У статтi представленi результати дослiдження мотивацiї до успiху у дiтей з неблагополучних сiмей. Також на основі отриманих даних, розглянуто основні особливості проведеної корекції.
Ключовi слова: мотивацiя до успiху, неблагополучнi сiм’ї, корекцiя.
В статье представлены результаты исследования мотивации к успеху у детей из неблагополучных семей. Также на основе полученных данных, рассмотрены основные особенности проведенной коррекции.
Ключевые слова: мотивация к успеху, неблагополучные семьи, коррекция.
The article presents the results of a study of motivation to success of children from disadvantaged families. Also based on the findings, we reviewed the main features of the correction.
Keywords: motivation to succeed, dysfunctional families, correction.

Постановка проблеми. У людини основнi типи поведiнки, якi спрямованi на досягнення успiху, складаються досить рано – мiж 3 i 12 роками життя та формуються як пiд впливом середовища, так i пiд впливом батьків [3]. На сьогоднiшнiй день постає проблема розвитку дитини в неблагополучних сiм’ях. Ситуацiя, що складається в подiбних родинах, характеризується вiдсутнiстю необхiдних умов для головних новоутворень дитячого вiку, зокрема мотивацiї до успiху. Тому виникає потреба у розробцi та апробацiї корекцiйної програми, яка спрямована на коригування рiвня мотивацiї до успiху. У зв’язку з чим тема нашої роботи є актуальною.
Такi вченi як Р. Овчарова [5], Т.П. Безсонова[1], Е.М. Волкова[2] розглядали проблеми виховання дитини в сiм’ї, в тому числi i в неблагополучнiй.
Зокрема, Р. Овчарова, наголошує, що виховна занедбанiсть, яка виникла в дошкiльний перiод на поведiнковому рiвнi, набуває новоутворень дидактичного рiвня в молодшому шкiльному вiцi, переходить у соцiально-педагогiчну в дітей[5].
Е.М. Волкова вiдзначає, що iснує певна категорiя сiмей, де дiтей виховують надто суворо, орiєнтуючись не на батькiвськi почуття, а лише на загальноприйнятi норми, не враховуючи при цьому iндивiдуальних особливостей дитини, її темпи розвитку, здiбностi, переживання i почуття[2].
Психологiчнi особливостi мотивацiї дiтей вивчали Безсонова Т. П.[1], Бикова М.[6], Волкова Е.М.[2], Д. Мак-Клеланд[7], якi виявили, що великий вплив на формування мотивiв мають дитячо-батькiвськi вiдносини.
Зокрема, за даними Д. Мак-Клеланда, формування мотиву досягнення успiху, починаючи з раннього дитинства, багато в чому залежить вiд виховання дитини в сiм’ї. Також, Д. Мак-Клеландом було видiлено умови формування мотивацiї успiху: формування синдрому досягнення (прагнення до успiху вище, нiж бажання уникнути невдачi); самоаналiз; формування прагнення ставити перед собою високi, але адекватнi цiлi; мiжособистiсна підтримка[7].
Ситуацiя успiху як вид мотивацiї був розроблений i вивчений у психолого-педагогiчних науках. У гуманiстичнiй психологiї (А. Маслоу, К. Роджерс), потiм у вiтчизнянiй педагогiцi i психологiї (М.Ш. Магомед-Емiнов, Н.I. Конюхов, Т.В. Корнiлова)[3].
А. Маслоу пiдкреслює важливiсть створення для дитини особливих умов, що сприяють вираженню її потреб. Вiн вважає, що, оточуючи дитину атмосферою доброти, ласки й свободи вибору, батьки дають їй можливiсть висловити свої потреби в любовi, безпецi й повазi. Потреба в безпецi у дiтей з’являється у їх тяжiннi до постiйностi, впорядкування повсякденного життя, тому будь-яка несправедливiсть чи прояв непослiдовностi, непостiйностi, брутальне ставлення з боку батькiв викликають у дитини тривогу, невпевненiсть, почуття недовiри до свiту[4].
Результати експериментального дослiдження. Виходячи з вищесказаного, мета нашого дослiдження полягає у виявленнi особливостей мотивацiї до успiху в дiтей з неблагополучних сiмей та на основi даних результатiв розробити психокорекцiй ну роботу.
Завдання:
1. Дослiдження мотивацiї до успiху в дiтей з неблагополучних сiмей в порiвняннi з благополучними родинами.
2. Розробка, апробацiя та видiлення особливостей корекцiйної програми спрямованої на коригування мотивацiї до успiху в дiтей з неблагополучних сiмей.
3. Дiагностика рiвня мотивацiї до успiху у дiтей з неблагополучних сiмей пiсля проведеної корекцiї.
При теоретичному аналiзi було встановлено, що мотивацiя до успiху як риса особистостi формується в молодшому шкiльному вiцi. Тому наше дослiдження проводилося на групi з 28 дiтей вiком 10-12 рокiв – перехiд з молодшого шкiльного вiку в пiдлiтковий. Дiти даної групи вважаються з неблагополучних сiмей. Для виявлення особливостей мотивацiї до успiху дiтей з неблагополучних родин, дослiджуваними були їхнi ровесники, якi вважаються з благополучних сiмей. Експериментальне дослiдження проводилося у Боремельськiй загальноосвiтнiй школi.
Для виявлення рiвня мотивацiї до успiху в дiтей з неблагополучних сiмей було обрано методику дiагностики особистостi на мотивацiю досягнення успiху (Т. Елерса), яку застосовували поряд iз методикою дiагностики особистостi на мотивацiю уникнення невдач (Т. Елерса). Теоретичний аналiз виявив, що невiд’ємною умовою мотивацiї до успiху є мiжособистiсна пiдтримка. Iншими словами, потреба в афiлiацiї. Тому для ефективностi та повноти дослiдження використано методика дослiдження мотивацiї афiлiацiї (А. Мехрабiана). Також, застосовано тест на виявлення стереотипiв сприйняття успiшного учня, який дозволяє проникнути в iндивiдуальне уявлення школяра про риси успiшної людини.
Пiсля першого етапу дослiдження отримано наступнi данi. Мотивацiя досягнення успiху у 58% дiтей з неблагополучних сiмей знаходиться на низькому рiвнi i лише 21% з них мають достатньо високий рiвень. А у дiтей, якi виховуються в благополучних родинах, переважає в сукупностi високий та середнiй (82%) рiвень мотивацiї до успiху. Цi данi свiдчать про залежнiсть рiвня мотивацiї до успiху вiд дитячо-батькiвських вiдносин.
Наступним етапом нашого дослiдження було виявити рiвень мотивацiї уникнення невдачi за допомогою опитувальника Т. Елерса для визначення вираженостi прагнення до самозахисту i рiвня мотивацiї уникнення невдач. Отримано наступнi данi. 61% дiтей з неблагополучних сiмей мають високий рiвень мотивацiї уникнення невдач, 14% – середнiй i 25% – низький рiвень. тобто в бiльшостi дiтей з неблагополучних сiмей, якi ставлять перед собою мету, спостерiгається сильно виражене прагнення до самозахисту i мотивацiя уникнення невдачi. А ось у дiтей iз благополучних родин переважає низький (55%) та середнiй (27%) рiвень мотивацiї уникнення невдач, що пiдтверджує їхнє прагнення до успiху.
За допомогою методики дослiдження мотивацiї афiлiацiї (А. Мехрабiана) була дослiджена виразнiсть двох узагальнених мотивiв особистостi, якi становлять вплив на мотивацiю до успiху: прагнення до прийняття та страх вiдкидання. Виявлено, що 53% дiтей з неблагополучних сiмей мають високий рiвень страху вiдкидання. Це означає, що вони вiдчувають внутрiшнiй дискомфорт, який перешкоджає задоволенню потреби бути в суспiльствi iнших людей, iнколи думають про те, що нiкому не потрiбнi. А ось 82% дiтей, якi виховуються в благополучних родинах, вiдчувають прагнення до прийняття, яке проявляється в потребi встановлювати або пiдтримувати стосунки з людьми, контактувати, спiлкуватися з ними, отримувати їхню пiдтримку, що є запорукою успiшностi.
Методика на дослiдження стереотипiв сприйняття успiшного учня дала змогу визначити, якими якостями, на думку дослiджуваних, має володiти успiшний школяр. Якостi, якi найчастiше обирали дiти, що виховуються в неблагополучних родинах: розумний, працьовитий, працює на оцiнку. Дiти з благополучних сiмей вказували на важливiсть наявностi вiдповiдальностi, впевненостi, iнiцiативностi в успiшного учня.
На основі результатів діагностики була розроблена психокорекційна програма, метою якої є корекція рівня мотивації до успіху у дітей молодшого шкільного віку з неблагополучних сімей. В нашому випадку об’єктом корекції виступає низький рівень мотивації до успіху в сукупності з низьким рівнем мотиву прагнення до людей, високим рівнем уникнення невдач та страху відкидання.
Для досягнення мети корекційної роботи було поставлено наступні завдання:
– створення умов для розвитку впевненості, як невід’ємної частки мотивації до успіху;
– розвиток комунікативних навичок;
– подолання внутрішніх бар’єрів, страху і невпевненості перед іншими людьми;
– надання можливості членам групи проаналізувати якості, що допомагають і заважають їм стати успішним;
– допомога кожному учаснику по можливості в знижені негативного впливу на власну психіку пережитої невдачі.
Психокорекція проводилася на групі з 20 чоловік, яка передбачала 9 занять тривалістю 1 годину протягом 2 з половиною місяців.
Ефективність психокорекційної програми залежить від поставленої мети кожного заняття, яка спрямована на виконання вище вказаних завдань. Перше заняття було спрямоване на знайомство, встановлення контактів, підвищення почуття приналежності до групи, включення кожного учасника в активну співпрацю. Тим самим це дало змогу виявити схильність до невпевненості дітей, що в подальшому підлягло корекції.
Під час діагностики встановлено, що діти з неблагополучних сімей мають низький рівень мотиву афіліації. Тобто, вони не потребують в спілкуванні з людьми, уникають контактів, тим самим боячись бути відторгнутим. Тому кожне наступне корекційне заняття передбачало розвиток комунікативних навичок, подолання внутрішніх бар’єрів, страху і невпевненості перед іншими людьми, що є запорукою підвищення рівня мотивації до успіху.
Також методикою діагностики особистості на мотивацію уникнення невдач (Т. Елерса) виявлено, що діти з неблагополучних сімей мають високий рівень мотивації уникнення невдач, що в більшості випадків викликаний пережитою в минулому неуспішною ситуацією. Таким дітям потрібна корекція, спрямована на повернення впевненості в собі після пережитих побутових або навчальних невдач. Тому була використана корекційна гра, яка допомогла кожному учаснику по можливості знизити негативний вплив на власну психіку пережитої невдачі.
Після успішного проведеного заняття на зняття негативного впливу пережитих невдач, потрібно було надати нове емоційне насичення поставленим цілям. Тому наступна зустріч була спрямована на використання позитивних емоцій, які пов’язані з успіхами в минулому, для формування нових мотиваційних відносин. В основному вправи були спрямовані на пригадування випадків зі свого життя, коли дитина переживала значимий успіх. В результаті прагнули пережити радість, задоволення від майбутнього успішного завершення справи (досягнення мети) так, як це відчували в минулому.
Були заняття, де надавалась можливість членам групи проаналізувати якості, що допомагають і заважають їм стати успішними. Як виявилося, невпевненість у своїх силах та можливостях є чи не найбільшою перепоною до досягнення успіху. Тому постало завдання виробити невід’ємну частку мотивації до успіху – впевненість в собі.
Закріпити нові уявлення про себе те перенести їх в життя через призму власної поведінки допомогли вправи на вироблення власного девізу по досягненню успіху. Як відомо, кожен індивід діє відповідно зі своїми внутрішніми установками і переконаннями, керується певними гаслами. Тому було важливо, щоб кожна дитина з неблагополучної сім’ї самостійно сформувала у собі певні принципи і переконання, які допомагатимуть досягати поставлених перед собою цілей. Для учасників було запропоновано написати і зберегти девіз, гасло на папері, яке б надихало їх кожний раз, коли вони беруться за справу. Вибравши девіз, поступово звикаючи до нього і діючи відповідно до його змісту, можна легко його засвоїти. Відомо: як людина мислить, так вона і діє. Тому кожне заняття розвивало в дитині з неблагополучної сім’ї позитивне мислення, яке під кінець закріпилося новими внутрішніми установками і принципами, тим самим змінивши їхню мотивацію до успіху.
Також час від часу в корекційній роботі використовувалися релаксаційні вправи, спрямованні на усвідомлення своїх цілей та бажання досягти їх.
Кожне заняття передбачало активне спілкування учасників між собою, вираження емоцій та почуттів, а також рефлексію. Що теж позитивно вплинуло на розвиток взаєморозуміння, довіри у групі, а в подальшому і в суспільстві.
Ефективність проведеної корекційної програми підтвердилася повторною діагностикою рівня мотивації до успіху в дітей з неблагополучних сімей. Результати виявилися наступними. Помірно високий і середній рівні мотивації до успіху значно покращилися в своїх результатах відповідно до 36% та 32%. Оскільки рівень мотивації до успіху в дітей з неблагополучних сімей піднявся після проведеної корекції, то відповідно рівень мотиву до уникнення невдач змінився: високий рівень з 61% понизився до 18%, тим самим збільшивши середній (39%) і низький (43%) рівні. Рівень прагнення до прийняття в дітей з неблагополучних сімей піднявся на незначну частину. Високий рівень з 14% підвищився до 32%, а середній з 39% до 54%. Також, не в кожної дитини з неблагополучної сім’ї рівень страху відкидання понизився. Хоча, кожне заняття передбачало розвиток комунікативних навичок, та корекційна робота не сповна містила вправ на подолання страху відкидання.
Висновки. Проведена корекція виявилася ефективною у підвищенні рівня мотивації до успіху у дітей з неблагополучних сімей. Визначені особливості даної корекційної програми можуть слугувати для розробки подальшої корекції, тільки в індивідуальній формі. Тоді результати можуть виявитися більш значними. Адже, кожна дитина переживає різного характеру неблагополуччя в сім’ї, таким чином для кожної потрібно особистий підхід.

ЛІТЕРАТУРА
1. Бессонова Т. П. Особенности развития ребенка в неблагополучной семье / Т. П. Бессонова // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 3. – С. 39-42 .
2. Волкова Е. М. Трудные дети и трудные родители / Е. М. Волкова // Психология. – 2001. – № 8 – 9. – С. 16 – 18.
3. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Ильин Е. П. – СПб. : Питер, 2000. – 512 с.
4. Маслоу А. Мотивация и личность / Маслоу А. ; пер. с. англ. А. М. Татлыбаевой. – СПб. : Евразия, 1999. – 478 с.
5. Овчарова Р. В. Психологическое сопровождение родительства / Овчарова Р. В. // – М. : Изд-во Ин¬ститута Психотерапии, 2003. – 319 с.
6. Быкова М. В. Структура и динамика родительских отношений / М. В. Быкова, Е. О. Смирнова // Вопросы психологии. – 2001. – № 6. – С. 3 – 14.
7. McClelland, D.C., Atkinson, J.W., Clark, R.A., & Lowell, E.L. (1953). The Achievement Motive. New York, NY: Appleton-Century-Crofts.