Сьогодні, в час реформ, особливо актуальною стає проблема ефективності функціонування місцевих бюджетів, правильності обрахунку дохідної та витратної частини, того чи іншого бюджету, їх структури.

Актуальність дослідження полягає в пошуку оптимальної структури доходів та видатків місцевих бюджетів для забезпечення їх фінансової незалежності та зростання розвитку регіонів країни, що загалом вплине на розвиток України, а також у важливості дослідження ефективності діяльності місцевих бюджетів і визначення шляхів збільшення доходів, покращення функціонування міжбюджетних відносин та напрямків вдосконалення видаткової частини.

Проблемам дослідження бюджетних відносин присвячені праці вітчизняних та зарубіжних учених: В. Пинзеника, О. Азріліяна, С. Булгакової, Л. Василенко, О. Василика, Віллема де Вріса, В. Гейця, М. Назарова, В. Опаріна, В. Полозенка, Л. Сафонової, В. Федосова, В. Хижняк, С. Юрія та інших. Зокрема, питання щодо формування дохідної частини місцевих бюджетів розглядалися в наукових працях С.Бейлі, Ш.Бланкарта, С.Слухая, А.Максюти, Л.Дробозіної, Л.Павлової, Д. Томасі, Р. Ролкера, Р. Алена, Р. Зоді та інших.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні шляхів вдосконалення формування доходів та підвищенні ефективності використанні видатків місцевих бюджетів у фінансовій системі  України на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Місцеві  бюджети,  з  одного  боку,  є  складовою  частиною  бюджетної  системи держави,  а  з  іншого  –  складовою  частиною  місцевих  фінансів  і  віддзеркалюють певну систему економічних відносин. Ці  економічні  відносини  виникають  у  двох  площинах:  у  процесі  формування  доходів  різних  рівнів  місцевих  бюджетів,  і  при  їх  використанні  як  цільових  фондів  грошових  коштів  місцевих  органів  самоврядування. Незважаючи  на  велику  різницю  між  доходами  і  видатками  місцевих  бюджетів,  характерним  для  цих  двох  напрямків  є  те,  що  вони  –  носії  розподільних  відносин  і  мають  однакове  призначення  –  найповніше  задовольняти  потреби  регіону.  У  процесі  розподілу  вартості  валового  внутрішнього  продукту  шляхом  формування  та  використання  місцевих  бюджетів  грошові  відносини  виникають  між  бюджетами  середньої  ланки  та  вищими  бюджетами,  підприємствами  комунальної  форми  власності,  закладами  соціально-культурної  сфери  та  населення  регіону.  Тому  особливістю  місцевих  бюджетів  є  те,  що  вони  відображають  певну  чітко  обмежену  частину  грошових  відносин,  які  функціонують  на  окремій  території.

Ключову роль у становленні системи самостійних місцевих бюджетів відіграють їхні доходи та способи, на основі яких вони формуються.

Власні доходи забезпечують принцип самостійності бюджетів усіх рівнів, включаючи і державний бюджет України. 

Важливим дохідним джерелом місцевих бюджетів є кошти що передаються до них з Державного бюджету, які в бюджетній практиці називаються бюджетними трансфертами. Згідно Бюджетного кодексу такими трансфертами є: дотація вирівнювання, додаткова дотація, субвенція та кошти що передаються до Державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів [2].

Формування бюджетних видатків починається на стадії планування. За основу береться очікуване виконання бюджету за видатками за попередній період. Звітні дані про виконання бюджету за видатками, що є в розпорядженні як Міністерства фінансів України, так і фінансових органів, як правило, за півріччя доповнюються оцінкою очікуваного виконання показників за видатками за період, який залишається до кінця року. Аналіз звітних показників і оцінка перспективи до кінця року дають змогу визначити очікуване виконання бюджету за видат­ками. З одержаних видатків виключаються ті, яких не буде у плановому році.

Бюджетні видатки мають певний економічний зміст, зумовлений суспільним способом виробництва, природою та функціями держави. Вони відіграють вирішальну роль у задоволенні потреб соціально-економічного розвитку країни.

Фінансова забезпеченість адміністративно-територіальної одиниці характеризується наявними ресурсами та відображає спроможність місцевих органів влади виконати покладені на них завдання відповідно до законодавства, тобто фінансову забезпеченість можна трактувати як збалансованість між потребами адміністративно-територіальної одиниці та її можливостями.

Таблиця 1.1

Динаміка складу доходів місцевих бюджетів України за 2008-2010 роки

Як видно з таблиці 1.1, за досліджуваний період спостерігалися неоднозначні тенденції в змінах суми доходів місцевих бюджетів. Так, в 2009 році спостерігалося зменшення суми доходів в порівнянні з 2008 роком на 2,9 млрд. грн. (2,11 %) до 134,56 млрд. грн., що було спричинено спадом в економіці, відповідно погіршенням фінансового стану платників податків (основних надходжень до бюджету) і зменшенням сум акумульованих коштів. Проте на відміну від 2009 року, в 2010 році сума доходів місцевих бюджетів зросла на 24,84 млрд. грн. до майже 160 млрд. грн., що можна назвати досить позитивним. Проте досить негативним в даному випадку є те, що дане зростання було забезпечене більше зростанням суми офіційних трансфертів (15,4 млрд. грн.), а не власних доходів, що за період 2009-2010 року зросла на 9,5 млрд. грн. Тоді як в 2009 році зменшення в порівнянні з 2008 роком було спричинене насамперед зменшенням суми власних доходів на 2,8 млрд. грн. Загалом сума доходів місцевих бюджетів згідно звіту на 1 січня 2011 року становила 159,4 млрд. грн., з яких 80,5 млрд. грн. або 50,51 % – власні доходи, а 78,9 млрд. грн. або 49,49 % – офіційні трансферти.

Протягом 2008-2010 років структура доходів місцевих бюджетів України була майже незмінною. В 2008 році основну частку становили власні доходи (53,74 %), в 2009 році їх частка зменшилась до 52,79 %, внаслідок зменшення суми власних доходів більшими темпами ніж офіційних трансфертів. В 2010 році зменшення продовжувалось і частка власних доходів становила 50,51 %, проте в даному випадку причиною стало зростання суми офіційних трансфертів на 24,18 %, тоді як сума власних доходів зросла на 13,35 %.

В абсолютному значенні загальна сума видатків місцевих бюджетів України характеризувалася неоднозначною тенденцією (табл. 1.2).

Таким чином, в 2009 році сума видатків місцевих бюджетів зменшилась на 2,74 млрд. грн., а в 2010 році – 23,51 млрд. грн. Дані тенденції були зумовлені зменшенням в 2009 році видатків на такі функції, як громадський порядок, безпека та судова влада (на 2,02 млрд. грн. або 91,54 %), видатків на економічну діяльність (на 6,17 млрд. грн. або 48,86 %), видатків на жилого-комунальне господарство (на 1,30 млрд. грн. або 15,22 %) та суми коштів, що передаються із загального фонду бюджету до бюджету розвитку (на 3,13 млрд. грн. або 69,94 %).

Протилежну тенденцію мали у 2009 році сума видатків на освіту зросла  на 3,44 млрд. грн. (8,74 %), соціальний захист і соціальне забезпечення на 3,99 млрд. грн. (17,13 %) та на охорону здоров’я на 2,84 млрд. грн. (10,83 %). В 2010 році зростання забезпечувалося за рахунок зростання знову ж таки видатків на освіту на 8,17 млрд. грн. (19,07 %), видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення на 7,97 млрд. грн. (29,22 %) та видатків на охорону здоров’я на 6,96 млрд. грн.

Також спостерігалося зростання в 2010 році видатків на загальнодержавні функції на 1,9 млрд. грн. (22,91 %), на економічну діяльність (на 1,36 млрд. грн.) та на духовний і фізичний розвиток на 1,25 млрд. грн. Проте варто зазначити, що продовжувала зменшуватися сума видатків на житлово-комунальне господарство (на 2,64 млрд. грн. в 2010 році).

На сьогодні видатки місцевих бюджетів України мають соціальний напрямок, оскільки за останні три роки основна їх частина спрямовувалася на охорону здоров’я, освіту та соціальний захист і соціальне забезпечення (згідно функціональної класифікації).  Тоді як зовсім незначна частина видатків спрямовувалась на економічну діяльність, житлово-комунальне господарство, охорону навколишнього природного середовища. Так, з 2008 року частка видатків на освіту постійно зростала з 28,35 % до 31,93 % в 2010 році. Частка видатків на охорону здоров’я також постійно зростала з 18,85 % в 2008 році до 22,53 % в 2010 році. Аналогічні тенденції спостерігалися в динаміці видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення (з 16,74 % в 2008 році до 22,05 % в 2010 році). Це було зумовлено тим, що постійно зростали соціальні стандарти, рівень заробітної плати працівників бюджетних установ, тобто поточні видатки.

Поряд з вище зазначеними тенденціями постійно зменшувалась частка видатків на економічну діяльність (з 9,09 % в 2008 році і до 4,88 % в 2010 році) та житлово-комунальне господарство (з 6,13 % в 2008 році до 2,87 % в 2010 році). Причинами були недостатність коштів і відповідно невиплата, оскільки ці види видатків не відносяться до захищених статей бюджету. Міжбюджетні трансферти займали близько 5 % і їх частка також постійно зменшувалася. Найменшу частку займали видатки на громадський порядок, безпеку і судову владу (близько 2 %) та охорону навколишнього природного середовища (близько 0,5 % в 2010 році).

Відповідно до статистики, було визначено, що на даний час в Україні перспективними шляхами збільшення власних доходів місцевих бюджетів має стати:

– ефективне введення та справляння податку на нерухомість;

– диференціація ставок податку з доходів фізичних осіб в залежності від доходу, при цьому введення великих штрафів за тінізацію заробітної плати та нелегальне працевлаштування;

– введення податку за перепродаж землі;

– реформування комунального господарства з використанням зарубіжного досвіду та дотримуючись принципів демонополізації, конкуренції, ефективного надання послуг.

Література:

1. Бюджетний кодекс України за станом на 29 квітня 2011 р. №2456-VI – [Електронний ресурс]. – Доступно с. http://www.zakon.rada.gov.ua
2. Андрейченко О. Нові підходи до формування дохідної бази місцевих бюджетів // Економіст. – 2008.- № 11. – С. 38 – 40
3. Бюджет та економіка. Основні тенденції 2010 року / Щербина І. Ф., Рудик А. Ю., Зубенко В. В., Самчинська І. В.; ІБСЕД, Поект «Зміцнення фінансової ініціативи», USAID. – К.: ДГВПП «Зовнішньоторгвидав України», 2010. – 12 с.
4. Герасимчук З.В., Вахович І.М., Камінська І.М. Фінансова політика сталого розвитку регіону. — Луцьк: Надстир’я, 2009. — 220 с.
5. Дем’янчук О.І. Місцеві фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – Острог: Вид-во. НУ “Острозька академія”, 2005. – 88 с. – С. 24-26
6. Інститут бюджету та соціально-економічних досліджень [Електронний ресурс]. – Доступно с. http://www.ibser.org.ua