Методологічні засади антикризового управління підприємствами

Анна Навроцька Факультети/інститути, Студентські публікації, Економічний No Comments

Навроцька А. М.
магістрантка, Національний університет «Острозька академія»

Науковий керівник:
Іванчук Наталія Володимирівна
к.е.н, доцент кафедри фінансів, обліку і аудиту

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ

У статті досліджено поняття антикризового управління, визначено та проаналізовано функції, методи та складові механізму антикризового управління.

Ключові слова: антикризове управління, функції антикризового управління, механізм антикризового управління, методи антикризового управління.

Постановка проблеми. Однією з ключових проблем сучасного розвитку світової фінансової системи є забезпечення її фінансової стійкості. Кризові явища, що вразили світову економіку, суттєво вплинули на погляди зарубіжних та вітчизняних учених та економістів практиків відносно стійкості, вразливості та прогнозованості розвитку світових фінансових ринків. Фінансові кризи безпосередньо впливають на фінансовий стан суб’єктів господарювання та вимагають розробки ефективного антикризового управління на рівні підприємств.

Аналіз останніх досліджень та постановка завдання. Проблемам антикризового управління присвячені наукові праці ряду вітчизняних вчених, зокрема В. О. Василенка, І. О. Щербань, О. Д. Гудзинського, Н. В. Дація, С. М. Іванюти, С. Я. Салиги, К. С. Салиги, Н. М. Сіренко. Серед  зарубіжних науковці варто згадати С. С. Бузановського, Н. А. Горелову, А. Г. Грязнову, Й. Шумпетера. Разом із тим, потребують систематизації методологічні засади антикризового управління підприємств.

Мета дослідження полягає в систематизації методологічних засад антикризового управління підприємством на основі з’ясування його сутності, функцій, методів та механізму.

В умовах подій всесвітньої епідемії, що загрожує нормальному функціонуванню підприємства, набуває актуальності антикризове управління, яке допоможе підтримати або зміцнити положення підприємства на ринку.

Антикризове управління – це система управлінських заходів щодо діагностики, попередження, нейтралізації та подолання кризових явищ та їх причин [1].

Система антикризового управління на підприємстві є міжфункціональною підсистемою, яка, з одного боку, повинна виконувати функції, що притаманні будь-якій системі управління (планування, організація, мотивація, координація та контроль), а, з іншого боку, виконання цих функцій має специфічну спрямованість:

  • своєчасна ідентифікація кризових явищ, що існують зовні та всередині підприємства;
  • розробка та впровадження заходів щодо запобігання, ліквідації або пом’якшення впливу негативних факторів на діяльність підприємства;
  • прискорена та дієва реакція на зміни у зовнішньому оточенні;
  • розробка та можливість введення в дію таких механізмів (управлінських, фінансових, організаційних), які б навіть у складній ситуації (наприклад, на межі банкрутства) могли забезпечити вихід підприємства з такого стану з найменшими витратами [2].

Виділяють три основних типи антикризового управління, а саме: активне управління, реактивне управління та планове управління.

Активне управління найчастіше використовується на невеликих підприємствах, керівництво яких спеціально не займається моніторингом середовища та прогнозуванням. Реагування починається з моменту, коли зібранні дані свідчать про те, що погіршення результатів діяльності підприємства незворотні і необхідно прийняти спеціальні заходи. При такому порядку дій часто втрачається необхідний час для простих та недорогих  заходів, що можуть вивести з кризи.

Реактивне управління притаманне великим підприємствам зі значним досвідом успішної роботи. Керівництву цих підприємств часто буває недостатньо переконливих даних для того, щоб з його боку швидко прореагували. Початок реагування запізнюється по відношенню до моменту раціонального початку реальних дій [2].

Планове управління здійснюється за рахунок структурного економічного прогнозу, що дозволяє скористатися відповідними заходам до настання негативних явищ. З усіх вищезгаданих типів антикризового управління плановий є найбільш ефективнішим, оскільки надає змогу запобігти настанню кризи або ж полегшити її наслідки.

Отже, здійснення антикризового управління на підприємстві пояснює проблеми, які виникли в діяльності підприємства, дозволяє подолати важкий період, координує діяльність підприємства, знижує ризик банкрутства і ліквідації, сприяє мобілізації, раціональному розподілу і використанню ресурсів підприємства.

Впровадження механізму антикризового управління ґрунтується на загальних принципах і функціях, які притаманні управлінським процесам.  Вся сукупність функцій та повноважень, які необхідні для управлінського антикризового впливу, створюють систему антикризового управління.

І. О. Щербань вбачає зміст механізму антикризового управління у складній системі, орієнтованій на запобігання виникненню кризових явищ та усунення несприятливого впливу зовнішнього і внутрішнього середовища, що дозволяє зберегти і збільшити конкурентні переваги підприємства завдяки переважно власним ресурсам [3].

Виокремлюють такі методи антикризового управління:

  • Тактичні:
    1. Даунсайзинг – можливості підприємства адаптуватися до умов внутрішнього та зовнішнього середовища шляхом зменшення виробничих потужностей та чисельності персоналу підприємства відповідно до реального попиту та ринкових можливостей;
    2. Санація – сукупність заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного та соціального характеру, спрямованих на швидке покращення фінансових показників підприємства за рахунок зміни структури активів та пасивів підприємства;
    3. Моніторинг – дослідження, оцінка та прогноз стану навколишнього середовища в зв’язку з господарською діяльністю підприємства;
    4. Контролінг – функція у системі управління підприємством, яка аналізує та координує систему виконання виробничих програм у порівнянні з плановими показниками [4].
  • Стратегічні:
    1. Диверсифікація – розширення сфери діяльності суб’єкта господарювання в будь-якому напрямі, щоб не бути залежним від одного ринку; застосовується на початку створення підприємства, при перших ознаках кризи;
    2. Регуляризація – формування системи стратегічного планування та управлінського обліку; створення комплексної системи фінансового контролю та планування; створення автоматизованої системи обліку; впровадження повноцінних маркетингових служб тощо;
    3. Реінжиніринг – перепроектування бізнес-процесів підприємства за рахунок скорочення зайвих ланок та операцій в бізнес-процесах, зайвих витрат часу та інших ресурсів;
    4. Реструктуризація – здійснення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм господарювання, які можуть забезпечити підприємству фінансове оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва;
    5. Злиття – об’єднання підприємств (шляхом створення нової юридичної особи або приєднання підприємств до головного підприємства), у результаті якого власники (акціонери) підприємств, що об’єдналися, здійснюватимуть контроль над усіма чистими активами об’єднаних підприємств;
    6. Ліквідація – припинення діяльності підприємства, виключення його з реєстрів, зняття з обліку в податкових органах та фондах соціального страхування [5].

Методи тактичного управління спрямовані на швидке покращення фінансових показників підприємства, тобто подолання наслідків кризи, тоді як методи стратегічного управління скеровані на якісні характеристики, такі, як інвестиційна привабливість, конкурентоспроможність тощо.

Також варто зазначити, що до основних нормативно-правових документів антикризового управління в Україні слід віднести Конституцію України, Господарський Кодекс України та Кодекс України з процедур банкрутства.

Механізм антикризового управління застосовується відповідно до ситуаційного підходу управління. Виділяють три основні види механізму антикризового управління (рис.1), а комплексне застосування механізму антикризового управління забезпечує конструктивну реакцію на зміни, які загрожують нормальному функціонуванню підприємства.

Рис. 1. Структурно логічна схема вибору механізму антикризового управління.
Джерело: [7]

Механізм антикризового управління є засобом впливу на послідовність і взаємообумовленість економічних процесів, що забезпечують конструктивну реакцію на зміни, які загрожують нормальному функціонуванню підприємства.

Висновки. Отже, механізм антикризового управління враховує цільове спрямування антикризового управління та деталізує його структурні елементи (принципи, мету, потребу, функції, методи, інструменти, нормативно-правове забезпечення, фактори впливу та рівні управління), які спрямовані на виявлення, недопущення та ліквідацію кризових явищ шляхом реалізації на стратегічному, тактичному та оперативному рівнях управління.

Методи тактичного управління спрямовані на швидке покращення фінансових показників підприємства, тобто подолання наслідків кризи, тоді як методи стратегічного управління скеровані на якісні характеристики, такі, як інвестиційна привабливість, конкурентоспроможність тощо.

Література:

  1. Черненко В. А., Шведова Н. Ю. Антикризисное управление : учебник и практикум для академического бакалавриата. 2-е изд., перераб. и доп. Москва : Издательство Юрайт, 2017. 417 с. URL: http://virtua.nsaem.ru:8001/mm/2018/000240748.pdf (дата обращения: 15.05.2020).
  2. Антикризове управління підприємством / за заг. ред. З. Є. Шершньової. Київ : КНЕУ. 2007. 680 с.
  3. Балаклицька М. О., Юшко С. В. Механізми антикризового фінансового управління на підприємстві. Образование и наука. 2014. № 4. С. 38–43.
  4. Шпурова О.О. Сутність, завдання та принципи антикризового управління. Держава та регіони. Економіка та підприємництво. 2009. №1. С. 228–232.
  5. Науменко А.П., Гаврилко Т.О. Антикризове управління підприємством. Проблеми підвищення ефективності інфраструктури : збірник наукових праць. 2010. Вип. 25. URL: http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/PPEI/article/download/518/502 (дата звернення: 15.05.2020).
  6. Бешинський Д. Ю. Антикризове управління: економічний зміст та методи реалізації. Сучасні підходи до управління підприємством : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. 2016. URL: http://conf.management.fmm.kpi.ua/proc/article/view/66170 (дата звернення: 15.05.2020).
  7. Коротков Э. М. Антикризисное управление : учебник для бакалавров. Москва : Издательство Юрайт, 2014. 406 с.  URL: https://cdn1.ozone.ru/multimedia/1009510068.pdf (дата обращения: 15.05.2020).
, , ,

Залишити відповідь