Стаття присвячена аналізу структури художньої прози. Прикладом для аналізу є роман британської письменниці Джудіт Леннокс “Серце ночі”. У статті окреслено структуру роману, диспозицію його частин, залежність композиційних елементів, відповідність змісту і логічних або граматичних зв’язків тощо.

Ключові слова: синтаксична зв’язність тексту, цілісність, інтенціональність, прийнятість, інформативність, ситуативність, інтертекстуальність.

Статья посвящена анализу структуры художественной прозы. Примером для анализа есть роман британской писательницы Джудит Леннокс “Сердце ночи”. В статье обозначена структура романа, диспозиция его частей, зависимость композиционных элементов, соответствие содержания и логических или грамматических связей и тому подобное.

Ключевые слова: синтаксическая связность текста, целостность, интенциональность, принятость, информативность, ситуативность, интертекстуальность.

The paper deals with the analysis of the structure of the belles-lettres prose. An example for the analysis is a novel of British writer Judith Lennox “The Heart of the Night.” The article outlines the structure of the novel, the disposition of its parts, the dependence of the composite elements, content and compliance logical or grammatical links and so on.

Keywords: syntactic text coherence, integrity, intentionality, prevalence, informativity, situationality, intertextuality.

Постановка проблеми. Художній стиль завжди був, є, і буде популярним. Цьому сприяє його експресивність. Художня література вражає своєю диференціацією стилів, жанрів та їх творців. Одним із таких відомих майстрів слова є відома англійська письменниця Джудіт Леннокс, автор понад 18 творів у жанрі роману (перші 4 праці є історичними романами), більшість з яких уже стали бестселерами. В 2009 році вийшов її роман «Серце ночі», що спричинив неабиякий ажіотаж навколо своєї появи. Не секрет, що читання літератури Англії є чудовим способом вивчити мову. Детальний аналіз творів, безумовно, може стати хорошим поштовхом до прочитання зарубіжної літератури. Саме тому ми й хочемо дослідити синтаксичні особливості англомовних художніх текстів, а саме роману Джудіт Леннокс «Серце ночі.»

Формулювання цілей статті. Метою статті є висвітлення результатів синтаксичного  аналізу  англомовних художніх текстів, на прикладі роману Джудіт Леннокс «Серце ночі.»

Об’єктом дослідження є роман Дж. Леннокс «Серце ночі», предметом дослідження є засоби композиції та архітектоніки роману британської письменниці Джудіт Леннокс «Серце ночі».

Як і будь-який функціональний стиль мови, художній стиль має певні особливі ознаки та сферу поширення. Головними ознаками художнього стилю є образність, поетичність, естетика мовлення, експресія як інтенсивність вираження, зображуваність (конкретно-чуттєве живописання дійсності – людей, природи, явищ, понять, якостей, властивостей, відношень). У художньому стилі все подається через призму соціальної орієнтації, світогляду, інтелекту і світовідчуття особистості (образ автора) і все зображуване спрямовується на особистість читача (слухача). Тому в художньому стилі (зокрема, в художніх творах) крім об’єктивності реального світу існує і суб’єктивність сприйняття його людиною [4, с.112]

Синтаксис є впорядкованою системою розташування слів і фраз, які вживаються для побудови речення. Він слугує для пояснення правил вживання граматичних структур в реченнях. Простіше кажучи, це збір всіх допустимих правил формування такої словесної одиниці, як речення.

Дискурсивний аналіз тісно пов‘язаний із критеріями, які визначають саме поняття тексту. Черноватий Л.М. у своїй праці «Переклад у наукових дослідженнях представників харківської школи» визначає систему дискурсу як «гештальт,  єдність процесу й результату».

Як поетичний, так і прозовий текст виявляє ознаки системності в його структурно-синтаксичній організації. Кожен із текстів відображає зв’язок мовлення з системою мови, водночас характеризуючись індивідуально-авторською реалізацією мовних одиниць, що є проявом мови в дії. Оскільки, матеріалом нашого дослідження є саме прозовий текст, то надалі мова піде саме про його ознаки.

Художня проза настільки різноманітна та багатогранна, що й класифікацій її ознак є чимало

Так, згідно наукової роботи магістра Чернівецького Національного університету ім. Ю.Федьковича Формусяк Н.А. можна виділити такі основні ознаки художнього прозового тексту: цілісність, зв’язність, членимість, лінійність,  інформативність, структурно-смислова завершеність [8].

Розглядаючи більш поширені та місткі класифікації ознак художнього тексту, слід відмітити систематизації, що належать І.Гальперину, Р.Богранду та В. Дресслеру.

Так, І. Гальперин виділив категорії тексту, які він назвав граматичними. Це континуум, когезія, ретроспекція і проспекція, інтеграція, інформативність [9, с.53].

Дослідження ролі синтаксису в поетичному дискурсі на рівні аналізу тексту тісно пов‘язано з основними категоріями структури тексту: його дискретністю, когезіює, континуумом [1, с.50-88].

Дискретність тексту, або його членування, – категорія тексту, що виявляється в його синтагматичному поділі (структурному, змістовому, композиційному тощо) – у розбитті тексту на його можливі частини чи, скажімо, теми на субтеми, межі яких визначаються субтематичним змістом, інформаційними характеристикамий відповідним мовним оформленням. Звичайно, в чистому вигляді таке структурування тексту, його делімітація виступають як ідеальний випадок. Членування тексту здійснюється за багатьма ознаками: глибинними та поверховими; формальним (архітектонічним) та смисловим; змістовими й технічними; об’єктивними йсуб’єктивними [3].

Глибинне членування тексту пов’язане з його темами, поверхове – із паузами. Змістове і технічне членування тексту вимагає відповідного поліграфічного оформлення – від заголовка до розподілу на розділи та параграфи. Об’єктивне та суб’єктивне членування застосовується лише в художніх текстах і випливає з авторського замислу. Формальне членування – це виділення абзаців, параграфів, розділів, глав тощо. На змістовому рівні це виділення тем, мікротекстів, надфразових єдностей, періодів тощо. Смислове членування в художньому тексті – це виділення основних частин композиції: експозиції, зав’язки, кульмінації тощо. Форма й зміст тісно між собою пов’язані [3].

Проблема синтаксичних основ поетичного дискурсу тісно пов‘язана з поняттям когезії (англ. сohesion – «зчеплення», «зв‘язок») – «особливих видів зв‘язку, які забезпечують континуум, тобто логічну послідовність,(темпоральну та/або просторову) взаємозалежність окремих повідомлень, фактів, дій та ін.» [9, с.53].  На рівні речення основними засобами когезії є, насамперед, службові слова (прийменники, сполучники, сполучні слова, частки), а також морфологічні засоби, що забезпечують «зчеплення» слів у словосполученнях і реченнях (відмінкові закінчення, морфеми-показники роду, числа, часу і т .д.). Що ж стосується когезії на рівні тексту, тут можна виділити цілу низку різновидів внутрішньотекстових зв‘язків. Для художніх текстів характерна різноманітність типів когезії: логічних, психологічних і формально-структурних [9, с.53-54]. Ці три типи когезії, своєю чергою, містять такі різновиди:

• Дистантна когезія, здійснювана головним чином шляхом лексичного повтору (тотожного, синонімічного, перифрастичного); характерна, передусім, для художніх текстів [9, с.53-54].
• Асоціативна (підтекстова) когезія. Найбільш поширеними засобами цього типу когезії є алюзії (асоціативні форми, що виходять за межі конкретного тексту). Крім алюзій, асоціації можуть мати й суб‘єктивний характер, будучи народженими у свідомості поета.
• Образна когезія, під якою «розуміють такі форми зв‘язку, які, перегукуючись із асоціативними, збуджують уявлення про чуттєво сприймані об‘єкти дійсності» [1, с.80].

Ці різновиди когезії художнього тексту можуть використовуватися і в прозовому, і в поетичному тексті, і наше завдання полягає в тому, щоб виділити ті засоби когезії, які безпосередньо пов‘язані з прозовим синтаксисом.

Термін континуум означає рух у часі і в просторі. Як категорію тексту він позначає послідовність фактів, які розгортаються в часі і просторі, причому розгортання подій відбувається неоднаково в текстах різних типів [2, с.162]. Континуум художнього тексту заснований на порушенні реальної послідовності подій і не обов’язково забезпечується лінійністю розповіді.

Продовжуючи аналіз, розгдянемо класифікацію подану в книзі Богранда та Дресслера, згідно якої можна виділити сім основних характеристик, таких як: синтаксична зв’язність, цілісність, інтенціональність, прийнятість, інформативність, ситуативність, та інтертекстуальність, оскільки згідно саме ця класифікація стала фундаментом нашого дослідження.

Синтаксична зв’язність – вид зв’язності виявляється у будові тексту, диспозиції його частин, залежності композиційних елементів, відповідності змісту і логічних або граматичних зв’язків тощо [6]. Сюди належать функції, що відповідають за створення зв‘язків між компонентами тексту: повторення лінгвістичних елементів, які формують структуру тексту; анафора, епіфора, катафора (за допомогою дейктичних елементів вказує на те, що буде далі в тексті); еліпсис (елементи структури незрозумілі без комунікативної ситуації і пресупозицій учасників розмови); кон‘юкції (маркери відношень і зв‘язків між подіями й ситуаціями) [9, с.50].

Так, текст поділений на 3 частини: The Confidante, Sowing the Wind and The Lilacs in the Park. В свою чергу, перша частина складається із семи, друга – з 8, і третя – з двох розділів. Така чітка структура допомагає полегшити сприйняття тексту, оскільки в основі поділу лежить певне групування, а саме, за тематичним критерієм.

Аналізуючи складові роману, що відповідають за його зв’язність слід відмітити часте повторення лінгвістичних елементів. Приклад, наведений  нижче є анафорою:

She longed to travel. She ached to travel. (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 20). Headline. Kindle Edition)

В  прикладі присутній акцент на тому, як дівчинка з пересічної англійської сім’ї мріяла про подорожі, і не просто мріяла, а жила ними.

Нерідко, елементом, що поєднує компоненти тексту є фреймування. Підтвердженням цього є наступне речення:

Kay – do please call me Kay. (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 17). Headline. Kindle Edition)

Такий синтаксичний прийом вжито задля отримання бажаного результату, а саме, для коректного вживання звертання.

Слід також зазначити, що в тексті переважає обмін думками двох чи більше героїв, тобто, активний діалог. Щоб зекономити час та уникнути тавтології, автор звертається до еліптичних речень. Наприклад:

“She’s Little Red Riding Hood, isn’t she?” – “Sometimes.” (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 85). Headline. Kindle Edition)

Наведений вище приклад еліпсису, є прикладом того, як перше і друге речення тісно пов’язані між собою. Без першого, сенс другого не можна зрозуміти, що є прикладом контекстуальної когезії.

Проілюстровані приклади є доказом вправності Джудіт Леннокс поєднувати мікрочастинки тексту, зливати його в одне ціле, подавати його цікавим продуктом.

 

Цілісність– це прояв гармонічного поєднання кількох видів цілісностей, серед яких: змістова (єдність ідеї, теми, змісту); комунікативна (поєднання мети на намірів спілкування); структурна і формально-граматична (єдність мовленнєвих жанрів, їх комплексів, узгодження та координація форм).

Змістова цілісність тексту забезпечується лексичним рівнем мови, системою домінування, структурно-граматична – системою узгодженості граматичних форм і зв’язків, а комунікативна – єдністю задуму і результату реалізації цього задуму  [7].

Метою епічного роману «Серце ночі» є прагнення описати життя в переддень Другої світової війни, під час неї, та розруху, що залишилась після неї. Джудіт Леннокс ілюструє це на прикладі російської сім’ї Денисових, які не змогли знайти притулок в рідній країні, та у пошуках притулку змушені були переїхати до Франції. Цілісність цієї сюжетної лінії підтримують лексичні засоби. Серед англомовних слів, автор навмисне виділяє запозичені з французької мови. Наприклад:

chauffeur, déshabillée, chérie, une famille très, émigrés

Окрім того, що французькі слова мають ряд своїх фонологічних та граматичних відмінностей, у порівнянні з англійськими, що робить їх такими, на яких зосереджена увага читача, вони виділені ще й графічно. Можна дійти висновку, що якщо авторка навмисне виділяє запозичення курсивом, вона вкладає в них якийсь прихований зміст, заохочує читача мислити логічно. В нашому випадку, Джудіт Леннокс намагається підкреслити те, що французька мова для персонажів є нерідною, і навіть її вживання у повсякденному житті є неорганічним, як потім стає зрозумілим, що й стиль життя не дуже відповідає місцевим традиціям. У Франції уже кожен вільно займається тим, чим подобається, натомість батько Міранди Денисової обмежує її в проведенні вільного часу з друзями, обирає з ким їй проводити час та як, не кажучи вже про гувернантку, яка сварить її за найменші відхилення від графіку її робочого дня.

Не легко жити в Берліні, який перебуває у стані війни. Гувернантка Денисових, Tante, Frau, Fräulein у пошуках кращої долі теж приїжджає в Париж. Щоб показати її німецьке походження, авторка вдається до того ж методу, що й зі сім’єю Денисових. У тексті є чимало німецьких слів, як от Tante, Strasse та інші. Саме вони створюють концепцію «Парижу, як притулку для біженців», або «Парижу, як місця, де жити легше, краще, ніж в країнах, на території яких іде війна».

Інтенціональність, тобто комунікативна мета: що автор намагається донести до реципієнта за допомогою тексту [9, с.50].

В.В. Меньок у своїй статті «Взаємини інтенцій автора та інтенціональності тексту» використовує такий термін як «авторська інтенція», у значенні, «первинна, цілісна єдність скерованості автора (його думок, почуттів, намірів, очікувань, задумів і т.д.

Так, основною метою роману, як згадувалось в попередньому підрозділі є  прагнення описати життя в переддень Другої світової війни, під час неї, та розруху, що залишилась після неї.

Попри те, що іде війна, Джудіт Леннокс ілюструє нам приклад тісної жіночої дружби, незважаючи на те, що дівчата були виховані в різних умовах. Після того, як Олександр Денисов звільнив чергову гувернантку його дочки, літню жінку, яка постійно хворіла, її заміною стає пересічна британська дівчинка Кей, яка мріяла подорожувати. Оскільки, Міранда та Кей були майже однолітками, вони одразу подружились. До того ж, ніщо так не об’єднує людей як схоже пережите горе (обидві дівчинки втратили маму в дитинстві, та відчували постійну недостачу материнської любові). Вони завжди берегли секрети одна одної, від кого б то не було. Саме це й стало причиною звільнення Кей, яка приховувала таємне кохання Міранди. Батько Міранди залишив Кей саму в Берліні, без засобів існування, без заслуженої платні, під відкритим небом.

Щодо героїнь роману, то варто відмітити те, що куди важливішою є мета показати їх сильними, незалежними, пристрасними, що було рідкістю для жінок періоду війни.

No, she said coldly. Never. And, when he insisted, she shouted at him that if he tried to force her into marriage she would insult Herr Reimann with such vulgarity that he would never want to see her again. (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 85). Headline. Kindle Edition)

Зазвичай з їх думкою і поглядами ніхто не рахувався. Хоча вже порізно, та кожна з жінок показує приклад нескореності системі та стереотипам.

Найголовнішою, все ж є тема жорстокості. Що може бути страшніше війни, яка забирає тисячі людських життів кожного дня? Втіленням жорстокості є Адольф Гітлер, якщо розглядати проблему глобальніше. Але найяскравіше ця риса проявляється в російського аристократа Денисова:

• Something hard and cruel in her father’s eyes. He made a hiss like a snake. Whoever he is, you’ll have nothing more to do with him. You are to marry Herr Reimann. (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 85). Headline. Kindle Edition)

 

• Then her father struck her so hard it made her mouth bleed and tears spring to her eyes. (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 85). Headline. Kindle Edition) 

 

Він же не дозволив Кей попрощатись із Мірандою, негайно прогнавши її, незважаючи на те, якими близькими вони були одна для одної, оскаженівши від побачених на фото обіймів його дочки з незнайомцем. Залишивши Кей без засобів для існування на вулиці, помітно, що людське життя для нього було мізерною річчю. Джудіт Леннокс показує, як світ, охоплений війною задихається від жорстокості та меркантильності.

Задавши таку комунікативну мету, Джудіт Леннокс підштовхує нас до роздумів над проблемами, які залишаються актуальними до сьогодні. З впевненістю, можна сказати, що вище вказано ще далеко не повний перелік тем, присутніх у романі цієї письменниці.

Прийнятність – характеристика, яка дозволяє реципієнтам зрозуміти текст, визнавати його таким, що переконує, чи не переконує, достовірним чи недостовірним. Беззаперечно ця риса тексту залежить від інтенціональності.

Роман «Серце ночі» тісно прив’язаний до історичних подій, які відомі не лише широкому загалу, а всьому світу. Нема, напевно, людей, які не знали б про жорстокість Гітлера, Сталіна, влади Царату на засадах деспотизму та тоталітаризму. Історичні персоналії та події є тим чинником, який не може не вплинути на довіру найзапекліших скептиків.

Якщо, все ж, є ті, хто не знаю про страх концтаборів та ріки пролитої крові у боротьбі за незалежність, правильний підбір лексично-стилістичних засобів не зможе не вплинути на їх почуття. Якщо не спрацьовують факти, як може не спрацювати людський фактор? Ось уривок, який описує тогочасний Берлін:

Willi’s shrug said, Look at the posters on the wall, listen to the speeches on the radio, look at the SS officers in the street, with the death’s head badges on their black caps. See what the Nazis have done to cynical, civilized Berlin. (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 66). Headline. Kindle Edition.)

Вище наведений приклад не може залишити байдужим тих, хто живе почуттями, навіть, не знаючи хто такі Nazi.

Інформативністю ми називаємо кількість інформації в тексті, більшою мірою її новизну та важливість для реципієнта.

Аналізуючи інформативність роману Джудіт Леннокс, варто зазначити, що інформативності йому не позичати.

Оскільки роман розповідає про життя в час війни, перед читачем відкривається можливість дізнатись про хід війни в деталях, про те, як жилось пересічному населенню у ті важкі часи. Не всі знають про рух нацистів, колабораціонізм, голокост та інші події. Уривок з роману, поданий нижче саме розповідає про те, як ставились до євреїв в Німеччині:

The signs in the windows of shops and cafés – “Aryan store” and “Jews not welcome” – darkened his mood further. (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 69). Headline. Kindle Edition)

В наступному ж уривку йдеться про окупацію Чехословаччини Німеччиною  в березні 1939 року, що розпочалась ще 10 жовтня 1938 року із анексії Судетського краю, згідно результатів так званого Першого Віденського арбітражу:

In the end, Neville Chamberlain returned from Munich, waving his piece of paper with its promise that Britain and Germany would never go to war again, and the country gave a collective sigh of relief and they all tried not to notice that the sandbags were still around the Houses of Parliament and the scars still ran through the lawns of the royal parks. And when Germany began to occupy the ceded parts of Czechoslovakia, as agreed, Kay tried to tell herself that now it would be all right. (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 157). Headline. Kindle Edition)

Таким чином, роман «Серце ночі» є хорошим джерелом інформативності та спонукає своїх читачів до удосконалення своїх знань у галузі історії.

Ситуативністю можна назвати безпосередньо мовну ситуацію, розгорнуту в тектсі, її культурний аспект. Ця характеристика тісно пов’язана з дискурсом.

Так, мова тексту є такою, яка вживається в повсякденному житті британців, неодмінно з додаванням великої кількості художніх тропів для досягнення поставленої комунікативної мети.

Варто пригадати те, що події та час, коли вони відбуваються були всесвітнього масштабу, що означає, що в тексті присутні запозичення з іншим мов, окрім англійської, а саме німецької та французької: Tante, Frau, Fräulein; chauffeur, déshabillée, chérie, une famille très, émigrés.

Саме тропи, історизми, власні назви та поєднання запозичених слів із стандартизованою англійською мовою цілком виконує функцію впливу тексту на реципієнта.

Інтертекстуальність тексту – це різнобічний зв’язок тексту з іншими текстами за змістом, жанрово-стилістичними особливостями, структурою, формально-знаковим вираженням. Усе, що було вже сказано, написано, є підґрунтям, основою, необхідною передумовою й умовою існування для знову створюваних вербальних текстів, а, отже, є системотвірним чинником мовотворчості [5, с.7].

Так, темі Другої світової війни присвячено чимало творів у світовій літературі. Тому, за змістом, «Серце ночі» можна поставити в ряд з такими працями як «Чума» Альбера Камю (1947), Генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у СПА…» та іншими видатними роботами. Різниця полягає в тому, що роман «Серце ночі» є жіночим поглядом на війну, натомість «Чума» та «Подорожній, коли ти прийдеш у СПА…» чоловічий, що може означати те, що в Леннокс окрім війни є ще й інші теми, те, що цікавить жінок.

Описуючи жанр, варто відмітити те, що роман місить історичні елементи, що робить його схожим до історичного роману Вальтера Скотта «Айвенго». Не відрізняється «Серце ночі» від «Айвенго» й своєю чітко визначеною структурою (щоправда, у романі Скотта глави).

У термінології текстового планування вище згадані жанри описані як «схеми» або «фрейми» (англ. frame – «каркас», «основа»): нарративні, аргументативні, описові та інструктивні [9, с.50].

Отже, два критерії (зв‘язність і цілісність) можуть бути охарактеризовані як внутрішньотекстові, інші п‘ять – як зовнішньотекстові. У розходженні між тією роллю, яку відіграють ці дві групи критеріїв під час аналізу тексту, і полягає відмінність між власне «лінгвістикою тексту» і дискурс-аналізом. У другому випадку набільше значення мають саме зовнішньотекстові чинники, тоді як у першому – дослідження й моделювання зв‘язності та цілісності [9, с.50].

Міжфразові зв’язки у тексті різноманітні і багатогранні. Наявність їх забезпечує текстові тематично-змістову і композиційну цілісність. Лінгвістику тексту розуміють як наукову дисципліну, ціль якої – описати суть і організацію передумов і умов людської комунікації.

Таким чином, варто відмітити, що роман Джудіт Леннокс містить усі необхідні ознаки синтаксичної зв’язності тексту за Богранда та Дреслера, що свідчить про талант та відданість письменниці своїй справі. Будучи подібним за змістом, структурою, чи ще іншими критеріями до шедеврів світової літератури, роман «Серце ночі» гідний такої ж оцінки та визнання.

Список використаних джерел

1. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования / И.Р. Гальперин. – М., 1981. – 138 с.

1. Загнітко А.П. Український синтаксис / А.П. Загнітко. – К., 1996. – Ч. 2. – 240 с.

1. Кочан І.М. Проблема текстових категорій у сучасній науці» – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/znpkhnpu_lingv/2009_27/14.html

1. Мороховский Стилистика английского языка / А. Н. Мороховский, О. П. Воробьева, Н. И. Лихошерст. – К. : Вища школа, 1991. – 273 с.

1. Переломова О.С. Інтертекстуальність як системотвірна текстово-дискурсивна категорія Суми, 2008, 10с

1. Станіслав О.В. Зв’язність як одна з найважливіших текстуальних категорій: [автореферат] / Ольга Вадимівна Станіслав– Луцьк: Видавництво Східноєвропейського Національного університету ім. Лесі Українки  – випуск 13 – 2013

1. Текст і його ознаки – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studopedia.info/1-41486.html

1. Формусяк Н.А. Когезія та когерентність публіцистичного тексту // Вісник Чернів. нац. ун-ту. ім. Ю. Федьковича Серія романо-германська філологія – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://intkonf.org/formusyak-na-pidhodi-do-doslidzhennya-publitsistichnogo-tekstu/

1. Цолін Д.В. Синтаксис поезії тарґумів: [монографія] / Дмитро Васильович Цолін – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2015 – 512 ст.

Джерело ілюстративного матеріалу

1. Lennox, Judith. The Heart of the Night, 512 p. Headline. Kindle Edition