КОНФЛІКТ ЯК ОБ’ЄКТ ФОНЕТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

О. П. Мохненко
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут»
м. Київ


У статті на основі огляду існуючих результатів наукового пізнання феномену конфлікту в комунікації обґрунтовано необхідність вивчення закономірностей та особливостей просодичного оформлення конфліктного дискурсу. Наголошено на необхідності урахування встановлених у філософії, соціології та психології провідних факторів, що впливають на зміну динаміки перебігу конфліктного діалогу як соціально-комунікативного явища.
Ключові слова: конфлікт, ефективність спілкування, конфліктний діалог, гармонійне спілкування.
В статье на основании обзора существующих результатов научного познания феномена конфликта в коммуникации обоснована необходимость изучения закономерностей и особенностей просодического оформления конфликтного дискурса. Подчеркнута необходимость учета установленных в философии, социологии и психологии ведущих факторов, влияющих на изменение динамики протекания конфликтного диалога как социально-коммуникативного явления.
Ключевые слова: конфликт, эффективность общения, конфликтный диалог, гармоничное общение.
On the basis of a review of existing results of scientific study of conflict in communication the author has justified in the article the necessity to study the peculiarities and regularities of conflict discourse prosodic organization. The author has accentuated on the importance of taking into account the leading factors established in philosophy, sociology and psychology, which influence the modifications in the dynamics of conflict dialogue as a socio-communicative phenomenon.
Key words: conflict, communication efficiency, conflict dialogue, harmonious communication.


Постановка наукової проблеми та її значення. Конфлікт як ситуація, у якій одна сторона намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої, є характерним і для суспільних груп, і для окремих особистостей у всіх сферах людської діяльності. Соціальна значущість дослідження природи конфліктів та конфліктних ситуацій змушує займатися породжуваними ними проблемами широке коло дослідників таких галузей знання, як психології, соціології, філософії та інших наук нелінгвістичного циклу. Це свідчить про актуальність розгляду сутності і механізмів урегулювання конфліктних ситуацій не тільки з позицій спеціалістів з конфліктології, а також і з погляду дослідників-фонетистів.
Проте, незважаючи на велику кількість робіт, присвячених конфліктній взаємодії (див., напр., [19; 23; 31; 35] та ін.), конфліктний діалог довгий час залишався поза науковими інтересами лінгвістів через його ненормативність і неетичність. Це можна пояснити тим, що внаслідок вивчення конфліктного діалогу не як виду взаємодії комунікантів, а як відхилення від норм, можливості його об’єктивного аналізу значно звужувалися. Саме в силу зазначених причин це явище є недостатньо вивченим з фонетичного боку.
Тому метою цієї статті є виявлення особливостей психо-соціального феномену конфлікту як об’єкта фонетичних досліджень шляхом огляду результатів його наукового пізнання.
Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження.
Дослідження явища конфлікту почалися з філософії. Так, відомо, що воно описувалося філософами ще в епоху античності [24] та середньовіччя [25], Нового часу [8] і сучасності [34].
Цілком природно тому, що з ХХ століття конфлікт стає об’єктом дослідження не лише філософії, а й психології [1; 20], соціології [15], правознавства [4], педагогіки [14], математики [11], політології [29] та інших наук. З часом відбулося залучення проблематики конфлікту і до мовознавчих студій [7; 17; 19].
Узагальнюючи відомі визначення під час подальшого викладу, ми будемо вважати, що під конфліктом слід розуміти зіткнення різнонаправлених сил (цінностей, інтересів, поглядів, цілей, позицій) суб’єктів, сторін взаємодії, протиборство протилежно направлених мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) або суджень (думок, поглядів, оцінок) [12, с. 10], найгостріший спосіб вирішення протиріч, які виникають у процесі взаємодії суб’єктів конфлікту, що зазвичай супроводжується негативними емоціями [1, с. 84]. Крім того, певні властивості конфлікту, проходячи крізь призму концепцій і методів різних областей знання, набувають специфічного відтінку.
Наприклад, у психології існує досить широке розуміння конфлікту як зіткнення, протидії, протиріччя, виду спілкування, ситуації незнайденого виходу, типу конкурентної взаємодії і т. ін. [Там само, с. 52].
На відміну від цього, в соціології (див., напр., [15, с. 6]) конфлікт трактують як загострення соціальних протиріч, унаслідок якого в одних умовах стимулюється організація системи, в інших – вона стає дезорганізованою, а отже руйнується.
Найбільш сталими у вивченні закономірностей зародження, розвитку та врегулювання конфліктів є філософський, психологічний, соціологічний, релігійний, правознавчий, педагогічний, математичний, політологічний, лінгвістичний, психолінгвістичний, лінгводидактичний, комунікативно-дискурсивний та ряд інших аспектів. Це пояснюється мабуть тим, що конфлікт є багатостороннім, одночасно розвиваючим і руйнуючим явищем, що відображає діалектику життя [20, с. 23], та залежно від результату вирішення, він може бути стимулом до змін і поштовхом до прогресу чи мати негативні наслідки.
У праці [Там само, с. 24] також наголошується, що основою виникнення конфліктів є наявність соціальних відносин між окремими індивідами, у межах будь-яких колективів, груп, сімей, класів, націй тощо. До причин конфліктів відносяться, як правило, прагнення до рівності; неможливість індивіда реалізуватися у суспільстві; агресивність індивіда й натовпу; несумісність цілей учасників комунікації; невідповідність між можливостями суб’єкта й умовами, у яких він діє. Крім того, автори враховують такі джерела породження конфліктів, як протиріччя у знаннях, уміннях, особистих якостях; емоційних, психічних станах; технологічних, економічних процесах; цілях, засобах, методах діяльності; мотивах; поглядах, переконаннях; розумінні, інтерпретації інформації; очікуваннях, позиціях; оцінках, самооцінках.
Наведемо типовий приклад конфліктного діалогу, що породжується прагненням з боку батьків до рівності та протиріччям їх поглядів з поглядами директора школи. Цей приклад соціального конфліктного діалогу (фільм “Skin” режисера Е. Фабіана) взятий із ситуації, в якій директор школи, де навчаються лише діти білих людей, повертає до батьків їх схожу на мулатку дочку.
– Sandra’s been reclassified by colour. She may no longer attend the white school.
– Are you mad? She’s our child! What are you going to do next? Reclassify my wife and me as well?
З огляду на мету нашого дослідження виникає також необхідність більш ретельного розгляду наукових здобутків лінгвістики. Це цілком закономірно, позаяк на сучасному етапі дослідження міжособової комунікації зумовило активне вивчення конфліктного дискурсу лінгвістами, оскільки протиріччя в оточуючому світі знаходять своє безпосереднє відображення у мові й мовленні. Отже, конфліктні ситуації мають впливати на фонетичні, лексичні, граматичні, стилістичні особливості мовлення, а також на комунікативні стратегії спілкування.
Мабуть, саме тому вітчизняні та зарубіжні лінгвісти підходять до вивчення проблеми ведення діалогів у всій її багатовимірності та поліаспектності, зокрема, займаються дослідженням загальної теорії діалогу [27], діалогічного та монологічного мовлення [16], особливостей побудови діалогів: граматичних [18], лексичних [2; 5], стилістичних [13], невербальних [28], просодичних [23] та ін.
Низка лінгвістів вивчає дискурсивну взаємодію індивідів, а саме: теорію дискурсу [21], текст і дискурс [3], дискурс як мисленнєво-комунікативну діяльність [33], конструювання гендеру в англомовному дискурсі [22] та ін.
У лінгвістиці досліджують також сімейний [23], професійний [19] та побутовий [26] конфлікти. Вивчається мовний [30] і мовленнєвий конфлікт [30; 17]. Визначаються стратегії і тактики конфліктного дискурсу [26; 31], будується типологія конфліктів [13], вивчається поведінка мовленнєвої особистості в конфліктних ситуаціях [26].
При цьому розглядаються такі пов’язані з конфліктною комунікацією мовленнєві жанри, як сварка, осуд, звинувачення, образа [5]. У науковців викликають інтерес і проблеми, пов’язані із виникненням конфліктів на основі взаємодії мови й суспільства [35], мови і культури [32].
Більш того, об’єктом дослідження лінгвістів стає конфліктність мовних одиниць. Так, у праці [2, с. 232] йдеться про конфліктність метафори, оскільки вона утворюється шляхом схрещування, гібридизації двох концептів – рівності і подібності. Останні є відмінними за своїм логічним статусом [Там само, с. 246-247], позаяк рівність є незалежною від людини, подібність суб’єктивна; рівність формує образ, подібність – концепт. Саме на грані між цими двома поняттями, як відзначає автор, утворюється метафора, при чому подібності надається вигляд рівності.
Представниками психолінгвістики [9, с. 148] конфлікт визначається як мовленнєве зіткнення, що базується на агресії. В основі комунікативного конфлікту, на їх думку, лежить прагнення одного з комунікантів зняти психологічну напругу, чому передує відчуття пригнічення внаслідок порушення одним із партнерів норм поведінки.
Важливим поняттям у дослідженні конфліктів постає «ефективність спілкування» [30, с. 35], яку Г. П. Грайс розглядає як вплив мовця на слухача, що дозволяє зрозуміти намір мовця [10, с. 225]. При цьому, залежно від поставленої комунікантом мети, він розрізняє ефективне і неефективне спілкування. Виокремлюючи постулати спілкування для досягнення ефективності комунікації, Г. П. Грайс уважає, що найрезультативнішими серед них є постулати кількості, якості, релевантності та способу. Цей перелік перегукується із запропонованим Дж. Лічем принципом увічливості, у межах якого визначаються постулат такту (забезпечення зручностей співрозмовника), постулат великодушності (турбота про інтереси партнера), постулат схвалення (зведення до мінімуму негативної оцінки партнера), постулат скромності (мінімальне самовихваляння), постулат згоди (мінімальні протиріччя із партнером), постулат симпатії (вираження симпатії до співрозмовника) [36, с. 132].
У праці [30, с. 37] підкреслюється, що, на жаль, у конфліктній ситуації не завжди дотримуються норми гармонійного спілкування. Так, на думку Т. Н. Колокольцевої, причинами порушення зазначених норм стають конфронтативність мовленнєвих стратегій і тактик співрозмовників; відсутність зацікавленості предметом розмови; використання неприйнятної тональності мовлення; відсутність ефективного результату комунікативного акту та інше [17, с. 169]. У комунікації можуть виникати конфлікти внаслідок вияву протиріч двох сторін, їх цілей, поглядів, інтересів [30, с. 31].
Взаємодія комунікантів породжує зіткнення, причиною яких можуть бути мовленнєві дії, що не відповідають загальним принципам комунікації, виробленим у процесі життєдіяльності представниками певного соціуму. Ці мовленнєві дії, як відзначає В. С. Третьякова, відображають ненормативні індивідуальні особливості комунікативної поведінки. Тому серед причин конфлікту вона виокремлює нерозуміння чи неправильне сприйняття мовних знаків. Мовний конфлікт відбувається ще й тоді, коли комунікант зумисне здійснює мовленнєві дії, щоб образити, звинуватити, принизити співрозмовника.
Механізмами мовної і мовленнєвої репрезентації конфліктів В. С. Третьякова вважає намір адресанта використати вербалізований засіб, який певним чином образить честь адресата; неадекватні захисні дії адресата; різниця у комунікативних настановах комунікантів; відмінності у їх фонових знаннях; використання мовних засобів, які ображають адресата; порушення норм спілкування та ін. [Там само, 50-51].
Отже, комунікація включає в себе значно більше, ніж лише обмін інформацією, оскільки у процесі спілкування комуніканти не залишаються кожен у своєму вимірі, що пояснюється зближенням партнерів або добровільною асиміляцією мовленнєвої поведінки одного з партнерів. У цьому аспекті доцільно згадати Т. Є. Владимирову, яка вважає, що існує певне комунікативно-прагматичне поле спілкування, а також загальний фонд думок, ідей, переживань [6, с. 218], інакше кажучи, партнери, не втрачаючи своєї індивідуальності, асоціюють себе із єдиним «ми» [7, с. 31].
Не залишаються також поза увагою лінгвістів зміни комунікативних ролей мовців у діалозі, зокрема зміна комунікативних ролей внаслідок перебивання співрозмовника, плавна зміна комунікативних ролей і зміна комунікативних ролей після паузи [Там само, с. 36]. Поштовхом до таких змін можуть слугувати просодичні, паралінгвістичні, синтаксичні та інші засоби [21, с. 191].
Висновки. Проведений таким чином огляд свідчить, що під час вивчення закономірностей та особливостей просодичного оформлення конфліктного дискурсу доцільно насамперед ураховувати встановлені у філософії, соціології та психології провідні фактори, що впливають на зміну динаміки його перебігу як соціально-комунікативного явища. До цих факторів є сенс віднести соціокультурні рівні мовців, існування певного комунікативно-прагматичного поля їх спілкування, можливість зміни комунікативних ролей мовців, психологічні типи мовців, їх професійна приналежність, соціальний рівень конфліктів, причини та рівні їх виникнення.

Література
1. Анцупов А. Я. Конфликтология: Учебник для вузов / А. Я. Анцупов, А. И. Шипилов. — М. : ЮНИТИ, 2000. – 551 с.
2. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека / Н. Д. Арутюнова. – М. : Языки русской культуры, 1999. – 896 с.
3. Архипов И. К. «Знак-предмет» и знак-ситуация: текст и дискурс / И. К. Архипов // Текст и дискурс. Проблемы экономического дискурса : сб. науч. ст. – СПб. : Изд-во СПбГУЭФ, 2001. – С. 46-58.
4. Арцибасов И. Н. Право вооруженных конфликтов / И. Н. Арцибасов, И. И. Лукашук. – М. : Наука, 1992. – 297 с. – (Курс международного права в 7 томах ; Том 6 ; Отрасли международного права).
5. Баранов А. Г. Формы языковой игры / А. Г. Баранов // Человек играющий: язык, личность, социум. – М. – Тверь : ИЯ РАН, 1998. – С. 5-11.
6. Владимирова Т. Е. Призванные в общение: Русский дискурс в межкультурной коммуникации / Т. Е. Владимирова. – М. : КомКнига, 2007. – 304 с.
7. Волкова О. С. Прагмалингвистические особенности межличностного общения в коммуникативной ситуации «бытовой конфликт»: на материале английского языка: дис. … канд. филол. наук : 10.02.04 / О. С. Волкова. – Волгоград, 2009. – 188 с.
8. Гоббс Т. Левиафан / Т. Гоббс. – М. : Мысль. 2001. – 478 с.
9. Горелов И. Н. Основы психолингвистики: учебное пособие / И. Н. Горелов, К. Ф. Седов. – М. : Лабиринт-Пресс, 2004. – 304 с.
10. Грайс Г. П. Логика и речевое общение / Г. П. Грайс // Новое в зарубежной лингвистике. – М. : Прогресс, 1985. – Вып. 16. – С. 217-237.
11. Дружинин В. В. Введение в теорию конфликта / В. В. Дружинин, Д. С. Канторов, М. Д. Конторов. — М. : Радио и связь, 1989. — 288 с.
12. Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии / С. М. Емельянов. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – СПб. : Питер, 2009. – 384 с.
13. Ермакова О.П. Вербализованная ирония в естественном диалоге / О. П. Ермакова // Русская разговорная речь как явление городской культуры. – Екатеринбург : Арго, 1996. – С. 64-73.
14. Жутикова Н. В. Учителю о практике психологической помощи : [кн. для учителя] / Н. В. Жутикова. – М. : Просвещение, 1988. – 176 с.
15. Здравомыслов А. Г. Социология конфликта / А. Г. Здравомыслов. — М. : Аспект-Пресс, 1996. – 487 с.
16. Калита А. А. Интонация констатирующих высказываний в английской монологической и диалогической речи (Экспериментально-фонетическое исследование) : дис. … канд. филол. наук : 10.02.04 / А. А. Калита. – К., 1984. – 218 с.
17. Колокольцева Т. Н. Специфические коммуникативные единицы диалогической речи / Т. Н. Колокольцева. – Волгоград : Издательство Волгоградского госуниверситета, 2001. – 260 с.
18. Колшанский Г. В. Коммуникативная функция и структура язика / Г. В. Колшанский. – М. : Наука, 1984. – 175 с.
19. Кудоярова О. В. Дискурсотворча роль теми у професійному конфліктному спілкуванні англомовних медиків (на матеріалі персонажного мовлення) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 «Германські мови» / О. В. Кудоярова. – Харків, 2007. – 20 с.
20. Ложкин Г. В. Практическая психология конфликта: Учеб. пособие —2-е изд., стереотип. / Г. В. Ложкин, Н. И. Повякель. — К. : МАУП, 2002. — 256 с.
21. Макаров М. Л. Основы теории дискурса / М. Л. Макаров. – М. : ИТДГК «Гнозис», 2003. – 280 с.
22. Мартинюк А. П. Конструювання гендеру в англомовному дискурсі / А. П. Мартинюк. – Харків : Константа, 2004. – 292 с.
23. Пеліван О. К. Просодичні засоби реалізації ввічливості / неввічливості в англомовному конфліктному діалогічному дискурсі (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі англомовних фільмів) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 / О. К. Пеліван. – Одеса, 2010. – 23 с.
24. Платон. Собрание сочинений : В 4 т. / Платон. – М. : Мысль, 1993. – Т. 3. – 353 с.
25. Ротердамський Е. Похвала Глупоті / Е. Ротердамський. – [вид. 2-е]. – К. : Основи, 1993. – 320 с.
26. Седов К. Ф. Типы языковых личностей и стратегии речевого поведения (О риторике бытового конфликта) / К. Ф. Седов // Вопросы стилистики. – Саратов, 1996. – Вып. 26. – С. 8-14.
27. Соловьева А. К. О некоторых общих вопросах диалога / А. К. Соловьева // Вопр. языкознания. – 1965. – №6. – С. 103-110.
28. Солощук Л. В. Невербальні аспекти матримоніального діалогічного дискурсу / Л. В. Солощук // Вісник СумДУ. – Серія «Філологія». – №1. – 2008. – С. 96-104.
29. Сорель Ж. Размышления о насилии / Ж. Сорель ; [пер. с фр. под ред. В. М. Фриче]. – Москва : Красанд, 2011. — 168 с.
30. Третьякова В. С. Речевой конфликт и гармонизация общения : дис. … доктора филол. наук : 10.02.01 / В. С. Третьякова. – Екатеринбург, 2003. – 301 с.
31. Фадєєва О. В. Стратегії й тактики конфліктного дискурсу (на мат. суч. англ. мови) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 «Германські мови» / О. В. Фадєєва. – К., 2000. – 18 с.
32. Фролова І. Є. Вербалізований конфлікт в контексті культури / І. Є. Фролова // Вісник СумДУ. – №11 (95). – 2006. – Том 2. – С. 77 – 82.
33. Шевченко І. С. Дискурс як мисленнєво-комунікативна діяльність / І. С. Шевченко, О. І. Морозова // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен ; під загальн. ред. Шевченко І. С. : монографія. – Харків : Константа, 2005. – С. 21–28.
34. Шемякин Я. Г. Этнические конфликты: цивилизационный ракурс / Я. Г. Шемякин // Общественные науки и современность. – 1998. – №4. – С. 49.
35. Ladmiral J.-R. Pour une psychosociologie du conflit linguistique / J.-R. Ladmiral // Langues et conflits. – Nanterre, 1987. – P. 196-198.
36. Leech G. N. Principles of Pragmatics / G. N. Leech. – London : Longman, 1983. – 250 p.

Залишити відповідь