Авраменко Любов Олександрівна
студентка спеціальності ‘‘Психологія’’

У статті характеризується поняття особистісної спрямованості, ціннісних орієнтацій, цілей, мотивів. Представлені методи дослідження особистісної спрямованості, а також результати дослідження.

Термін «спрямованість особистості» в науковій літературі визначається як «вибіркове ставлення людини до дійсності, яке своєрідно переживається і впливає на її життя і діяльність» (М.Д. Левітов); «динамічні тенденції, які слугують джерелом багатогранної і різнобічної діяльності» (С.Л. Рубінштейн); «смислоутворюючий мотив» (О.М. Леонтьєв); такі психічні властивості, які «визначають загальний напрям діяльності людини у різних конкретних обставинах життя» (Н.В. Кузьміна, В.С. Мерлін); «ієрархічна структура домінуючих мотивів» (Л.І. Божович, М.С. Неймарк); «вибіркова активність особистості у її ставленні до дійсності» (А.Г. Ковальов, В.М. Мясіщев, В.О. Сластьонін); активна діяльність, що орієнтована «на досягнення відносно складних та віддалених життєво важливих цілей» (К.К. Платонов); «основна життєва спрямованість» (Б.Г. Ананьєв) [1].
Усі вищенаведені визначення підкреслюють такі властивості спрямованості особистості, як вибірковість та спонукальна активність.
Як зазначає Я. Е. Левченко, від спрямованості особистості залежить які саме переживання і збудження, а також яка саме діяльність і в якій галузі набувають найбільшої значущості для людини.
Е. А. Клімов стверджує, що виховання спрямованості особистості – найважливіше і складне завдання сім’ї, школи та системи професійної освіти.
Поняття спрямованості особистості вперше було визначено С.Л. Рубінштейном, такі вітчизняні психологи, як Т.Г. Єгоров, П.І. Іванов, Г.Д. Луков, К.К. Платонов та П.О. Рудик розглядали спрямованість як властивість особистості, О.Г. Ковальов та В.М. Мясищев розуміють спрямованість особистості як її вибіркову активність у стосунках та діяльності, Л.І. Божович, Т.Є. Коннікова, М.З. Неймарк – переважні мотиви діяльності, становлення стійкої ієрархії мотивів. В.А. Семиченко у структурі спрямованості виділяє особистісний та процесуальний компоненти [4].
Метою роботи було теоретично і емпірично з’ясувати та виявити особливості особистісної спрямованості, зокрема її динаміку, через призму її структурних компонентів.
Емпірична база дослідження: Вибірку становили 80 хлопців віком 15 – 16 років: 40 учнів Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою та 40 учнів старших класів загальноосвітньої школи № 22 І-ІІІ ступенів м. Рівного: по 20 десятикласників та учнів 11 класу.
Для дослідження особистісної спрямованості ми використовували наступні методики:
– методика «Діагностика реальної структури ціннісних орієнтацій» (С. С. Бубнової);
– опитувальник «МАС» (М. Кубишкіної);
– «Методика на виявлення мотиваційної структури учбової діяльності школяра» (за викладом В. А. Семіченко);
Результати оброблялися за допомогою комп’ютерної програми SPSS 17.0 (де статистично значимими визначалися ті результати р, що були нижчими рівня альфа .05). Для визначення статистично-значимих відмінностей між змінними, використовувався однофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA).
Спрямованість особистості є головним фактором самоврядування та самореалізації, вона підпорядковує собі всі форми активності людини та їх прояви в конкретних видах діяльності.
Спрямованість може бути класифікована:
1) За принципом активності:
– конструктивна або деструктивна.
2) За вектором спрямованості:
– зовні (людину більше цікавлять явища і події навколишнього діяльності);
– орієнтована всередину (більшою мірою її цікавить власне психічне життя).
3) За ступенем усвідомленості її утворюють структурні елементи.
До усвідомлених спонукань відносять звичайно бажання, мотиви, потреби, інтереси, схильності, переконання, ідеали, світогляд.
До неусвідомлених спонукань відносять установки і потяги.
4) За об’єктами або змістом діяльності, які у конкретної людини стають реальними збудниками її активності, визначають сенс її життя (наприклад, професія, мистецтво, бажання залишити слід в історії, в пам’яті нащадків, сім’я і діти, слава або влада, багатство) [2].
Ключовим у нашому дослідженні є вивчення розвитку спрямованості особистості в юнацькому віці. На етапі ранньої юності молода особа має свою ситуацію розвитку, так як перед нею постають нові життєві завдання, у вирішенні яких відбувається її психосоціальний розвиток. При цьому ми виходимо з того, що саме на даному віковому етапі, коли формується світогляд, відбувається моральне самовизначення. Під впливом світогляду виникає досить стійка ієрархічна структура мотиваційної сфери старшого школяра. Принципова відмінність внутрішньої позиції старшого школяра від внутрішньої позиції підлітка – це спрямованість у майбутнє. Вибір подальшого шляху, професійне самовизначення є для старших школярів головним життєвим завданням.
Ми досліджуємо особистісну спрямованість через призму трьох її складових – ціннісні орієнтації, цілі та мотиви.
Ціннісна орієнтація — це вибіркове ставлення до носія цінності, який може бути реальним предметом задоволення потреб окремої людини чи соціальної спільності. В ціннісній орієнтації акумулюється життєвий досвід людей. Наявність усталених ціннісних орієнтацій свідчить про зрілість людини як особистості. Проявляються вони в діяльності та поведінці людини. Вони є своєрідним індикатором ієрархій переваг, які людина надає матеріальним чи духовним цінностям у процесі своєї життєдіяльності [3].
Важливим спонукаючим фактором, що безпосередньо впливає на діяльність і поведінку людини, є ціль. Під ціллю розуміється той безпосередній, обов’язково усвідомлюваний результат, на який в даний момент спрямована активність людини [2].
Семиченко В. Л. у своїй праці «Проблемы мотивации поведения и деятель¬ности человека» зазначає визначення мотиву як сукупності зовнішніх і внутрішніх факторів, пов’язаних із задоволенням певної потреби індивіда, що обумовлюють ступінь прояву та спрямованості його активності.
Дослідивши структуру ціннісних орієнтацій одинадцятикласників Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою та загальноосвітньої школи № 22 І-ІІІ ступенів м. Рівного ми отримали наступні результати:

Таблиця 1
Структура ціннісних орієнтацій учнів 11 класів Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою та загальноосвітньої школи № 22 І-ІІІ ступенів м. Рівного
Місце в ціннісній ієрархії Ціннісні орієнтації
11 кл. ліцею 11 кл. ЗОШ № 22
1 проводження часу визнання
2 милосердя проводження часу
3 визнання милосердя
4 соціальний статус матеріальний достаток
соціальна активність здоров’я
5 любов любов
насолодження прекрасним
матеріальний достаток соціальна активність
здоров’я
6 пізнання нового пізнання нового
спілкування
спілкування насолодження прекрасним
соціальний статус

Відповідно до Табл. 1 лідируючі місця в ієрархії цінностей учнів 11 класу різних навчальних закладів обіймають проводження часу, милосердя та визнання, що свідчить про важливість для респондентів мати можливість витрачати свій час на задоволення власних бажань, відпочинок, завоювати в житті таке положення, яке забезпечить повагу і визнання людей та вплив на оточуючих, а також допомагати іншим людям, бути милосердним і великодушним.
Провівши дослідження динаміки структури ціннісних орієнтацій серед учнів Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою впродовж їх навчання у 10 – 11 класах можна прослідкувати збільшення значущості таких ціннісних орієнтацій як проводження часу та соціальна активність (див. рис. 1). З огляду на те, що учні ліцею – інтернату обмежені у вільному проводженні часу саме ця цінність є для них значущою. Чисельна участь у різних олімпіадах, конкурсах, змаганнях, турнірах, спартакіадах та здобуття призових місць обумовлює значущість такої ціннісної орієнтації як соціальна активність.
Знизилося місце в ціннісній ієрархії таких цінностей, як милосердя, пізнання нового, визнання та здоров’я.
Впродовж навчання у ліцеї не змінилося місце в системі наступних ціннісних орієнтацій: любов, соціальний статус та спілкування.
Дослідження динаміки структури ціннісних орієнтацій учнів старших класів загальноосвітньої школи № 22 І-ІІІ ступенів м. Рівного дало наступні результати (див. рис. 1): в 11 класі прослідковується помітне посилення таких ціннісних орієнтацій як проводження часу та визнання; а також послаблення орієнтації на соціальну активність, матеріальний достаток, пізнання нового, соціальний статус та спілкування. Решта ціннісних орієнтацій не змінили свого місця в ціннісній ієрархії. Такий розподіл цінностей можна пояснити тим, що основним завданням старшокласників, які навчаються в школі є підготовка до ЗНО та вибір вищого навчального закладу для вступу, що вимагає багато часу і робить значущою ціннісну орієнтацію проводження часу. Відповідно успішність виконання поставленого завдання може посилювати таку цінність, як визнання.
Таким чином, порівнюючи структури ціннісних орієнтацій в умовах різних навчальних систем, варто зазначити, що в зміні ціннісної ієрархії учнів Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою прослідковується динаміка, аніж в учнів звичайної школи.
Перевіряючи відмінності у ціннісних орієнтаціях між групами школярів з військового ліцею та звичайної школи за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) ми визначили, що статистично значимими є відмінності лише у цінності милосердя (F = 5,562, p =0,01).
Згідно з результатами за методикою «МАС» М. Кубишкіної для учнів Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово – фізичною підготовкою протягом навчання домінуючими стали прагнення до соціального престижу та прагнення до досягнення цілі, а прагнення до суперництва значно послабилося (див. рис. 2). Такий розподіл може свідчити на користь підвищення рівня згуртованості серед учнів протягом навчання, а також пояснюватися посиленням цінності соціальної активності і сприятливими умовами для задоволення потреби у визнанні.
Що стосується результатів учнів ЗОШ № 22 І-ІІІ ступенів м. Рівного, то ситуація наступна (див. рис. 2): прослідковується посилення прагнення до соціального престижу і послаблення прагнення до досягнення цілі, а прагнення до суперництва залишилося незмінним. Це може бути пов’язано із актуальним питанням вибору престижної професії, вищого навчального закладу, що постає в умовах конкуренції.
Порівнюючи динаміку цільового блоку особистісної спрямованості в умовах різних навчальних систем за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) ми визначили, що статистично значимими є відмінності лише у прагненні до суперництва (F = 7,125, p =0,01).
Дослідження мотиваційного блоку особистісної спрямованості за «Методикою на виявлення мотиваційної структури учбової діяльності школяра» (за викладом В.А. Семіченко) серед учнів Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою дало наступні результати (див. рис. 3): під час навчання в ліцеї провідними стали професійно – ціннісні мотиви; зменшилося значення учбово – пізнавальних та соціально – ціннісних мотивів; решта – залишилися майже без змін. Посилення професійно – ціннісних мотивів навчання ліцеїстів цілком співпадає із процесом ідентифікації себе як військовослужбовця, з огляду на те, що для цього створені всі умови в даному навчальному закладі.
Протягом навчання у мотиваційній структурі учнів старших класів ЗОШ № 22 І-ІІІ ступенів м. Рівного провідними стали мотиви самовиховання, утилітарні (мотиви власного благополуччя), комунікативні та позиційні (зайняти певну позицію у стосунках з оточуючими людьми та отримати їх схвалення) мотиви. Зменшилося значення соціально – ціннісних, комунікативних, ситуаційних та учбово – пізнавальних мотивів (див. рис. 3). Міра актуалізації мотиву взаємообернена мірі його реалізації на бажаному рівні. Виходячи із приближення настання моменту зміни навчального закладу, соціального оточення, певним кризовим періодом в розвитку є цілком зрозумілим посилення утилітарних, позиційних мотивів. Цікаво, що з посиленням мотивів самовиховання, соціально – ціннісні мотиви втратили свою значущість, що можна пов’язати із заміною орієнтації на соціум на орієнтацію на себе, на самопізнання.
В мотиваційній структурі учбової діяльності більші зміни прослідковуються в учнів ЗОШ № 22 І-ІІІ ступенів м. Рівного, на противагу учням Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Перевіряючи відмінності мотиваційної структури учбової діяльності між різними соціальними групами за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) ми визначили, що статистично значимими є відмінності серед таких груп мотивів: соціально – ціннісні (F = 2,9, p =0,01), учбово – пізнавальні (F = 8,235, p =0,01), професійно – ціннісні (F = 7,86, p =0,01), самовиховання (F = 3,638, p =0,01) та ситуаційні (F = 10,244, p =0,01).
Результати даного дослідження графічно зображено на рис.1, рис.2. та рис.3.

Рисунок 1. Результати дослідження реальної структури ціннісних орієнтацій за однойменною методикою С. С. Бубнової.

Рисунок 2. Результати дослідження цільового блоку особистісної спрямованості
за методикою «МАС» М. Кубишкіної

Рисунок 3. Результати дослідження мотиваційної структури учбової діяльності за однойменною методикою.
Отже, провівши емпіричне дослідження, ми виявили різну динаміку особистісної спрямованості серед респондентів. Наприклад, особистісна спрямованість учнів Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою змінилася в сторону домінування таких цінностей як проведення часу та соціальна активність, а також професійно – ціннісних мотивів учбової діяльності. Лідируючими стали прагнення до соціального престижу та прагнення до досягнення цілі.
Зміна особистісної спрямованості учнів ЗОШ № 22 І-ІІІ ступенів м. Рівного характеризується посиленням прагнення до соціального престижу, таких цінностей як проведення часу та визнання, а також перевагою мотивів самовиховання.
Проте статистично значимими є відмінності лише у динаміці показників милосердя, прагнення до суперництва; соціально – пізнавальних, учбово – пізнавальних, професійно – ціннісних, ситуаційних групах мотивів та мотивів самовиховання.

Список використаних джерел:

1. Левченко Я. Е. Спрямованість особистості як теоретичне підґрунтя професійно – педагогічної діяльності майбутнього вчителя: [Електронний ресурс] / Я. Е. Левченко. – Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpkhnpu_ped/2009_35/2.html
2. Семиченко В. Л. Проблемы мотивации поведения и деятель¬ности человека. Модульный курс психологии. Модуль «Направ¬ленность». (Лекции, практические занятия, задания для са¬мостоятельной работы) — К.: Милленниум, 2004. — 521 с.
3. Тихомиров О. К. Понятия «цель» и «целеобразование» в психологии // Психологические механизмы целеобразования / Под. ред. О.К.Тихомирова. – М., 1977.
4. Фоменко К. І. Губристична мотивація в характеристиці спрямованості особистості: [Електронний ресурс] / К. І. Фоменко. – Режим доступу: Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/NiO/2010_SV/rozdil_4/Fomenko.htm