Федорова Катерина Олександрівна,
студентка 5 курсу економічного факультету
спеціальності 071 «Облік і оподаткування»
Науковий керівник: Галецька Тетяна Іванівна,
к.е.н., доцент кафедри економічної теорії, менеджменту і маркетингу
Організація обліку власного капіталу підприємств: проблеми та шляхи їх вирішення
У статті розкрито теоретичні та практичні аспекти організації обліку власного капіталу підприємства, наголошено на важливості його своєчасності та достовірності. Охарактеризовано структурні елементи власного капіталу. Висвітлено основні проблемні аспекти обліку власного капіталу та запропоновано шляхи їх вирішення.
Ключові слова: власний капітал, структурні елементи, резервний капітал, нормативне регулювання, євроінтеграція.
The organization of accounting of equity capital of enterprises: problems and directions for its improvement
The article deals with the theoretical and practical aspects of accounting of equity capital of enterprises, stressed the importance of its timeliness and reliability. Characterized structural elements of equity capital. Highlighted the main problems of accounting of equity capital and suggested solutions.
Keywords: equity capital, structural elements, reserve capital, normative regulation, European integration.
Постановка проблеми. Створення і поповнення визначеного розміру статутного капіталу є необхідною умовою реєстрації підприємства в органах державної влади та законності здійснення діяльності. У процесі функціонування власний капітал забезпечує інтереси держави, власників і персоналу.
На сучасному етапі більшість підприємств стикаються з необхідністю вдосконалення методології бухгалтерського обліку власного капіталу, що є потужною внутрішньою інформаційною базою та чинником, що впливає на прийняття управлінських рішень. Крім того, облік власного капіталу відіграє особливу роль у відносинах підприємства із зовнішніми кредиторами, адже він є основною складовою визначення рівня платоспроможності.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми бухгалтерського обліку формування та зміни власного капіталу досліджуються в працях багатьох провідних вчених-економістів, таких як: М.Д. Алексеєнко, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф.Голов, Г.Г. Кірейцев, М.М. Мосійчук, О.І. Пилипенко, І.Р. Поліщук, М.С. Пушкар, Н.М. Ткаченко, В.В. Сопко. Проте проблеми організації обліку власного капіталу підприємств потребують більш детального вивчення та вирішення існуючих проблем.
Мета та завдання дослідження. Метоюдослідження є розкриття важливості раціональної та ефективної організації обліку власного капіталу, аналіз наявних проблем та визначення шляхів їх вирішення на основі узагальнення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики.
Виклад основного матеріалу. Власний капітал є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує функції джерела довгострокового фінансування, забезпечення кредитоспроможності підприємства, джерела фінансування ризику, забезпечення самостійності та влади організаторів бізнесу.
Мобілізований засновниками підприємства з різних джерел капітал, який належить їм на правах власності і яким вони наділяють підприємство (на правах власності або господарського відання) як юридичну особу, стає власним капіталом суб’єкта господарювання.
Згідно з НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» власний капітал – це різниця між активами і зобов’язаннями підприємства [7].
Правові засади організації документального оформлення обліку власного капіталу чітко регламентуються Законами України, постановами Кабінету Міністрів, наказами міністерств, відомств, державної податкової адміністрації.
Капітал і зобов’язання мають різне співвідношення на різних підприємствах. Чим більшою буде частка власного капіталу в активах підприємствах, тим вищою буде його незалежність. Власний капітал – це запорука здійснення діяльності, індикатор впливовості та незалежності власників підприємства.
За діючим Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», власний капітал включає такі структурні елементи:
- зареєстрований (пайовий) капітал;
- капітал у дооцінках;
- додатковий капітал;
- резервний капітал;
- нерозподілений прибуток (непокритий збиток);
- вилучений капітал;
- неоплачений капітал [7].
Характеристика кожного із елементів власного капіталу наведена у таблиці 1.
Таблиця 1
Характеристика структурних елементів власного капіталу підприємства
| № | Елемент власного капіталу | Характеристика |
| 1 | Зареєстрований (пайовий) капітал | характеризує розміри та фінансовий стан підприємства, відображається в сумі, що зареєстрована в установчих документах як сукупність внесків засновників підприємства для забезпечення його діяльності. Зареєстрований (пайовий) капітал не повинен змiнюватися у процесi господарської дiяльностi, а його зменшення чи збiльшення можливе лише пiсля внесення змiн до установчих документiв та перереєстрації статуту пiдприємства. |
| 2 | Капітал у дооцінках | сума дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів. Джерелами формування капіталу в дооцінках є обов’язкові та додаткові внески членів спілок у грошовій чи майновій формі. |
| 3 | Додатковий капітал | капітал, що внесений засновниками понад суму статутного капіталу, а також капітал, накопичений внаслідок здійснення операцій щодо дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів, одержання необоротних активів на безоплатній основі та інших видів додаткового капіталу. |
| 4 | Резервний капітал | формується у розмірі, встановленому установчими документами, проте не менш як 15 % статутного капіталу, на випадок припинення діяльності підприємства для виконання зобов’язань перед кредиторами. Він не підлягає використанню чи розподілу в разі звичайної діяльності підприємства. Розмір щорічних відрахувань не може бути меншим як 5 % суми чистого прибутку. |
| 5 | Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) | частина прибутку, реінвестована в підприємство, що може бути спрямована на збільшення резервного чи зареєстрованого (пайового) капіталу або залишитись нерозподіленою, збільшує власний капітал підприємства і називається нерозподіленим прибутком. Якщо в результатів діяльності підприємство зазнало збитків власний капітал зменшується на суму непокритого збитку. |
| 6 | Вилучений капітал | фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. |
| 7 | Неоплачений капітал | сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. |
До власного капiталу прирiвнюється забезпечення таких витрат i платежiв, якi створюються за рахунок коштiв пiдприємства i служать гарантiєю покриття деяких його витрат:
– забезпечення виплат персоналу (створення резерву);
– іншi забезпечення (гарантiйний ремонт тощо);
– цiльове фiнансування.
Поширеним є погляд, відповідно до якого питома вага власного капіталу повинна бути на рівні 50% і більше. Лише в цьому випадку, на думку кредиторів, підприємство з більшою ймовірністю може погасити свої зобов’язання за рахунок власних коштів. Тому збереження капіталу на цьому рівні є першочерговим завданням підприємства.
Основною метою організації обліку власного капіталу є підтримка системи фінансового менеджменту в рішеннях щодо його збереження та забезпечення ефективного контролю за формуванням джерел власних коштів.
Об’єктами організації обліку власного капіталу є первинний етап, поточний та узагальнюючий, а об’єктами кожного етапу є номенклатури, носії номенклатури, їх рух та забезпечення [6].
Важливим засобом контролю за правильним формуванням та використанням власного капіталу підприємства є суцільна й безперервна реєстрація в документах даних про всі господарські операції. Однак більшість операцій з обліку власного капіталу не має розроблених та затверджених форм первинної документації.
Первинними документами операцій з обліку власного капіталу є бухгалтерські довідки, що складаються у вільній формі. Загальні вимоги до первинних документів, облікових реєстрів та бухгалтерської звітності встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку [9].
Для узагальнення інформації про власний капітал підприємства в обліку використовуються рахунки 4 класу «Власний капітал та забезпечення зобов’язань», а саме:
- 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал»;
- 41 «Капітал у дооцінках»;
- 42 «Додатковий капітал»;
- 43 «Резервний капітал»;
- 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»;
- 45 «Вилучений капітал»;
- 46 «Неоплачений капітал» [4].
В умовах автоматизованої обробки інформація за кожним із зазначених рахунків та їх субрахунків фіксується в електронних регістрах, аналітичних таблицях, аналізах розрахунків.
Для обліку власного капіталу використовується Журнал № 7. Для обліку залученого капіталу у вигляді кредитів – Журнал № 2.
Типова кореспонденція рахунків з обліку власного капіталу, що найчастіше використовується на підприємствах, наведена у таблиці 2.
Таблиця 2
Кореспонденція рахунків з обліку власного капіталу підприємства
| № | Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків | |
|---|---|---|---|
| Дебет | Кредит | ||
| 1 | Зареєстровано статут (зміни до статуту щодо збільшення статутного капіталу) товариства | 46 | 401 |
| 2 | Здійснено внески до статутного капіталу грошовими коштами | 30,31 | 46 |
| 3 | Зменшено статутний капітал при поверненні внесків учасника | 401 | 672 |
| 4 | Зменшено статутний капітал на суму анульований акцій | 401 | 45 |
| 5 | Відображення результатів уцінки раніше дооцінених об’єктів за рахунок раніше створеного капіталу в дооцінках | 411 | 10 |
| 6 | Додаткові внески грошовими коштами засновників без прийняття рішення про збільшення статутного капіталу підприємства | 30,31 | 422 |
| 7 | Формування резервного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку | 443 | 43 |
| 8 | Покриття за рахунок резервного капіталу збитків підприємства | 43 | 442 |
| 9 | Нарахування дивідендів за привілейованими акціями | 43 | 671 |
| 10 | У кінці року списано фінансовий результат (прибутку звітного року) на нерозподілений прибуток | 79 | 441 |
| 11 | Списано фінансовий результат (збитки звітного року) на непокриті збитки | 442 | 79 |
Джерело: розроблено автором на основі [4]
Інформація про капітал у фінансовій звітності знаходить відображення у Формі №1 «Баланс» (Звіт про фінансовий стан), Формі №4 «Звіт про власний капітал» та у Ф-5 «Примітки до річної фінансової звітності».
Саме правильна побудова аналітичного та синтетичного обліку забезпечує отримання достовірних даних про власний капітал, за допомогою яких підприємство може приймати ефективні управлінські рішення.
Проте, на сучасному етапі існує низка проблемних аспектів у веденні бухгалтерського обліку власного капіталу, які потребують вирішення.
Щодо розгляду власного капіталу через призму Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, то спеціального МСФЗ (Міжнародні стандарти фінансової звітності), присвяченого питанням обліку та звітності при операціях з власним капіталом, немає, але деякі питання з цієї тематики розглядаються у Тлумаченнях, випущених Комітетом з тлумачень Міжнародної фінансової звітності — КТМФЗ 17 «Виплати негрошових активів власникам».
За МСФЗ статті власного капіталу підприємства у звітності повинні бути згрупованими, а за вітчизняним стандартами — деталізовані, що дає змогу чітко відображати складові власного капіталу у звітності.
Склад фінансової звітності за НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» майже повністю відповідає структурі фінансової звітності згідно з МСБО 1 «Подання фінансової звітності» [5]. Проте, враховуючи те, що в МСБО 1 не визначено чітко встановлених форм фінансової звітності і, для їх складання підприємства послуговуються формами визначеними НП(С)БО 1, виникають деякі суперечності.
На нашу думку, у Балансі (Звіт про фінансовий стан) недоцільно у складі зареєстрованого (пайового) капіталу показувати внески до незареєстрованого статутного капіталу, оскільки в разі відмови в його реєстрації внески будуть повернуті засновникам підприємства, без погодження з кредиторами.
Також ми вважаємо, що в цілях євроінтеграції та покращення співпраці із зарубіжними країнами, необхідно на державному рівні здійснити перехід до Міжнародних стандартів фінансової звітності та проводити гармонізацію національних стандартів, що полегшить роботу бухгалтерів підприємств і зробить фінансову звітність вітчизняних підприємств зрозумілішою та, відповідно, збільшить можливість залучення закордонних інвестицій.
До того ж, в умовах трансформації ринкових процесів в економіці України все більш актуальним стає використання досвіду зарубіжних країн, зокрема і в обліку власного капіталу підприємства.
У міжнародній практиці структура власного капіталу не є стандартною і може містити різні елементи. Це визначається національними стандартами кожної держави і, зокрема, залежить від політики її розвитку та особливостей обліку. Склад власного капіталу в розрізі країн детальніше розглянуто у таблиці 3.
Таблиця 3
Особливості складу власного капіталу різних країн
| № | Країна | Структура власного капіталу |
| 1 | Сполучені Штати Америки | Власний капітал формується з внесеного (сплаченого) капіталу, нерозподіленого доходу (накопиченої суми доходу за вирахуванням усіх збитків та дивідендів, виплачених акціонерам), акціонерного капіталу (суми інвестицій акціонерів і нерозподіленого доходу). |
| 2 | Великобританія | Власний капітал підприємств складається з акціонерного капіталу за звичайними акціями, резервів та довгострокової заборгованості. |
| 3 | Франція | Власний капітал включає початковий внесок до акціонерного капіталу, що є постійною заборгованістю за відношенням до власника, фінансовий результат та резерви. |
| 4 | Німеччина | До складових власного капіталу відносять статутний капітал, резервний капітал, передбачений прибуток (збиток) на наступний рік, річний надлишок (річний збиток). |
| 5 | Польща | Власний капітал формується зі статутного капіталу, неоплаченого капіталу, додаткового капіталу, резервів на переоцінку активів, іншого резервного капіталу, нерозподіленого прибутку, чистого прибутку або збитку фінансового року. |
| 6 | Португалія, Туреччина, Фінляндія | Ці країни мають однакові складові власного капіталу: статутний капітал, додатковий капітал, нерозподілений прибуток (збиток), інший резервний капітал. |
| 7 | Молдова, Естонія і Росія | В цих країнах складові власного капіталу майже подібні й відповідають вітчизняним. |
Джерело: розроблено автором на основі [1, 11]
Бачимо, що у більшості зарубіжних країн до складових власного капіталу відносять статутний (акціонерний) капітал, резервний капітал, нерозподілені прибутки. Окрім того, при визначенні елементів власного капіталу у міжнародній практиці також можуть враховуватися рішеннях власників про створення різних фондових джерел (додаткового капіталу), напрямів розподілу прибутку, операцій із власними акціями.
Не менш важливою є класифікація власного капіталу, адже опираючись на неї формуються основні принципи його обліку. У нормативних документах чіткого розподілу власного капіталу на певні види немає, тому варто детальніше зупинитись на пропозиціях науковців щодо систематизації власного капіталу.
Також, буде доречно у складі рахунку 43 «Резервний капітал» виділяти наступні субрахунки, а саме: субрахунок 431 «Резерв на виплату дивідендів за простими акціями» та субрахунок 432 «Резерв на виплату дивідендів за привілейованими акціями» відповідно до цілей використання резервного капіталу. Особливо корисно це буде для підприємств акціонерного типу. Оскільки результати господарської діяльності не впливають на розмір дивідендів за привілейованими акціями, такий резерв слугувати певним захистом, адже саме з нього здійснюватимуться виплати у разі відсутності чи недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років. Резерв на виплату дивідендів за привілейованими акціями в складі загального резервного капіталу доцільно створювати щорічно в розмірі суми дивідендів, які необхідно сплатити за цим видом акцій [12].
Залишається невирішеним питання щодо методики проведення аналізу операцій з власним капіталом та оцінки фінансового стану підприємства, адже в кожній країні наявні різні складові власного капіталу, існують різні підходи щодо застосування і нормативного значення коефіцієнтів автономії, фінансової залежності тощо. Це пов’язано з особливостями нормативного регулювання бухгалтерського обліку на національному та міжнародному рівні. З огляду на це, слід удосконалити методику проведення аналізу фінансового стану підприємства, врахувавши досвід зарубіжних країн та надбання українських вчених в цій галузі. Це забезпечить аналітиків та власників інформацією про структуру капіталу підприємства та дозволить спрогнозувати чи буде підприємство мати в наступному звітному періоді бажаний розмір прибутку та визначить резерви збільшення прибутку підприємства.
Висновки. Отже, власний капітал є одним з найістотніших та найважливіших елементів підприємства, оскільки є основою та гарантією організації бізнесу різних форм власності та організаційно-правових форм. Він є базою створення та розвитку підприємства. Для покращення бухгалтерського обліку загалом та обліку власного капіталу зокрема необхідно здійснювати перетворення не лише на рівні суб’єкта господарювання, а й на державному рівні переходити до Міжнародних стандартів фінансової звітності та проводити гармонізацію національних стандартів, врахувавши те, що МСБО 1 передбачає розкриття набагато ширшого кола інформації, ніж це передбачено вимогами НП(С)БО 1. В цілях забезпечення виплат дивідендів за привілейованими акціями запропоновано деталізацію рахунка 43 «Резервний капітал» субрахунками «Резерв на виплату дивідендів за простими акціями» та «Резерв на виплату дивідендів за привілейованими акціями».
Також, для удосконалення вітчизняного обліку власного капіталу підприємства доцільно враховувати закордонний досвід, при цьому поєднувати його із надбаннями українських вчених в цій галузі. Це дозволить підвищити якість обліку власного капіталу, призведе до підвищення якості управління на самому підприємстві та надасть користувачам фінансової звітності додаткову інформацію для прийняття, стосовно цього підприємства, більш раціональних управлінських рішень.
Список використаних джерел
- Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. Житомир: ПП «Рута», 2004. 544 с.
- Волкова І. А. Фінансовий облік – 2: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. К.: Центр учбової літератури, 2009. 224 с.
- Дергачова В.В., Скоробогатова Н.Є., Шик Л.М. Облік у зарубіжних країнах : навч. посіб. К.: НТУУ «КПІ», 2011. 257 с.
- Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій : наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 за № 291. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0893-99 (дата звернення: 24.04.2020).
- Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 «Подання фінансової звітності». URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/929_013 (дата звернення: 24.04.2020).
- Музиченко Т.О. Організація облікового процесу складових власного капіталу. Ефективна економіка. 2015. № 6. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4158 (дата звернення: 24.04.2020).
- Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1. «Загальні вимоги до фінансової звітності» : URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13 (дата звернення: 24.04.2020).
- Про господарські товариства : Закон України від 19.09.1991 № 1576-XII. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1576-12 (дата звернення: 24.04.2020).
- Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності: Наказ Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року № 433, зі змінами і доповненнями. URL: http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0433201-13/conv (дата звернення: 24.04.2020).
- Садовська І.Б., Божидарнік Т. В., Нагірська К. Є. Бухгалтерський облік : навч. посібник. К. : «Центр учбової літератури», 2013. 688 с.
- Кадацька А. М. Сутність власного капіталу підприємства. URL: http://repo.sau.sumy.ua/bitstream (дата звернення: 24.04.2020).
- Бугай Н. О. Власний капітал як складова фінансової системи підприємства: проблематика та шляхи її вирішення. Агросвіт. 2016. № 21. С. 19-25.