Галан Вікторія Юріївна

магістрантка, спеціальність “Фінанси, банківська справа та страхування”

Науковий керівник: Іванчук Наталія Володимирівна

к.е.н., доцент кафедри фінансів, обліку і аудиту

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

В статті проаналізовано сутність поняття «активи підприємства», основні джерела їх формування, переваги та недоліки цих джерел, особливості відображення активів та джерел їх формування у фінансовій звітності. Крім цього, наведено ключові аспекти, які слід враховувати при виборі того чи іншого джерела та методи формування ефективної структури капіталу підприємства.

Ключові слова: активи підприємства, баланс, джерела формування активів, зареєстрований капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, довгострокові та короткострокові кредити банків, фінансовий леверидж.

The article analyzes the essence of the concept of “enterprise assets”, the main sources of their formation, the advantages and disadvantages of these sources, the peculiarities of the reflection of assets and sources of their formation in the financial statements. In addition, there are key aspects that should be considered when choosing a source and methods of forming an effective capital structure of the enterprise.

Keywords:enterprise assets, balance sheet, sources of asset formation, registered capital, additional capital, reserve capital

В сучасних ринкових умовах ключовою метою функціонування комерційних підприємств є отримання прибутку. Основою для його отримання є майно, яке знаходиться в розпорядженні суб’єкта господарювання і переносить свою вартість на вартість виготовленої продукції. При цьому важливою є діяльність персоналу підприємства щодо забезпечення достатнього обсягу таких ресурсів з одночасною мінімізацією їх надлишку. Це дозволить забезпечити безперебійний процес виробництва і, в результаті, максимізувати прибуток.

Мета дослідження полягає у визначені особливостей формування активів підприємства за рахунок власних та позикових джерел фінансування.

Всі майнові ресурси, наявні на підприємстві, формують категорію «активи підприємства».  Сам термін «актив» походить від латинського слова «aktivus», яке означає діяльний, діючий. Тобто ключовою особливістю будь-якого активу є насамперед те, що з його допомогою виконується певна дія [1].

В Україні на законодавчому рівні вперше було закріплено трактування активів у 1999 р. з прийняттям Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до останніх змін від 30.03.2020 р., активи визначено як ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод в майбутньому. Їх зменшення/збільшення напряму взаємопов’язане із відповідними змінами у доходах та витратах підприємства [2].

Активи підприємства формуються за рахунок двох основних джерел. Джерелами їх формування є фінансові ресурси, які можна визначити, як сукупність грошових коштів (як у фондовій, так і у нефондовій формі), яку змогло зосередити у своєму розпорядженні підприємство на певний момент для здійснення своєї статутної діяльності шляхом вкладення цих коштів у активи підприємства для забезпечення розширеного відтворення та виконання зобов’язань [3]. Ними можуть бути власні або позикові ресурси. До першої групи належать зареєстрований, додатковий, резервний капітал, а також нерозподілений прибуток. Натомість другу групу формують довгострокові та короткострокові кредити банків, кредиторська заборгованість [4]. Характеристика зазначених складових наведена у таблиці 1. При цьому зазвичай для покриття поточних потреб підприємство використовує власні джерела, а при їх нестачі кредиторську заборгованість.

Для обліку майна підприємства слугує ведення балансу, в активі якого відображено всі наявні майнові ресурси, а в пасиві – джерела їх формування. Відповідно до визначення, поданого у Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», баланс  – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Датою складання балансу є кінець останнього дня звітного періоду [5].

Порядок складання фінансової звітності мікропідприємств, малих підприємств та інших суб’єктів господарювання, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат згідно з податковим законодавством, регламентує Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність». В ньому наведено особливості відображення вартості та зміст всіх статей активу й пасиву балансу підприємства [6].

Для інших підприємств особливості формування фінансової звітності, однією із складових якої є баланс, визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Однак спільним і найважливішим правилом формування балансу всіх суб’єктів господарювання є дотримання рівності активу та пасиву, що означає тотожність вартості майна та відповідних фінансових ресурсів, спрямованих на його формування.

Таблиця 1

Складові власних та позикових джерел формування активів підприємства та їх характеристика

№ з/п	Назва джерела активів підприємства	Коротка характеристика
Власні джерела
1.	Зареєстрований капітал	Зафіксована в установчих документах сума статутного капіталу, іншого зареєстрованого капіталу, а також пайовий капітал у сумі, яка формується відповідно до законодавства.
2.	Додатковий капітал	Емісійний дохід (сума, на яку вартість продажу акцій власної емісії перевищує їхню номінальну вартість), вартість безкоштовно отриманих необоротних активів, сума капіталу, який вкладено засновниками понад статутний капітал, накопичені курсові різниці, які відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються у складі власного капіталу, та інші складові додаткового капіталу.
3.	Резервний капітал	Сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.
4.	Нерозподілений прибуток	Накопичена сума чистого прибутку, що залишається на підприємстві після розподілу.
Позикові джерела
1.	Довгострокові кредити банків	Сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов’язанням.
2.	Короткострокові кредити банків	Сума поточних зобов’язань підприємства перед банками за отриманими від них кредитами.
3.	Інша кредиторська заборгованість	Сума зобов’язань підприємства перед іншими суб’єктами.

Джерело: [4; 7].

Таким чином, для ефективного формування активів підприємства необхідно, першою чергою, забезпечити оптимальне співвідношення між власними та позиковими джерелами їх формування. При цьому кожна із них має свої недоліки та переваги.

Використання власного капіталу є більш простим у залученні, забезпечує фінансову стійкість, незалежність та платоспроможність підприємства, знижуючи при цьому ймовірність банкрутства, а також має вищу здатність генерувати прибуток, оскільки не передбачає виплати відсотків за користування. Водночас обсяги залучення власного капіталу є значно меншими, крім цього йому притаманна вища вартість та відсутність можливості приросту рентабельності капіталу [8].

Своєю чергою, використання позикового капіталу також має переваги та недоліки. До перших варто віднести: можливість залучати великі обсяги ресурсів, росту фінансового потенціалу, здатність збільшувати рентабельність капіталу через дію ефекту фінансового левериджу. Водночас до недоліків належать: зниження фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, що збільшує ризик можливості настання банкрутства, скорочення прибутку внаслідок виплати відсотків, висока залежність від кон’юнктури на ринку та складність процедури залучення порівняно із власними ресурсами [8].

Для формування найбільш ефективної структури капіталу підприємства на практиці використовують ряд методів (за критерієм мінімальної вартості капіталу, мінімізації рівня фінансових ризиків та строків залучення капіталу, через зміну величин ефекту фінансового левериджу). Широко розповсюдженою є оптимізація структури капіталу з урахуванням ефекту фінансового левериджу. Він показує відсоток зростання прибутковості власного капіталу за рахунок залучення позикового. В результаті найкращою буде така структура капіталу, за якої приріст чистої рентабельності власного капіталу та ефект фінансового левериджу будуть максимальними [8].

Очевидно, що вибір джерел фінансування активів варіюється залежно від специфіки діяльності суб’єкта господарювання. При цьому варто враховувати також можливі перспективи розвитку підприємства, обсяг активів, необхідних для безперервної роботи, можливості скорочення витрат при залученні позикових ресурсів і створення умов для ефективного використання активів та джерел їх фінансування.

На сучасному етапі для переважної більшості підприємств залишається актуальним використання позикового капіталу для фінансування активів. При цьому його частка дуже часто перевищує частку власних ресурсів. Зважаючи на те, що позикові джерела є більш ризиковими, особливо важливим є детальний облік надходжень та витрачань активів та їх планування, а також постійні дослідження кон’юнктури ринку з урахуванням специфіки діяльності підприємства, визначення ефективної структури капіталу та найкращих строків залучення позикових та власних джерел, здійснення контролю за збереженням та раціональним використанням фінансових ресурсів. Це дозволить уникати ризикових ситуацій, які можуть спричинити розбалансованість діяльності, втрату прибутку та загрозу банкрутства.

Література

1. Універсальний словник економічних термінів. 2013. Веб-сайт. URL: http://epi.cc.ua/slovar-ekonomicheskih-terminov.html (дата звернення: 01.05.2020).
2. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України від 16 липня 1999 року. № 996-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14 (дата звернення: 01.05.2020).
3. Іванчук Н. В. Формування активів підприємства. Наукові записки. Серія «Економіка» : збірник наукових праць. Острог : Вид-во НаУОА, 2008. Вип. 10. С. 109-121. URL: https://eprints.oa.edu.ua/6507/1/15.pdf (дата звернення: 01.05.2020).
4. Камінська І. М., Дорош В. Ю., Ковальчук А. Ю. Активи підприємства: морфологічний аналіз категорії, склад та класифікація. Економічний форум 3. 2019. С. 136-143. URL: http://e-forum.lntu.edu.ua/index.php/ekonomichnyy_forum/article/view/65/59 (дата звернення: 01.05.2020).
5. Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» : Наказ Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року. № z0336-13. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13 (дата звернення: 01.05.2020).
6. Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність» : Наказ Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року. № z0161-00. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0161-00 (дата звернення: 01.05.2020).
7. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності : Наказ Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року. № v0433201-13. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0433201-13/conv (дата звернення: 01.05.2020).
8. Концева В. В., Хоменко І. О., Бойко Н. В. Фінансові аспекти управління структурою капіталу. Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Галузевий аспект розвитку національного господарства. 2014. Вип. 2(74). С. 69-74. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Vcndtue_2014_2_10.pdf (дата звернення: 02.05.2020).