О.В.Косович
Тернопiльський нацiональний педагогiчний унiверситет
iменi Володимира Гнатюка, м.Тернопiль

В статтi розглянутi проблеми видiлення неологiї, напрямки дослiджень неологiзмiв як мовних феноменiв. Акцентується увага на те, що сáме iснування різних трактувань основної одиниці неології — неологізму — зумовлює різні напрями вивчення цього явища.
Ключовi слова: неологiя, неологiзм, новотвiр, мовний рiвень.
В статье рассмотрены проблемы выделения неологии, направления исследований неологизмов как языковых феноменов. Фокусируется внимание на том, что наличие разных толкований основного понятия неологии — неологизма — обуславливает разные направления изучения данного явления.
Ключевые слова: неология, неологизм, инновация, языковой уровень.
The article deals with the problems of linguistic status of neology in French, neologisms research tendencies are reviewed. The attention is focused on the following: existence of neologism different interpretations cause different neology studying tendencies.
Key words: neology, neologism, new word, language level.

Мова є динамiчною системою, складним механiзмом, що, з одного боку, перебуває у постiйному русi, з iншого — зберiгає ознаки стабiльностi та цiлiсностi, будучи основним засобом комунiкацiї. Очевидно, саме тому питання про мовну змiннiсть, суть, чинники та тенденцiї мовної еволюцiї є та буде одним з центральних у лiнгвiстичнiй науцi.
Інноваційна діяльність є одним із компонентів процесу мовної еволюції. Вважається, що поява нових одиниць відбувається під упливом конкретних зовнішніх, щодо системи мови, і на основі внутрішніх, закладених у самій мові, закономірностей. Дослідження особливостей розвитку словникового складу неможливо проводити без урахування позиції діалектичного підходу до явищ мови в цілому і до словотворення зокрема. Основними є ідеї про взаємозалежність та взаємозумовленість мовних явищ; використовується системний підхід у вивченні об’єктивної реальності.
Найбільш активний розвиток мови здійснюється у галузi лексики, що зумовлено, крім її особливостей порівняно з іншими мовними рівнями, зокрема, більш високим ступенем позамовної детермінованості.
При всій розмаїтості шляхів і форм зміни словникового складу мови основним процесом у розвитку лексики лінгвісти називають процес неологізації, що відображає загальний поступальний рух мови. У зв’язку з орієнтацією сучасної лінгвістики на дослідження процесів розвитку мови, глибоке й всебічне вивчення неологізмів складає беззаперечне зацiкавлення.
Мова є певним впорядкованим та систематизованим об’єктом, пiдсистеми якого є взаємопов’язаними та взаємообумовленими, тому процес неологiзацiї вiдбувається не тiльки на рiвнi лексичної пiдсистеми французької мови, але й на рiвнi iнших пiдсистем. Мовнi новотвори в даному випадку — одна з пiдсистем, що є продуктом взаємозв’язку елементiв мовної ситеми, якi беруть участь в процесi неологiзацiї, що забезпечують розвиток як її лексичного складу, так i всієї мовної системи загалом.
Сьогоднi термiн неологiя осмислюється в ширшому смислi, нiж ранiше, а саме — як наука про новi явища всiх ярусiв мовної системи, а не тiльки її лексичної пiдсистеми. Вказаний пiдхiд сприяє формуванню нового вектора розвитку неологiчної галузi мовознавства — дослiдження неологiзмiв у якостi об’єктiв рiзних рiвнiв мови i мiжрiвневого пiдходу до мовної системи. В окремих роботах дослідників (Е. В. Сенько, 2000) категорiя неологiзму проектується на всi мовнi рiвнi. Такий пiдхiд значно розширює поняття неологiзму, виводячи його на якiсно новий рiвень. З нашої точки зору, новотвiр — це явище мови, яке охоплює всi його рiвнi: фонетичний (поява нових акцентологічних варiантiв та варiантiв вимови), морфологiчний (розвиток нових формотвiрних i словозмiнних форм), синтаксичний (варiан-тнiсть i виникнення нових синтаксем) i т. д., оскiльки “визнання системностi в якостi основної онтологічної ознаки мовної системи вимагає комплексного дослiдження новотворiв, яке могло б сприяти вияву внутрiшньої, органічної обумовленостi та взаємозв’язку рiзних структурних одиниць в процесi неологiзацiї” [2, с. 4]. Вiдзначимо також, що дослiдження процесу неоло-гiзацiї в планi взаємодiї фонетичного, лексичного, словотвiрного, фразеоло-гiчного, граматичного рiвнiв поглиблює вже iснуючi уявлення про неологiзми, сприяє формуванню та розвитку нового напрямку в науцi та ставить проблему значно ширше — неологiзм як феномен мовної системи.
Неологiзацiйнi процеси є яскравими зразками, що засвідчують динамічний характер мови, i демонструють абсолютний прогрес, який пов’язаний iз реалізацією словотвiрних можливостей мовної системи. Доцiльним у зв’язку з цим видається нам міркування В. фон Гумбольдта: “У жодному разi не можна розглядати словниковий запас мови як готову, застиглу масу. Не кажучи вже про постiйний процес утворення нових слів i словоформ, словниковий запас, допоки мова живе в мовленнi народу, є продуктом словотвiрної потенції, який розвивається i знову відтворюється” [2, c.112]. Такий пiдхiд i визначив розвиток лексико-семантичного рівня мовної системи та став об’єктом зацікавлення не одного поколiння мовознавцiв, наукові здобутки яких i дали основу для створення лінгвістичної науки — неологiї. До середини XX столiття були створенi всi необхiднi умови для її становлення. Виокремленню цiєї науки сприяла висока “неогеннiсть” XX столiття, “неологiчний бум”, i, вiдповiдно, пiдвищення уваги з боку мовознавцiв до проблем нових явищ у мовi та мовленнi. Хоча сам термiн “неологiя” в науковий обiг уводять ще на початку XIX столiття i використовують для позначення сукупностi нових слiв: у 1801 роцi в Парижi вийшла друком лексикографiчна праця Л.Мерсьє “Néologie ou vocabulaire de mots nouveaux, à renouveler, ou pris dans des acceptions nouvelles”.
Сам термін “неологія” уперше було зареєстровано у Франції в 1759 р. й
уже тоді дане поняття означало “створення нових слів з метою збагачення мови” [5]. У французькій мові датою появи слова “неологізм” вважають 1735 р., коли під неологізмом розуміли надмірну, показову пристрасть до всього нового. У 1800 р. значення терміна втратило пейоративне забарвлення й стало означати “використання нових слів, словосполучень і так далі” [5]. Слід зазначити, що в цій країні проблема вивчення рідної мови, у тому числі й нових її прошарків, завжди гостро обговорювалася не тільки науковими співтовариствами (наприклад, Міжнародною радою французької мови CILF — Conseil Internationale de la Langue Française), а й на рівні державного керівництва. Франції, як справедливо відзначає В.Г. Гак, за всіх часів був властивий “лінгвістичний дирижизм” [1, c. 39], тобто активна участь державних органів (Міністерства освіти, Французької академії) у нормаліза-ції й забезпеченні престижу французької мови. Ціла низка факторів спонукає французькі урядові органи займати активну позицію в галузі створення нових слів і впливати на регулювання появи новотворів навіть в економічній сфері. Вивчення нових слів у французькій мові має давні традиції, більше того, власне слово “неологізм” було запозичено в російську, англійську і німецьку мови з французької мови завдяки працям таких французьких лінгвістів, як
Л. Ґільбера, А. Гуза, Л. Деруа, X. Жолі, Ж. Дикі-Кидирі, Ж.С. Корбей,
К. Марсіа, А. Рей, які вплинули на розвиток неології й за межами Франції.
Неологія складає суперечливу сферу дослідження щодо її завдань і структурної організації. Французький мовознавець А. Рей, головний упоряд-ник словників Робера, у роботі “Essays on Terminology” пропонує своєрідну класифікацію науки про неологізми. Автор виділяє ядро неології, що, на його думку, можна поділити на дві групи: 1) запозичення та іншi форми, невмо-тивованi для більшості мовців; 2) морфологія, що за своєю семантичною структурою відображає глибшу синтаксичну структуру. А. Рей називає три різновиди неології: формальну, семантичну й прагматичну неологію [4]. При цьому формальною неологією автор називає процес, результатом якого є застосування граматичних правил у морфемному ладі мови. Тут фіксуються утворення за допомогою суфіксів, префіксів і шляхом словоскладання (sarkoholisme, rupturiste, mouvementisme, euroïsation, écosexuel), а також абревіатури й акроніми (CNRS, CAPES). Він пiдкреслює, що “формальна неологія — це результат застосування граматичних правил до морфемного закону мови, формальний неологізм може існувати тільки у відношенні з лінгвістичною системою” [4, c. 69]. Під семантичною неологією А. Рей розуміє наявність якихось рис, властивих усім неологізмам без винятку: запозиченням; морфологічним неологізмам; неологізмам, утвореним синтагматичним шляхом; акронімам; абревіатурам. Слiд вiдзначити, що неологізм неможливо уявити поза мовним процесом, на який впливають старі лексичні значення слова, обмежені підсистемами мови: діалектом, соціальним колом, нормою вживання. Прийняття неологізму в суспільстві залежить від індивідуального творчого потенціалу одиниці [4, c. 71].
Саме iснування різних трактувань основної одиниці неології — неологізму — зумовлює різні напрями вивчення цього явища: структурно-семантичного, соціо- і психолінгвістичного, структурного, денотативного й інших.
Більшість досліджень з неології виконано в руслі традиційної наукової парадигми — структурно-семантичного напряму в лінгвістиці. Основна мета таких робіт полягає в описі нових фактів мови й мовлення, їхній структурно-семантичній характеристиці, визначенні способів утворення й особливостей уживання, у класифікації новотворiв, у виявленні місця неологізмів у системі сучасної французької мови, у визначенні того впливу на структуру мови. Останніми десятиліттями активізувався соціолінгвістичний напрям у неології. Характер інноваційних процесів у сучаснiй французькiй мовi полягає в тому, що неогенний бум супроводжується активізацією й інтенсифікацією запозичення (особливо з англійської мови), жаргонізацією та вульгаризацією мови. Відзначається значний вплив спеціальних субмов, особливо жаргонів і терміносистем (наприклад, комп’ютерної, економічної, політичної й іншої термінології) на сучасну французьку літературну мову. У межах соціолінгвістичного напряму розглядаються також питання розвитку лексичної підсистеми мови, які зумовлені плином соціально-економічних і політичних перетворень, які відбуваються в суспільстві.
Водночас останніми роками була усвідомлена недостатність дослі-дження нового слова в рамках як аналізу абстрактної лексико-семантичної системи мови, так і аналізу соціальних властивостей окремого слова, “виключає” носія мови, людського фактора з проблем неології. Антро-поцентризм сучасної лінгвістики, зумовлений усвідомленням того, що людська мова не може бути зрозумілою й бути поясненою поза зв’язком з її творцем і користувачем, привів до появи робіт з неології, які виконані в межах комунікативної лінгвістики, зокрема, когнітивного напряму.
Когнітивний напрям у неології перебуває в стадії становлення, формування. Робляться спроби проаналізувати структури знань, які стоять за неологізмами, і їхній вплив на мовну й концептуальну картини світу сучасного носія мови. Особливо активно розробляється проблема виявлення нового знання, властивого неологізмам, специфічності інформації, яка пов’язана з ними.
Отже, усебiчний аналiз неологічного матерiалу та дослiдження напрямків у неологiї в подальшому дасть змогу виробити сучасну концепцію неологiзму як феномену мовної системи.
Лiтература:
1. Гак В.Г. О современной французской неологии// Новые слова и словари новых слов. — Л., 1978. — С. 6–9.
2.Гумбольдт В.фон. Избранные труды по языкознанию: Пер. с нем. — М.: Прогресс, 1984. — 397 с.
3. Сенько Е. В. Неологизация в современном русском языке конца ХХ века: Межуровневый аспект : дис. … доктора филол. наук : 10.02.01 / Е. В. Сенько. — Волгоград, 2000. — 430 с.
4. Rey A. Essays on Terminology. — Amsterdam; Philadelphia, 1995.
5. Robert.P. Le Petit Robert: Dict. le Robert / 2 ed. — Paris, 1996. — 2552 p.