У статті аналізується стан моральності сучасної американської віруючої молоді – членів християнських родин. На основі експериментальних даних робиться висновок про значну лібералізацію поглядів віруючої молоді Америки на такі важливі сфери людського життя, як сім’я та статеві стосунки. Підкреслюється, що американська християнська молодь все частіше зазнає негативного впливу сучасного суспільства і за рівнем моральності перебуває на межі ближче до катастрофи, ніж просто посилення тривожних тенденцій, як це дехто собі уявляє.
Zhukovsky V.M. The problems of Morality of the Christian Youth of the USA. The level of morality of modern religious youth – members of Christian families is analyzed. Using experimental data the author makes a conclusion about a considerable liberalization of views and behavior of the Christian youth in such important spheres of the human life as family and sex. The author underlines that American Christian youth feels a negative influence of modern society and live on the edge of morality closer to the catastrophe than one can imagine.
Моральне виховання на релігійних принципах здійснюється, передусім, в американських приватних релігійних школах. Особливо це стосується католицької та протестантської церков. Передбаченою в таких школах програмою морально–етичного виховання на християнських принципах служіння Богу повинно включати філантропічні справи, а також прагнення до аскетизму, а всі сили людини – духовні, розумові і фізичні – мають бути підпорядковані головному її призначенню – наблизитись до Бога.
На відміну від державних загальноосвітніх закладів, християнські школи пропонують авторитарну і Богоцентричну освіту. У християн виховання характеру завжди було важливішим, ніж професійна підготовка. Батьки учнів, а також особи, які є спонсорами цих навчальних закладів, стурбовані станом морального виховання в державних школах, розвиток характеру розглядають як пріоритетне завдання приватних шкіл, які вони створювали. У єврейських та протестантських школах це забезпечується шляхом розширення уже існуючих систем, фінансованих лютеранами, ортодоксальними євреями і менонітами. Втім, головна роль тут належить християнським денним школам, які були створені протестантами–євангелістами та протестантами–фундаменталістами. Цей рух підтримують Південні Баптисти, християнська Асамблея Божа, Назаряни, Американські баптисти та багато інших релігійних організацій [4, 36, 40].
До 1960–х років вони в основному були прихильниеами державної світської освіти. Навіть із зменшенням свого впливу в першій половині ХХ століття представники цих груп вирішили не полишати державної школи, а зосередити зусилля на тому, щоб зберегти в них належне місце для релігійного і морального виховання. Зважаючи на незначні успіхи в 1950–1960–х роках, багато з них, зрештою, відійшли від роботи у державній освітній сфері й перейшли до створення приватних релігійних шкіл, яких вони раніше не підтримували [1].
Свій відхід від державних світських шкіл протестанти–євангелісти і фундаменталісти пояснювали двояко – релігійними і моральними мотивами. Виключення молитви, читання Біблії та інших релігійних заходів з класно–урочної діяльності, а також вивчення теорії еволюції та перехід до морального релятивізму навернули їх на думку, що державна світська школа піднесла світський гуманізм до рівня власної релігії. Послаблення дисципліни серед учнів, уживання ними наркотиків, а також світоглядний релятивізм спонукали їх до пошуків надійнішого місця для навчання своїх дітей, де уроки в школі не суперечили б домашньому вихованню [2, 15].
Хоча денні християнські школи відрізняються одна від одної, проте спільним для них є те, що кожна грань їхньої діяльності наповнена релігійним та моральним змістом. Центральне місце в кожній такій школі відводиться молитві, читанню Біблії, духовному спілкуванню, уважному спостереженню за поведінкою учнів. В більшості з них навчальний план спрямований головним чином на формування характеру і менше – на підготовку до певного виду діяльності.
Учителів приймають на роботу не стільки за рівнем їхньої педагогічної підготовки, скільки за релігійною вірою та моральністю. Перша і найважливіша мета вчителя в християнській школі – прищепити любов учням. Він повинен не тільки добре знати свій предмет, але й вміти виховувати моральність, високу духовність та побожність [4, 91–92].
Соціологічні дослідження середини 1980-х і 1990-х років засвідчили, що моральність сучасної американської віруючої молоді далека від рівня бажаного для спілкування. З листопада 1993 по березень 1994 року було проведено наймасштабніше за всю історію США дослідження серед віруючої молоді під керівництвом спеціалістів дослідницької групи Барна (Barna Research Group) [3]. Під час молодіжних релігійних зібрань було опитано 3795 юнаків та дівчат. Анкета, яку заповнила кожна особа, складалася з 193 запитань. Опитування поділялося на чотири категорії: кохання і секс; шлюб і сім’я; віра і релігія; ставлення до світу і стиль життя. Ці чотири категорії включали 11 сфер життя молоді: ставлення до сім’ї і шлюбу; особисті стосунки з батьками та сім’єю; сексуальна поведінка; діяльність; самокритика; погляди на істину; життєвий вибір; бажані обставини життя; релігійні звичаї; релігійні вірування; духовні обов’язки.
У соціологічному опитуванні брали участь представники тринадцяти найбільших євангельських груп США – Асамблея Божа (Assemblies of God), Церква Божа, Клівленд (Church of God, Cleveland), Церква Божа, Женевська конференція (Church of God, Gen. Conference), Церква Назарея (Church of the Nazarene), Чотирикутне Євангеліє (Foursquare Gospel), Вільні методисти (Free Methodists), Меноніти (Mennonite, Board of Cong.) Меноніти (Mennonite, Gen. Conference of), П’ятидесятницька святість (Pentecostal Holiness), Армія Спасіння (Salvation Army), Південний Союз Баптистів (Southern Baptist Convention), Веслеяни (Wesleyan), Невизначені (no identification).
Одним з результатів проведеного дослідження стало з’ясування розуміння американською молоддю змісту сім’ї. За останні 30 років в американському суспільстві відбулися зміни, які вплинули на суть та зміст сім’ї. Такі нові терміни, як “вільне одруження”, “домашній шлюб”, “змішана сім’я”, відображають наслідки цих соціальних змін. Разом з тим дослідження Барни засвідчили, що сім’я зі своїми цінностями все ще є важливою суспільною інституцією. Більшість дорослих в Америці (не тільки християн, а й представників інших релігій та невіруючих) вважає, що одруження – це важлива й першорядна подія в житті, а розлучення – це біда не тільки для суспільства, а й для особистого життя людини. Більша частина дорослих погоджується, що традиційна сім’я критично ставиться до “здоров’я” нації. Переважна кількість дітей підтримує традиційні погляди на одруження та сім’ю. Дев’ять з десяти опитаних (90%) підкреслюють, що Бог задумав одруження на все життя. Троє з чотирьох дівчат (73% респондентів) погоджуються із твердженням: “Я б хотіла бути незайманою, коли виходитиму заміж”. Серед тих молодих людей, які мали дошлюбні статеві стосунки, троє з п’яти зазначають, що якби могли змінити минуле, то хотіли, щоб їхні статеві стосунки відбулися лише після шлюбу.
Нерідко в Америці вважають, що щасливе одруження та повна сім’я – це нереальні, непотрібні й нудні речі. Опитування 3795 представників американської віруючої молоді дозволяє ретельно проаналізувати, як сучасна сім’я виглядає перед очима людей. Дані про шлюб та сім’ю свідчать, що приблизно троє дітей з чотирьох (73%) живуть з обома батьками; а більше як 1 дитина з чотирьох (23%) є дітиною розлучених батьків. 13% опитаних дітей живуть з одним із батьків, а 1% їх живе з мачухою чи з вітчимом. 74% респондентів стверджують, що дуже близькі з батьком.
Незважаючи на твердження американських дітей про те, що батьки люблять їх, мають лагідні подружні стосунки, у них все ж існує деяке збентеження, навіть страх перед одруженням. Менше половини американських дітей (48%), що брали участь в опитуванні, зазначають, що хочуть мати такі ж шлюбні стосунки, як у їхніх батьків. Більше ніж третина респондентів заявила, що не хотіла б дублювати батьківських стосунків. На думку шостої частини опитаних, вони не знають, чи хотіли б мати такий самий шлюб, як у батьків, оскільки бачать певні недоліки в їхніх стосунках, але водночас не знають, чи варто сподіватися на щось краще.
Американські діти схвально ставляться до розлучення батьків, які не кохають одне одного. Іншими словами, близько половини (46%) дітей не погоджуються із твердженням “якщо є діти, то батькам не слід розлучатися, навіть якщо вони більше не кохають один одного”. Одна п’ята респондентів (21%) виступає проти розлучень задля блага дітей. З даних опитування видно, що американські діти, які народилися в результаті одруження з любові, не переконані в тому, що шлюб – важливий і міцний закон, однак і розлучення, на їх погляд, не є належним розв’язанням сімейних суперечок.
Нещодавні опитування дорослих людей дослідницькою групою Барни виявили зміни у розумінні ними самого поняття “сім’я”. Раніше сім’я розглядалася як група індивідів, пов’язаних між собою шлюбом, народженням та усиновленням. Сьогодні більшість респондентів стверджує, що сім’я – це всі ті люди, про яких я турбуюся і які турбуються про мене. Таким чином американська сім’я більше не ґрунтується на біблійних основах, а на почуттях. Іншими словами, тип сім’ї 1990-х років набирає нестійкого і тимчасового значення: жодного ризику і жодних обов’язків. Більша частина американської молоді (60% респондентів) погоджується з такою ідеєю “нової сім’ї” і підтримує визначення, що сім’я – це ті, хто піклується про тебе і про кого піклуєшся ти. Лише 32% опитаних мають традиційні погляди на те, з чого складається сім’я (“люди, пов’язані одне з одним народженням, усиновленням чи шлюбом”). 5% дітей бачать сім’ю як “людей, що разом живуть”, а 4% – “людей, які поділяють ті самі цінності та цілі”. Іншими словами для двох третин американських дітей сім’я означає “жодного ризику, жодних обов’язків”. Крім того, більша частина молоді дотримується погляду, який би визначив спільне проживання та гомосексуальні шлюби як правильну сім’ю. 74% дітей визначають “незаміжню матір і її дітей” як сім’ю, але лише 40% відносять це визначення до “чоловіка і жінки, які не є одруженими, але живуть разом і мають спільних дітей”. Ці відповіді свідчать про збентеження, що має місце серед дітей, яке посилюється внаслідок перебування у світі дорослих. 21% респондентів визначає сім’ю як “двоє розлучених жінок, що разом живуть, але не мають статевих стосунків”. 14% молодих людей стверджують, що сім’я – це неодружені чоловік і жінка, які живуть разом і не мають дітей. 9% опитаних характеризують двох жінок-лесбіянок як сім’ю, а 8% те ж саме кажуть про двох чоловіків-гомосексуалістів. Кожне з цих трактувань підпадає під загальне визначення сім’ї як певної сукупності тих, “хто піклується один про одного”, (його підтримують 60% дітей). Більшість дітей дотримується погляду, що спільне життя подружжя та гомосексуальні союзи повинні визначатися як правильна сім’я; результати дослідження показують, що вони повністю не усвідомлюють того, що мається на увазі, а лише прагнуть зробити певні висновки на майбутнє.
Анкетування засвідчує, що володіння моральними істинами стає основою дитячих понять про сім’ю та шлюб. Діти з твердими переконаннями про те, що є істинним, а що ні, більш схильні цінувати незайманість до шлюбу. 23% з них сказали: “Я хотіла б бути незайманою до шлюбу”. 30% респондентів відповіли: ”Якби я була незайманою зараз і могла б змінити минуле, я б чекала аж до шлюбу”. Молодь, яка вірить в об’єктивність моральних норм (65% респондентів), стверджує, що “якщо є діти, то батькам не слід розлучатися, навіть якщо вони не кохають одне одного”. Іншими словами, діти, у яких відсутні погляди на істину (65%), позитивно сприймають розлучення, навіть якщо у сім’ї є діти. Згідно з дослідженням, діти вбачають альтернативну сім’ю як правильну, якщо у них відсутнє стійке переконання, що абсолютна істина та об’єктивні моральні норми дійсно існують. Наприклад, молодь, яка є “за істину” (75% опитаних), вважає традиційну сім’ю життєво важливою частиною здорового суспільства .
Дослідження стосунків дітей з батьком показує, що вони стають більш відчуженими у підлітковий період. Наприклад, учні молодших класів більше відчувають себе “дуже близькими” з батьком, ніж старшокласники. Здається, що в дітей існують позитивні почуття до своїх батьків. Більшість опитаних (56%) стверджує, що вони часто пишаються своїми батьками. Половина респондентів зазначає, що їх батьки часто виявляють свою любов до них. Одна з п’яти молодих людей ( 19%) каже, що часто робить щось цікаве з батьком, коли займається з ним спільноюсправою. 8% опитаних зазначає, що хотіли б знати, чи батьки взагалі їх люблять.
Немає великої різниці між тим, як хлопці та дівчата бачать свої стосунки з батьками. Хлопці в більшій мірі відчувають себе дуже близькими з ними (35% хлопців, 29% дівчат), вони частіше звертаються за порадою до батька (28% хлопців, 23% дівчат). Дівчата рідше мають спільні справи з батьком (15% дівчат, 22% хлопців). Найбільша різниця помітна у співвідношенні, як часто діти проявляють свою любов до батька (47% дівчат кажуть, що виявляють її дуже часто; це саме заявляють 34% хлопців).
Американська молодь частіше звертається за порадою до матері, ніж до батька. Про це сказали 40% дітей. Не дивно, що дочки частіше обговорюють свої проблеми з матерями. Американські діти проводять вдвічі більше часу у розмовах з матір’ю, ніж з батьком. Дослідження свідчить, що мама витрачає понад 37 хвилин на тиждень, розмовляючи з дітьми про важливі проблеми. Причому останнім часом кількість матерів, які приділяють більше уваги своїм дітям, зросла на 40%.
Час, який батьки проводять зі своїми дітьми, збільшився з 39 хвилин на тиждень у 1987 році до 44 хвилин в 1994 році. Проте одна година на тиждень за змістовною розмовою з дітьми не є достатньою для того, щоб дати відповіді на їхні запитання.
Показовим для визначення рівня моральності американської віручої молоді є її ставлення до статевих стосунків. За даними оптування понад 27% віруючих молодих людей (до 18 років) вже вступали в статеві стосунки. Анкетування показує, що ставлення людей до сексуальних стосунків, (на зразок: “А що тут такого?”) теж є широко прийнятним в Америці. Більша частина (51%) американської молоді не вважає, що тілесні ласки є морально неприйнятними. Приблизно третина опитаних (29%) вбачає захоплення геніталіями моральним. Одна з п’яти американських дітей (20%) позитивно ставиться до сексуальних стосунків за межами сім’ї. Дослідження показало вражаючі результати: діти ставляться до петингу і навіть сексуальних стосунків між двома неодруженими людьми як до моральних. Однак, незважаючи на те, що 20% опитаних написали, що сексуальні стосунки між неодруженими людьми є морально прийнятними, 46% респондентів заявляють, що хотіли б мати їх з людиною, яку кохають. Згідно з дослідженням, діти більш схильні вважати петинг та сексуальні стосунки до шлюбу моральними, якщо у них відсутня концепція моральної істини. Серед молоді, яка не сприймає існування абсолютної моральної істини, вдвічі більше тих. Хто прихильніше ставиться до тілесних задоволень (між неодруженими) як до моральних. В числі дітей, які не мають сталого погляду на істину та моральність, втричі більше тих, які сприймають захоплення геніталіями (між неодруженими) як морально прийнятні. Серед тих дітей, які не приймають абсолютної моральної істини, в чотири рази більше прихильників дошлюбних статевих стосунків як “морального вибору”. Варто звернути увагу на те, що майже всі діти, які визначають таку поведінку як морально прийнятну, самі вже мають відповідний сексуальний досвід, і через те вже піддалися, або незабаром стануть жертвами сексуальної спокуси. Наявність біблійних поглядів на істину і моральність не є гарантією того, що діти не матимуть дошлюбних статевих стосунків. Але відсутність біблійної основи гарантуватиме, що вони матимуть подібні стосунки.
Дослідження показало і те, що діти із сімей порядних християн, які відвідують церкву, також потрапляють під вплив сексуальної культури. Ще до досягнення 18–річного віку 27% віруючої молоді вже має досвід статевих стосунків і 55% опитаних відчували на собі ту чи іншу сексуальну ласку. Ймовірність того, що діти піддадуться спокусі до сексуальних стосунків ще до досягнення повноліття, – 1 до 4.
Серед американських дітей постійно популяризується секс, і в період, коли вони досягають зрілості, їх опір сексуальним спокусам послаблюється. Від наймолодшої групи (11-12 років) до старшої (13-14 років) кількість дітей, які знайомі із французьким поцілунком, подвоїлася, в п’ять разів збільшилася кількість тих, хто відчув ласки грудей, в сім разів кількість тих, хто відчув ласки статевих органів. А кількість тих, хто уже мав статеві стосунки з одного відсотка у наймолодшій групі, зросла у старших вікових групах у вісім разів. Сексуальна активність у різному віці – пещення грудей, статевих органів, статеві стосунки – подвоїлась серед 15–ти та 16–річних підлітків (порівняно із наступною віковою групою). Двоє із п’яти (41%) опитаних підлітків до 16 років вже дозволяли собі відчути ласки грудей, приблизно один із трьох (30%) зазнав ласку статевих органів і майже кожен п’ятий (18%) мав статеві стосунки. Більшість підлітків уже цілувалася або відчула ласку грудей ще до досягнення 17 або 18 років. Близько двох третин хлопців того ж віку вже пестили груди (приблизно 34% опитаних), майже половина 17–ти і 18–річних хлопців та дівчат (47%) пестили статеві органи хоча б одної людини, кожен четвертий респондент (27%) зізнався в тому, що діставав всі можливі статеві насолоди.
Дослідження дає підстави вважати, що за останніх кілька років спостерігалося деяке зменшення статевої активності підлітків. Дані за 1994 рікі, показують значне зниження (приблизно на 10%) статевої активності підлітків у порівнянні з результатами подібного дослідження “Навіщо чекати? (Why Wait)”, проведеного в 1987 році.
Результати соціологічного дослідження групи Барни показали, що позиція опитаних дітей у 1994 році дещо відрізняється від даних, які були одержані в результаті національного дослідження “Навіщо чекати?”, проведеного в 1987 році. Кількість підлітків, які вважають пещення грудей і геніталій моральною поведінкою, знизилася на 3% протягом семи років. Подібну тенденцію можна помітити також і серед підлітків, які розглядали сексуальні стосунки як “морально допустимі” (25% – у 1987 році і 20% – у 1994 році). Вони більшою чи меншою мірою можуть бути втягнуті у поведінку, яка не відповідає моралі, та це зовсім не залежить від їх моральності.
Незважаючи на те, що кожен п’ятий підліток (20%), який взяв участь в опитуванні, погодився з тим, що статеві стосунки між неодруженими людьми є морально допустимими, вдвічі з лишнім більше тінейджерів (46%) сказали, що вони ймовірно мали б такі стосунки з людиною, в яку вони закохані. Іншими словами, більша частина дітей США схиляється до думки, що любов (а не шлюб) дає на це право. Для більшості американських дітей право на статеві стосунки дає також намір одружитися. 44% респондентів погодилися, що найвпевніше вони вступили б у статеві стосунки з людиною, з якою вони “справді збираються одружитися”. Отже, приблизно половина американських дітей дотримується думки, що шлюбна угода є відповідною підставою для статевих стосунків, але в той же час вони вважають намір одружитися відповідною підставою для таких стосунків. Це є черговим доказом бажання американських дітей піддаватися ризику ще до шлюбу.
Аналіз даних опитування переконує, що моральність американських дітей базується не на основних і сталих принципах, а на нестабільних концепціях істинного і неістинного.Через те рішення американських дітей щодо моральності й доцільності статевих стосунків підвладні лише їх юнацьким емоціям і намірам. Подана статистика показує, що американська молодь позбавлена моральних і духовних принципів, які керували б нею при розв’язанні тієї чи іншої проблеми. А лише цей фактор – володіння цінностями – впливатиме на те, що думатимуть і що робитимуть молоді люди. Дослідження ще раз перконує в тому, що глибока віра в існування істини та наявність об’єктивних моральних норм стримуватимуть американську молодь від аморальних вчинків, навіть якщо вона відчуватиме на собі великий вплив культурної кризи. Без такої віри американські діти не знатимуть, який вибір є правильним; криза культури наноситиме їм удари, вони стануть її жертвами. Результати опитування пересвідчують у тому, що молодь сприймає петинг та дошлюбні стосунки як цілком моральні, якщо у них не має міцної концепції “істини”. Молоді люди, які не сприймають існування абсолютної істини, більше схильні до того, щоб розуміти тілесні ласки (між неодруженими) як цілком моральні. Діти, які не мають належних знань про істину, здатні прихильно ставитись до дошлюбних стосунків як до “морального вибору”. Анкетування показало, що приблизно всі діти, які визначають поведінку як “морально прийнятну”, самі в неї залучені. І як результат, вони швидше стають жертвами такої поведінки.
Соціологічне опитування допомогло виявити, що коли діти не визнають існування об’єктивних моральних норм, у них подвоїться прагнення мати заборонені сексуальні стосунки. Наприклад, діти, які не приймають поняття абсолютної моральної істини, вдвічі частіше вважають, що сексуальні стосунки допускаються лише тоді, коли кохаєш людину. Діти, які заперечували існування такої істини, на 64% більше були схильні до статевих стосунків за умови, що їх батьки не заперечуватимуть. Причому досвід не настільки впливає на поведінку, як переконання людини про моральну істину. А це збільшить шанси молоді у виборі вибирати моральності у неморальному світі.
Американська молодь виявляє збентеженість у моральній сфері. Два з п’яти опитаних зазначають, що казати неправду інколи є необхідністю. Один з шести респондентів вірить, що вибір правильного чи неправильного помітний лише тоді, коли є результат. Один з восьми респондентів стверджує, що можна порушувати закон, аби тільки це не шкодило іншим. Приблизно половина молоді каже, що базувала б свій вибір в моральних питаннях на почуттях та емоціях. Наприклад, 33% учасників опитування стверджують, що вибір у певній ситуації залежав би від почуттів у відповідний момент. 22% респондентів діяли б згідно з тим, що вважають правильним, аби тільки ніхто не постраждав. 18% опитаних не звернуться до Біблії за вирішенням моральних проблем, бо вона, на їх думку, не забезпечує людей практичними нормами життя. Інші 16% опитаних були не впевнені, чи Біблія дійсно пропонує певні практичні норми.
Результати дослідження відображають не лише теперішній рівень моральності американських підлітків, але й те, яким він буде через декілька років у дітей десяти, восьми, шести років, а то й молодших. Вони засвідчили, що навіть, вихована в порядних християнських родинах, молодь потрапляє під негативний вплив суспільства. З усього цього напрошуєтьия висновок, що американська молодь перебуває на межі моральності, які ближче до катастрофи, аніж до чогось іншого. Це тим більш тривожно, якщо взяти до уваги той факт, що опитування проводилося серед віруючої молоді, поведінка якої є стриманішою внаслідок релігійного виховання.
Література
1. Carper J.C. The Christian Day School // Religious Schooling in America / ed. James C. Carper and Thomas C. Hunt. – Birmingham, Ala.: Religious Education Press, 1984. – 311 p.
2. Kienel P. A. The Forces Behind the Christian School Movement, Christian School Comment, 1977. – P. 14-19.
3. McDowell J., Hostetler B. Right from Wrong. – Dallas: World Publishing, 1994. – 335 p.
4. Rose A. The Negro in America. – New York: Harper and Brothers, 1948. – P. 36, 40.
Інші записи: