Книжки до своїх читачів потрапляють різними шляхами. Цю я знайшов на стенді нових надходжень бібліотеки Альбертського університету. Важко було оминути таке розкішне видання. А потім миттєво привернув увагу сам зміст…

Зі здобуттям незалежності в Україну почали надходити книги зарубіжних українців, в яких аналізувалася політична, культурно-освітня, виховна діяьність укранських організацій за кордоном. Часто акцент в них робився на висвітленні численних здобутків, з відсутністю глибокого аналізу кризових моментів, проблем та недоліків. І це було зрозуміло. В часи існування “імперії зла” намагання зарубіжних українців були сконцентровані на будівництві альтернативної (української) України, України духовної. В цій боротьбі негоже було самому показувати свої слабкі сторони.

Другий етап розпочався з численних відряджень та запрошень українських науковців на стажування в західні університети, де вони отримали нагоду ознайомитися з першоджерелами, в тому числі і англомовними, і дістати глибше уявлення про роль і значення цих українських організацій та окремих осіб (в основному їх провідників) в суспільно-політичному житті відповідних країн. Результатом виявилися монографії, статті, розвідки в українських часописах. Директор Центру канадських студій імені Рамона Гнатишина при Чернівецькому університеті Віталій Макар власне і намагається висвітлити інтеграцію українців у поліетнічне суспільство Канади в рецензованій книзі.

Хотілося би зразу відмітити серйозну джерельну базу дослідження (збірники, статистичні матеріали, енциклопедичні видання, архівні матеріали, преса, спогади, монографії та статті, дисертації, міжмережа тощо, сс. 195-218).

У Вступі автор чітко формулює конкретні питання, які він висвітлюватиме в монографії.

У першому розділі “Дослідження проблеми та її джерельне забезпечення” основна увага зосереджена на стані розробки проблематики та документальних джерелах. Не буду детальніше зупинятися на цих моментах (адже завдання моє – зацікавити, заінтригувати, спокусити потенційного читача прочитати книгу, а не “розжувати” все, так що йому/їй навіть і не захочеться ознайомитися із самим об’єктом рецензії. Український читач сьогодні має вибір, і вибір цей, на жаль, часто не на користь самої української книги). Дослідження хронологічно охоплює більш ніж столітній період (від початків еміграції до наших днів, з певним аналізом джерельної бази також за цей самий період, починаючи зі статті Осипа Олеськіва, надрукованої у Львові в 1895 р.). У цьому розділі автор детально зупиняється на здобутках українського канадознавства (зокрема, відзначає вагомий доробок чернівчан з цієї проблематики), аналізує 25-річну співпрацю науковців Чернівецького та Саскачеванського університетів. Макар детально зупиняється на вкладові київського науковця Володимира Євтуха, львівського вченого Степана Качараби, розглядає погляди деяких російських та польських дослідників. Він слушно зауважує, що “ні в кого не викликає сумніву, що найповніше проблема українських канадців досліджена і, зрештою, продовжує досліджуватися в самій Канаді” (с. 27). Автор аналізує вклад науковців неукраїнського походження, зокрема Джона Вудсворта, Р. Інгленда, Д. Гіббона, Чарльза Янга, А. Лоуера,

Д. Корбетта, Джона Беррі. Віталій Макар не оминає вкладу Володимира Кайє (Кисілевського), Матвія Шатульського, Петра Кравчука, Леоніда Білецького та Петра Мірчука. Він звертає увагу українського читача на гостру боротьбу між ТОУКом (Товариство об’єднаних українських канадців), “прогресистами” та КУКом (Конґрес українців Канади), “націоналістами”, “за впливи на канадських українців, яка, зрештою, закінчилася вже в наш час поразкою ТОУК” (с. 34). Автор говорить про важливість міждисциплінарного підходу до вивчення явищ та процесів, який розпочався з середини 60-x рр. ХХ століття, відзначаючи особливий внесок Михайла Марунчака, Всеволода Ісаїва, Богдана Боцюрківа, Манолія Лупула, Павла Юзика, Ярослава Розумного, Ореста Мартиновича, Френсис Свиріпи, Богдана Кордана, Любомира Луцюка. Макар зупиняється на проблематиці статей двох останніх томів (1998 та 2000 рр.) “Західньоканадського збірника”, виданих в Едмонтоні.

Другий розділ має назву “Історико-політичні передумови інтеграції українців у канадське суспільство”, де автор, зокрема, зупиняється на аналізові впливу соціально-політичних факторів на склад та характер української еміграції до Канади, а також формування української етнічної групи Канади. Віталій Макар притримується традиційної схеми поділу так званих чотирьох хвиль української еміграції в Канаду. Також він закликає врахувати сюди тих українців, які емігрували в Канаду з територій поза межами колишньої УРСР в міжвоєнний період. Автор підтверджує свої висновки статистичними даними, в основному канадськими (зібрані Власом Дарковичем та іншими статистами). Українська етнічна група порівнюється з іншими найбільшими групами населення Канади. Прослідковується динаміка кількості українців, імміграція до Канади протягом 1990-1997 рр. Відзначається значна кількісна перевага поліетнічних над моноетнічними українцями, значний ріст імміграції в Канаду останнім часом з країн Азії та Африки та, відповідно, зменшення частки вихідців з Європи.

Третій розділ, “Соціально-економічні аспекти інтеграції”, присвячений аналізові освітнього рівня канадців українського походження та їхній професійній зайнятості. Прослідковується динаміка росту грамотності та освіченості української громади, роль українських шкіл у цьому процесі, проблеми з двомовними вчителями тощо. Подана інформація про перших українських студентів західноканадських університетів. Діаграми показують рівень освіти української етнічної групи та населення Канади станом на 1981 р., а також рівень освіти української етнічної групи та населення Канади загалом згідно з переписом 1991 р. Зроблено їх всебічний аналіз. Автор висвітлює роль українознавчих програм канадських університеті, створення Канадського інституту українських студій при Альбертському університеті. Подані таблиці показують кількість фермерських господарств міжвоєнного періоду, населення українців Канади за провінціями у % (відсотках), зайнятість українців Канади (1931 1971 рр.): кількість працюючих (доросле населення), професійну діяльність українців Канади, доходи представників української етнічної групи (доросле населення) тощо. Показники української спільноти проаналізовані у порівнянні з показниками інших етнічних груп. Робиться висновок “про достатньо високу мобільність української етнічної групи” (с. 136).

Четвертий розділ, “Українці Канади в громадському та політичному житті країни”, аналізує етнічні організації українців та їх роль в інтегративних процесах, а також українську етнічну групу в політичному та державному житті країни. Подано коротку історію та просвітницьку діяльність ТОУКу, роль та цілі КУКу, Української кооперативної ради Канади (УКРК), Федерації українських канадських професіоналістів та підприємців (ФУКПП). Показано участь українців у політичному житті Канади, підтримку ними тієї чи іншої партії на певному етапі тощо. Автор детальніше зупиняється на ролі окремих політичних діячів, таких як перший український депутат федерального парламенту Михайло Лучкович, сенатор Павло Юзик.

Висновки Макара подано українською та англійською мовами.

В книзі вміщено також Іменний покажчик та Додатки (виступи Михайла Лучковича та дебати, в яких він приймав участь).

Серед незначних огріхів відзначимо описки в англомовних джерелах (особливо в зносках).

Останні публікації в Канаді з вищезазначеної проблематики (500-сторінкова монографія Манолія Лупула з політики багатокультурності, видана в 2005 році Канадським інститутом українських студій; стаття Віка Сацевича, Всеволода Ісаїва та Євгена Дувалка, надрукована в “Журналі українознавства” [Торонто, Nо.1-2, 2006 рік], присвячена четвертій хвилі еміграції в Канаді) послугують авторові подальшим стимулом для продовження свого дослідження та проведення надзвичайно важливого канадсько-українського діалогу з цієї проблематики.

Українське канадознавство поповнилося ще однією книгою. Вимогливий (але об’єктивний) читач винесе їй свій кінцевий присуд/вердикт. Надіємося, він буде позитивним.

Валерій ПОЛКОВСЬКИЙ

м. Сейнт-Альберт, Канада