Досліджено особливості понять місцеві запозичення та позики місцевим бюджетам та визначено їх спільні та відмінні риси. Проаналізовано показники місцевих запозичень за останні роки. Визначено шляхи удосконалення здійснення місцевих запозичень.

Ключові слова: місцевий бюджет,  місцеві запозичення, позики місцевим бюджетам, облігації місцевих позик.

Исследовано особенности понятий местные заимствования и заём местным бюджетам и определено их общие и различные черты. Проанализировано показатели местных заимствований за последние годы. Определено пути улучшения осуществления местных заимствований.

Ключевые слова: местный бюджет, местные заимствования, заём местным бюджетам, облигации местных займов. 

There were investigated the peculiarities of such notions as local borrowings and loans to local budgets, determined their common and different characteristics, analyzed local borrowings indices for last years and defined ways of improving the realization of local borrowings. 

Key words: local budget, local borrowings, loans to local budgets, local borrowings obligations.

Постановка проблеми. В умовах складних взаємовідносин у бюджетній системі України на рівні «центральний бюджет – місцеві бюджети» стосовно забезпеченості останніх власними фінансовими ресурсами, нестачі таких фінансових ресурсів для виконання власних повноважень місцевими органами влади, а також недостатності фінансових ресурсів на делеговані повноваження (міжбюджетні трансферти) органи місцевого самоврядування змушені здійснювати місцеві запозичення.

При цьому для забезпечення постійних надходжень до місцевих бюджетів потрібно розвивати інфраструктуру регіонів, підвищувати їх інвестиційний потенціал, але разом з цим на сьогодні в більшості випадків це зробити не можливо, адже державі і місцевим органам влади не вистачає коштів навіть на покриття поточних видатків в тому числі видатків за захищеними статтями. Така ситуація стає замкнутим колом, коли немає коштів на підтримання місцевої інфраструктури, зменшуються надходження місцевих бюджетів, місцеві бюджети залучають позики, збільшуючи в подальшому витрати на їх обслуговування, що в подальшому знову зупиняє регіональний розвиток.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В сучасній економічній літературі проблеми муніципальних (місцевих) запозичень досліджуються в працях Буковинського С. А., Бураковського І. В., Гайдуцького П. І., Кириленко О. П., Луніної І. О., Берадзе Г. Р., Кравченко В. Н., Муратова В. А. та інших.

Ці автори у своїх публікаціях здебільшого досліджуються аспекти сутності та формування вітчизняного ринку муніципальних облігацій, що як на наш погляд часто ототожнюється з ринком місцевих запозичень, а також проблеми та можливості розвитку фінансової самостійності та забезпеченості органів місцевого самоврядування за рахунок здійснення місцевих позик.

Мета статті полягає у визначенні особливостей українського досвіду здійснення місцевих запозичень органами влади адміністративно-територіальних одиниць.

Виклад основного матеріалу. Для повного висвітлення всіх аспектів теми нашого дослідження, на нашу думку перш за все потрібно розмежувати два поняття пов’язаних із залученням місцевими органами влади фінансових ресурсів: позики місцевим бюджетам та місцеві запозичення.

Згідно Бюджетного Кодексу України позики місцевим бюджетам здійснюються за рахунок фінансових ресурсів Єдиного казначейського рахунка на покриття тимчасових касових розривів та/або на суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів. Такі позики можуть бути і короткостроковими (до 3 місяців) і середньостроковими. Відповідні позики надаються без нарахування відсотків на тіло позики.

Щодо місцевих запозичень, то вони здійснюються з метою фінансування бюджету розвитку бюджету Автономної Республіки Крим, міських бюджетів та використовуються для створення, приросту чи оновлення стратегічних об’єктів довготривалого користування або об’єктів, які забезпечують виконання завдань Верховної Ради Автономної Республіки Крим та міських рад, спрямованих на задоволення інтересів населення Автономної Республіки Крим і територіальних громад міст [1]. З такого трактування законодавством поняття місцевих запозичень чітко простежується їх інвестиційне спрямування, покликане забезпечувати регіони промисловими та соціально необхідними об’єктами.

При цьому місцевими бюджетами можуть залучатися місцеві запозичення лише за певних умов згідно чинного бюджетного законодавства.

• сукупний обсяг запозичень до місцевого бюджету не може перевищувати обсягу дефіциту бюджету розвитку місцевого бюджету на відповідний рік;
• кошти від розміщення облігацій, які отримує емітент, залучаються до фінансування лише бюджету розвитку відповідного місцевого бюджету;
• видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10% видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу;
• місцеві запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад триста тисяч жителів;
• загальний обсяг місцевого боргу та гарантованого Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста боргу станом на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 200%, хоча для міста Києва зроблено виняток – 400 %, середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюджету розвитку [2].

Незважаючи на те, що місцеві запозичення мають багато переваг, особливо муніципальні облігації, для місцевих бюджетів все ж обсяг таких запозичень залишається низьким.

Так на основі рисунка 1 проаналізуємо динаміку місцевих запозичень у формі муніципальних облігацій за період 2008-2012 років.

Рис. 1 Обсяг випуску облігацій місцевих позик на ринку цінних паперів України протягом 2008-2012 рр.

Такі різкі коливання на ринку муніципальних облігацій перш за все були спричинені декількома подіями: світовою фінансовою кризою коли за період 2008-2009 років обсяг випуску місцевих облігацій скоротився майже втричі до 370 мільйонів гривень, що було спричинено на думку експертів масовим неповерненням коштів за такими облігаціями (з 31 випуску облігацій місцевої позики погашено лише 8, а решта були реструктуризовані або перейшли на вторинний (спекулятивний) ринок цінних паперів); відмовою Міністерства фінансів України реєструвати місцеві запозичення у рамках домовленостей з МВФ про скорочення загального державного боргу частиною якого є і місцевий борг та дефіциту бюджету України, хоча вже у 2011 році було дозволено здійснювати запозичення містам, які приймають Євро-2012, а також для реструктуризації заборгованості, щоб уникнути дефолту; підготовка України до Євро-2012.

Основних позичальників місцевих органів влади та суми запозичень наведено в таблиці 1.

 Таблиця 1

Перелік зареєстрованих випусків облігацій місцевих позик

в Україні за 2008-2012 рр.

*Побудовано на основі джерел 3,4

Причинами здійснення таких запозичень були, або здійснення капітальних (здійснення капітального будівництва, покращення місцевої інфраструктури) видатків, або реструктуризації старих заборгованостей. Детальніше про причини здійснення місцевих запозичень органами місцевої влади наведено у таблиці 2.

Таблиця 2

Напрями цільового використання запозичених коштів при емісіях місцевих облігацій

*Побудовано на основі джерела 2

Варто зазначити, що на сьогодні при дослідженнях місцевих запозичень переважна частина науковців аналізують здебільшого ринок муніципальних облігацій: об’єм таких запозичень, структуру за регіонами, інколи навіть напрямки використання, проте, на нашу думку, при дослідженні місцевих запозичень не слід ототожнювати їх з місцевими облігаціями, їх ринками, адже у структурі таких запозичень можуть бути, і кредити: зовнішні та внутрішні, і місцеві гарантії для комунальних підприємств, позики від міжнародних організацій. Інколи кредити від банків та інших фінансових установ можуть в декілька разів перевищувати облігації внутрішньої місцевої позики, тому на них також слід звертати увагу при дослідження для виявлення реальних справ з місцевими запозиченнями на місцевому рівні.

На основі таблиці 3 вибірково можемо побачити приблизну структуру місцевих запозичень відповідних місцевих рад.

Таблиця 3

Структура місцевих запозичень і гарантій окремих місцевих рад України

*Побудовано на основі Реєстру місцевих запозичень та місцевих гарантій Міністерства фінансів України

На основі таблиці 3 можемо зробити висновок, що загалом місцеві запозичення є досить вигідним залученням коштів місцевими бюджетами, адже такі значні фінансові вливання в бюджети розвитку наведених в таблиці міських рад могли б стати базою щодо розвитку місцевої інфраструктури, проте існують і певні негативні моменти з такими запозиченнями: основними кредиторами місцевих бюджетів є вітчизняні банки (кредити, купівля облігацій внутрішньої місцевої позики), що здебільшого можуть спекулювати на процентних ставках і з місцевими облігаціями.

Проаналізувавши особливості вітчизняного досвіду місцевих запозичень можна виділити такі їх переваги та недоліки (табл. 4).

Таблиця 4

Переваги та недоліки місцевих запозичень в Україні

–   Сума випуску облігацій обмежена лише законодавством;

–   Висока конкуренція між кредиторами сприяє зниженню відсоткових ставок;

–   Місцева влада налагоджує безпосередні стосунки з інвесторами;

–   Розкриття інформації про фінансовий аспекти місцевих позик сприяє підвищенню загальної довіри до органів управління;-   Недостатній інтерес потенційних інвесторів;

–   Відсутність системи регулювання діяльності ринку муніципальних цінних паперів;

–   Обмежений доступ інвесторів до інформації про діяльність емітентів муніципальних цінних паперів;

–   Відсутність розвиненої інфраструктури фондового ринку;

–   Випуск облігації може зайняти досить багато часу;

–   Детальне розкриття фінансової інформації вимагає витрат часу працівників органів місцевого самоврядування міст

–   Значні видатки на одержання кредитного рейтингу.

*Побудовано на основі джерел 5,6

Висновки. Врахувавши особливості здійснення місцевих запозичень в Україні можна виділити наступні заходи удосконалення цього процесу:

–         формування конкретних інвестиційних програм, під які беруться позики;

–         підвищення кваліфікації фахівців, які здійснюють розміщення місцевих позик;

–         вирівнювання дохідності МЦП з дохідністю за облігаціями внутрішньої державної позики;

–         заохочення різних суб’єктів господарювання до вкладання коштів у муніципальні цінні папери;

–         забезпечення цільового використання запозичених коштів;

–         створення  системи  моніторингу  та  контролю  за  місцевими запозиченнями та зокрема муніципальними  облігаціями;

–         розробка довгострокових стратегій розвитку регіону, з врахуванням фінансових можливостей, які включатимуть опис розмірів місцевих запозичень та потреб, на які вони беруться.

На сьогоднішній час запозичення до місцевих бюджетів можуть вирішити багато проблем територіальних громад. Проте національна система здійснення місцевих запозичень знаходиться на стадії становлення і подальший розвиток якої має місце лише за умов врегулювання багатьох питань, які стосуються функціонування фінансового ринку, зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, а також удосконалення чинного механізму здійснення запозичень.

 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бюджетний кодекс України – [Електронний ресурс], доступний з – http://zakon.rada.gov.ua
2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» – [Електронний ресурс], доступний з – http://zakon.rada.gov.ua
3. Барабан Л. М. Перспективи розвитку ринку муніципальних цінних паперів в Україні / Барабан Л. М. – Реформування економіки в умовах глобалізації, Financial space №4(4) 2011р. С. 15-21
4. Нехайчук Д. В., Нехайчук Ю. С. Місцеві позики та їх розвиток в Україні / Нехайчук Д. В., Нехайчук Ю. С. – Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского, Серия «Экономика и управление». Том22 (61) 2009 р. №1 С. 65-70
5. Усков И. В. Становление рынка местных займов в Украине: международный опыт / Збірник наукових праць Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України – 2012. Випуск 34 – [Електронний ресурс], доступний з – http://www.nbuv.gov.ua
6. Шут С. О. Зарубіжний досвід інвестиційної взаємодії центру та регіонів у програмах економічного розвитку / Шут С. О. – Комунальне господарство міст Науково-технічний збірник №108 2013 р. С. 87-97
7. Національна бібліотека імені В. І. Вернадського – [Електронний ресурс], доступний з – http://www.nbuv.gov.ua