Для забезпечення економічного зростання країни пріоритетним завданням економічної політики є нарощення обсягів інвестицій та покращення їх структури. У ситуації, коли незначною є частка підприємств, що мають ресурси для здійснення інвестицій, а бюджет має переважно соціальну спрямованість, інвестиціями можуть виступати кошти, що обертаються на фінансових ринках. Невід’ємними учасниками інвестиційного процесу сьогодні є комерційні банки, які посідають вагоме місце в усіх сегментах інвестиційного ринку. Фінансування інвестицій у реальний сектор національної економіки через ринок інвестицій і залучення на ці цілі вітчизняних капіталів, через активну участь у даному процесі банків, повинно забезпечити сталий економічний розвиток України. Тому розвиток інвестиційного ринку як невід’ємної частини фінансового ринку та активізація діяльності комерційних банків на ньому набувають важливого значення для подальшого економічного розвитку України.
Теоретичні та практичні засади інвестиційної діяльності комерційних банків посідають вагоме місце в наукових дослідженнях українських вчених: З. Васильченко, М. Денисенка, Р. Комарницької, В. Корнєєва, Б. Луціва, Т. Майорової, А. Мороза, А. Пересади, Р. Пікус, Н. Приказюк, М. Савлука, С. Ткаленко та ін.
Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та зарубіжних вчених з даної проблематики, слід зауважити, що дана тема є досі актуальною. Оскільки банки в Україні джерелом прибутків переважно мали доходи від кредитування та обслуговування рахунків клієнтів, проте після зниження попиту на кредити та зменшення обсягів залучених клієнтів на відкриття рахунків виникла потреба у пошуку інших джерел доходів. Тому існує необхідність банкам активніше здійснювати інвестиційну діяльність, тим самим сприяючи розвитку економіки держави.
Метою дослідження є розробка шляхів удосконалення реалізації інвестиційної діяльності банків на основі теоретичного обґрунтування сутності, особливостей інвестиційної діяльності банків України для забезпечення стабільного й динамічного функціонування банківської системи в умовах ринкового середовища.
Поняття “банківські інвестиції” у сучасній економічній літературі, на відміну від терміна “інвестиції”, акумулює в собі властивості інвестицій взагалі, з певними специфічними формами свого прояву, і трактується як довгострокове вкладення банківських ресурсів (грошових та інших резервів банку) у приватні і державні цінні папери, рухоме й нерухоме майно, інтелектуальні цінності, статутні фонди підприємств, дорогоцінні метали, інноваційні проекти та інші об’єкти вкладення з метою отримання прибутку та поширення корпоративного впливу [3].
Сьогодні вкладення банків в економіку України здійснюється у двох основних формах: пряме фінансування інвестиційних проектів (реальні інвестиції); вкладення
в цінні папери (фінансові активи). До інвестиційних вкладень включені і банківські інвестиційні кредити. Вкладення в цінні папери і надання кредитів формують інвестиційно-кредитний портфель банку [3].
Згідно з нормативних вимогами НБУ інвестиції банку в цінні папери, для їх оцінки та відображення у бухгалтерському обліку, класифікуються так: операції з цінними паперами в торговому портфелі; операції з цінними паперами в портфелі на продаж; операції з цінними паперами в портфелі до погашення; інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.
Ринок цінних паперів за підсумками 2011 року продовжує залишатися банкоцентричним, що проявляється у найбільшій частці банків як у сукупних активах інституційних інвесторів – 94,5 %, так і у сукупній вартості здійснених інвестицій у цінні папери – понад 80 % [5].
За період з 2007 по 2011 рік активи банківської системи України стрімко зростали і за станом на кінець 2010 року наблизились до 1054 млрд. грн. Протягом аналізованого періоду їх обсяг збільшився на 76 %, що свідчить про суттєве зростання фінансового потенціалу банківського сектора. Певною мірою зазначена тенденція торкнулася і обсягів фінансових інвестицій банків – вони зросли в 3 рази та на кінець 2011 року становили 87,7 млрд. грн. Але в той же час необхідно відмітити, що вкладення в цінні папери є незначною складовою банківських активів. Їх питома вага в активах у 2009 році становила 4,5%, а на кінець 2010 року – 8,9%, що значно менше ніж в інших країнах Східної Європи (Чехія – 17,6 %, Польща – 22,3 %) та Єврозони – 34,6 %.
Якщо проаналізувати структуру банківських вкладень у цінні папери за емітентами, то очевидною є переорієнтація банків із корпоративного сектору на державний. В цілому вкладення банків у цінні папери державного сектору на кінець 2010 року становили більше ніж 82 % власного портфеля банків.
Аналізуючи структуру інвестиційного портфеля українських банків, слід зупинитися на існуючих вимогах до відображення вкладень у цінні папери у фінансовій звітності банків. Протягом аналізованого періоду найбільшу питому вагу в портфелі цінних паперів займають цінні папери на продаж, які у 2011 році становили 68,03 %. Проведення торгівельних операцій у порівнянні з інвестиційними значно переважає (89,3 % торгівельних операцій проти 10,7 % інвестиційних у 2007 році до 80,1% і 19,9% відповідно у 2011 році) [5]. Протягом періоду, що аналізується значних змін у структурі портфеля цінних паперів не відбулося, торговельні операції продовжують відігравати провідну роль, однак збільшилась питома вага цінних паперів, що утримуються до погашення.
Щодо довгострокових кредитів, то їх частка в активах банків України була найбільшою у 2009 році – 25,8 %, проте починаючи з 2009 року почала зменшуватися і у 2011 році становила 19,3 %, що було спричинено ще не відновленим у повному обсязі кредитуванням після кризи, в тому числі і довгостроковим кредитуванням. Велика кількість банків досі мають неякісний кредитний портфель, проводять реструктуризацію раніше виданих кредитів і ще не розпочинають кредитування. Протягом 2007-2011 рр. найбільші обсяги довгострокових кредитів були надані комерційними банками України домашнім господарствам. На другому місці за обсягами отриманих довгострокових кредитів нефінансові корпорації.
Особливістю надання банками довготермінових кредитних вкладень у національну економіку є їхня споживча спрямованість, що призводить до звуження можливостей промислового сектора залучати банківські кредити. Спостерігається зміщення пріоритетів банків на користь активізації кредитування споживчих витрат населення, яке не лише поглиблює наявні диспропорції з фінансовим забезпеченням відтворювальних процесів в економіці, а й пригнічує економічне зростання, стимулюючи імпорт товарів.
Отже, як бачимо, хоч обсяги інвестицій і зростали протягом досліджуваного періоду, проте їх частка в активах банків була незначною – 2-9 %, що зумовлено особливостями інвестиційної діяльності банків України. Протягом 2007-2010 років обсяги вкладень у цінні папери сектору загального державного управління постійно домінували і досягли 82 % у структурі цінних паперів банків, у зв’язку із небажанням банків ризикувати. Банківські установи почали надавати перевагу доходам, що отримуються не від володіння цінними паперами, а від проведення торговельних операцій з ними. Протягом 2007-2011 років частка довгострокових кредитів у активах банків перевищувала частку інвестицій в активах, проте з 2009 року почала зменшуватися, у зв’язку з призупиненням кредитування в Україні та великою кількістю прострочених та неповернених кредитів. Найбільші обсяги кредитів були спрямовані в домашні господарства, зокрема на споживчі та іпотечні кредити. Як бачимо, структура кредитного портфелю банків України залишається незадовільною.
Ми вважаємо, що банкам варто диверсифікувати джерела залучення ресурсів шляхом емісії цінних паперів, що забезпечить збільшення пропозиції цінних паперів на ринку, а як наслідок, зростання конкуренції між емітентами за кошти інвесторів, який приведе до активізації ринку цінних паперів. Управління ризиками банківської діяльності вважаємо за доцільне здійснювати також через використання похідних цінних паперів як одного з найбільш ефективних інструментів захисту від несприятливих обставин. Для підвищення якості роботи щодо управління інвестиційною діяльністю доцільно також автоматизувати процеси інвестиційної діяльності. Стратегічною метою реалізації проекту автоматизації є підвищення ефективності інвестиційної діяльності за рахунок вдосконалення системи управління і впровадження сучасних інформаційних технологій управління інвестиціями.
Література
- Закон України “Про банки і банківську діяльність” № 2121-ІІІ від 07.12.2000р., остання редакція від 18.12.2011 р. – [Електронний ресурс]. – Доступно с. http://www.zakon.gada.gov.ua.
- Андросова О. Ф. Інвестиційні операції банків України з цінними паперами / О. Ф. Андросова, Т. А. Афанасьєва // економічний простір. – 2008. – №19. – С. 170-180.
- Васюренко О. В. Банківський менеджмент: Посібник / Васюренко О. В. – К.: Вид. центр “Академія”, 2001. – 320 с.
- Васюренко Л. С. Взаємозалежність розвитку банківського сектору та інвестиційної діяльності в Україні / Л. С. Васюренко // Банківська справа. – 2007.–№1. – С. 25–28.
- Національний банк України. – Режим доступу: www.bank.gov.ua.