УДК 811.161.2’367.623

Д.В. Рязанцева

Харківський національний

автомобільно-дорожній університет

 

У  поданій   статті  розглядаються  актуалізовані прикметникові форми як засоби вираження оцінки в науковому стилі української мови. Увага акцентується на комунікативно-прагматичному  аспекті досліджуваних явищ, аналізується прагматичний заряд граматичних категорій прикметника української мови.

Ключові слова: прикметник, науковий стиль, прагматика, оцінка, українська мова.

 

АКТУАЛИЗИРОВАННЫЕ ФОРМЫ ИМЕНИ ПРИЛАГАТЕЛЬНОГО КАК СРЕДСТВА ВЫРАЖЕНИЯ ОЦЕНКИ В НАУЧНОМ СТИЛЕ УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА

В данной статье рассматриваются актуализированные формы имени прилагательного как средства выражения оценки в научном стиле украинского языка. Внимание акцентируется на коммуникативно-прагматическом аспекте исследуемых явлений, анализируется прагматический заряд грамматических категорий имени прилагательного в украинском языке.

Ключевые слова: имя прилагательное, научный стиль, прагматика, оценка, украинский язык.

 

THE ACTUALIZED FORMS OF THE ADJECTIVES AS A MEANS OF EXPRESSION OF THE ASSESSMENT IN A SCIENTIFIC STYLE OF THE UKRAINIAN LANGUAGE

The article considers actualized forms of the adjectives as a means of expression of the assessment in a scientific style of the Ukrainian language. Anthropocentric direction of modern linguistic studies and the lack of the complete representation of the evaluation category form the need to continue developing related to it problems. The nature of the evaluation category expressed by words of different parts of speech and grammatical units functions as a means of expression of estimation values ​​based on their pragmatic characteristics stays almost non-explored problem in the pragmalinguistic aspect. These factors determine the relevance of the research, thus the attention in the article is focused on communicative-pragmatic aspect of the studied phenomena, as well as the pragmatic charge of the grammatical categories of adjective of Ukrainian languages ​​used in scientific style is analyzed. The relevance of the study is also caused by the fact that the assessment semantics of adjectives belongs to the neglected aspect of axiological research, despite the fact that the adjective occupies a central place among the means of the expression of evaluation. The examples given in the article show a breach in the functioning of the adjective in the modern Ukrainian language scientific style — formation of the forms of comparative, superlative and elative from the grammatical category of relative adjectives. Synthetic forms of the comparison are not typical for scientific style, they are used likely to attract the attention of the reader, or for the selection of important from the point of view of the author messages of facts, and therefore their evaluation.

Key words: the adjective, scientific style, pragmatics, assessment, Ukrainian language.

 

Мовні засоби вираження оцінки здавна привертають увагу вчених. Їх систематизація в українській мові дала змогу надати оцінці статус лінгвістичної категорії, що виражається одиницями всіх мовних рівнів. Лінгвістичні дослідження другої половини ХХ – початку ХХІ ст. (праці Н. Арутюнової, Ф. Бацевича, О. Бондарка, В. Виноградова, І. Вихованця, О. Вольф, Н. Гуйванюк, А. Загнітка, Г. Золотової, Т. Космеди, О. Кубрякової, О. Ремчукової, О. Халіман, Л. Щерби, Р. Якобсона та ін.) скеровані на функційне вивчення категорії оцінки в аспекті тлумачення закономірностей уживання мовних одиниць відповідно до конкретних (оцінних) цілей мовця. Оцінка у названих дослідженнях характеризується як прагматична, дискурсивно зорієнтована категорія, а оцінні засоби — як носії прагматичного значення в комунікативному процесі.

Антропоцентричний напрям сучасних лінгвістичних досліджень та відсутність завершеної репрезентації категорії оцінки викликає необхідність продовження розробки пов’язаних з нею проблем. Майже не вивченою проблемою у прагмалінгвістичному аспекті є природа значення оцінки, що виражається словами різних частин мови, а також функції граматичних одиниць як засобів вираження оцінних значень з урахуванням їх прагматичних характеристик. Саме ці чинники зумовлюють актуальність дослідження.

На думку Ш. Баллі, усі категорії оцінних слів походять від прикметника [1, с. 271]. Дослідники також зауважують, що оцінність «є первинною семіологічною функцією прикметника як частини мови, її частиномовної специфіки, що відрізняє прикметник від інших частин мови» [13, с. 103]. Хоча ад’єктив посідає центральне місце в системі засобів вираження оцінки, оцінна семантика прикметників належить до маловивченого аспекту аксіологічних досліджень.

Мета цієї наукової розвідки — описати функціювання оцінних форм прикметників у науковому стилі української мови, проаналізувати особливості вираження ними низки прагматичних значень. Базою дослідження стали теоретичні праці Т. Космеди, Л. Семененко та ін., а також академічні граматики української мови.

Науковий стиль — функційний різновид літературної мови, що обслуговує сферу й потреби науки. Головними ознаками наукового стилю є його інформативність, понятійність і предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальнювальність, однозначність, точність, лаконічність, доказовість, переконливість, аналіз, синтез, аргументація.

Процес творення текстів наукового стилю, як відомо, супроводжується попереднім відбором мовних одиниць, стилістичних засобів. Лексичні, текстові одиниці, що вживаються в науковому стилі, репрезентують точність, логічність, узагальненість, аргументацію висловлених положень. Слова вживаються переважно в прямих значеннях, а експресивно-емоційно забарвлену лексику використовують надзвичайно рідко.

Серед прикметників у науковому мовленні переважають відносні прикметники (компромісний, аналітичний, концептуальний, експериментальний та ін.), що максимально точно вказують на відповідні ознаки. Використовують у наукових творах нормативні форми вищого й найвищого ступенів порівняння якісних прикметників, напр.: Навіть такі найзагальніші, найнейтральніші модифікатори, як very, у сучасній англійській мові явно чи неявно дають суб’єктивну оцінку вираженій якості. … [14, с. 147]; Як зазначається в енциклопедії «Українська мова», афіксація — це найхарактерніший для української мови спосіб словотворення, за допомогою якого утворюється майже 85% слів її словникового складу [14, с. 1]; Запозичені слова, основи та неоформанти по-різному втягуються в гібридне словотворення, тобто для утворення нових номінацій уже в українській мові з питомими словами чи основами. Незважаючи на це проблема словотвірного освоєння нових запозичень в українському мовознавстві залишається найдискусійнішою [2, с. 7].

На сучасному етапі розвитку української мови спостерігаємо порушення у сфері функціювання прикметника в науковому стилі — утворення форм компаратива, суперлатива та елатива від лексико-граматичного розряду відносних прикметників.

Синтетичні форми ступенів порівняння не є нехарактерними для наукового стилю, їх використовують, вочевидь, для привернення уваги читача, виділення важливих з точки зору автора фактів повідомлення, а отже, і їхньої оцінки. Фіксуємо численні утворення форм суперлативів від відносних прикметників, порівн.: Запровадивши функційний підхід до з’ясування питань теорії частин мови, деякі вчені кваліфікують прислівник як найпериферійніший у чотирикомпонентній системі частин мови [4, с. 8]; Конституенти сьомої підгрупи становлять найнеоднорідніший у плані семантики прошарок у системі відносних ад’єктивів, оскільки вони в найзагальніших рисах розкривають глибинні механізми взаємодії та взаємозв’язків між тими або тими предметами дійсності [6, с. 18]; Саме в цей час кожен починає розуміти, що навіть найнепомітніша особа може мати визначальну роль у доленосних подіях світу, що втратив свою цінність і розсипався на фрагменти [10, с. 380]; Щоденник, мабуть, найісторичніший жанр… Живий інтерес до щоденників балансує як раз на межі унікального і всезагального. Здається, що грань ця, що виникла в західній цивілізації всього п’ять сотен років тому назад, зараз готова знов розмитися [10, с. 289]; …засвідчені в індоєвропейських мовах найархаїчніші випадки атрибутивного функціювання імен дають підстави для твердження, що всі первинні прикметники були відносними за своїм походженням [3, с. 17].

Визначальною особливістю наукового тексту є його раціональний характер — наукові тексти складаються із суджень, побудованих за правилами логіки науки й формальної логіки; текст не ґрунтується на образі, не активізує почуттєвий світ його читача, а орієнтований на сферу раціонального мислення.

Незважаючи на перераховані особливості наукового стилю, фіксуємо в сучасних текстах прикметники, що виражають оцінні смисли, порівн.: Отже, самою назвою своїх поетичних творів характеризує Шевченко свою поезію, свої думи як продукт глибокого думання, роздумування та передумування всього того, що якнайживіше займало його думки, його душу. Притім, звичайно, виринали в його душі та гуртувалися у мистецьку цілість найживіші поетичні образи, яким давав він вираз своїм незрівнянним словом. Роздумування поета відбувалося, власне, самими образами [12, с. 196]; Вагому роль у тому, що Шевченко залишився в українській літературі, зіграло не тільки його незрівнянно вище, ніж у Гоголя, почуття національного патріотизму … Шевченко в цьому плані був неймовірно вразливий, готовий відгукнутися на страждання найупослідженішого страдника, і чим нижче в суспільній ієрархії знаходився нещасний, тим більше щирого співчуття і співпереживання виявляв до нього поет. Це не пояснити лише його кріпацьким походженням і соціальною солідарністю — такий алгоритм поведінки випливав з його вдачі [11, с. 281].

Форма елатива найживіші, утворена за допомогою префікса най- та суфікса -іш-, використана в словосполученні найживіші поетичні образи, дає змогу автору висловити високу позитивну оцінку мистецького таланту Т. Шевченка.

Автор другого наведеного прикладу за допомогою форми елатива найупослідженіший створює негативно-оцінне висловлювання найупослідженіший страдник.

У науковому тексті також фіксуємо використання деяких стилістичних прийомів, що є характерними для художнього дискурсу, зокрема прийом тавтології, порівн.: Однак результати аналізу фразеологічного матеріалу переконують у відсутності «найпрототипніших» прототипів, натомість для кожної з «категорій» (особливо це стосується абстрактних атрибутів) існує низка прототипів, про що свідчать, зокрема, прототипні уявлення про кольороназви… [7, с. 11]. У наведеному прикладі актуалізовано форму суперлатива найпрототипніший, утворену з порушенням норми від відносного прикметника прототипний.

Отже, незважаючи на те, що мова наукового стилю характеризується кодифікованістю, «неемоційною характеристикою мовних явищ, помітно «сухою», виразно книжною лексикою» [5, с. 118], неузуальні форми ступенів порівняння, оцінні ступеньовані форми, що використовуються для характеристики та виділення важливих мовних явищ, поступово стають частиною наукового дискурсу.

Репрезентоване дослідження не вичерпує всього кола питань, пов’язаних із використанням ненормативних форм прикметників як засобу виникнення прагматичної інформації. Недослідженими залишаються питання щодо сполучуваності прикметників, їх функціювання в текстах інших жанрів та стилів, що викликає необхідність подальшого вивчення виокремленої проблеми.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Баллі Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Ш.Балли. — М. : Изд-во иностр. лит., 1955. — 416 с.
2. ВихованецьІ. Теоретична морфологія української мови : Академічна граматика української мови / І. Вихованець, К. Городенська [за ред. чл.-кор. НАНУ І. Вихованця]. — К. : Унів. вид-во «Пульсари», 2004. — 400 с.
3. Грищенко А. П. Ступені порівняння прикметників / А.П. Грищенко // Українська мова: енциклопедія [ред. кол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови) та ін.]. — К. : Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2007. — С. 682–683.
4. Громик Ю. В. Прислівники відзайменникового походження у західнополіських говіпках української мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 02.01 «Українська мова» / Ю. В. Громик. — К., 1999. — 20 с.
5. Дорошенко С. І. Граматична стилістика української мови : [посібн. для учнів] / С. І. Дорошенко. — К. : Рад. шк., 1985. — 200 с.
6. Кірічек І. Ю. Синтагматика відносних прикметників в українській літературній мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01. «Українська мова» / І.Ю. Кірічек. — Харків, 2013. — 20 с.
7. Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність / Р. Кісь. — Львів : Літопис, 2002. — 303 с.
8. Кононенко І. В. Лексико-синтаксичний потенціал прикметника у словянських мовах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філолог. наук : спец. 10.02.03. «Слов’янські мови» / І. В. Кононенко. — К., 2009. — 19 с.
9. Космеда Т. А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики : формування і розвиток категорії оцінки : [моногр.] / Т.А. Космеда. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2000. — 349 с.
10. Космеда Т. Ego i Alter Ego Тараса Шевченка в комунікативному просторі щоденникового дискурсу / Тетяна Анатоліївна Космеда.        — Дрогобич : КОЛО, 2012 . — 371 с.
11. Момот Н.М. Щоденник Т. Шевченка як творчо-психологічний та жанровий феномен : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01. «Українська література» / Н. М. Момот. — Кіровоград, 2006. — 20 с.
12. Русанівський В. М. У слові — вічність : (Мова творів Т. Г. Шевченка) / В.М. Русанівський. — К. : Наукова думка, 2002. — 238 с.
13. Тетерина И. Л. Функциональный аспект атрибутивного словосочетания модели «прилагательное+существительное» / И. Л. Тетерина // Семантико-функциональные поля в лексике и грамматике / [межвуз. сб. науч. тр.]. — Ленинград : Ленингр. гос. пед. ин-т им. А. И. Герцена, 1990. — С. 103–
14. Шинкарук В. Д. Словотвірна категоризація суб’єктивної оцінки / В. Д. Шинкарук, Л. Б. Шутак. — Чернівці : Рута, 2002. — 128 с.