Кудінова Вероніка Олегівна,
Національний університет «Острозька академія»

 

АНАЛІЗ ЗАСОБІВ КОМІЧНОГО В АНГЛОМОВНОМУ
ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

      У статті міститься аналіз характеру використання стилістичних засобів, що створюють ефект комічного в англомовному політичному дискурсі на прикладі американських гумористичних вечірніх шоу.
            Ключові слова: гумористичеы вечірні шоу, маніпулятивний вплив, гумор, іронія.

         This article analyses the usage of the stylistic means with the help of which humorous effect is achieved in the English-speaking political discourse based on the American late-night shows.
             Key words: late-night show, manipulation, humor, irony.

           В статье содержится анализ характера использования стилистических средств, создающих эффект комического в англоязычном политическом дискурсе на примере американских юмористических вечерних шоу.

    Ключевые слова: юмористические вечерние шоу,юмор, манипулятивное воздействие, ирония.

 

Дослідження комічного було і залишається актуальною проблемою багатьох галузей філологічних наук. Політичний гумор – це відносно нове явище, не властиве нашому, пострадянському суспільству[2]. Він виступає поєднанням двох, здавалось би, несумісних явищ: політичних дискусій та елементів комічного. Використання елементів комічного у політичній сфері стало об’єктом дослідження вітчизняних науковців, серед них кандидат філологічних наук Чорновол-Ткаченко та автор монографії «Роль комічного ефекту в реалізації конфронтаційної стратегії англомовної політичної образи», Сідак Олеся.

Актуальність роботи надзвичайно висока, адже об’єктом досліджень виступило нове, малодосліджене явище. У пострадянському просторі, де свобода слова стримується цензурою, політичний гумор не може існувати. А розуміння гумору як компоненту політичного дискурсу іншої країни вимагає не лише знання історії та високої громадської свідомості, а й розуміння особливостей мови та культури, у якій здійснюється такий дискурс. Саме тому проблема комічного в американському політичному дискурсі залишається малодослідженою вітчизняними науковцями.

Мета дослідження – виявлення стилістичних засобів, за допомогою яких досягається ефект комічного в політичному дискурсі. Згідно із предметом та метою роботи були окреслені наступні завдання: пояснити феномен  дискурсу та дати визначення цьому поняттю; дослідити особливості політичного дискурсу як одного з різновидів дискурсу; виокремити засоби комічного в політичному дискурсі; проаналізувати використання елементів комічного в політичному дискурсі на основі вечірніх ток-шоу.

Об’єктом дослідження було обрано політичний дискурс.

Предметом дослідження є елементи комічного у мовленні ведучих вечірніх шоу.

Політичний дискурс є показником рівня демократії у державі, адже у світі досі чимало країн, де критика уряду суворо заборонена. Американці завжди пишались своєю майже необмеженою свободою слова, як одним із найголовніших громадянських прав. Саме тому американське суспільство є дуже сприятливим для розвитку політичного гумору[2].

Поширеним різновидом політичного гумору вважають “Late-night shows” (вечірні шоу), телепередачі, у яких обговорюють найважливіші події суспільного та політичного характеру[1]. Враховуючи, що телебачення завжди відображало життя, а домінуючим його жанром вважають комедію, то природно, що елементи комічного потрапили і у вечірні шоу. Гумор скрасив нудні політичні дискусії та полегшив їх сприйняття.

Вечірні шоу об’єднує наявність ведучого, що залишається незмінним і задає тон передачі. Ведучих шоу в англійській мові називають “the host” (від англійського дієслова “to host” – приймати гостей), адже більшість телевізійних шоу не лише обговорюють певні події, а й запрошують до студії відомих людей, часто – політиків, та беруть в них інтерв’ю.

Під час дослідження вечірніх ток-шоу було виявлено різноманітні засоби, що створюють комічний ефект у політичних дискусіях. Наприклад, у шоу “The Late Late Show with Craig Ferguson” у монолозі ведучого знаходимо:

“–And… I just… did you… did you just watch Barack Obama on David Letterman? I did… ’cause this show is live. I was just watching it… I watched that show… now I don’t want to… to say who I… I support, in this election, but when I’m watching that show, I’m thinking: “Now, there’s a very sexy, compassionate man.” Obama is good too, but Dave… not only sexy… my boss”[30].

Вже на першій хвилині вступного діалогу помічаємо гумористичний ефект, досягнутий такими комічними засобами як двозначність і несподівані висновки.

У цитаті Джона Стюарта “Stop shouting, stop throwing things, stop drawing Hitler mustaches on people who are not Hitler”[25] використано метафору та антономазію – вживання власного імені замість загального.

Критика Джон Стюарта завжди двостороння, якщо в одному з випусків він висміює бажання американської спільноти втрутитись в російсько-український конфлікт, то у наступному – він насміхається з поміркованих, засобів впливу Америки на Росію:

• “Guess what, Putin, you just woke up sleeping giant.
• The White House imposed two sanctions: freezing assets, banning entrance to some key Russian officials…
• Boom! Tell us how our assets taste, Putin!”[25].

У наступній цитаті Джон Стюарт не лише кепкує із зовнішньої політики США, а й з бездіяльності провідних країн світу: “The G8 is now the G7. And you’re not gonna be there and I heard this year there would be a face-painting”[25]. Таким чином, порівнюючи Велику Вісімку з дитсадком, Стюарт натякає на несерйозність такої організації. Ефект комічного, знову ж таки, досягнутий несподіваними висновками та кепкуванням.

Після уважного перегляду та глибокого аналізу вечірніх ток-шоу було виявлено велику кількість елементів комічного. Гумористичний ефект досягається не лише стилістичними засобами, а й інтонацією, мімікою, жестами. Було також виявлено велику кількість обсценної лексики, вживання якої має на меті збільшення експресивності, передачу емоційного стану ведучого, вираження обурення або відвертого глузування.

Серед засобів комічного найуживанішим виявилась гіпербола. У політичному дискурсі, де цифри та факти мають важливе значення, спекуляція даними неприпустима. Така умова заперечує можливість використання гіперболи, проте гумор не піддається регламентації.  Саме несподівані висновки в якості когнітивного процесу, а не стилістичного засобу викликають сміх.

Стилістичний прийом порівняння як засіб створення сатиричного ефекту  реалізується у політичному дискурсі через аналогію, антономазію, або алюзію.

Сарказм як засіб комічного дає змогу ведучим шоу вкладати у свої підкреслено патріотичні вирази протилежний зміст. Цей засіб надзвичайно експресивний та має високий потенціал впливу на глядачів.

Із дослідження випливає, що комічне у політичному дискурсі – складний та маловивчений, проте надзвичайно цікавий феномен, що потребує подальшого вивчення з точки зору лінгвістики, психології та соціології. А в зв’язку із зростаючою популярністю вечірніх ток-шоу їх дослідження залишається актуальною темою.

Література

1. Дискурс як  когнітивно-комунікативний  феномен  / І. С. Шевченко[ та ін.]. — Харків: Константа, 2005. — 356 с.
2. Нагорна Л. П. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики. — К.: Світогляд, 2005. — 315 с.
3. Fraser B. What are discourse markers?/ Fraser B.// Journal of pragmatics. — USA: Boston University, — p. 931-952 — № 31.
4. Late Late Show with Craig Ferguson [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.cbs.com/shows/late_late_show/ — Назва з екрану.