Діяльність органів дізнання, досудового слідства щодо порушення і розслідування кримінальної справи здійснюється згідно з вимогами закону та з дотриманням кримінально-процесуальної форми. Вона є обов’язковою для усіх учасників кримінального судочинства.

Процесуальна форма служить найбільш повному розкриттю суті справи, її змісту. Засоби фіксації в кримінальній справі і її суть невід’ємно пов’язані між собою, оскільки без передбачених в законі процесуальних документів немає кримінальної справи, а отже, немає і її суті.

Процесуальною формою в значній мірі обумовлений письмовий характер кримінального судочинства. Вся діяльність і відповідні їй правовідносини знаходять свій вираз в кримінальній справі в документах, які йменують кримінально-процесуальними. В них відображені рішення, які приймаються, процесуальні дії, що виконуються по реалізації цих та інших рішень, а також, що не менш важливо, забезпечення та дотримання прав та законних інтересів учасників кримінального процесу.

Кожна стадія кримінального судочинства специфічна рішеннями, які на ній приймаються, та документами, що складаються на виконання цих рішень. Форма процесуальних документів, за загальним правилом, залежить від того, закріплюється в них певне рішення чи відображаються перебіг та результати тієї чи іншої дії. Форма і зміст процесуального документа в багатьох випадках визначені в кримінально-процесуальному законі (наприклад, постанова про притягнення як обвинуваченого – ст. 142 КПК України). В інших випадках процесуальний документ лише названий в законі (наприклад, постанова про прийняття справи до свого провадження – ст. 113 КПК України). Ще в інших, в законіговориться тільки про дію того чи іншого суб’єкта кримінального процесу, без вказівки на те, яким документом, якого змісту та форми вона має бути оформлена (наприклад, безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину – п. 5 ч. 1 ст. 94 КПК України). Проте це не означає, що вони є довільними. Усі процесуальні документи повинні відповідати щонайменше таким вимогам: ґрунтуватися на тому законі, яким передбачено їх складання (за назвою, формою, змістом); відповідати за своїм змістом фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи; бути логічними, по можливості короткими, зрозумілими та грамотно написаними.

Метою даного посібника, підготовленого на основі чинного нині кримінально-процесуального та кримінального законів і практики їх застосування якраз і є методична допомога правозастосовувачам, особливо початківцям, у складанні кримінально-процесуальних документів, які відповідали б цим вимогам, і в той же час сприяння одноманітності у складанні таких документів усіма суб’єктами кримінального судочинства, незалежно від їх підвідомчості й у межах держави Україна в цілому.

І ще. Досі у виданих посібниках подавалися зразки процесуальних документів ніби «прив’язаних» до конкретної кримінальної справи і за формою, і за змістом. Тут же наводяться власне форми документів, кримінально-процесуальні норми-підстави їх складання (винесення), та робиться лише вказівка щодо необхідності змісту кожного окремого документа, тобто по суті – бланки кримінально-процесуальних документів, що, за задумом, має сприяти більш адекватному відображенню в змісті реального правозастосовчого документа фактичної специфіки кожної окремої кримінальної справи.

При використанні пропонованих бланків процесуальних документів допустимі та необхідні зміни назв посадових осіб, які здійснюють відповідну процесуальну дію чи приймають рішення, а також вписання додаткових граф, стрічок, посилань на статті Кримінально-процесуального кодексу України, якщо цього вимагає зміст процесуальної дії чи рішення, і коли це не суперечить вимогам закону.

У разі відсутності необхідного бланка процесуального документа, такий документ слід складати (виносити) з дотриманням структури аналогічного бланка та вимог КПК України, які регламентують здійснення відповідної процесуальної дії або прийняття відповідного процесуального рішення.