Забезпечення інформаційної безпеки суспільства лежить на плечах органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Якщо поглянути на ситуацію глобально, то найголовнішу роль у забезпеченні інформаційної безпеки відіграє держава і це без сумніву є одним з головних її обов’язків. Свої функції держава реалізує через три гілки державних органів: законодавчу, виконавчу, судову владу на усіх рівнях (загальнонаціональному, обласному, місцевому).
Поняття «інформаційна безпека» є доволі проблемним з позиції його реалізації, адже дії органів державної влади можуть або сприяти підвищенню інформаційної безпеки, або нівелювати її. В той же час самі державні органи стають жертвами своєї інформаційної політики через те, що відбувається дестабілізація в багатьох процесах управління і присутня розбалансованість в сфері комунікації між державою та громадськістю.
На сьогодні можна виокремити такі загрози інформаційній безпеці через дії державних органів та їх причини:
• загрози, що є результатом усвідомлених дій влади з ціллю створити певний авторитарний чи інший режим.
• загрози, які виникають через діяльність владних еліт в інтересах певного кола осіб.
• загрози, які виникають через надмірну закритість влади від народу;
• загрози, які виникають через взаємодію держапарату з представниками кримінальних кіл, що викликає проникнення «кримінальних авторитетів» до владних структур;
• загрози, які виникають через розрив між демократично-конституційними принципами і реальною політикою, яку проводять органи державної влади на усіх рівнях [4].
Проводячи аналіз реалізації державної політики у сфері інформації, і дивлячись на інформаційну безпеку як на складову національної безпеки, можемо запропонувати таке визначення цього поняття: «інформаційна безпека – це стан, коли найбільш важливі інтереси держави в інформаційно-комунікаційній сфері перебувають у повній безпеці, а отже ніякі негативні повідомлення не знадні вплинути на особистість викликаючи у неї деструктивні думки та переконання, які зрештою можуть негативно впливати на діяльність органів державної влади.
Для того щоб забезпечити інформаційну безпеку органи державної влади мають будувати свою політику на таких принципах:
– законність;
– збалансований розподіл інтересів держави, інтересів суспільства та особистості;
– відповідальність за стан інформаційної безпеки мають нести: держава, суспільство, особистість;
– забезпечення максимальної інтеграції української системи інформаційної безпеки з міжнародними системами інформаційної безпеки.
Варто зазначити, що основним завданням усіх заходів, що спрямовані на підтримання інформаційної безпеки є отримання якнайменшої шкоди через такі фактори як: недостовірність, несвоєчасність отримання чи неповнота інформації, а також поширення інформації незаконним шляхом [1].
Проаналізувавши діяльність органів державної влади можна виокремити два конкретні кроки, які здійснюються ними в сфері забезпечення інформаційної безпеки:
• захист державних таємниць;
• забезпечення і охорона прав громадян в інформаційній сфері, які гарантує конституція;
Загалом організація роботи державних органів у сфері інформаційної безпеки це процес, який ніколи не зупиняється, головна його спрямованість на розвиток нормативно-правової бази та організаційно-технічної складової. Якщо ж поглянути на проблему більш глобально і комплексно то забезпечення інформаційної безпеки має бути вектором цілої програми держави відповідно норм міжнародного права та чинного законодавства.
Формування системи інформаційної безпеки процес доволі непростий і здійснюється органами державної влади на декількох рівнях:
• законодавчий;
• адміністративний
• процедурний;
• програмно-технічний [3].
Інформаційний простір України має формуватися органами державної влади таким чином, щоб сприяти розвитку інформаційно-аналітичних ресурсів, задля ефективного здійснення управлінської діяльності на усіх рівнях починаючи із загальнонаціонального і закінчуючи органами місцевого самоврядування [5].
Отже, діяльність органів державної влади в системі інформаційних відносин є процесом доволі динамічним і ніколи не припиняється процес його розвитку. Органи державної влади в системі забезпечення інформаційної безпеки України посідають визначальне місце. Головна рекомендація для органів державної влади у справі забезпечення інформаційної безпеки – це тісна взаємодія зі ЗМІ та використання принципів поданих вище до використання наявних ресурсів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Баринов, А. Информационный суверенитет или информационная безопасность? [Текст]: / А. Баринов // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 1. – С. 70-76.
2. Сащук, Г. М. Безпекові виміри телепростору [Текст]: монографія / Г. М. Кащук. – К.: Грамота, 2007. – 136 с.
3. Інформаційна безпека [Електронний ресурс]. – Режим дoступу: http://ukr.vipreshebnik.ru/entsiklopediya/55-i/1943-informatsijnabezpeka.html. – Дата доступу: 22.04.2015.
4. Інформаційна безпека в системі забезпечення національної безпеки [Електронний ресурс]: – Режим дoступу: http://journ.univ.kiev.ua/trk/publikacii/satshuk_publ.phpє. – Дата доступу: 22.04.2015.
5. Формування та використання інформаційного простору органами державної влади [Електронний ресурс]. – Режим дoступу: http://www.pravo.vuzlib.su/book_z1189_page_29.html. – Дата доступу: 22.04.2015.