вказує, що судовими експертом можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Варто відзначити, що ґрунтуючись на загальних положеннях про проведення експертиз, можна сказати, що вона може бути проведена у якості: 1) криміналістичного дослідження за ініціативою будь-якої сторони, не затвердженої ухвалою суду, і, як наслідок, буде розглядатися у якості письмового доказу; 2) процесуальної дії в рамках кримінального судочинства за ухвалою суду, що робить висновок спеціаліста доказом по справі в якості висновка експерта. Підставою для призначення психофізіологічної експертизи може служити як самостійне рішення слідчого або судді, так і клопотання адвоката, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, але у всіх випадках згода кандидата на перевірку обов’язкова. Виходячи з практики кримінального судочинства, можна визначити, що такий вид експертизи призначається якщо є суперечності у показаннях учасників процесу, невідповідності між показаннями та іншими доказами у справі, а також за відсутності доказів [6].
Підсумовуючи, важливо сказати, що не зважаючи на те, що законодавство непрямо дозволяє проводити криміналістичні дослідження з використанням поліграфа, український суд не схильний до використання детектора брехні у кримінальному провадженні та не вважає висновок поліграфолога доказом. Такий стан речей зумовлений тим, що в Україні криміналістичні дослідження із використанням поліграфа наповнені проблематикою: неналежна технічна та нормативна база, недостатня кількість висококваліфікованих спеціалістів, відсутність методики такого виду дослідження. Слід прогнозувати, що ситуація ніяким чином не зміниться, оскільки навіть у законопроекті «Про поліграфологічну діяльність» сконцентровано увагу на ймовірності висновків поліграфологів, а в статті 31 зазначено, що висновок не може бути підставою для ініціювання кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, а також підставою для визнання особи винною у вчиненні таких правопорушень [12].
ЛІТЕРАТУРА:
- Висновок щодо результатів здійснення антикорупційної експертизи проекту нормативно-правового акта : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=58326.
- Інструкція щодо застосування комп’ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ України : Наказ МВС України від 28 липня 2004 р. – 2004. – N 842.
- Ковальчук С. О. Поліграф як нетрадиційний криміналістичний засіб і можливості його використання в кримінально-процесуальному доказуванні / С. О. Ковальчук. // Актуальні проблеми криміналістики. – Донецьк, 2001. – С. 92-100.
- Кримінальний процесуальний кодекс України: Кодекс України, Закон від 13 квітня 2012 р. // Відомості Верховної ради України. – 2013. – № 9-10, № 11-12, № 13. – Ст. 88.
- Маляр А. В. Використання детектора брехні в Україні – про що мовчить закон : [Електронний ресурс] / А. В. Маляр. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=58326.
- 6. Про судову експертизу : Закон України від 25 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № – Ст. 232.
- 7. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 1 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
- 8. Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень : Наказ Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. – 1998. – №53/5.
- Про використання поліграфів у діяльності Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів : Наказ Міністерства доходів і зборів України від 11 жовтня 2013 р. – 2013. – № 329.
- Про затвердження Інструкції про порядок організації та проведення опитування персоналу з використанням поліграфа у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України : Наказ Міністерства оборони України від 14 квітня 2015 р. – 2015. – № 164
- Проект Закону про доповнення Кримінального процесуального кодексу України положеннями щодо використання поліграфа (детектора брехні) : проект від 12 березня 2013 р. № 2521 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf35 11= 46058.
- Про поліграфологічну діяльність : проект закону від 4 березня 2016 р. № 4094-1 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=58326.
- Якутко В. Ф. Особливості використання поліграфа в Україні [Електронний ресурс] / В. Ф. Якутко – Режим доступу : http://vuzlib.com/content/view/1520/92/.
- Офіційний сайт Всеукраїнської асоціації поліграфологів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://polygraph.ua/ru/.