Грищенко Д. М.
економічна кібернетика
Науковий керівник:
к.психол.н. Коцюк Ю.А.
ст. викл. каф. економіко-математичного
моделювання та інформаційних технологій
У статті розглянуто демографічну ситуацію як складову економічної безпеки в Україні. Проаналізовано динаміку основних демографічних показників населення та обґрунтовано необхідність корегування сучасної демографічної ситуації в країні.
Ключові слова: демографічна ситуація, економічна безпека, демографічна безпека, трудові ресурси, демографічне навантаження, чисельність населення, старіння нації, природній приріст.
The article considers the demographic situation as a component of economic security in Ukraine. The dynamics of the main demographic indicators of the population is analyzed and the necessity of correcting the current demographic situation in the country is substantiated.
Key words: demographic situation, economic security, demographic security, human resources, demographic pressure, population, aging of the nation, natural growth.
Постановка проблеми. Одним з найважливіших чинників розвитку країни є її демографічний стан, тобто якісні та кількісні характеристики населення. Економічні та демографічні процеси взаємозалежні, адже населення є категорією демоекономічною, а всі пов’язані з нею явища мають великий вплив на економічне становище країни. Населення країни – це основа, завдяки якій здійснюється суспільне відтворення; це джерело ресурсів для праці, споживач і носій економічних відносин. Розвиток трудового потенціалу, а отже і величина національного доходу залежить від зміни показників демографічних характеристик населення.
Демографічна ситуація в Україні погіршується протягом останніх десятиліть – демографи відзначають в країні поширення явища депопуляції населення. Чисельність населення скорочується з кожним роком, що є наслідком негативних природного і механічного рухів; поглиблюється процес старіння нації, зростають показники демографічного навантаження на населення; скорочення народжуваності в перспективі призведе до скорочення робочої сили та трудового потенціалу країни. Отож, забезпечення оптимального демографічного стану – одне з першочергових завдань уряду, адже усі матеріальні блага країни створюються працею населення, тобто головною продуктивною силою – трудовим ресурсним потенціалом.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивченням демографічної безпеки як складової економічної безпеки України займались вчені Статівка Н.В., Смаглюк А.А.; демографічні аспекти соціально-економічного розвитку України оцінювали Говорко О.В., Магдіч А.С.. Демографічні чинники формування трудового потенціалу аналізували Кулинич Л.В., Гринкевич С.С., Сірош О.С., Баб’як Г.П.; вивченню демографічного фактору відтворення трудового потенціалу населення присвячено праці таких вчених як Кравець І.М., Шишпанова Н.О., Фіщук Н.Ю та Фіщук Б.П.; трудовий потенціал населення як фактор економічного розвитку досліджував Галаз Л.В.. Вивченням явища демографічної безпеки населення займалась Цвігун І.А.; загрози та перспективи забезпечення економічної безпеки України аналізував Тарасенко О.Ю.. Демографічну ситуацію в Україні вивчали Зоря О.П., Яковенко Т.В., Курило І.О., Рамазанов Ш.Ш., Палієнко О.А. та інші. Не зважаючи на останні досягнення вчених, демографічна безпека і її вплив на економічну безпеку України залишаються недооціненими та маловивченими. Для забезпечення тривалого та збалансованого розвитку країни необхідно враховувати демографічну ситуацію як складову економічної безпеки; досліджувати, оптимізовувати і покращувати якісні та кількісні характеристики населення, впроваджуючи відповідну демографічну політику.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є вивчення демографічного чинника як складової економічної безпеки країни; обґрунтування необхідності корегування сучасної демографічної ситуації; аналіз якісних та кількісних характеристик населення України.
Виклад основного матеріалу. Турбота про економічну безпеку України належить до найголовніших завдань уряду, адже це важлива складова національної безпеки загалом, її матеріальна основа. Економічна безпека являє собою такий стан, завдяки якому гарантується захищеність життєво важливих інтересів населення та держави, стабільність національної економіки, стійкість до зовнішніх та внутрішніх загроз.
Економічна безпека держави – це ідеальна категорія, тому це поняття навіть у найрозвинутіших країнах є відносним. Абсолютної економічної безпеки практично не існує, адже будь-які несприятливі процеси, різноманітні загрози та ризики існують або просто є можливими навіть в економічно та соціально стабільних державах. В Україні ж показники економічної безпеки (рівень ВВП, якість життя, майнове розшарування населення, рівень безробіття, структура економіки та її криміналізація, імпортна залежність, внутрішній та зовнішній борг держави та інші індикатори) були і залишаються загрозливими.
Згідно з Наказом «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України» інтегральний показник економічної безпеки має 9 складових та включає такі безпеки як: виробнича, демографічна, енергетична безпека, зовнішньоекономічна, інвестиційно-інноваційна, макроекономічна, продовольча, соціальна та фінансова безпеки [2]. Якщо рівень хоч однієї з цих складових є недостатнім чи знижується, це негативно вплине на економічну, а отже й на національну безпеку загалом.
Однією з найважливіших складових економічної безпеки країни є її демографічна безпека – певне демографічне становище держави, при якому відтворення населення відбувається без суттєвого зовнішнього впливу, а також забезпечується постійний та стабільний розвиток трудового потенціалу. Очевидно, що демографічний стан, режим відтворення населення, якісні та кількісні його характеристики можуть як стимулювати, так і гальмувати соціально-економічний розвиток країни. У зв’язку з цим існує необхідність розробки заходів регулювання демографічної ситуації у відповідності до процесів соціально-економічного розвитку.
Демографічна безпека займає центральне місце в системі національної безпеки та має вплив на інші види безпеки, адже людський фактор є основою взаємодії між ними; населення є фундаментом життєдіяльності держави, без якого політична, військова, економічна чи будь-яка інша безпека просто не мають сенсу та не можуть існувати. Усі елементи національної безпеки взаємопов’язані та взаємозалежні, існування одного з них за відсутності іншого неможливе: лише цілісний та збалансований стан національної безпеки забезпечує повноцінне функціонування країни. Нерегульований якісний та кількісний рух населення як ланки суспільного відтворення не дозволяє збалансувати економічний розвиток, що спричиняє можливі порушення народногосподарського стану країни.
Демографічний стан та економіка країни становлять одне ціле: потреби населення викликають появу та зміну виробництв і послуг, а останні впливають на матеріальний та духовний стан людей. Так як населення є творцем суспільного багатства, то його якісні та кількісні характеристики є чинниками, що обумовлюють економічний розвиток.
Зайнята в суспільному виробництві частина населення найбільш активна і є головною продуктивною силою, що створює матеріальні блага. Задоволення потреб суспільства та підвищення життєвого рівня населення є її головною роллю. Тому формування трудового потенціалу – важлива фундаментальна передумова економічного зростання; це чинник продуктивності національної економіки. Величина ж трудового потенціалу залежить переважно від демографічного стану країни. Депопуляція населення, зменшення показників народжуваності, зниження тривалості життя, зростання смертності та міграційних втрат, старіння нації мають суттєвий негативний вплив на кількісно-якісний рівень робочої сили, яка задовольняє потреби суспільства та держави.
Нинішня демографічна ситуація характеризується несприятливими тенденціями та негативними зрушеннями у структурах населення. Вже кілька десятиліть демографи відзначають в Україні появу і розвиток глибокої демографічної кризи, яка несе загрози економічній безпеці держави. Оцінка демографічної безпеки полягає в аналізі основних демографічних показників: чисельності населення, природного та механічного приростів чи скорочення, статево-вікової структури, тривалості життя та інших.
За будь-яких часів для будь-якої країни найзагрозливішими і найнебезпечнішими матеріальними збитками є людські втрати. Протягом 2000-2017 років чисельність населення країни мала негативну динаміку. У порівнянні з 2000 роком чисельність населення у 2016 році зменшилась на 6,7 млн осіб, що у відсотковому вираженні становить 13,64%. Загалом показник почав знижуватися ще з 1993 року і за весь час до 2017 року зменшився на 9,46 млн. Основною причиною скорочення чисельності населення в країні є його негативний природний рух.
Природний приріст населення в Україні набував від’ємних значень впродовж усього аналізованого періоду. До 2012 року показник мав позитивну динаміку. У 2012 році приріст був максимальним і досягав позначки -31 особа на 10000 осіб населення. Однак вже з 2013 року коефіцієнт знову зменшувався і у 2016 році скорочення населення становило 44 особи на 10000 осіб населення. Демографічна ситуація за останні роки аналізованого періоду покращилася, однак негативна тенденція до скорочення чисельності населення збереглася.
Велика кількість країн світу переживає тривалий спад чисельності населення, зокрема країни Західної Європи та ЄС в цілому, північної Америки та Японія. У більшості цих країн скорочення населення спричинене негативним природним рухом, тому уряди держав змушені компенсувати втрату населення шляхом нарощення сальдо міграцій.
Україна порівняно з іншими країнами знаходиться у більш тривожному демографічному становищі. Наприклад, у Німеччині 2015 році приріст населення становив -0,17%, у Грузії – -0,08%, у Білорусі – -0,2%, у Польщі – -0,09%, у Японії – – 0,16%, тоді як в Україні цей показник становив -0,36% порівняно з попереднім роком.
Чисельність народжених в Україні протягом 2000-2012 років мала висхідну динаміку, що є позитивним явищем. Коефіцієнт народжуваності зростав з 2000 року, коли становив 78 народжених на 10000 осіб населення та досягнув максимального значення у 2012 році: 114 народжених на 10000 осіб населення. Однак, таке зростання народжуваності було недостатнім для подолання скорочення населення. До 2016 року показник знизився і становив 103 народжених на 10000 осіб, тоді як коефіцієнт смертності досягнув значення 147 померлих на 10000 осіб населення.
Низький рівень народжуваності сприяє не лише скороченню населення, а й появі та розвитку такого явища як старіння нації. Такий процес притаманний більшості країн Європи, але велика частка населення похилого віку там досягається переважно високою тривалістю життя, тоді як в Україні – у зв’язку зі зниженням кількості новонароджених. Зростання питомої ваги людей похилого віку має негативний вплив на відтворення населення, провокує зрушення у статево-віковій структурі і, в свою чергу, сприяє подальшому скороченню народжуваності.
У економічному аспекті зростання навантаження населенням похилого віку на працездатне населення та зниження природного відновлення трудових ресурсів є проблемою для розвитку суспільного виробництва. Старіння населення спричиняє потребу у додатковому піклуванні про старших людей, частка яких у населенні України невпинно зростає. Задля утримання й обслуговування населення похилого віку необхідно збільшувати непродуктивні витрати [6].
За шкалою ООН населення є старим тоді, коли частка людей віком від 65 років складає більше 7%. В Україні цей показник загалом протягом 2000-2016 років мав висхідну динаміку та у 2016 році досягнув 16,2%, що більше як у 2 рази перевищує критичне значення. Тому населення України вважають дуже старим.
Негативними наслідками старіння нації, окрім загального погіршення демографічних показників, є зниження здатності до опанування нових професій і застосування новітніх технологій, негативний вплив на ефективність виробництва, нестача трудового потенціалу країни.
Узагальненою характеристикою вікової структури населення є коефіцієнт демографічного навантаження на населення працездатного віку непродуктивним населенням. Найменшим показник в Україні протягом 2000-2016 років був у 2008 році, коли становив 315 осіб на 1000 осіб працездатного віку. З наступного року коефіцієнт мав тенденцію до зростання і вже у 2016 році досягнув значення 358 осіб старше 60 років, в той час як демографічне навантаження населенням до 15 років становило всього 260 осіб на 1000 осіб віком 16-59 років.
Результати аналізу основних демографічних показників протягом останніх років підтвердили наявність і поглиблення в Україні демографічної кризи. Виявлені тенденції зменшення населення, що спричинене негативним природним рухом, старіння населення, що провокує зростання показників демографічного навантаження є серйозними загрозами для демографічної безпеки країни, а отже і для економічної безпеки. Демографічна ситуація в Україні вважається критичною та несприятливою, що спричинено дією комплексу чинників, тобто певними демографічними загрозами.
Демографічними загрозами є такі фактори та їх сукупність, які можуть спричинити дестабілізацію демографічної системи, а отже несприятливо вплинути на демографічну і економічну безпеку загалом. Загрози, що призводять до появи демографічної небезпеки поділяють на зовнішні та внутрішні. До внутрішніх загроз належать такі чинники, що з’являються безпосередньо в демографічній системі й описуються її кількісними та якісними характеристиками. Соціальний, економічний, політичний, військовий, екологічний, інформаційний впливи є зовнішніми загрозами, що мають як прямий, так і опосередкований вплив на демографічну безпеку країни [8].
Зокрема, до сфери соціально-економічних загроз відносять високий та зростаючий рівень безробіття, соціальне та економічне розшарування населення, зростання бідності, криміналізація економіки, низький рівень життя в країні; до соціально-психологічних чинників належать фізична деградація населення, деградація інституту сім’ї, життєвих цінностей. Порушення етнокультурних традицій також є важливим чинником появи демографічних загроз, адже різка їх зміна може призвести до моральної дезорієнтації населення, порушень ціннісних орієнтирів. Погіршення екологічної ситуації в Україні має негативний вплив на стан здоров’я населення, призводячи до зниження репродуктивної здатності населення та зменшення тривалості життя. Важливою умовою на шляху подолання демографічної кризи є вирішення політичних та збройних конфліктів в Україні.
Демографічна ситуація повинна постійно і комплексно контролюватися державою, регулюватися шляхом здійснення відповідної демографічної політики — комплексу заходів, спрямованих на формування стійких якісних та кількісних характеристик відтворення населення, цілями якої є подолання негативних демографічних тенденцій та вирішення назрілих проблем.
Населення країни повинне бути захищеним, тому відповідна демографічна політика має здійснюватись шляхом реалізації заходів щодо виходу з демографічної та економічної кризи. В Україні існує необхідність у підвищенні чисельності населення, тому керівництву країни потрібно впливати на процеси відтворення населення, що можна реалізувати шляхом стимулювання сприятливої демографічної поведінки громадян, в першу чергу у сфері планування сім’ї. Регулювання демографічної ситуації має бути націлене на подолання кризи сім’ї, стимулювання народжуваності, поліпшення матеріального становища народу, боротьбу із захворюваністю та смертністю. Окрім того, серед напрямків соціально-демографічної політики варто виділити поліпшення системи охорони здоров’я дітей та підтримка материнства; гарантування правового захисту дитинства; покращення харчування дітей; забезпечення виховання, освіти і розвитку дітей; підтримку дітей, що живуть у тяжких умовах.
Отож, демографічний фактор вважається найважливішим для нормального та стійкого економічного зростання, гарантування економічної та національної безпек країни, оскільки не буде сенсу в усіх інших сферах функціонування держави, якщо не буде основного – населення, завдяки якому і заради якого ці сфери існують.
Висновки. Демографічна безпека країни є однією із найголовніших складових економічної безпеки. Від формування демографічної ситуації, її кількісних та якісних характеристик залежать процеси суспільного відтворення, економічного зростання держави, майбутнє нації загалом.
Населення є одночасно споживачем та виробником матеріальних цінностей і послуг; воно не існує поза економікою, так як і економіка не функціонує без населення. Суспільні потреби та споживчий попит залежать від демографічних показників: чисельності населення, його статево-вікової структури, міграційних процесів. Тому так необхідно стежити за перебігом та зміною демографічних процесів та явищ, аналізувати їх та контролювати.
Теперішня демографічна ситуація становить справжню загрозу демографічній та економічній безпекам; національним інтересам держави. Серед основних демографічних тенденцій варто відмітити щорічне скорочення чисельності населення та зростання частки населення похилого віку (спричинені переважно скороченням народжуваності), а також високі показники смертності населення. Старіння населення в подальшому зумовлює зростання показників демографічного навантаження, що несприятливо впливає на соціальну, економічну, культурну та інші сфери функціонування держави. Все це в майбутньому призводить до нестачі трудових ресурсів, зниження продуктивності праці, збільшення витрат на утримання людей похилого віку, депопуляції населення та інших негативних кризових демографічних явищ, які тягнуть за собою зниження національного доходу, втрату економічної незалежності та суверенності.
Демографічна безпека повинна займати центральне місце в системі національної безпеки. Демографічні проблеми повинні вирішуватись шляхом впровадження та реалізації відповідної демографічної політики, основними напрямами якої є застосування заходів підвищення народжуваності населення, а саме подолання кризи сім’ї, поліпшення матеріального становища громадян, боротьба із захворюваністю, поліпшення системи охорони здоров’я дітей та підтримка материнства; забезпечення виховання, освіти і розвитку дітей та інші.
Література
1. Баб’як Г.П. Демографічні чинники та їх вплив на відтворення трудового потенціалу України / Г. П. Баб’як // Соціально-трудові відносини: теорія та практика. ― 2014 ― № 1. ― С. 362-366.
2. Наказ «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України» від 29 жовтня 2013 року № 1277.
3. Магдіч А. С.Вплив соціальних факторівна економічне зростання: вітчизняний аспект / А. С. Магдіч // Економічний нобелівський вісник. ― 2015. ― № 1. ― С. 68-78.
4. Плинокос Д.Д. Аналіз впливу природного та механічного руху населення на стан трудових ресурсів // Держава та регіони. ― Серія: Економіка та підприємництво, 2015. ― №4(85). ― C. 18-23
5. Природний рух населення [Електронний ресурс] // Державна служба статистики України. ― Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2016/ds/pp/pp_u/pp1216_u.html
6.Статівка Н. В. Демографічна складова економічної безпеки України / Н. В. Статівка, А. А. Смаглюк // Теорія та практика державного управління. ― 2011. ― Вип. 1. ― С. 280-287.
7. Тарасенко О. Ю. Економічна безпека України: загрози та перспективи забезпечення/ Тарасенко О. Ю.//. ― ВІСНИК Донбаської державної машинобудівної академії. № 1 (40), 2017. ― С. 184-187.
8. Цвігун І.А. Демографічна безпека України та напрями її регулювання: монографія / І.А.Цвігун. ― Кам`янець-Подільський: Видавець ПП Зволейко Д.Г., 2013. ― 400 с.
9. Яковенко Т.В. Особливості сучасної демографічної кризи в Україні // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. ― 2014. ― № 1122. ― С. 77-83.