АНОТАЦІЯ. В статті досліджено основні аспекти кримінально-правового захисту моральності у сфepi мopaльнoгo тa фiзичнoгo poзвитку нeпoвнoлiтнix. Проаналізовано практику застосування судами України норм ч. 2 ст. 299, ч. ч. 2,3 ст. 300, ч. ч. 2,3 ст. 301, ч. 3 ст. 303, ст. 304 КК Укpaїни. Встановлено об’єкти вказаних злочинів.
КЛЮЧОВІ СЛОВА. Моральний розвиток неповнолітніх, фізичний розвиток неповнолітніх, надання доступу до продукції, що містить дитячу порнографію.
АННОТАЦИЯ. В статье исследованы основные аспекты защиты права на защиту нравственности в сфepi мopaльнoгo тa фiзичнoгo poзвитку нeпoвнoлiтнix. Проанализирована практика применения судами Украины норм ч. 2 ст. 299, ч. ч. 2,3 ст. 300, ч. ч. 2,3 ст. 301, ч. 3 ст. 303, ст. 304 УК Укpaины. Установлено объекты указанных преступлений.
КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА. Нравственное развитие несовершеннолетних, физическое развитие несовершеннолетних, предоставление доступа к продукции, содержащей детскую порнографию.
ANNOTATION. The article explores the main aspects of protection of the right to the protection of morals in sfepi mopalnogo TA fizichnogo pozvitku nepovnolitnix. , The practice of courts of Ukraine norms Part 2 of Art. 299 hrs 2.3 hrs Art. 300 hrs 2.3 hrs Art. 301, Part 3. 303, Art. 304 of the Criminal Code Ukpainy. Set objects of these crimes.
KEYWORDS. Moral development of minors, and physical development of minors, providing access to products containing child pornography.
Слушно зазначається у літературі, що людина не народжується одразу особою, для цього потрібно тривалий процес фізичного, розумового та морального становлення. Оскільки процес формування особи з самого початку є соціальним, зрозуміло, що він залежить і від «бажання» суспільства створити цього суб’єкта. С.П. Репецький взагалі висловлює думку, що «назріла потреба у введенні в науку кримінального права поняття «спеціальний потерпілий», яким у злочинах проти суспільної моральності може бути неповнолітня особа або малолітня особа» [1;8].
З метою захисту морального та фізичного життя неповнолітніх Закон України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року № 1296-IV забороняє:
1. втягнення неповнолітніх у діяльність з виробництва й обігу продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг, а також організації й проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру;
2. розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг і проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру серед неповнолітніх;
3. використання образів неповнолітніх у будь-якій формі в продукції сексуального чи еротичного характеру і проведенні видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру;
4. виготовлення (виробництво), зберігання, реклама, розповсюдження, придбання продукції, що містить дитячу порнографію, ввезення, вивезення, транзит через територію України, поштова пересилка такої продукції;
5. пропонування або надання доступу до продукції, що містить дитячу порнографію[2].
Логічно такий стан речей обумовлює законодавчу тенденцію посиленої кримінально-правової охорони суспільних відносин, що забезпечують нормальний розвиток, становлення неповнолітніх, їх соціалізацію. Принагідно варто зазначити, що у кримінальних законах багатьох держав є окремі структурні підрозділи, що забезпечують кримінально-правовою охороною нормальний розвиток неповнолітніх. При цьому науковці дійшли до висновку, що кримінальне законодавство таких держав більш послідовно та компактно підходить до захисту інтересів сім’ї та молоді. У КК України відповідні кримінально-правові норми несистематизовані, однак посягають, власне, на моральність в частині забезпечення нормального розвитку неповнолітніх.
В першу чергу, йдеться про самостійний склад злочину, передбачений ст. 304 КК України, що вказує на втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми. При цьому преамбула Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 року № 2 [3] вказує що втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність посягає на основи суспільної моралі у сфері розвитку і виховання молодого покоління, згубно впливає на молодих людей, створює для них спотворені орієнтири, прищеплює асоціальні ідеї, аморальні погляди й навички, істотно впливає на рівень злочинності неповнолітніх.
Для кращого розуміння того, яким чином заподіюється шкода нормальному розвитку, становленню особистості неповнолітнього, з’ясуємо значення терміну «втягувати». Так, термін означає «вовлекать кого-то во что, против прямой воли его; соблазнять, привыкать, приучаться» [4;12].
П. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 року № 2 вказує, зокрема, що за змістом закону під втягненням неповнолітнього у злочинну діяльність треба розуміти певні дії дорослої особи, вчинені з будь-яких мотивів і пов’язані з безпосереднім впливом на неповнолітнього з метою викликати у нього рішучість взяти участь в одному чи декількох злочинах. Тобто неповнолітній, який втягується у злочинну діяльність, повинен розуміти, що він вчиняє саме суспільно небезпечне діяння; у нього повинна виникнути рішучість взяти участь саме у злочині. При використанні ж таких осіб останні не усвідомлюють характеру вчинюваних діянь, а, слідом це не заподіює шкоди процесу їх соціалізації. А тому обґрунтованою видається позиція П.П. Сердюк про необхідність встановлення суб’єктивного ставлення неповнолітнього до вчинюваних діянь. В тих випадках, коли неповнолітній сприймає діяння не як злочинні, а як, наприклад, дружній обов’язок, вчинене слід оцінювати як використання малолітнього для вчинення злочину. А якщо неповнолітній усвідомлює суспільно небезпечний (злочинний) характер вчинюваного ним діяння, то має місце втягнення у злочинну діяльність[5;3-8].
Аналогічно і при втягненні у іншу антигромадську діяльність – у неповнолітнього повинна виникати рішучість взяти участь у такій діяльності. Так, відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 року № 2 під втягненням у пияцтво (слід розуміти умисне схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичного вживання спиртних напоїв, збудження у нього такого бажання (спільне вживання спиртних напоїв, умовляння їх вжити, пригощання ними, дарування, розрахунок ними за виконану неповнолітнім роботу тощо). Той факт, що неповнолітній, незважаючи на такі дії, не вживав спиртних напоїв, так само як і ступінь його сп’яніння, на кваліфікацію дій винної особи не впливають. Поодинокий випадок доведення неповнолітнього до стану сп’яніння тягне адміністративну відповідальність за ст. 180 Кодексу України про адміністративні правопорушення[6].
Втягнення у заняття жебрацтвом – це умисне схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб як самостійно неповнолітнім, так і спільно з дорослими особами. Під втягненням у заняття азартними іграми розуміється умисне схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичної гри на гроші чи інші матеріальні цінності, при якій виграш залежить від випадковості (у карти, рулетку, “наперсток” та ін.).
Вживання спиртних напоїв, заняття жебрацтвом або азартними іграми визнаються систематичними, якщо вчинюються не менше трьох разів протягом нетривалого часу.
Безспірним є той факт, що втягнення неповнолітніх осіб у злочинну чи антигромадську діяльність є античинником процесу нормальної соціалізації. Так, згідно з вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 січня 2014 року у справі № 511/3385/13-к суд встановив: На початку червня 2012року у вечірній час ОСОБА_1 прибув до домоволодіння АДРЕСА_3, де мешкає неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, з яким вони спільно розпивали алкогольні напої. Довівши ОСОБА_3 до стану алкогольного сп’яніння ОСОБА_1 достовірно знаючи про те, що останній не досяг повнолітнього віку, здійснюючи свій злочинний намір, спрямований на втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність, з метою викликати в останнього прагнення до вчинення кримінального правопорушення, шляхом умовлянь, спонукав останнього скоїти крадіжку металевих сходів, які ОСОБА_1 побачив у дворі домоволодіння АДРЕСА_4, посилаючись на легко доступність заробітку та уникнення від кримінальної відповідальності, на що останній погодився. Після чого, ОСОБА_1 та неповнолітня особа (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження) того ж дня у вечірній час разом прийшли до будинку АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_4. Переконавшись у відсутності поблизу інших осіб, за попередньою змовою ОСОБА_1 разом з неповнолітньою особою (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження), перестрибнувши через огорожу та проникли у двір будинку, розташованого по АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_4, звідки таємно викрали металеві сходи, з якими з місця скоєння злочину зникли та розпорядилися на власний розсуд, внаслідок чого заподіяли потерпілій ОСОБА_4 матеріальний збиток у розмірі 350 грн. Обвинувачений свою вину у скоєнні злочинів визнав повністю, та пояснив, що дійсно з ОСОБА_3, який був неповнолітнім, вони спільно розпивали алкогольні напої. Про те що ОСОБА_3 є неповнолітнім йому було відомо, але оскільки ОСОБА_5 мав намір скоїти крадіжку металевих сходів, які він побачив раніше, він вмовив неповнолітнього зробити це разом. Дочекавшись темного часу вони разом перестрибнувши через огорожу та проникли у двір будинку потерпілої ОСОБА_4, звідки таємно викрали майно потерпілої, а саме: металеві сходи, які в подальшому здали на металолом. а гроші поділили між собою. У скоєному щиро кається.
Враховуючи обставини щодо визнання вини обвинуваченим у повному обсязі, суд визнав не доцільним дослідження доказів та тих обставин справи, які ніким не оспорюються та роз’яснивши положення ст. 349 ч. 3 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів справи, що характеризують його особу, оскільки істинність, добровільність та правдивість його позиції у суду сумнівів не викликає. Дослідивши та оцінивши вказані обставини справи в їх сукупності, суд кваліфікує дії обвинуваченого за ст. 185 ч. 3 та 304 ч. 1 КК України та вину його в скоєнні даних злочинів вважає повністю доведеною, оскільки ОСОБА_1 дійсно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням в сховище та втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність [7].
Окрім складу злочину, передбаченого ст. 304, у Розділі XII Особливої частини КК України містяться ще низка складів злочинів, де потерпілим в якості кваліфікуючої ознаки названо неповнолітню чи малолітню особу, а саме:
знущання над тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування зазначених тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, вчинені у присутності малолітнього (ч. 2 ст. 299 КК України):
1. збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію (ч. 2 ст. 300 КК України);
2. примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію (ч. 3 ст. 300 КК України);
3. збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру (ч. 2 ст. 301 КК України);
4. примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру (ч. 4 ст. 301 КК України);
5. створення або утримання місць розпусти і звідництво, вчинені із залученням неповнолітнього (ч. 3 ст. 302 КК України);
6. сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією, вчинені щодо неповнолітнього чи малолітнього (ч. 3, 4 ст. 303 КК України).
Так, в частині формування статевих уявлень неповнолітніх О.П. Рябчинська зазначає, що «діти та підлітки знаходяться у такому періоді, який характеризується значними біологічними змінами в організмі дитини, що відбиваються на її психічному стані. Саме в цей період в них з’являється направлена цікавість питаннями, які стосуються сексуальної сфери життя людини, починають формуватися стереотипи сексуальної поведінки…І саме тому на цьому етапі дуже важливо допомогти майбутній жінці чи чоловікові сформувати правильне уявлення про сферу статевої моралі» [8;15].
Отож, загалом встановлення посиленої кримінальної відповідальності за такі діяння щодо неповнолітніх (малолітніх) пояснюється тим, що такі посягання виступають чинниками, які обумовлюють неправильний процес формування їх моральних установок та особистості загалом.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Репецький С.П. Суспільна моральність як об’єкт кримінально-правової охорони: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / С. П. Репецький. – К. – 2010 – С. 10.
2. Про захист суспільної моралі: Закон України від 20 листопада 2003 року // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 14. – Ст.192.
3. Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 року № 2 / [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-04.
4. Репецький С.П. Суспільна моральність як об’єкт кримінально-правової охорони: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / С. П. Репецький. – К. – 2010 – С. 11.
5. Сердюк П.П. Моральність як об’єкт кримінально-правової охорони / П.П. Сердюк // Кримінальне право України: теорія і практика. – № 1. – 2007. – С. 3-26.
6. Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 року № 2 / [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-04.
7. Вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 січня 2014 року у справі № 511/3385/13-к Державний реєстр судових рішень / [Електронний ресурс] / Державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36387337.
8. Рябчинська О.П. Боротьба із розповсюдженням порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства та жорстокості: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / О.П. Рябчинська. – К., 2002. – С. 15.