УДК 811.111+81.42’55

О.А. Лященко

Національний університет ім. Тараса Шевченка

Київ

 

У статті проаналізовано лексико-стилістичні ресурси, за допомогою яких реалізується категорія емотивності в англомовних статтях геологічної тематики. Стверджується, що в порівнянні з колективними працями одноосібним статтям притаманний вищий ступінь емоціогенності. 

Ключові слова: емотивність, емоціогенність тексту, науковий текст

В статье проанализированы лексико-стилистические ресурсы, с помощью которых реализуется категория эмотивности в англоязычных статьях геологической тематики. Утверждается, что по сравнению с коллективными трудами единоличным статьям присущая более высокая степень эмоциогенности.

Ключевые слова: эмотивность, эмоциогенность текста, научный текст

The article analyzes the lexical and stylistic resources which help realize the category of emotivity in the English geological articles. It is stated that a higher degree of emotionality is intrinsic to the works written by one author in comparison with those written by a group of authors.

Keywords: emotivity, emotionality of text, scientific text

 

У сучасному науковому дискурсі емотивність як невід’ємна категорія тексту перебуває у фокусі методологічного вивчення низки гуманітарних дисциплін: теорії пізнання, наукознавства, психології наукової творчості, теорії наукового дискурсу, психолінгвістики, комунікативної лінгвістики, а також стилістики наукового тексту.

У рамках антропоцентричного підходу в лінгвістиці трактування наукового тексту як результату когнітивного та емоційного осягнення дійсності знайшло своє втілення в працях Л. Бабенко [1], А. Вежбицької [4], Є. Вольфа [5], Н. Данилевської [6], С. Іонової [7], Н. Лукьянової [10], В. Маслової [12], Н. Разінкіної [15], В. Телії [16], В. Шаховського [17], [18] та ін. Висвітленню елементів експресивності в конкретних галузях присвячено статті В. Костенко, І. Сологор, [8], Н. Пільгуй [13] та ін. Однак поза увагою вітчизняних вчених залишається емоціогенність текстів геологічної тематики, що обумовлює актуальність такого напряму дослідження. Мета цієї статті – проаналізувати лексико-стилістичні ресурси, за допомогою яких реалізується категорія емотивності в статтях з геології.

Джерельною базою стали 150 наукових текстів, надрукованих у журналах Geology Journal, Journal of Geography and Geology, Journal of Petroleum Geology протягом 2010-2013 рр.

В межах традиційної стилістики тексту характеристика наукового стилю опиралась на запропоновану В. Виноградовим класифікацію мовних стилів на основі трьох функцій мови: спілкування, повідомлення й впливу. Розмовному стилю найбільш відповідає функція спілкування, науковому й офіційно-діловому – повідомлення, публіцистичному й літературно-художньому – впливу [14, с. 54]. Однак нині в науковій думці спостерігається акцентуація на прагматичному аспекті комунікативного повідомлення за узагальненою схемою автор→текст→читач, і наукова праця не становить винятку.

Цікавим трактуванням прагматичної стратегії тексту видається теорія мови як інструменту соціальної влади Р. Блакара. На його думку, будь-який процес мовленнєвого спілкування має на меті комунікативну функцію впливу, і тому він не може бути нейтральним [3, с. 97]. Схожий погляд висловлює і представниця комунікативної лінгвістики В.А. Маслова: «зміст тексту є потенційно емоціогенним, тому що завжди знайдеться реципієнт, для якого він буде значимим. Емоціогенність змісту тексту – це, в кінцевому рахунку, емоціогенність фрагментів світу, відображених у тексті» [11, с. 21]. Однак не слід забувати, що екстратекстуальним джерелом цих фрагментів є конкретний автор, який створює і компонує їх за певною прагматичною стратегією. Суб’єкт мовлення не тільки вибирає доречні форми вербалізації певного змісту, він змушений вибрати певну точку зору, «зайняти позицію», для того, щоб ефективно донести свою думку до реципієнта [3, с. 114-116]. У науковій праці вчений також повинен переконати читача в цінності та істинності представлених міркувань, підібрати низку аргументів, пояснень, уточнень і т.д., іншими словами, зайняти успішну, «правильну» комунікативну позицію. Для досягнення поставлених прагматичних цілей суб’єкт наукового мовлення використовує власний пізнавальний стиль, і чим більше він відривається від старого знання про об’єкт, обґрунтовує понятійний апарат нового знання, вдається до власних міркувань, пояснень, прикладів і т.д., тим більше виявляє себе індивідуальний стиль вченого. На думку Н. Данилевської, у науковій праці вчений оприявнює свою «пізнавальну оцінку» (ПО) старого знання та власного внеску в досліджувану проблему. ПО поєднує 2 невід’ємні аспекти людського пізнання – когнітивний (вказує на зв’язок з раціональною сферою пізнання) та емотивний (вказує на зв’язок з емоційною сферою пізнання) [6, с. 31]. Автор користується емотивними засобами для увиразнення, привернення уваги читача до важливих моментів комунікативного повідомлення, закладеного в науковому тексті. Суголосні твердження про нерозривну єдність когнітивного та емоційного начала у психіці людини висловлюють і інші науковці [9], [ 15], [17], [18].

Чим же відрізняється категорія емотивності від емоційності? У сучасній науковій думці окреслилися дві протилежні позиції: деякі дослідники вважають їх синонімічними або визначають емотивність як один з виявів емоційності. Цілком слушно автор поняття «емосема» В.І. Шаховский вважає, що емотивність − це «характерна для мови семантична здатність виражати системою своїх засобів емоційність як факт психіки, відображені в семантиці мовних одиниць соціальні та індивідуальні емоції» [17, c. 24]. Змістовою складовою емотивності постає суб’єктивне оцінювання індивідом певних подій, явищ і т. д. На нашу думку, категорія емотивності в науковому тексті слугує для віддзеркалення ставлення вченого до 1) старого знання (заперечення або схвалення), 2) до власних міркувань, дослідів, результатів дослідження і т.д., (впевненість або невпевненість), 3) читацької аудиторії (якщо це професійна аудиторія або ж текст орієнтований на нефахівців – складність комунікативного повідомлення може варіювати) і, як наслідок, 4) до лексико-стилістичних ресурсів (план вираження), за допомогою яких створюється наукова праця (вибір відповідної термінології, орієнтація на загальноприйнятий етикет наукового мовлення, пошук стилістичних засобів увиразнення власних ідей, привертання уваги читача). Тому й доцільно досліджувати специфіку експлікації емотивності на усіх зазначених рівнях.

Попри різні термінологічні визначення категорії емотивності, сучасні дослідники погоджуються, що вона є невід’ємним конститутивним фактором у тексті незалежно від його жанру та функцій. Текст є продуктом свідомості автора, яка, в свою чергу, органічно поєднує логічне та емоційне сприйняття дійсності. Як зауважує Н. Данилевська, «завдяки емотивній оцінці раціональні мислиннєві (когнітивні) дії автора отримують психологічну корекцію і постають у тексті в більш відточеному, вивіреному варіанті. Можна сказати,що емотивний план оцінки виступає по відношенню до когнітивної діяльності автора в якості додаткового (але не менш важливого!) механізму, що утворює смисл і сам текст» [6, с. 32].

Яким чином категорія емотивності вербалізується в науковому тексті? Типові риси наукового стилю – дотримання строгої писемної традиції, чіткий синтаксис, логічна послідовність викладу, використання термінів і слів, позбавлених образності, вживання «затертих» кліше, метафор, фразеологізмів тощо. Будь-яке відхилення від закономірних рис цього стилю пробуджує увагу читача, «деавтоматизує» його сприйняття конкретної наукової праці. Варто зазначити, що демократизація наукової думки в останні десятиліття більше торкнулася гуманітарних наук, у той час як сфера природничих знань зберігає свою герметичність і вірність традиціям загальноприйнятого наукового етикету. Емоціогенність тексту на лексичному рівні найбільш виразно виявляє себе у формах вербалізації суб’єкта наукового викладу та, як уже зазначалось, в оцінці старого і нового знання, висуванні власних думок та гіпотез.

Одразу слід зазначити, що персоніфікація суб’єкта комунікативного повідомлення нехарактерна для англомовних статей геологічної тематики. Частково цей факт можна пояснити тим, що стаття нерідко відображає напрацювання кількох учених або й цілої групи. Тому вживання займенників we, our, us є найбільш частим: «In this study, we integrate new source and reservoir rock analytical data for the Fula sub-basin into the regional framework of the Muglad Basin, and investigate the differences between petroleum accumulations in the Fula sub-basin and those elsewhere in the Muglad Basin» (Journal of Petroleum Geology, Vol. 36(1), 2013, P. 45). Варто зазначити, що в одноосібних статтях не рідко за нейтральним we можна легко експлікувати сигнали суб’єктивного мовлення, як, наприклад, у такому фрагменті: «Furthermore, we can take advantage to solve many forensic problems. The most popular application of forensic geology relates to legal investigations which can be very applicable for Iran. In addition to normal application of forensic geology in common criminology, it has high capacity to relieve some terrible destructive actions such as terrorism which is a serious problem in our neighborhoods.» (Journal of Geography and Geology, Vol. 2, No. 1, 2010, P. 77). Як показало дослідження, в одноосібних статтях з персоніфікатором «I» аксіологічна оцінка автора, індивідуальний пізнавальний стиль може виявляти себе ще виразніше: «I argue this failure can largely be explained by a combination of: (1) relaxing the Corporate Auto Fleet Efficiency (CAFE) standards during the 1990s, (2) a deliberate ramping-up of Saudi production in the 1980’s to flood the market with oil, thereby, driving down prices and furthering the economic pressures on the Soviet Union as its foreign exchange earnings plummeted while trying to maintain a costly arms race with the U.S.A., (3) a complete lack of meaningful research and development by the American auto and trucking industries in technologies that would sever the connection to petroleum based fuels or substantially reduce it, and (4) a failure to reassess the Cold War stratagem regarding oil in a post Cold War setting especially given the industrialization of China and India and the accentuated instability associated with Islamist movements in the Middle East. The only bright spot is that the U.S. economy is not as oil intensive relative the 1970’s. Although true, this statement is predicated on the off-shoring of much industry to China and other developing countries, and consequently hides or masks, oil dependency relative to the plethora of manufactured goods purchased regularly by American consumers» (Journal of Geography and Geology; Vol. 5, No. 3; 2013, P. 47-48). Іншими словами, коли в колективному авторстві індивідуальний пізнавальний стиль губиться за готовими кліше, то в одноосібних статтях мовлення суб’єкта викладу увиразнюється за рахунок оціночних сигналів, на лексичному рівні це емотивні прикметники, прислівники, дієслова, на стилістичному – свіжі метафори, порівняння.

У ставленні до попередніх напрацювань у сфері наукового інтересу вченого простежуються, як правило, дві модальності: схвалення або критика. Варто зазначити, що аналіз статей із різних джерел показав досить стриману позитивну оцінку інших вчених, найбільш часто вживані в схвальному контексті емотивні лексеми – «proper» або «properly» (i.g. properly analyzed, properly referred to the issue, etc.). Якщо дослідники погоджуються з поглядами своїх колег, то, як правило, звертаються до їхніх напрацювань без розлогих схвальних коментарів.

Навпаки, критичне ставлення до тверджень, гіпотез та знахідок попередників має значно ширші ресурси вербалізації та легко прочитується у таких фразах: «these problems are very briefly described», «inadequate information on … the issue», «inadequately tackled issue», «little further exploration work was undertaken», «dubious concerns», «this point is moot», «this is just simply untrue», на думку дослідників, їхні попередники «pay insufficient attention», «give little attention» (i.g. to certain problems), а інколи звучить і неприховане заперечення: «Subjectively, to this writer’s chagrin, a corrigendum of Iannicelli incorrectly showed a 850 km horizontal scale bar and this correctively should instead be 850 m towards measurement of the lowland, gigantic, oriented DeKalb mounds» (Journal of Geography and Geology, Vol. 5, No. 2; 2013, P. 37).

Емотивні лексичні засоби також наявні в ознайомлювальному описі досліджуваної проблеми або місцевості, яка опинилась у фокусі уваги науковців. Як правило, вони зустрічаються в інтродуктивній частині статті (Introduction) або виділяються в окремий змістовий блок Background, Discussion тощо: «However, importantly, the petrography of the igneous rocks here is strikingly similar to that of the onshore, east-west Jurassic dyke swarm», «Jordan has a huge potential of oil shale in the subsurface. […] The dramatic increase of oil prices worldwide has negatively affected the overall Jordan’s Economic» (Journal of Geography and Geology, 2013, Vol 5, № 3, P. 14), Серед інших прикладів вживання емотивної лексики у цій частині можна назвати прикметники challenging, considerable, enormous, great, important, incongruent, interesting, obvious, rapid, remarkable, significant, sharp, tremendous, trustworthy, reliable, unprecedented, weak, прислівники dramatically, especially, even, highly, really, paradoxically, strikingly, surprisingly, truly, словосполучення типу a graceful expression of alternative energy, a fertile frontier та ін.

Слабша емоціогенність заявлена у частині власне авторського дослідження, в якій представлені, як правило, обробка даних, результати і висновки (Results та Conclusion). За шкалою впевненість/невпевненість в отриманих результатах, іншими словами, новому знанні, перевага надається останній модальності. Вона виражена здебільшого за допомогою дієслів appear, assume, attempt, can, could, imply, may, propose, suggest, прикметників possible, probable, відповідно прислівників possibly, probably та ін.: «Our work suggests that the formation of new subduction zones in Atlantic-type oceans may not require the spontaneous foundering of its passive margins. Instead, subduction can be seen as an invasive process that propagates from ocean to ocean». (Journal of Geology, August 2013, V. 41, Р. 831), «The porosity and permeability measurements on small plug samples are probably not fully representative of the effective permeability of the reservoir rock at a larger scale» (Journal of Geography and Geology, Vol. 5, No. 3, 2013, Р. 26). Варто зазначити, що у цій частині дослідження автори повністю слідують науковому етикету, скромно оцінюючи власний внесок у дослідження.

Наступним питанням залишається чи не найважливіше – знаки присутності образу читача в науковій праці, які виходять за рамки лексико-стилістичних засобів виразності. Як справедливо зазначав ще Барт, „на перший погляд здається, що знаки розповідача значно помітніші й численніші, ніж знаки читача (наратор частіше говорить „я”, а не „ти”); насправді знаки читача є складнішими, аніж знаки розповідача; так, кожного разу, коли розповідач припиняє „зображати” і повідомляє про факти, які він добре знає, але які невідомі реципієнту, виникає читацький знак: адже немає сенсу в тому, щоб розповідач інформував сам себе про те, що він і так знає” [2, с. 409-410]. Іншими словами, структура самого тексту, поділ на абзаци, вставні конструкції з метою прояснення потенційно незрозумілих думок та ідей, риторичні питання і т.д. експлікують бажання автора максимально ефективно вербалізувати конкретне комунікативне повідомлення для кращого розуміння реципієнта. Не має потреби ще раз наголошувати на послідовному, логічному викладі як однієї з ознак наукового стилю. Прикметно, що далеко не всі автори вдаються до вживання власне емотивних лексем у своїх працях, однак знаки присутності образу читача прочитуються в усіх працях. Такими знаками можна вважати 1) інверсію («Of specific concern in this report, are gigantic, NE-SW oriented mounds that measure from 400 m to 1.2 km in their longest dimension» (Journal of Geography and Geology, Vol. 5, No. 2; 2013, P. 31), 2) вставні конструкції, які виражають оціночне ставлення суб’єкта мовлення (In spite of the presence of large-scale crossbedding and associated variations in grain size, this result is not surprising given the lack of significant diagenetic heterogeneity (fractures, stylolites, karsts, vugs and cemented layers) in the rock volume sampled. (ib. Р. 18), та вказують на зв’язок думок, послідовність їх викладу («Finally, the subrounded micrite MF4 was interpreted to result from a later phase of leaching of low-Mg micrites» (ib. Р. 17) 3) вставлені конструкції, в тому числі в дужках, для додаткового роз’яснення, привернення уваги читача («In this research the dependent variables were selected to be the soil type (e.g. sand, clay, silt) and its associated properties (e.g. shear strength and unit weight).» (Journal of Geography and Geology, Vol. 5, No. 3, 2013, Р. 24), 4) використання дієслів у наказовому способі («Note the wavy subsurface of the basal till.» (ib. Р. 29), 5) риторичні питання («What impact would removal of ethanol have on gasoline prices since its removal would produce an instantaneous demand for another 650,00 barrels of oil per day?» (ib. Р. 47), 6) поділ тексту на абзаци (окремі смислові блоки).

Підсумовуючи вище сказане, варто зазначити, що будь-який науковий текст має оціночну, емотивну функцію, яка проявляється більш чи менш експліцитно на таких рівнях: 1) оцінка автора старого знання, 2) ставлення автора до нового знання (власних ідей та результатів досліджень), 3) ставлення автора до читача (рівень професійності реципієнта). Відповідно до цих факторів та особливостей власного пізнавального стилю науковець займає певну «позицію», точку зору в тексті й вибирає такі лексико-стилістичні, синтаксичні та графічні засоби, які, на його думку, допоможуть ефективно вербалізувати комунікативне повідомлення тексту, переконати читача в істинності нового знання. У наукових одноособових працях емотивна функція на лексико-стилістичному рівні представлена більш експліцитно, ніж у колективних. Здебільшого оціночне ставлення реалізується за допомогою власне емотивних або контекстуально емотивних прикметників та прислівників, рідше – дієслів. На синтаксичному рівні у працях незалежно від авторства простежуються так звані «знаки читача» (виражені здебільшого через вставні та вставлені конструкції, а також риторичні питання), які оприявнюють бажання суб’єкта наукового мовлення привернути увагу реципієнта й переконати його в істинності нового знання. Найбільшою емоціогенністю наукові праці геологічної тематики відзначаються у частинах «Introduction», «Literature review», «Background» та «Discussion». «Results» та «Conclusion» залишаються в рамках наукового етикету – вчені скромно оцінюють власний внесок у досліджуване питання.

 

1. Бабенко Л.Г. Лексические средства обозначения эмоций в русском языке / Л.Г. Бабенко. – Свердловск: Изд-во Урал ун-та, 1989. – 184 с.
2. Барт Р. Введение в структурный анализ повествовательного текста / Р. Барт // Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ–ХХ вв.: Трактаты, статьи, эссе. – М.: МГУ, 1987. – С. 387-422.
3. Блакар Р.М. Язык как инструмент социальной власти // Язык и моделирование социального взаимодействия: Переводы / Р.М. Блакар // Сост. В.М. Сергеева, П.Б. Паршина; общ. ред. В.В. Петрова. М.: Прогресс, 1987. – С. 88-125.
4. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание / А. Вежбицкая. – М.: Русские словари, 1996. – 416 с.
5. Вольф Е. М. Эмоциональные состояния и их представление в языке / E.M. Вольф // Логический: анализ языка: проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. – М.: Наука, 1989. – 288 с.
6. Данилевская Н.В. К вопросу об экспрессивности научного текста / Н. В. Данилевская // Вестник Пермского университета. Сер.: Росийская и зарубежная филология. – 2012. – Вып. 6 (12). – С. 30-36.
7. Ионова С. В. Эмотивность текста как лингвистическая проблема: Дис. … канд. филол. наук: 10.02.19 / С. В. Ионова. – Волгоград, 1998. – 197 с.
8. Костенко В.Г. Сологор І.Н. и др. Лексические средства реализации категории эмотивности в текстах научных медицинских статей / В.Г. Костенко, І.Н. Сологор // Альманах современной науки и образования. – 2012. – № 12 (67). – В 2-х ч. – Ч. I. – C. 73-76.
9. Котюрова М.П. Стилистика научной речи / Учеб. пособие для студентов учреждений выш. проф. образования / М.П. Котюрова. – М.: Издательский центр «Академия», 2010. – 240 с.
10. Лукьянова Н.А. Экспрессивность как семантическая категория / Н.А. Лукьянова // Языковые категории в лексикологии и синтаксисе. –Новосибирск, 1991. – С. 3-23.
11. Маслова В.А. К построению психолингвистической модели коннотации / Маслова В.А. // Вопросы языкознания. – 1989. – № 1. – С. 19-22.
12. Маслова В.А. Некоторые онтологические аспекты эмотивности текста / В.А. Маслова // Язык и эмоции: Сб. науч. трудов. – Волгоград: Перемена, 1995. – С. 184 -191.
13. Пільгуй Н. Мовні засоби експресивності в наукових текстах аграрної тематики / Н. Пільгуй // Вісник Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна. –Сер.: Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов. – 2010. – № 896. – С. 123-130.
14. Плещенко Т.П., Федотова Н.В., Чечет Р.Г. Стилистика и культуры речи: Учеб. Пособие / Под ред. П.П. Шубы. / Т.П. Плещенко, Н.В. Федотова, Р.Г. Чечет. – Мн.: “ТетраСистемс”, 2001. – 544 с.
15. Разинкина Н.М. Стилистика английской научной речи: элементы эмоционально-субъективной оценки. / Н.М. Разинкина. – М.: Наука, 1972. – 168 с.
16. Телия В.Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц. / В.Н. Телия. – М.: Наука, 1986. – 142 с.
17. Шаховский В.И. Категоризация эмоций в лексико-семантической системе языка / В.И. Шаховский. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1987. – 190 с.
18. Шаховский В.И. Эмотивная семантика слова как коммуникативная сущность. Сб.: Коммуникативные аспекты значения. / В.И. Шаховский. – Волгоград: Волгр. пед. ин-т, 1990. – С. 58-67.

Список ілюстративних джерел

1. Lirong D., Dingsheng C. Petroleum Geology Of The Fula Sub-Basin, Muglad Basin, Sudan / D. Lirong, C. Dingsheng // Journal of Petroleum Geology. – January 2013. – Vol. 36(1). – P. 43-59.

2. Mazhari A. An Introduction to Forensic Geosciences and Its Potential for Iran / A. Mazhari // Journal of Geography and Geology. – 2010. – Vol. 2. – No. 1. – P.77-82.

3. Martin M. Southern Minnesota: An Evolving Alternate Energy Frontier / M. Martin // Journal of Geography and Geology – 2013. – Vol. 5. – No. 3. – P. 44-55.

4. Iannicelli M. Misconceivement About the Formation of True DeKalb Mounds in DeKalb County, Illinois/ M. Iannicelli // Journal of Geography and Geology. –2013. – Vol. 5. – No. 2. – P. 31-43.

5. Duarte C., Rosas F.M., Terrinha P. Are subduction zones invading the Atlantic? Evidence from the southwest Iberia margin / C. Duarte, F.M. Rosas, P. Terrinha // Geology. – August 2013. – V. 41. – P. 839-842.