Ключові аспекти співробітництва Канади та США у сферах безпеки і оборони

Кузьменко Андрій Павлович

Студент 6 курсу, спеціальність «Міжнародні відносини»

Науковий керівник

Матвійчук Наталя Володимирівна

к.і.н., старший викладач 

 

У статті проаналізовані ключові аспекти співробітництва між Сполученими Штатами Америки та Канадою у сферах безпеки і оборони. Розглянуто ряд нормативно-правових документів, що були укладені між Канадою та Україною в цей період. Також досліджено взаємодію обох держав на різних рівнях у політичному, економічному, гуманітарному та військовому напрямках.

Ключові слова: США, Канада, асиметрія, безпека, оборона, оборона, оборона, CANUSTEP.

 

 Актуальність теми. Природно, що уряди двох країн сьогодні дуже активно співпрацюють один з одним в питаннях безпеки і оборони. Наразі відносини між Канадою й США у галузях безпеки й оборони являються змістовними й багато у чому унікальними. Обидві держави займають майже увесь північноамериканський континент і відділені від інших держав океанами. Вказаний фактор, а також чинник історичної й культурної спорідненості стали передумовами формування безпосереднього військового й політичного союзу в рамках Північної Америки. 

Виклад основного матеріалу. Специфічною рисою союзництва цих держав являється суттєва асиметрія між ними, яка виражається як у кількісних, так і якісних показниках. 

При цьому зрілий різновид асиметрії, стан комплексної взаємозалежності й правильне керівництво асиметричними взаєминами сприяли установленню відносної рівноправності між Канадою й США у вказаних сферах, унаслідок чого двосторонні переговори досить часто завершуються результатами, симетричними і рівно-наближеними до інтересів як США, так і Канади.

Основою канадсько-американського оборонного й безпекового партнерства є концепція «оборони проти допомоги». Орієнтовно століття тому до політичної еліти Канади прийшло розуміння того, що США особливо ретельно відносяться до проблем національної безпеки, з огляду на що вони готові до будь-яких кроків для максимального ефективного захисту власної території, мешканців, а також цінностей. Як переконані Д. Баррі й Д. Братт, «канадсько-американська безпека характеризується взаємозалежністю. Як наслідок, Канада не тільки не може ігнорувати вимоги США у сфері безпеки, але і відокремитися від наслідків американських рішень у даній сфері». З огляду на вказане, стратегічним вибором Оттави виявилася зазначена концепція, у відповідності до якої невелика держава повинна переконати велику за розміром і значенням державу-сусіда у спроможності себе захистити від будь-якого потенційного зовнішнього ворога, і у такий спосіб уникнути військової присутності потужної держави-сусіда на власній території під приводом «військової допомоги».

Реалізація стратегії «оборони проти допомоги» може характеризуватися двома формами: 

1) самостійне підтримання обороноздатності малої країни; 

2) партнерство із більшим сусідом. 

Дослідники зазначають, що до 1938 року Канада за відсутністю реальних зовнішніх загроз офіційно здійснювала самостійну і незалежну політику безпеки й оборони. Однак уже в 1938 році президент США Ф. Д. Рузвельт і прем’єр-міністр Канади М. Кінг обмінялися офіційними заявами, які можуть вважатися початком заходів по співробітництву в сфері безпеки на території Північної Америки, а, відтак, і переходу до другої форми утілення стратегії «оборони проти допомоги». 

При вказаних обставинах американський президент зазначив, що Сполучені Штати не стоятимуть осторонь у випадку загрози безпеці Канади, а М. Кінг запевнив Вашингтон, що Оттава докладатиме усіх зусиль, щоби не дозволити ворогам проникнути на територію Сполучених Штатів через Канаду. В 1940 р. оборонна й безпекова взаємодія офіційно була закріплена т.зв. Огденсбурзькою угодою. Про розуміння важливості додержання Канадою стратегії «оборони проти допомоги» свідчать слова генерал-майора канадської армії М. Поупа: «Нам треба більшою мірою остерігатися ослаблення довіри із боку США щодо нашої безпеки, аніж ворожих дій».

За ряд років союзницьких відносин між Канадою й США було сформовано ряд механізмів двосторонньої взаємодії: укладено понад 80 угод у галузі оборони, більше 250 меморандумів щодо порозуміння між обома відповідними оборонними відомствами, сформовано близько 145 двосторонніх форумів, у рамках яких обговорюються актуальні проблеми у галузі безпеки й оборони.

Найбільш головною структурою співпраці між Оттавою й США являється Об’єднане командування аерокосмічної оборони Північної Америки (НОРАД), яке було створене у 1958 році. НОРАД являється двосторонньою організацією, що направлена на попередження аерокосмічних загроз і контроль над аерокосмічним простором у північноамериканському регіоні. З продовження угоди про НОРАД (травень 2006 року) до напрямів функціонування організації був доданий морський компонент. Щодо високого рівня канадсько-американської взаємодії свідчить той факт, що головнокомандувач НОРАД призначається і підпорядковується президенту Сполучених Штатів і прем’єр-міністру Канади.

Найвищим двостороннім форумом у сфері оборони являється Постійна об’єднана рада оборони, сформована 1940 р., згідно з уже згаданою Огденсбурзькою угодою. Рада очолюється двома співголовами – від канадської й американської сторони, – які підзвітні президенту США і прем’єр-міністру Канади. Зустрічі Ради відбуваються 2 рази на рік по черзі у кожній країні.

Військова співпраця на оперативно-стратегічному рівні реалізується Канадсько-американським комітетом із військового співробітництва, який був створений в 1946 р.

Важливим двостороннім інструментом взаємодії між Оттавою й Вашингтоном у галузі оборони являється Канадсько-американська програма тестування й оцінки (CANUSTEP), розпочата у 1983 році, у рамках якої Канада й Сполучені Штати можуть взаємним чином використовувати оборонні інфраструктури для тестування й оцінки військових технологій.

Крім того, Канада й США є також тісними партнерами у галузі військової промисловості. За Угодою щодо розподілу оборонної продукції, яка була підписана у 1956 р., канадські фірми характеризуються правом брати участь у тендерах на контракти в американській оборонній галузі на однакових умовах з американськими корпораціями. Водночас із 1963 року, згідно з Угодою про участь у розвитку оборони, канадські компанії отримують сприяння у ході розробки товарів для збройних сил Сполучених Штатів. Як вказано у канадській «Білій книзі з оборони» 1994 року, вказані домовленості ґрунтуються на тій засаді, що, враховуючи взаємозалежний тип північноамериканської оборони, обидві держави здобувають переваги від економії за рахунок активізації виробництва за умов спеціалізації. 

Наразі Канада прагне займати власну нішу в сфері військової промисловості, спеціалізуючись на: розробці й постачанні тренажерів для підготовки пілотів гелікоптерів і розробці належних тренувальних програм; виробництві бортового радіоелектронного устаткування для винищувачів; сервісному обслуговуванні літаків і гелікоптерів та ін. Проте, звичайно, мотивація укладання вказаних угод була продиктована не тільки економічними, але й політичними розрахунками. Таким чином Сполучені Штати прагнули активізувати участь Оттави у північноамериканській і північноатлантичній системах безпеки, а Канада, у свою чергу, прагнула посилити власні позиції в оборонній сфері.

Важливо наголосити на такому аспекті взаємодії США в Канади у сфері безпеки як охорона спільного кордону. В 2011 р. була впроваджена комплексна ініціатива С. Харпера й Б. Обами за назвою «За межами кордонів: загальне бачення безпеки й конкурентоспроможності» (Beyond the Border: A Shared Vіsіon for Perіmeter Securіty and Competіtіveness):

• Обмін міграційною інформацією – із 2012 р. країни спільно використовують біометричну інформацію і з 2013 р. надають один одному розширену інформацію (background checks). Це послужило сприянням для прийому Канадою понад 30 тис. сирійських біженців.
• На постійній основі обмінюються інформацією про тих, кому заборонені польоти (no-fly lіsts).
• На території Канади діє Управління транспортної безпеки (TSA) для того, щоб не перевіряти ще раз багаж пасажира після прибуття в США, що полегшило життя сотням тисяч мандрівників і аеропортам.
• Це ж стосується вантажів, переміщуваних на пасажирських літаках.
• У прикордонних штатах працює спільний радіозв’язок правоохоронних органів і екстрених служб.
• США й Канада використовують понад 40 загальних радіолокаційних датчиків для забезпечення повітряної безпеки.

Кілька ініціатив (у тому числі загальна система перевірки безвізових мандрівників) була припинена із приходом до влади адміністрації Д. Трампа й була відновлена в 2021 р.

Важливим питанням безпеки є теракти 11 вересня 2001 р. і американо-канадський кордон. Із 9:45 ранку (після того як перший літак урізався в першу вежу Всесвітнього торгового центру) до ранку 14 вересня жоден цивільний літак (крім літаків медичної служби й поліції) не піднявся в повітря, не приземлився й жоден не був допущений до прольоту над територією США. Водні й наземні кордони США були переведені на особливий режим роботи, була значно знижена їхня пропускна здатність. Це позначилося на десятках тисяч пасажирів по усьому світу.

На 9:45 ранку 11 вересня в повітрі перебували понад 500 літаків, що направлялися на північ США. Частину вдалося розвернути, а майже 300 літаків, більше 30 тис. пасажирів, що слідували у США, були допущені в Канадські аеропорти.

Найбільший удар прийняв на себе острів Ньюфаундленд – у місті Гандер з населенням 10 тис. чоловік виявилося 7 тис. пасажирів, нечисленні готелі моментально заповнилися й тоді жителі міста відкрили для пасажирів свої будинки, а школи Ньюфаундленду організували групи підтримки літнім пасажирам – молоді люди допомагали їм зв’язатися з родичами, забезпечували харчуванням і збирали відомості про необхідні медикаменти. Відповідна ініціатива американців не змусила себе чекати – під час одного з перших рейсів з Ньюфаундленду в Нью-Йорк 17 вересня 2001 р. пасажирка літака Ширлі Брук-Джонс запропонувала зібрати гроші для канадських школярів. До кінця польоту було зібрано 15 тис. доларів, а до 2014 року «Фонд пасажирів 11 вересня» зібрав 1,5 млн. доларів на стипендії школярам Ньюфаундленду.

Кордон між США та Канадою відображає взаємовідношення американського й канадського суспільства. У ряді прикордонних районів штатів Нью-Йорк і Мен донині збереглися будинки, через які пройшов кордон між США й Британською Канадою. Наприклад, бібліотека й Оперний театр Хаскелла – перетинає міжнародний кордон Квебека й Вермонта. Будинок має дві різні адреси: 93 Касуелл-Авеню, Вермонт, США й 1-а Черч-Стріт, Квебек, Канада. У віддалених районах не мають знаходитися пункти контролю, на дорогах, по лісистим районам поблизу кордону, по залізничних коліях хоч і розташовані приховані датчики, однак перетинання кордону лишається відносно вільним.

Таким чином, ключові аспекти політики США й Канади у сферах оборони й безпеки є вираженням тісних і активних взаємин військового співробітництва між обома країнами, в яких провідну роль відіграють саме Сполучені Штати, а підпорядковану роль – Канада.  

Список використаних джерел та літератури

1.  Barry D., Bratt D. Defense Against Help: Explaining Canada-U.S. Security Relations. American Review of Canadian Studies. Spring 2008. Vol. 38, Issue 1. P. 63. (дата звернення: 12.2022)

2. Bow В. The Politics of Linkage: Power, Interdependence, and Ideas in Canada-US Relations. Vancouver: UBC Press, 2009. 270 р. (дата звернення: 12.2022)

3. Barry D., Bratt D. Defense Against Help: Explaining Canada-U.S. Security Relations. American Review of Canadian Studies. Spring 2008. Vol. 38, Issue 1. P. 63. (дата звернення: 12.2022)

4. Mandate of National Defence and the Canadian Armed Forces [Електронний ресурс]. URL: http://www.forces.gc.ca/en/about-us.page. (дата звернення: 12.2022)

5. NORAD at 40. Historical Overview [Електронний ресурс]. URL:https://fas.org/nuke/guide/ usa/airdef/norad-overview.htm. (дата звернення: 12.2022)

6. NORAD, USNORTHCOM and Canadian Joint Operations Commmand Commander Sign Cooperative U.S./Canada Documents [Електронний ресурс]. URL: https://www.northcom.mil/Newsroom/Article/563647/norad-usnorthcom-and-canadian-joint-operations-commmand-commander-sign-cooperat. (дата звернення: 12.2022)

7. 1994 Defence White Paper / Department of National Defence. Ottawa : Minister of Supply and Services Canada, 1994. (дата звернення: 12.2022)

8. Canada-United States relations [Електронний ресурс]. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Canada%E2%80%93United_States_relations#Military_and_security. (дата звернення: 12.2022)

9. Дубрей В. 9/11 і Канада. Канадська енциклопедія. 26 січня 2015 року [Електронний ресурс]. URL: https://www.thecanadianencyclopedia.ca/en/article/canada- and-911 (дата звернення: 12.2022)