Матвійчук Олександра
студентка 2 курсу магістратури,
Національний університет
«Острозька академія»
ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я МОЛОДІ, ЩО ПЕРЕЖИЛА
ТРАВМАТИЧНИЙ ДОСВІД ВІЙНИ
У роботі проаналізовано особливості психічного здоров’я молоді, яка зазнала травматичного впливу війни. Висвітлено основні психоемоційні наслідки, такі як тривожність, депресія тощо. Запропоновано практичні рекомендації для освітніх установ і громадських організацій з метою збереження та покращення психічного здоров’я молоді.
Ключові слова: психічне здоров’я, молодь, війна, травматичний досвід, адаптація, соціальна підтримка, посттравматичний стресовий розлад.
Війна є одним із суттєвих соціальних викликів, що впливає фактично на всі сфери життєдіяльності суспільства, включаючи психічне здоров’я молоді. За даними ВООЗ, травматичний досвід, пов’язаний із війною, може призвести до розвитку посттравматичного стресового розладу, депресії, тривожних розладів, проблем зі сном та інших психосоматичних розладів [1].
Українська молодь, що зіткнулася з реаліями війни, перебуває у групі підвищеного ризику, оскільки підлітковий і юнацький вік є періодом інтенсивного психологічного та емоційного розвитку, що підкреслює важливість дослідження факторів, що впливають на психічне здоров’я молоді, яка пережила травматичний досвід війни та розробки ефективних стратегій підтримки стабільного психоемоційного стану молодих людей. Окрім цього, молоді люди, що пережили реалії війни, особливо вразливі до таких впливів через незавершеність процесів становлення психіки, а також високу емоційну та соціальну сензитивність у цей період.
Дослідження психологічних наслідків війни стало об’єктом вивчення багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців. Зокрема, Л. Карамушка та Ю. Снігур, підкреслюють, що війна має тривалий негативний вплив на психічний стан молоді, спричиняючи хронічний стрес, емоційні розлади та проблеми в соціальній адаптації [2]. В свою чергу зарубіжні дослідники, такі як A. Soldo, і L.Tuller, стверджують, що необхідною умовою для ефективного подолання наслідків травматичного впливу на психічне здоров’я молодих людей є їх інтеграція у суспільство через програми соціальної реабілітації, психологічної підтримки та роботи з власними емоціями [3].
І. Кучманич і Л. Опанасенко зазначають, що травма війни — це глибоке психологічне потрясіння, що впливає на самооцінку, міжособистісні відносини та здатність досягати поставлених цілей [3].
Молоді люди, які пережили насильство, втрату близьких чи домівок, часто відчувають себе відчуженими від своїх ровесників. Вони можуть втратити здатність довіряти оточуючим і почати сумніватися в своїй самоцінності, що веде до внутрішнього конфлікту та відчуття ізоляції. Крім того, пережиті травми можуть значною мірою впливати на когнітивні функції молодої людини, спричиняючи проблеми з концентрацією уваги, пам’яттю та прийняттям рішень, що створює серйозні труднощі в навчанні та професійній орієнтації. Часто наслідком травматичного впливу може бути криза самооцінки, що стає суттєвою перешкодою для подальшого особистісного розвитку.
Також досить важливими є психосоматичні наслідки травматичного впливу. Так особи, що пережили психотравму можуть страждати від проблем зі сном, головних болів тощо. Щодо емоційних проявів, викликаних пережитим травматичним досвідом можна виділити середній або високий рівень тривожності, агресивності, фрустрації, ригідності, стресу чи психоемоційного напруження, а також симптоми депресії.
Молодь, яка розвиває навички саморегуляції, демонструє вищу стресостійкість та здатність адаптуватися до нових умов. Як свідчать дослідження М. Шевцова, такі практики, як ведення щоденника, заняття творчістю або спортом, сприяють зниженню рівня тривожності та покращенню емоційного стану [5].
Громадські ініціативи, які організовують групові зустрічі, психологічні тренінги та семінари для молоді, допомагають створити середовище, яке сприяє відновленню. Л. Фабер наголошує, що взаємодія в групі однолітків, які пережили подібний досвід, дозволяє зменшити почуття ізоляції та підвищити довіру до оточуючих [4].
Незважаючи на значний стрес, частина молоді демонструє феномен посттравматичного зростання. Це явище характеризується переосмисленням цінностей, розвитком нових навичок та підвищенням соціальної відповідальності. Так молодь, яка бере участь у волонтерських програмах, частіше демонструє позитивні зміни у самооцінці та соціальній поведінці.
Незважаючи на позитивні приклади адаптації, існує низка викликів у роботі з молоддю, яка зазнала травматичного впливу. По-перше, обмеженість ресурсів у навчальних закладах та громадах ускладнює доступ до психологічної допомоги. По-друге, недостатня підготовка педагогів до роботи з травмованими учнями чи студентами створює бар’єри для інтеграції програм підтримки в закладах здобуття освіти.
Зокрема, за даними Л. Карамушки, близько 30% шкіл не мають достатньо кваліфікованих психологів, що значно обмежує можливості молоді отримувати необхідну допомогу[2]. Це вимагає розробки державних програм із підвищення кваліфікації педагогів та психологів, які працюють із постраждалими.
Для підтримки психічного здоров’я молоді, яка зазнала травматичного впливу війни, важливо розробити та впровадити ефективні програми і стратегії, що сприятимуть адаптації, зменшенню стресу та розвитку стресостійкості. Можна запропонувати кілька ключових напрямків:
1. Впровадження програм психологічної підтримки в освітніх закладах: школи та університети мають бути оснащені кваліфікованими психологами, які не лише консультуватимуть учнів, але й проводитимуть тренінги та психотерапевтичні заняття для груп. Враховуючи, що молодь часто соромиться звертатися по допомогу індивідуально, групові заняття можуть допомогти знизити соціальну ізоляцію і створити підтримуюче середовище.
2. Однією з важливих рекомендацій є навчання молоді навичкам, що сприяють розвитку стресостійкості. Молоді люди, які пережили травматичні події, мають навчитися справлятися зі стресом і емоційними труднощами, що дозволить покращити своє психічне здоров’я в майбутньому.
3. Розвиток соціальної підтримки та створення груп самодопомоги. Молодь, яка пережила травму, часто відчуває ізоляцію та страх перед соціальними контактами, тому важливо створювати групи підтримки, де молоді люди можуть спільно працювати над подоланням травматичних переживань.
4. У наш час технології стали важливим інструментом для покращення психічного здоров’я. Мобільні додатки, віртуальна реальність, біофідбек та нейрофідбек допомагають людям контролювати свої емоції, знижувати тривожність та стрес. Ці технології доступні в будь-яких часових та будь-яких територіальних умовах та дозволяють користувачам працювати над своїм психічним здоров’ям анонімно і персоналізовано.
5. Сім’я та близькі люди відіграють важливу роль у процесі адаптації після пережитих травматичних подій. Наявність підтримки від оточуючих може значно прискорити процес відновлення молоді.
Вивчення впливу війни на психічне здоров’я молоді є надзвичайно важливим, оскільки дозволяє не лише визначити ключові чинники, що обумовлюють психоемоційний стан молодих людей, але й розробити ефективні рекомендації та програми, спрямовані на розвиток стресостійкості, навичок саморегуляції та емоційної стабільності, що, в свою чергу, сприятиме покращенню адаптації молоді до нових реалій і підвищенню їх рівня психічного благополуччя.
Література:
1. Всесвітня організація охорони здоров’я. Психічне здоров’я: концептуальні аспекти. URL: https ://www .who .int
2. Карамушка Л. М., Снігур Ю. С. Копінг-стратегії: сутність, підходи до класифікації// Актуальні проблеми психології: збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. 2020. № 55. С. 23–30.
3. Кучманич І., Опанасенко Л. Класифікація особливих потреб дитини в системного підході // Проблеми сучасної психології. 2018. № 42. С. 70–92.
4. Фабер Л. М. Адаптація до нового шкільного середовища дітей-ВПО: курсова робота. Київ: КНУ імені Тараса Шевченка, 2023. 47 с.
5. Шевцов А. Г. Актуальні проблеми ортопедагогіки, ортопсихології та реабілітології: збірник тез доповідей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. Запоріжжя: Вид-во Хортицької національної академії, 2019. 180 с.