УДК : 821.161.2
Василина Дротяк
Стаття присвячена дослідженню феномену не-дому в збірці українського письменника Артема Чеха “Точка нуль”. Визначено особливості втілення не-дому під час навчань та служби письменника на передовій у 2015-2016рр. Простежено вплив архетипу не-дому на ідентичність автора після тривалого перебування у цьому локусі та зміну сприйняття рідного дому після пережитого.
Ключові слова: Артем Чех, не-дім, армія, передова.
Vasylyna V. Drotiak. THE PHENOMENON OF “NOT AT HOME” IN ARTEM CHEKH’S COLLECTION “POINT ZERO”. The article is devoted to the study of the phenomenon of non-home in the collection of Ukrainian writer Artem Chekh “Point Zero”. The author identifies the peculiarities of the embodiment of non-home during the writer’s training and service at the front line in 2015-2016. The influence of the archetype of non-home on the author’s identity after a long stay in this locus and the change in the perception of home after the experience is traced.
Keywords: Artem Chekh, non-home, army, front line.
Постановка проблеми. Дім – один із найважливіших концептів для українців. Дім для українця – це батьківський будинок, рідне село чи місто, образ рідної країни, родинність, рідна земля, мала Батьківщина, Україна, культура. Для позначення архетипу дому в українській мові використовують поняття оселя, хата, земля, домівка, помешкання, житло.
У період російсько-української війни образ дому для українців стає особливо актуальним, адже багато людей втратили своє житло, змушені були переїхати в інший регіон України чи за кордон. Вони вигнані зі своєї землі, відлучені від рідної культури та змушені шукати прихисток, втрачають оберіг, яким є дім. Багато українців покинули рідну хату і змінили її на навчальні центри та бліндажі в окопах заради захисту своїх рідних та великого дому – України. Тимчасове житло через вимушений переїзд набуває ознак не-дому, адже є нестабільним, з відчуттям страху, блукання, самотності, несвободи, безправности та без відчуття безпеки, часто з поганими побутовими умовами.
У час катаклізмів та воєн не-дім постійно здобуває нові, додаткові наративи, а, отже, ще не може бути достатньо відрефлексованим у літературі. Більш оперативно відреагувати на болісні події можливо через есеїстику, зважаючи на особливості цих текстів. Прикладом такої публіцистики є збірка Артема Чеха “Точка нуль”, яку перевидали у 2023р.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Літературознавці часто звертаються до аналізу архетип дому як до предмета досліджень у своїх роботах. Його розглядали у своїх працях сучасні українські літературознавці Н. Бондар, Н. Герасименко, В. Дмитренко, С. Кочерга, О. Лілік, Л. Миронюк, Н. Сизоненко, У. Федорів, Н. Ференц, Л. Яшина. Архетип дому в умовах російсько-української війни аналізує В. Дмитренко у романі «Маріупольський процес» Галини Вдовиченко та Н. Герасименко в романі «Інтернат» Сергія Жадана. Особливості втілення не-дому в літературі аналізували А. Демченко в збірці С. Жадана “Життя Марії” та Н. Сизоненко в романі В. Шевчука “Прощання з самим собою”.
Перше видання збірки “Точка нуль” вийшло 2017р., у 2023р. відбулося перевидання книжки, а її аналіз на літературознавчому рівні відбувається вперше.
Мета статті – дослідити особливості втілення феномену не-дому у збірці Артема Чеха “Точка нуль”.
Виклад основного матеріалу. К. Юнґ писав, що архетипи – це первинні схеми образів або форми, що узагальнюють досвід, набутий людством у процесі розвитку [5, с. 47]. Пізніше в рамках українських лінгвокогнітивних досліджень це поняття описували В. Агеєва, О. Донченко, І. Процик, суттєво розширивши його [3, с. 118]. Одним із основоположних архетипів для людини є дім. Домом для українців є не лише житло, а і родинність, рідна земля, мала Батьківщина, Україна, культура. Під час війн та небезпек багато людей змушені покинути своє помешкання та шукати тимчасовий притулок – не-дім. А. Демченко зауважує про незахищеність особи в таких обставинах: “людина, яка вимушено залишає дім, втрачає захист і стає безборонною перед світом і злом, а інший локальний простір, в який вона потрапляє, не є оберегом” [2, с. 4]. На відміну від стабільности, сакральности та захищености дому, не-дім є випадковим, вимушеним та тимчасовим [1, с. 21], часто спонукає нових мешканців до виживання.
Артем Чех (справжнє ім’я та прізвище – Артем Чередник) – український письменник. Упродовж травня 2015 – липня 2016р. служив у Збройних силах України. Здобутий досвід письменник описав у збірці есеїв “Точка нуль”, де зображує не-дім через опис місць навчання та служби до відправлення у зону бойових дій. Першою була “учебка” поблизу Рівного. Процес перебування у цьому місці письменник іменує ініціацією, армійським постригом, хрещенням. Він звертає увагу, що новий чистий одяг, бліда шкіра і “залишки модельних стрижок” [4, с. 13] у новобранців дуже виділяються серед мобілізованих раніше. Не-дім, яким є “учебка”, з його устроєм, зовсім не схожим на життя автора вдома, викликає в Артема Чеха відчуття фрустрації, він “зранений побаченим і пришиблений передчуттям невідворооності” [4, с. 14]. Також втіленнями не-дому у першому розділі книжки “Точка нуль” є територія елеватора у селі Партизани на півдні України та занедбаного дитячого табору на березі Азовського моря поблизу селища Фрунзе, де Артем Чех разом з побратимами перебував перед виїздом у зону АТО. Про таке ж кочівництво по “казенних” хатах, “циганський” спосіб життя пише Н. Сизоненко, звертаючи увагу на убогість облаштування таких притулків [3, с. 119-120 ]. Елеватор був місцем, у якому втілено мотив самотности в просторі не-дому, адже там відбувалося довге, “зі скрипом”, знайомство з новим колективом та пошук тих, кому можна довірити своє життя, від кого можна очікувати захист. Табір на березі Азовського моря він зображує детальніше, ніж попередні місця свого тимчасового притулку, описує безлико-бежеві стіни. У цьому випадку не-дім залишається нестабільним, вимушеним та випадковим, але люди, що перебувають там, мають більше впливу на це місце, прибираючи та облаштовуючи його, знайомлячись з місцевими людьми та правилами життя. Таким чином мотив кочівництва втілений не так відчутно, як у попередньому місці, адже, попри вимушенічть перебування там, автор та його побратими впливали на цей простір, а не були лише заручниками ситуації. Він не відчуває ворожости чи небезпеки від цього локусу не-дому, навпаки, в певний момент той викликав у письменника приємні спогади про дім та асоціації з життям до служби.
Складні умови життя локусу не-дому, втілені у вимушеному армійському притулку, вплинули на ідентичність письменника, його характер та сприйняття навколишньої дійсности. Автор, описуючи процес створення книжки, ще в першому розділі відзначає, що вже майже інтегрувався з армією та її системою, що це не дозволяє йому критично оцінювати ситуацію, бачити абсурдні та приголомшливі речі. Перебуваючи в Києві між навчаннями, він некомфортно почувався, не розумів, чому люди продовжують жити звичайним життям замість того, щоб мобілізуватися.
Отже, не-дім у збірці есеїв “Точка нуль” Артема Чеха постає втіленим в образах казенного житла, тимчасових притулків, у яких він жив під час навчання, які впливають на ідентичність автора, його погляди на світ. Ці притулки були вимушеним помешканням зі складними побутовими умовами. У деяких з них прослідковуємо мотив самотності, в інших – можливість впливати на локус не-дому, облаштовуючи його. У результаті перебування у цих локусах не-дому відбуваються зміни в ідентичности автора. Він звикає до армійського укладу життя і некомфортно почувається в інших місцях. Про вплив не-дому на його мешканців свідчить і разюча різниця, яку зауважує автор, між новоприбулими і тими, хто там давніше.
Література
- Бондар Н. Ю. Художня своєрідність архетипів дому, дороги і дитини (на матеріалі романів У. Стайрона “Вибір Софі” і Дж. Барнса “Історія світу в 10 ½ розділах”). Автореферат дисертації. Дніпропетровськ, 2010. 22 с.
- Демченко А. Поетика тріади “дім – не-дім – антидім” у поетичній збірці С. Жадана “Життя Марії”. Сучасні літературознавчі студії. Феномен дому в літературознавчій перспективі. Збірник наукових праць. Вип. 13. Гол. ред. Н. О. Висоцька. Вид. центр КНЛУ. Київ, 2016. С. 207-216.
- Сизоненко Н. М. Індивідуально-авторські модифікації архетипів дому, бездомності, не-дому, антидому, дому-мрії в романі Василя Шевчука “Прощання з самим собою”. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2019. №1. С. 118–123.
- Чех Артем. Точка нуль. Видання друге. Meridian Czernowitz. 2023. 206 с.
- Юнг К. Архетипи і колективне несвідоме (українською). Львів: Видавництво «Астролябія», 588 с.