М.М. Радишевська
Житомирський державний університет імені Івана Франка
м. Житомир
Стаття присвячена вивченню методологічних основ процесу моделювання у сфері професійної освіти. Визначені сутнісні ознаки педагогічного явища інтерактивної компетентності. Автор аналізує структурні компоненти запропонованої моделі формування інтерактивної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей.
Ключові слова: модель, структурні компоненти, інтерактивна компетентність, професійна підготовка, рефлексія, міжкультурне спілкування, взаємодія, співробітництво.
Статья посвящена изучению методологических основ процесса моделирования в сфере профессионального обучения. Выделены главные признаки педагогического явления интерактивной компетентности. Автор анализирует структурные компоненты предлагаемой модели формирования интерактивной компетентности будущих учителей гуманитарных специальностей.
Ключевые слова: модель, структурные компоненты, интерактивная компетентность, профессиональная подготовка, рефлексия, межкультурное общение, взаимодействие, сотрудничество.
The article is dedicated to the study of methodological grounds for the modeling process in the sphere of professional education. The main attributes of the education notion of interaction competence are defined. The author analyzes structural components of the compiled model for the formation of interaction competence of the pre-service Humanities teachers.
Key words: model, structural components, interaction competence, professional training, reflection, intercultural communication, interaction, cooperation.
Сучасний стан професійної підготовки майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей вимагає заповнення деяких прогалин в освітньому процесі ВНЗ. Серед них зазначимо наступні: 1) підготовка майбутніх фахівців до самостійного, безперервного набуття педагогічного досвіду; 2) розвиток вмінь та навичок професійного зростання; 3) готовність до міжкультурного та міжнародного співробітництва; 4) професійна гнучкість, мобільність, комунікабельність, кооперація і взаємодія; 5) здобуття і використання знань з різних сфер майбутньої професійної і суспільної діяльності; 6) володіння необхідним рівнем сформованості вмінь для інтерактивного спілкування; 7) впровадження різноманітних концептуальних моделей, які забезпечують покращення рівня фахової підготовки майбутніх спеціалістів.
Мета нашої статті – здійснити аналіз науково-теоретичних положень щодо моделювання педагогічного процесу; вивчити сутність поняття „інтерактивна компетентність”; визначити методологічну основу моделювання процесу формування інтерактивної компетентності; розробити структурну модель формування інтерактивної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей в процесі професійної підготовки.
З довідкових наукових джерел відомо, що термін „модель” [від франц. modele, італ. modello, лат. modulus – міра, ритм, такт] визначено як певну схему, яка створюється для пояснення окремого предмета, явища або процесу, які мають місце у природі, суспільстві, науці. Однак, поняття „моделювання” трактується як виготовлення моделі, або як метод наукового дослідження, за умов якого відбувається заміна певного об’єкту вивчення іншим, подібним до нього [7, c. 461], [2, с. 160].
Доктор педагогічних наук З.Н. Курлянд, у своєму навчальному посібнику „Педагогіка вищої школи” [4, c. 68], характеризує „модель” як допоміжний об’єкт, що створюється людиною для пізнання і отримання нової інформації про досліджуваний об’єкт. Вчена вивчає класифікацію моделей, яка ґрунтується на засобах відтворення окремої моделі. Так, З.Н. Курлянд виділяє два типи моделювання: 1) матеріальний – створення моделі за аналогією; 2) ідеальний – інтуїтивне або знакове створення моделі [4, c. 220-.224].
Цінним для нашого дослідження є науково-теоретичні положення про інноваційні методи і моделі навчання, розроблені Р.М. Кумишевою [3, c. 6-9]. У науковій роботі вченої висвітлено сутність інтерактивної моделі навчання у ВНЗ. Інтерактивна модель навчання зумовлює побудову процесу навчання на засадах взаємодії педагога та учня. На думку вченої, інтерактивне навчання ґрунтується на взаємодії учнів із власним досвідом та досвідом своїх ровесників, що виступає однією з головних вимог планування і відбору інтерактивних завдань вчителем.
Досліджуючи сутність поняття „інтерактивна компетентність”, ми виділили наступні структурні елементи: „компетентність”, „інтеракція”, „інтерактивний”. З психолого-педагогічних та інших джерел [2], [3], [5], [8] нам відомо, що „компетентність” – це сукупність знань, умінь та навичок, необхідних для вирішення професійних завдань; здатність приймати власні рішення; готовність до спілкування, співпраці та взаємодії.
„Інтеракція” – (від англ. interaction – взаємодія) – активізація роботи учнів (студентів) в межах суб’єкт-суб’єктного спілкування, у якому має місце процес обміну інформацією; формування знань (когнітивних, перцептивних, інформативних, комунікативних, соціокультурних, психологічних); формування вмінь (встановлення міжособистісного контакту, прийняття спільних рішень, рівноправна участь суб’єктів у спілкуванні і взаємодії). „Інтерактивний” – певний процес або обмін інформацією, побудований на взаємодії.
Таким чином, аналіз наукових праць дозволяє нам дати визначення поняття „інтерактивна компетентність”. На нашу думку, інтерактивна компетентність (ІК) є інтегративним явищем, яке передбачає володіння сукупністю відповідних знань, умінь та навичок взаємодії і спілкування; здатність до суб’єкт-суб’єктної взаємодії в межах спілкування та спільної діяльності; здібність здійснювати обмін думками та поглядами в ході взаємодії, результатом якої є позитивний вплив на реципієнта.
Проведене нами експериментальне дослідження процесу формування ІК дозволив дійти певних висновків. Сучасний стан підготовки майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей в процесі професійної підготовки вимагає значного теоретичного переосмислення щодо важливості формування даної компетентності, а також готовності майбутніх учителів до формування і розвитку ІК у начально-виховному процесі.
Виходячи з цього, що з метою розв’язання порушеної проблеми доцільно розробити структурну модель формування ІК майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей. Ми вважаємо, що означена модель сприятиме забезпеченню розвитку теоретичних і практичних знань, здібностей майбутніх учителів до здійснення професійно-педагогічної діяльності в межах інтерактивного навчання [1], [3], [5].
Методологічною основою моделювання процесу формування ІК майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей є положення компетентнісного, синергетичного, творчого, фасилітативного, мотиваційного та інших підходів; фактори педагогічної, психологічної і загальної професійної підготовки студентів; врахованість критеріїв самостійного і безперервного навчання у новітньому інформаційному просторі; мотивація майбутніх фахівців до розвитку творчих, комунікативних, кооперативних здібностей міжкультурного спілкування. Застосовуючи метод моделювання, ми отримали можливість виокремити компоненти і пояснити характерні ознаки досліджуваного наукового явища; визначити мету, завдання і функції; обґрунтувати особливості реалізації процесу формування ІК у навчально-виховній діяльності студентів. Під час розробки моделі нами були враховані результати констатувального етапу дослідження.
У структурі запропонованої нами експериментальної моделі ми виділили три основні блоки та їх складові компоненти:
1) цільовий блок: цільовий компонент, змістовний компонент, мотиваційний компонент;
2) функціональний блок: міжкультурний компонент, комунікативний компонент, діяльнісний компонент;
3) оцінювальний-результативний блок: рефлексивний компонент, результативний компонент (див. схему 1).
Схема 1.
Цільовий блок поєднує мету і завдання формування ІК, основні методологічні підходи (синергетичний, особистісно орієнтований, компетентнісний, комунікативний, творчий, рефлексивний, фасилітативний), освітні фактори: головні завдання і критерії освіти у новітньому інформаційному, полікультурному суспільстві; освітні стандарти і вимоги до підготовки майбутніх фахівців; особливості навчального середовища, самостійне набуття знань і вмінь, розкриття творчого потенціалу, розвиток інтелектуальних і психологічних особливостей особистості студента.
Цільовий компонент визначається за вирішенням таких завдань щодо підготовки майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей до формування ІК: 1) розвинути пізнавальний інтерес до ІК; 2) сформувати готовність до інтерактивного спілкування через взаємодію у малих групах, парах, командах; 3) організувати інтерактивну діяльність студентів на засадах створення сприятливої атмосфери, поважливого врахування думок кожного у взаємодії, досягнення спільної мети, визнання успіху діяльності інших; 4) спонукати студентів з різним рівнем знань та навчальними можливостями до участі у навчально-виховному процесі; 5) розвинути здатність до самостійного навчання, рефлексії, використання власного життєвого досвіду у навчанні, перетворювати допущені помилки у позитивний навчальний досвід.
Змістовний компонент характеризується за наступними показниками: відповідність навчально-виховного процесу принципам гуманізації, інформатизації, особистісно орієнтованого навчання, критеріям суб’єкт-суб’єктної взаємодії; виокремлення конкретних знань, вмінь, здібностей з метою ефективного функціонування і управління процесом інтерактивного спілкування і взаємодії, а саме: теоретичні і практичні знання про: особливості, фактори, сутнісні ознаки ІК; закономірності і принципи формування ІК; критерії оцінювання діяльності учнів в межах взаємодії; стилі викладання у інтерактивному навчанні; ролі і функції вчителя під час інтерактивного спілкування і співробітництва учнів; підбір інтерактивних завдань; планування і організація інтерактивного навчання; вміння: застосовувати власний життєвий і навчальний досвід; безперервно здобувати знання; збагачувати професійний досвід; прагнути до професійного зростання; самостійно опрацьовувати інформаційні ресурси, необхідні для міжсуб’єктної взаємодії; застосовувати психолого-педагогічні теоретичні знання у процесі формування ІК; відбирати, аналізувати і варіювати різноманітними видами діяльності, які сприяють покращенню процесу інтерактивного співробітництва; реалізовувати технології інтерактивного спілкування; розробляти власні механізми інтерактивного спілкування і співробітництва; використовувати і адаптувати, згідно потреб учнів, інтерактивні завдання; оцінювати досягнуті результати процесу інтерактивного навчання; здібності: тактовно оцінювати рівень отриманих учнями знань і вмінь інтерактивного спілкування і співробітництва; аналізувати рівень виконання власної та учнівської діяльності; позитивно корегувати атмосферу взаємодії учнів; регулювати процес формування ІК засобами рефлексії; долати труднощі, які виникають під час міжсуб’єктної взаємодії; правильно розподіляти відведений навчальний час.
Мотиваційний компонент складається із низки факторів: емоційно-вольовий стан готовності майбутніх учителів до участі у інтерактивному співробітництві; створення системи особистих мотивів щодо розвитку вмінь суб’єкт-суб’єктної взаємодії; заохочення учнів з різним рівнем розвитку психологічних і множинних інтелектуальних здібностей; зацікавленість учнів до виконання інтерактивних завдань і досягнення спільних результатів; усвідомлення потреби у розвитку вмінь та навичок взаємодії; участь у процесі взаємодії, побудованому за принципом «рівний рівному»; самоудосконалення і рефлексія якості виконаної діяльності; використання вмінь критичного мислення і творчий підхід до вирішення освітніх задач; набуття соціального, суспільно значущого, міжкультурного досвіду спілкування і взаємодії.
Функціональний блок розкриває сутнісні ознаки та чинники професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів; акцентує гуманістичний напрям освіти; зумовлює вивчення основ педагогічної майстерності; відображає ступінь важливості набуття і збагачення професійного досвіду по відношенню до формування ІК; вимагає пояснення характеру і рівня взаємодії між вчителем і учнем з теоретичної і практичної сторони.
Міжкультурний компонент визначається за умов виконання наступних завдань [8, c. 4-12]: 1) підготовка майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей до отримання знань, умінь, навичок на засадах педагогіки рівності; застосування стратегій і ситуацій взаємодії з представниками різних культур за різноманітними кросс-культурними обставинами; 2) застосування творчих здібностей, морально-ціннісних знань та власного життєвого досвіду з метою вирішення культурно зумовлених питань, що виникають під час полікультурної взаємодії і спілкування; 3) створення позитивних взаємовідносин та позитивного досвіду як результату досягнення спільних цілей; 4) формування і розвиток етичних та емпатійних здібностей, а саме: врахованість думок кожного, взаємоповага та взаємна допомога, тактовність, терпимість, поважливе ставлення, почуття політкоректності; 5) володіння знаннями про особливості міжкультурного інтерактивного співробітництва або спілкування; набуття і використання знань про соціокультурні норми поведінки, спілкування, співробітництва, управління процесом взаємодії, налагодження зруйнованих взаємовідносин.
Комунікативний компонент відображає сформованість комунікативних здібностей; розвиток вмінь формування власних висловлювань у писемній та усній формі, враховуючи міжкультурні, соціально-культурні, інтерактивні та психологічні аспекти спілкування; розширення кола здібностей до встановлювання контакту для комунікації, створеної на засадах взаємодії; набуття практичного та професійного досвіду щодо участі у спілкуванні за основними напрямами: публічний, особистий, освітній, професійний; здатність ведення діалогу, дискусії або інтерв’ю в межах вивчення гуманітарних дисциплін; участь в анкетуванні і опитуванні як базових елементів інтерактивного навчально-виховного процесу.
Діяльнісний компонент передбачає готовність майбутнього вчителя гуманітарних дисциплін до самостійного пошуку, пізнання та використання навчальної інформації, необхідної для встановлення і підтримки взаємодії з учнями; створення і використання власних механізмів (технологій) формування інтерактивних вмінь; аналіз змісту навчальних програм і підготовка інтерактивних видів діяльності відповідно до вимог програми; творчий підхід до планування структури інтерактивного заняття; означення освітніх цілей інтерактивного навчання; спостереження за навчальною діяльністю учнів в рамках інтерактивного спілкування і співробітництва; досягнення поставленої мети у ході виконання інтерактивних завдань.
Оцінювальний-результативний блок зумовлює оцінювання, корегування та аналіз досягнутих результатів в процесі формування інтерактивної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей. Корегування навчальної діяльності студентів проходить із врахуванням якісних показників та критеріїв рівня сформованості означеної компетентності. Це дозволяє керувати процесом набуття необхідних знань та вмінь у ході навчання.
Рефлексивний компонент полягає у постійному здійсненні самоаналізу виконуваних дій в процесі інтерактивного спілкування і співробітництва; використання здібностей рефлексії по відношенню до якості отриманих знань, вмінь, дій, виконаних у ході вирішення інтерактивних завдань; планування наступних дій щодо покращення процесу взаємодії, прийняття спільних рішень, висунення стратегій у застосуванні інтерактивних форм, методів і засобів навчання; орієнтація на встановлення зворотнього зв’язку; самоконтроль власних навчальних успіхів та невдач.
Результативний компонент включає підготовку майбутнього вчителя до оцінювання змісту досягнутих результатів; відповідно до результатів, прогнозування можливих нових досягнень; вдосконалення механізмів, які сприяють успішному виконанню інтерактивних видів завдань; виявлення та перевірка факторів, які перешкоджають ефективному функціонуванню інтерактивного спілкування і співробітництва; аналіз професійної діяльності; рецензування творчих робіт учнів тощо.
Запропонована нами модель формування ІК є цілісною, динамічною системою, у структурі якої всі складові знаходяться у постійному взаємозв’язку і спрямовані на оптимізацію навчально-виховного процесу з вивчення гуманітарних спеціальностей у ВНЗ майбутніми учителями. Мета і завдання є базовими чинниками визначення та уточнення загального змісту освіти та професійної підготовки фахівців.
Основна мета формування ІК студентів реалізується через вирішення комплексу завдань:
– розвиток пізнавальних, інтелектуальних, перцептивних, психологічних, комунікативних, творчих вмінь, вмінь критичного мислення;
– формування і розвиток здібностей взаємодії і спілкування;
– збагачення вмінь самостійного пошуку та обміну інформацією;
– формування організаційних знань та вмінь з метою здійснення суб’єкт-суб’єктної взаємодії;
– розвиток здібностей самоосвіти, самопізнання;
– інтеріоризація здобутих знань у особистий навчальний досвід.
Результати науково-експериментальних досліджень дозволили нам визначити функції ІК:
• пізнавальна функція;
• комунікативна функція;
• адаптивна функція;
• нормативна функція;
• оцінююча (рефлексивна) функція;
• розвивальна функція.
Основними складовими моделі формування ІК майбутніх учителів є:
загально педагогічні вміння, здібності, педагогічна майстерність;
професійне спілкування, професійна культура, професійна діяльність;
інтерактивні методи і технології;
інтерактивні ролі і стилі викладання вчителя;
структурні компоненти: комунікативний, діяльнісний, творчий;
етапи формування ІК: організаційно-пізнавальний, змістовно-діяльнісний, рефлексивний;
принципи формування ІК: принципи системного підходу: цілісність, структурність, ієрархічність, взаємодія із навколишнім середовищем; принцип обізнаності, принцип автоматичності, принцип автентичності;
критерії сформованості: організаційний, мотиваційний, інформаційно-змістовний, комунікативно-орієнтований, когнітивно-рефлексивний;
показники і рівні: низький рівень, середній рівень, високий рівень, творчий рівень;
результат: сформованість ІК (знання, уміння, педагогічні здібності і якості, особистий і професійний досвід).
Представимо схематично модель формування ІК майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей (див. рис. 1.).
Рис. 1.
Модель формування ІК майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей
Здійснивши ґрунтовний аналіз, ми дійшли висновку, що визначені складові структурної моделі сприяють організації професійної діяльності майбутнього вчителя. Це оптимізує формування ІК і створення належних (спонукальних) умов для розкриття психологічного, творчого, професійного потенціалу і досвіду студента.
Список літератури
1. Дубасенюк О.А., Антонова О.Є., Вітвицька С.С. та ін./ Монографія. Професійно-педагогічна освіта: сучасні концептуальні моделі та тенденції розвитку/ За заг. ред. проф. О.А. Дубасенюк.- Вид. 2-е, доп.-Житомир: вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008.-396 с.
2. Коджаспирова Г.М., Коджаспиров А.Ю. Словарь по педагогике.-Москва: ИКц “Март”; Ростов-н-Дону: Издат. центр “Март”, 2005.- 448 с.
3. Кумышева Р.М. Инновационные методы обучения: Методические рекомендации для магистрантов, получающих квалификацию “Преподователь высшей школы”.-Нальчик: Каб.-Балк. ун-т, 2006.-35 с.
4. Курлянд З.Н. та ін. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб./ З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В. Семенова та ін.; За ред. З.Н. Курлянд.-3-тє вид., перероб. і доп.-К.: Знання, 2007.-495 с.
5. Павицкая З.И. Формирование коммуникативных умений студентов в условиях аудиторного обучения…дис. канд. пед. наук: спец-ть 13.00.08 “Теория и методика проф. образования”. – Казань, 1999.- 175 с.
6. Подласый И.П. Продуктивная педагогика. Книга для учителя.-М.: Народное образование, 2003.- 496 с.
7. Сучасний словник іншомовних слів/ [уклали Скоп ненко О.І., Цимбалюк Т.В.].-Київ: Вид-во “Довіра”, 2006.- 788 с.
8. Формування міжкультурної компетентності у процесі викладання гуманітарних дисциплін. Методичні рекомендації для викладачів вищої школи. Фонд Сприяння демократії Посольства США в Україні, 2007.-24 с.-[Ел. ресурс] – режим доступу: http:// www. civicua.org| library| view.