У даній статті проаналізовано сутність сімейних взаємовідносин та подано основи психокорекційної роботи з ними. Наведені основні аспекти проведення власного експериментального дослідження.

Ключові слова: психокорекція, тренінг, сім’я, взаємовідносини, дисфункціональність, налагодження, взаємодія.

This article analyzes the nature of family relationships and submits basics of psychological correction work with them. The basic aspects of personal experimental research are given.

Key words: psychological correction, training, family, relationships, dysfunction, establishing, interaction.

За останні роки зросли показники порушень у сімейних системах. Адже соціальні трансформації останнього десятиліття призвели до збідніння переважної частини сімей, збільшення робочої і побутової зайнятості дорослих членів сім’ї. Зростання безробіття об’єктивно обмежує матеріальні можливості сім’ї. Наслідком усього цього є падіння рівня життя сімей, тривожна атмосфера в домі, зростання конфліктності у взаємовідносинах, жорстокість стосовно дітей [10].
У сучасному суспільстві широко розповсюджена занепокоєність з приводу нестабільності шлюбу та родинних взаємин, розчарування у традиційних цінностях сім’ї. Ознаками цих явищ є все більша кількість альтернативних форм шлюбно-родинних стосунків [8].
Основні підходи, що визначають закономір¬ності подружніх взаємин, базуються на засадах структурності, функціональності та адаптивності відносин [2]. Так, згідно зі структурним підходом, подружні стосунки  це динамічна система від¬носин членства, функціональний підхід акцентує взаємозв’язок та умотивованість дій подружжя, адаптивний підхід виділяє індивідуальні особис¬ті сні якості, співвідношення яких визначає мож¬ливості взаємної адаптації [4].
Більшість психологів і соціологів, які досліджували сімейні взаємовідносини, підкреслюють важливість початкового періоду розвитку сім’ї (Антонюк Е.В., Гребенніков І.Ф., Дементьєва І.Ф., Дмитрієнко А.К., Зуськова О. В., Кратохвіл З., Кутсар Д.Я., Льовкович В.П., Лідерс А.Г., Мацковський М.С., Меньшутін В.П., Навайтіс Р., Рімашевська Н.М., Річардсон Р., Сисенко В.А., Трапезнікова Т.М., Олійник Ю.Н., Філіппова Г. Г., Харчев А.Г., Шнейдер Л.Б., Ейдеміллер Є.Г., Юстіцкіс В. В., та ін.). Саме у цей період відбувається подружня адаптація, формуються сімейні норми, здійснюється оволодіння рольовою поведінкою. Одночасно в цей період загострюються майже всі проблеми подружнього життя [8; 12].
Завданням статті є спроба дати оцінку важливості «здорових» сімейних взаємовідносин, а саме спробі їх налагодити за допомогою психологічної корекції.
Отже, насамперед необхідно розглянути поняття сім’ї.
Сім’я  це найдавніший інститут людської взаємодії, унікальне явище. Її унікальність полягає в тому, що кілька людей самим тісним способом взаємодіють протягом тривалого часу, що нараховує десятки років, тобто протягом більшої частини людського життя. У такій системі інтенсивної взаємодії не можуть не виникати суперечки, конфлікти і кризи [11].
Слід додати, що сім’я відіграє величезну роль у житті як окремої особистості, так і всього суспільства. Найважливішими характеристиками сім’ї є її функції, структура і динаміка [9]. Коротко розглянемо їх.
Основні функції сім’ї: виховна, господарсько-побутова, емоційна, духовного (культурного) спілкування, первинного соціального контролю, сексуально-еротична.
 Виховна функція сім’ї полягає в тому, щоб задовольняти індивідуальні потреби в батьківство і материнство, в контактах з дітьми та їх вихованні.
 Господарсько-побутова функція сім’ї полягає в задоволенні матеріальних потреб сім’ї (у їжі, даху і т.д.), у сприянні збереження їхнього здоров’я (забезпечується відновлення витрачених у праці фізичних сил).
 Емоційна функція сім’ї полягає в тому, щоб задовольняти потреби її членів у симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисті.
 Функція духовного (культурного) спілкування несе в собі задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля, взаємному духовному збагаченні.
 Функція первинного соціального контролю забезпечує виконання членами сім’ї соціальних норм.
 Сексуально-еротична функція полягає в задоволенні сексуально-еротичних потреб членів сім’ї [2].
Функції сім’ї з часом зазнають певних змін: одні втрачаються, інші з’являються відповідно до новими соціальними умовами, треті – змінюють своє положення в загальній структурі. Функції сім’ї можуть бути порушені. У цьому випадку її життєдіяльність порушується, утрудняється виконання функцій. Сприяти порушенням може широке коло факторів: особливості особистостей її членів і взаємин між ними, певні умови життя сім’ї і т. д [4].
Структуру сім’ї становить її складу, число членів, а також сукупність їх взаємин. Аналіз структури сім’ї дає можливість відповісти на питання, яким чином реалізуються функції сім’ї: хто в сім’ї здійснює керівництво і хто є виконавцем, як розподілені між членами сім’ї права та обов’язки.
Отже, люди, що створюють сім’ю, прагнуть задовольнити комплекс потреб  в любові, в дітях, в переживанні загальних радощів, в розумінні, спілкуванні. Проте становлення сім’ї  це не тільки реалізація ідеальних уявлень про шлюб, які склалися у майбутнього подружжя. Це реальне життя двох, а потім і декількох людей, у всій її складності і різноманітності; вона включає безперервні переговори, укладання угод, компроміси і, звичайно, подолання труднощів, вирішення конфліктів, які є в кожній сім’ї та можуть супроводжувати дисфункціональність стосунків [2].
На думку фахівців, причини, які викликають дисфункцію сімейних відносин, дуже різноманітні. Останнім часом з’явилися дослідження, в яких крім об’єктивних умов життєдіяльності сучасних українських родин досліджуються й інші, серед яких проблеми зради, ревнощів, розуміння розподілу домашніх справ, ставлення до виконання подружніх обов’язків, підходи до виховання дітей тощо. Все частіше дослідження шлюбних і сімейних відносин торкаються вивчення розподілу сімейних ролей, мотивів вибору шлюбного партнера, мотивів розлучень, сімейних конфліктів, проблем стосовно планування сім’ї тощо [9].
Основні аспекти відносин функціональних та дисфункціональних сімей наступні:
Здорова (функціональна) сім`я – це така, що характеризується гнучкою ієрархічною структурою влади, ясно сформульованими сімейними правилами, сильною батьківською коаліцією, неушкодженими між поколінними кордонами. Благополучна сім’я характеризується емоційним комфортом в сім’ї, в такій сім’ї існують взаєморозуміння, високий рівень координації, взаєморозуміння, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів, врахування у сімейному житті інтересів кожного, душевних переживань, психологічна взаємна підтримка, трудова співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значущості, взаємна довіра, доброта чуйність.
Для конфліктної (дисфункціональної) сім’ї типові «заплутані відносини» між членами сім’ї. Дисфункціональні сім’ї мають наступні характеристики: існування будь-яких проблем у сім’ї заперечується, відчувається нестача в ступеня інтимності, почуття сорому використовуються для мотивації індивідуальної поведінки, сімейні ролі є жорсткими, індивідуальна ідентичність приноситься в жертву сімейної ідентичності, а індивідуальні потреби  потребам родини в цілому. В дисфункціональних сім`ях чинність закону гомеостазу сильніша, ніж чинність закону розвитку[6].
Виходячи з вище сказаного слід зазначити, що сімейні порушення являють собою складні утворення, що включають фактори, їх зумовлюють (труднощі, з якими зіткнулася сім’я), несприятливі наслідки для сім’ї та її реакції (зокрема, осмислення порушень членами сім’ї) [1]. Тому у вирішенні таких аспектів важливу роль відіграє психокорекція.
Розрізняють психокорекцію подружніх відносин і сімейну психокорекцію.
Подружня психокорекція може проводитися і як самостійний вид психологічної допомоги, і як один з етапів психокорекції сімейної.
Отже, психокорекція сімейних відносин  це особлива форма психологічного впливу, орієнтована на вирішення проблем у взаєминах, подолання сімейних конфліктів, побудову функціональних відносин, в основі яких лежить правильно організована ієрархічна система [11].
У сімейній психокорекції об’єктом психологічного впливу виступає сім’я, сприйнята як якесь єдине ціле, що включає в себе не тільки безпосередньо подружжя та їх родичів, але всіх значущих близьких [7].
Сім’я та сімейні проблеми існують, але розвиненої теорії та практики сімейної психокорекції поки немає.
Проте найбільш частими причинами проблем у подружніх стосунках вважають:
• різне уявлення подружжя про розподіл ролей в даному виді відносин;
• різне уявлення подружжя про спосіб вираження почуттів;
• невиправдані очікування в інтимно-особистісної сфері;
• невиправдані очікування на побутовому рівні (матеріальний добробут, соціальний статус, житлові умови).
Тому головне, що повинні досягти клієнти для нормалізації подружніх взаємин у процесі корекції, це:
• «побачити» себе;
• прийняти себе;
• «побачити» один одного;
• прийняти один одного;
• навчитися розмовляти один з одним, висловлюючи свої думки і почуття партнера зрозумілим для нього чином [3].
Крім того, при аналізі ситуації необхідно враховувати життєвий цикл сім’ї. Так як життєвий цикл сім’ї – це певні етапи розвитку сімейних відносин від початку до стабілізації або розпаду. Відповідно, позначивши стадію розвитку сімейних відносин, на якій знаходиться дана сім’я, фахівець може визначити і вогнище конфлікту, що сприятиме як встановленню психологічного діагнозу, так і плануванню заходів психокорекційного впливу [10].
Стосовно нашого емпіричного дослідження, то для його організації був підготований план роботи у відповідності з яким, був використаний наступний психодіагностичний інструментарій:
 методика «Спілкування в сім’ї»;
 тест подружніх стосунків;
 методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса в адаптації Н.В. Гришиної;
 методика «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях»
 тест-опитувальник задоволеності шлюбом (Г.П.Бутенко, В.В.Столін, Т.Л.Романова);
Для подолання розбіжностей у спілкуванні неблагополучних сімей ми пропонували для проведення тренінгову програму, основу якої склали три тематичні частини:
 Перша – залишаємо образи у минулому; пережите – це досвід, хоча і негативний, але ми тепер знаємо, як не треба вчиняти.
 Друга – сьогодні ми починаємо все з чистого листа; новий погляд на себе.
 Третя – вчимося спілкуватися по-новому; головне – знайти спільну мову.
Група, що приймає участь у тренінгу – неблагополучні сім’ї, виявлені під час проведення психодіагностичного дослідження. Вік – 20-30 років. Кількість осіб – 10 (5 сімей). Стаж сімейного життя – 1-5 років.
Результатом формувального експерименту є достовірна різниця між результатами вхідного та вихідного діагностування. Для проведення діагностики ми вибірково використовували ті ж методики, що й на констатувальному етапі.
Перевірка результативності проведеної роботи здійснювалась на основі порівняльного аналізу результатів членів дисфункціональних та функціональних сімей до та по завершенні тренінгу.
Найбільший відсоток серед досліджуваних пар (32%) становлять благополучні сім’ї, тоді як неблагополучні сім’ї становлять лише 8%. Скоріше неблагополучні сім’ї становлять 12%, а скоріше благополучні вдвічі більше –12,8%. Найменший відсоток сімейних пар виявили перехідну задоволеність шлюбом (4%).
Встановлено, що у благополучних сім’ях переважають такі типи поведінки як «співробітництво» та «компроміс», тоді як неблагополучні сім’ї віддають перевагу суперництву, пристосуванню та уникненню.
За результатами проведення методики «Спілкування в сім’ї» визначено, що за шкалою «Довіра в спілкуванні» оцінка, надана собі (64%) у благополучних сім’ях суттєво не відрізняється від оцінки, наданої своєму партнеру (59%) в сім’ї, тоді як відповідний показник у неблагополучних сім’ях вказує на неадекватно завищені оцінки, надані собі (84%) у порівнянні з низькими оцінками, наданими своїм партнерам в шлюбі (76%). За шкалою «Взаєморозуміння між подружжям» отримані результати підтверджують дані, отримані за першою шкалою.
Тест подружніх стосунків виявив, що 59% сімей мають високий рівень міри відвертості, що вказує на достатній рівень довіри в цих сім’ях. 41% досліджуваних становлять сім’ї, показники відвертості яких знаходяться на певні труднощі сімей, пов’язані із спілкуванням та рівнем довіри подружжя один до одного.
Отже, в результаті проведення тренінгу, спрямованого на подолання конфліктних взаємовідносин у виявлених в результаті нашого дослідження дисфункціональних сімей, ми бачимо яскраву позитивну динаміку способу реагування в конфліктних ситуаціях. Зокрема різке збільшення з 12% перед проведенням тренінгу до 48% після його завершення вибору типу реагування «співпраця», що виступає найбільш оптимальним способом вирішення конфліктів.
Як модель змін особистісних установок запропоновано тренінг, який підтвердив свою ефективність результатами вихідного діагностування.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Альошина Ю. Є. Сімейне та індивідуальне консультування / Ю. Є. Альошина, К. Є. Данілін, Є. М. Дубовська. М.: Вид-во МГУ, 1989.
2. Андрєєва Т. В. Сімейна психологія / Т. В. Андрєєва – СПб., 2004.
3. Гарбузов В.І. Практична психотерапія. СПб., 1994.
4. Дружинін В. П. Психологія сім’ї. – СПб.: Пітер, 2008.
5. Єлізаров А. І. Основи індивідуального та сімейного психологічного консультування / / А. І. Єлізаров. – М.: Ось-89, 2007.
6. Ковальов С. В. Психологія сімейних відносин. – М.: Педагогіка, 1987.
7. Кочюнас Р. Основи психологічного консультування. М., 1999.
8. Кратохвіл С. Основні типи сімейних проблем та їх вирішення. – М., 2001.
9. Осипова А.А. Загальна психокорекція. – М, 2000 ..
10. Сатир В. Психотерапія сім’ї. СПб., 2000.
11. Шнейдер А. Б. Психологія сімейних відносин: Курс лекцій. – М.: Квітень-Прес, 2000.
12. Едеймілер Е.Г., Юстицкис В. Психологія та психотерапія родини. – 3 е вид. – СПб, 2001.