Завдання статті – розглянути й узагальнити специфіку концепту вогонь у романі Рея Бредбері “451◦ за Фаренгейтом”.

 Ключові слова: контекст, лексико-семантичне поле, семантична структура, принцип.

 The task of the article is to review and summarize the specifics of the concept of fire in the novel “Fahrenheit 451” by R. Bradbury.

Key words: context, lexic-semantic field, semantic structure, principle.

Рей Бредбері – оригінальний американський письменник XX століття, який є автором 800 творів й з іменем якого пов’язане одне з найбільш  неоднозначних феноменів художньої літератури – антиутопії. Роман “451◦ за Фаренгейтом” як текст потребує постійного прочитання, але поліфонічність читання породжує велику кількість інтерпретацій, витлумачень. Головний герой роману – тридцятирічний Гай Монтег – пожежник. Він людина зі світу майбутнього, яке змальоване в романі, як міська антиутопія. Тому в центрі лексико-семантичного поля знаходиться лексика зі значенням “вогонь”, “горіти”, “спалювати”.

Актуальність теми дослідження зумовлена загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень, що полягають у вивченні лексико-семантичного поля концепту “вогонь”, а саме у романі Рея Бредбері “451 за Фаренгейтом”.

Метою публікації є розширене уявлення про художній концепт “вогонь”  у романі Рея Бредбері “451◦ за Фаренгейтом”.

Об’єктом роботи є оригінальний та перекладні тексти роману Рея Бредбері “451◦ за Фаренгейтом”.

Предметом публікації виступає лексико-семантичне поле (ЛСП) іменника “вогонь”, що дає змогу мотивувати наявність різних семантичних відношень між його одиницями.

Уся духовна діяльність людини, її контакти зі світом – результати пізнання – формують глобальний образ цього світу, що існує у свідомості людини, і має назву “картина світу” [1, с.124]. Водночас кожне етнічне утворення має свій спосіб сприйняття і пояснення світу, який відображається мовою цієї етноодиниці. Закріплені в значеннях різних слів і висловів уявлення такої етноодиниці про світ у своїй сукупності утворюють відповідну єдину систему поглядів і установок, які різною мірою поділяються усіма носіями мови, що одержала назву “мовна картина світу”. Отже, мовна картина світу – це “відбражені в категоріях і формах мови уявлення певного мовного колективу про будову, елементи і процеси дійсності; цілісне відображення мовою всього сутнісного в людині і навколо неї; реалізоване засобами мовної номінації відображення людини, її внутрішнього та навколишнього світу” [2, с. 124].

Головний герой роману – тридцятирічний Гай Монтег – пожежник. Він людина зі світу майбутнього, яке змальоване в романі, як міська антиутопія. Тому в центрі лексико-семантичного поля знаходиться лексика зі значенням “вогонь”, “горіти”, “спалювати”.

Паралельні конструкції дають можливість інтерпретувати вогонь як: полум’я: “ Thunder falling downstairs. The whole world pouring down. The fire gushing up in a volcano. All rushing on down around in a spouting roar and rivering stream toward morning” (“Грім падає з неба. Світ вивергає зливу. Полум’я бухкає вулканом. Усе кружляє, мчить бурхливим потоком, водяним ревучим смерчем назустріч ранку”) [3, c.206]; спалення: “Montag sat in his chair. Below, the orange dragon coughed into life” (“Монтег сидів. Унизу закашляв і ожив жовтогарячий дракон” ) [3, c.225];

Безпосередньо із семантикою вогню пов’язаний також образ пожежника. Перше знайомство з персонажем малює людину, яка задоволена своїм життям, своєю роботою, станом речей взагалі. А посмішка на обличчі несе в собі ніби закодовану інформацію стосовно майбутнього героя. У майбутньому, яке зображене Реєм Бредбері,  розуміння професії пожежника зазнало певних модифікацій. Пожежні команди не борються із вогнем, а скоріше навпаки, – відшукують книги та піддають їх вогню. Можна припустити, що все життя для такої людини виявляється лише сценарієм, за яким неможливо жити.

Очевидно, що пожежа є кінцевою стадією розвитку семи інтенсивності для образу вогню.  Більше того, пожежа  є переходом від кількості в якість: тому пожежа –  це не просто сильний вогонь, з точки зору семантики, логіки, а якісно нова ситуація горіння, домінантою якої стає ідея лиха, загрози життю, знищення сталих орієнтирів. Більшу частину англійської лексики з семантикою “пожежі” складають деривати коренів з вихідним значенням “горіти”, а для означення пожежі найбільш активно використовуються деривати кореня *pal-. Використання корня *žeg– пояснюється спеціалізацією семантики поля: деривати корнів *gor- і *pal- означають пожежу стихійну, не контрольовану, а деривати корня *žeg– означають контрольоване, усвідомлене спалення.

Зустріч із дівчиною Кларисою порушує стабільність звичайного існування героя. Як наслідок  – герой приходить до висновку, що щасливим це безглузде існування за законами інерції назвати не можна. Він відчуває навколо порожнечу, відсутність теплоти, людяності. Тому номінація вогонь значно активніше починає розвивати саме негативно-оцінний семантичний компонент “руйнівна сила”, практично затемнюючи позитивні значеннєві варіанти. Автор ідентифікує процес спалення із нищівною стихією вогню, а тому використовує відповідну номінацію як багатозначний конотат, що є стрижневим для оформлення контекстів із загальним значенням “катастрофа”, “небезпека”, “лихо”, “смерть”, “трагедія” тощо.

У семантичній структурі ряду лексем до базового значення додається сема інтенсивності (пор.: полум’яний вогонь, яскравий вогонь, полум’я), тобто сильний яскравий вогонь (що співвідноситься з процесом розгортання). Лексема пожежа включає наступне тлумачення: пожежа – сильне полум’я, що охоплює і знищує все, що може горіти, створює небезпеку для життя людей, а також є самим горінням, знищенням чогось вогнем [4, c. 234]). Лінгвіст О.А. Стишов [5, с. 212] зауважує, що на одиницю нижчого рівня (слово) тисне одиниця вищогопорядку (текст). «Переносне значення з’являється поступово на основі повторюваних і підхоплюваних мовцями ряду переносних вживань, у яких міститься нетрадиційне бачення реалій, подій, явищ, ситуацій» [5, с. 212-213].

Образ вогню зазнає  й таких осмислень: його сяяння підносить, ушляхетнює та надихає, дарує надію; на цій основі слово контекстуально синонімізується з дзеркалом, світлом, смолоскипом. Вогонь, виступаючи як символ світла набуває абстрагованого значення, але у ньому асоціативно присутні приховані колористичні семи, які часто актуалізуються завдяки особливій текстовій організації. Традиційною у літературі є колористична ознака жовтого (червоного) вогню. У Рея Бредбері ця тенденція представлена імпліцитно й підтримується контрастом темряви й світла, ночі й дня або подається через контраст гарячого й холодного, ніжності й жорстокості, червоного й чорного кольорів.

Отже, аналіз лексико-семантичного поля вогонь Рея Бредбері виявляє різноманітність прозових осмислень його складників при спільній ідейно-естетичній спрямованості. Компоненти поля, вжиті в прямому значенні, несуть як відбиток естетичних уявлень, так і  збагачують підтекстні характеристики конототивними семами; кольоропозначення входять до складу лексеми. Важливого значення в організації лексико-асоціативного поля набувають ті образи, що втілюють сутність творчого доробку автора, частина з яких має типологічно-індивідуальний характер.

Список літератури:

1. Верхотурова К.С. Вогонь у зображенні мови. // Філологія і людина. – 2008. – №4. – 230с.
2. Черниш Т.О. Слов’янська лексика в історико-етимологічному висвітленні (гніздовий підхід): Монографія. – К.: Либідь, 2003. – 341 с.
3. Бредбері Рей “451° за Фаренгейтом” /Переклад Євгена Крижевича Джерело: Р. Бредбері. Марсіанські хроніки. –  К.: Дніпро, 1988. 592 с. – С.: 195-324 //  Режим доступу: Сканування та коректура: Daymos, SK (ae-lib.org.ua), 2004
4. Словарь русского языка: в 4 т. – Т.2. – М.: Прогресс, 1981–1984. – 791с.
5. Стишов О.А. Українська лексика кінця ХХ століття: (на матеріалі мови засобів масової інформації). – К.: Пугач, 2005. – 388 с.